***

Ольга Довгая
Коли вмирає життя,
Яке ще б мало жити,
Зникає лінія тертя,
Нема про що поговорити.

І спогади ринають вниз,
В середину того, що так хотів сховати.
Будь ласочка, в останній раз, торкнись,
Та дай тебе запам'ятати.

Нажаль то був останній крок...
Останнє твоє сонце...
І зараз ти серез зірок,
І дивишся на нас через віконце...