Ай да путiн, молодець!

ПЕРЕДНЄ СЛОВО
В книзі, яка лежить перед вами, як придивитись, ніби багато всяких, як на
перший погляд, — непотрібних дрібничок. Але то лише на перший погляд, бо як
гарно придивитись, то все наше життя починалось саме з дрібничок. І той, хто з
цими дрібничками зуміє справитись в дитинстві, то вони його обійдуть і в більш
зрілому віці. А тому ніяких дрібниць не варто залишати поза увагою. Але, то
хіба дрібничка, як синок до хвоста свого любимого котика прив’язав палаючий
факел, а мама на цей «геройський вчинок» свого синочка не звернула ніякої
уваги, а, можливо, ще й сама разом із своїм синочком на все горло реготала з
його «дотепу», як те бідне перелякане кошеня втікало від того факела і на всю
вулицю кричало. Хіба не в таких сім’ях народжувались гітлери, провокатори —
путіни та їм подібні? А мама з татком розводять руками і питають: і звідки воно
таке взялося, і в кого воно таке вдалося? — У вас, любі мої, мамочки і таточки, у
вас. Хіба це не трагедія вашої надмірної любові до своїх діточок?
Отож, ніяка дрібничка не мусить залишатися поза вашою увагою. Я вірю вам.
Дуже важко виховувати людину у капіталістичному світі, де все робиться
навпаки, а особливо там, де людина людині — вовк, злодій, хапун, де чорна
заздрість руйнує людину і перетворює її в злодія світового масштабу, як, до
прикладу, відомого Донецького афериста-пройдисвіта — ім’я якого, я надіюсь,
вам всім відоме.
Спробуй у такому суспільстві виховати людину честі, людину порядну, людину,
якою б можна було пишатись і гордитись. І все-таки порядних людей більше,
бо якби їх було менше, то світ давно б уже перевернувся догори ногами. І це
заслуга не олігархів, і , навіть, не президентів, що ми так погано живемо, а тих,
які в основному живуть по селах і обслуговують оцих хапунів, довіривши їм
свої душі, та ще ті люди які колись називались робітничим класом, а сьогодні
— вони перетворились в незахищених заробітчан-батраків, які, як таргани роз-
біглися по всьому світу з протягнутими руками, хто куди міг, не маючи ніякого
ні статусу, ні надії на щасливе завтра і всі свої надії поклав на доброго дядечку,
який кине їм, як собаці — кістку за те, що ті будуть цілими днями на нього гнути
спину.
Де ж та справедливість, щоб одні ледве зводили кінці з кінцями, а інші смітили
мільярдами і поганяли всім народом, як бидлом. І куди ж дивиться Бог? Хто ж
такі придумав закони, що одному дозволено все, а іншому — нічого? Де ж та
справедливість, про яку нам кожен день нагадує наш хвалений капіталізм, який
уже встиг показати себе у повному обсязі? А що таке капіталізм? Це коли одним
можна красти все і скільки його душа забажає, а іншому — зась і лише тому, що
хтось із них білий, а другий — чорний.
Ось вона яка горбата справедливість! І це, притому, що земля і все навколо,
по закону, належить всім. І в цьому, дійсно є істина. По закону так, але ми —
прості люди, як видно, в цю категорію не входимо. А хотілось би. Для того, щоб
в цю категорію ввійти, то потрібно вміти грабувати, знімати шапки, ґвалтувати,
вміти робити автокатастрофи, теракти, займатись рекетом, тобто державним
грабежем і ще багато тим, чого ми — бідні люди і не знаємо і хтозна, чи й знати
будемо? От що значить бути людьми першого сорту.
Я вже старий чоловік і мені вже нічого втрачати, бо все, що я мав — я вже давно
втратив. Я старався вплинуть на цей світ і зробити його кращим, але в нагороду
за це отримав інфаркт, а потім — інсульт, хоч мав усі можливості жити більш
достойно. Але, чи мав я право жити краще, коли навколо всі жили біднувато,
окрім, хіба що, купки знахабнілих рекетирів, яким на честь, на совість, на по-
рядність — начхати. Мені дуже прикро про це писати, але ці люди, про яких я
пишу майже всі знаходяться на Олімпі. Це якраз ті люди — нелюди, які говорять
— одне, думають — друге, а роблять — третє.
Як мені не хотілось би писати про цих паразитів, які можуть в шикарних готелях
за одну добу витратити більше десяти тисяч доларів. Ви тільки вдумайтесь в
цю астрономічну цифру: десять тисяч не гривень, не рублів, а десять тисяч до-
ларів. То, де ж він їх взяв? І як можна при зарплаті навіть в двадцять і більше
тисяч гривень, дозволити собі таку розкіш? А зомбовані люди дивляться на цих
вічних біднячків і мовчать, ніби це їх і не стосується. От до чого нас привчили ті нелюди, які полонили нашу Україну, бо дуже її люблять. І Україна просто задиха-
ється від цієї — надто активної навали і знахабнілої любові.
Дуже не хотілось би війни, але вона була, є і буде. І в цьому винуваті не прості
люди, а ті — яким скільки б ви не давали, то їм — все мало і мало. Я думаю, що
таких би «героїв» вже давно пора б відучити від їх цих ганебних бандитських
звичок, так як вони являються якраз тими, що викликають людей чинити опір і
не чекати, поки вони нас обдеруть до останньої нитки.
Тепер по суті тої ситуації, яка склалась у нас на Україні. Ви тільки подивіться, що
з нами творять оці нелюди-комбінатори? Ви тільки подивіться на ті неофашист-
ські прийоми геноциду, до яких вдалась наша жидівська влада. Пресинг з усіх
сторін. Де таке ще є, щоб від нас — пенсіонерів і простих людей, які створили
цей достаток, вже відняли майже все оці людоїди: землю, водоймища, ліси,
моря. Як же ще не додумались вони перекрити всім нам кисень?
Ви подивіться на цього клоуна, який підняв на все такі тарифи, зокрема — на
газ, електроенергію, на тепло, на воду, на землю і на продукти харчування такі
непомірні ціни, що нормальній людині і в голову б не прийшло, а сам ходить
і посміхається, а я ж мов підвищив всім зарплату на десять-двадцять карбо-
6
ванців. Вдумайтесь, який він здійснив величезний подвиг в той час як гривню
знецінив майже в три рази, а інфляцію довів майже до 50 процентів. Ну хіба ж
це не клоун? І невже він думає, що народ цього не розуміє? От так і живемо. І
хоч земля належить всьому народу, а їх незаконно приватизувала знахабніла
банда шахраїв при допомозі нашого-не нашого Верховного командування і
творить над народом справжнісінький геноцид. І ви хочете, щоб ми з повагою
відносились до такої влади?
Де таке бачили, щоб пенсія була менша, ніж всі побори разом взяті, якими нас
обложила оця банда душогубів? Гроші знецінили, інфляція 50%, а банкноти все
друкують і друкують. Ціну на продукти з кожним днем все піднімають і підні-
мають. Той кілограмовий пакуночок гречки, який раніше коштував ще вісім
гривень, а сьогодні вже аж зашкалює, але вже за дев’ятсот грам, за вісімсот
і т.д. Жидівські схеми вже відкрито дозволяють грабувати, а прем’єр ходить
і анекдоти розповідає про те, як ми гарно живемо. А коли вже в упаковці гречки
нема, тоді ці ж гроші беруть за упаковку, на якій намальована гречка. Де ще є
така наглість і таке шахрайство? І все це роблять від імені держави? А хто ж
нами править? — Жиди. Тоді, хто в цьому винуватий? Ні, не жиди, а ми, бо ми їм
дозволяємо нас дурити.
А подивіться на квартплату і на всі господарчі товари, де ціни підняли до кос-
мічної висоти, в той час як розцінки на всі види робіт занизили до мінімуму,
окрім хіба тих посад на яких працюють ці «великі люди». Таке що хіба могла
дозволити тільки жидівська влада і та, яка їм підспівує. Пресинг з усіх шести
сторін. Одним словом, ще осталось приватизувати Сонце і повітря і тоді вже
сміло можна всім летіти в так названий рай. В аптеках все є, але купити нізащо.
То як же жити, пани-правителі? Що ж це ви творите? Ну добре, що ви собі награ-
бували цілі комори золота, баксів, а що нам робити — бідним людям? А як нам
виживати пенсіонерам? Коли від нас все відняли, окрім хіба що ярма? То хіба ж
це не геноцид?
А той Клоун ходить, руки в боки, і посміхається. Ми, мов цар Яценюк дамо
вам «безплатну» суду і ви нею утепляйте свої будиночки. А навіщо її давати?
От, візьміть і утепліть наші квартири. Візьміть і перекрийте оті тисячі, які з нас
дерете? Навіщо ж ти, пане Прем’єр, ставиш мій народ на коліна? Я вже старий і
мені уже однаково помирати, то навіщо ж ти мордуєш холодом і голодом наших
дітей, онуків? Крові захотів? Буде. А потім будеш нас називати антисемітами?
А можливо було б краще назвати — анти бандитами? Чи ви думаєте, що якщо
огородились п’яти-метровими мурами, то до вас не доберуться?
До Януковича добрались і до вас доберуться. Я вірю в силу і мудрість свого
народу. Я вірю в його терпіння. Але воно не вічне. Народ не бидло! Народ
7
терпить до пори, до часу. І Ізраїль не поможе. Що це за жидівські закони, коли
бандит може внести заставу за свій злочин і його знову відпускають. Кради, мов
і далі тільки не попадайся. Оце така справедливість, бо знають, що якби була
смертна кара то всіх би бандитів перестріляли? Сталіна на вас, хлопці, не має.
Хоч я далеко не прихильник його методів виховання.
І поки під бандитами не буде горіти земля, то порядку у нас ніколи не буде.
І смертну кару відмінили даремно. Бо, якби вона була, то перше ніж вчинити
злочин, то кожний задумався б над тим, чи варта овчинка вичинки? А так, це
просто — переливання води з пустого в порожнє або товкти воду в ступі.
Одним словом, бардак був, бардак і залишився. І цей бардак буде до того часу,
поки в нас при владі будуть державні рекетири і буде беззаконня, де у в’язницю
будуть садить не бандитів, а невинних людей тільки за те, що ті осмілились ска-
зати правду в очі якомусь високопосадовцю.
Візьміть Путіна. Спробуйте ви йому щось сказати проти, то цей брехун-убивця
вам ніколи цього не простить. Він же «намісник божий». То ж їх краще не чіпай. А
навіщо нам такі намісники, які неволять як свій так і чужий народ? І, дивлячись
на це все що робиться, Я, як громадянин цього Світу, не можу пройти мимо цієї
несправедливості, яку творять ці так названі — намісники божі в моїй країні.
Але про це досить.
А тому в своїй книзі я і вирішив дати свою оцінку всьому вище сказаному і
всьому тому, що «соромляться» сказати божі намісники. Тепер про саму книгу.
В цій книзі поезії вірші написані про життя і смерть, про любов і ненависть, але
не про все те, що заважає людям. В ній є чимало віршів ліричних, які написані з
гумором. Не можу без гумору. Він в мені постійно присутній. І той, хто на ньому
розуміється, той — вічно сміється, а хто не має почуття гумору, той вічно плаче.
Але що поробиш, кожному — своє.
Для мене не існують свої і чужі, для мене існує — людина. І, неважливо якої
вона нації, якого віросповідання і кольору шкіри? А тому, коли я бачу, як нас
обкрадає оце високе вельмишановне бидло, душа стискається в кулак. До чого
ж не терплю крадіїв, брехунів і різного роду аферистів. А в нас цього добра
розвелось, як сарани в полі. Отож, давайте разом подумаємо, як вивести оцю
погань, яка заважає всьому українському народу?
Та й не лише українському. Ні, я не проти євреїв я проти бандитів. Я проти тих
хто думає, що вони і справді є Божою расою.
З великою повагою і з надією до тебе, мій український народе.
Автор книги. м. Київ, 2016 рік.

А МИ ЖИВЕМО!
Комуністи нас душили,
Душать вже й нові пани,
Ну, а ми жили й живемо,
Тільки б не було війни!!!
4.4.2000 р.

ЯКЩО ХОЧЕШ ЩЕ ПРОЖИТЬ
Бідний ляже собі й спить
І, як жид не крутиться,
І не плаче, що болить,
Навіть, коли й мучиться.
Ну, а Мойша, не дай Бог
Ледве біль появиться,
Як уже кричить: вей-вей,
Й мало не покажеться.
Бо думки у наших хлопців,
Як побільше заробить,
А в євреїв, вибачайте,
Як побільше щоб прожить.
20.5.2014 р.

КОЛИ УСЯДЕТЬСЯ НЕЩАСТЯ
Хто більше думає про Бога —
Той менше робить в світі зла,
Бо нас веде дорога Божа
У царство світла і добра.
Та світ вже, видно, помінявся.
І помінялися Боги,
Бо більшість вже народів світу
Війну давно вже прокляли.
Та в трон як всядеться нещастя
Типу Кремлівського козла,
То вам тоді не бачить щастя,
Як мертвим — Сонця і тепла.
6.5.2014 р.

ПРОКУРОР І БІДНЯК
Так як жулік, так і — “геній”,
А як злодій — прокурор,
Бо хіба ж би був на волі
Так як в нас, в законі «вор»?
Бо у нас ті, що грабують –
Тільки ті ото й живуть,
Ну, а дурні хай працюють —
І за них у бій ідуть.
То ж хай пуголовки знають –
Кого в Раду вибирають!
16.3 2004 р.

КОЛИ БЕРІЗКИ ШЕПОТЯТЬ…
Коли берізки шепотять,
І вам жінки приносять літо,
О, як же хочеться кохать
Й подарувати кожній квіти.
О, не жалійте добрих слів,
Жінкам, що ніжність вам дарують,
І не жалійте почуттів,
Вони за це вам — відпрацюють.
29.5.2014 р.

ЯКЩО ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТИ
Щоб із правдою дружить, —
Треба в світі чесно жить.
Бо, людина та щаслива
Яка — щира і правдива.
Тож, як хочеш довго жить? -
Не роби, як вова-жид,
А як хочеш буть здорова,
То не вір жидам ні слова.
21.5.2014 р.

ВСІ ХВАЛЯТЬ СВОГО БОГА
У людей одна дорога,
І всі хвалять свого Бога.
А чим гірший Бог Аллах,
Що на всіх наводить страх?
А чим кращі ті Боги,
Що не можуть без війни?
Що вже й люди — діти Божі -
Й ті без війн прожить не можуть.
І хай жид хоч як вам маже,
Але правди вам не скаже,
В нього правди, як у пса,
Як підніме той хвоста.
От, для прикладу візьміть
Ви володю путіна,
В очі дивиться і бреше,
От яка іудіна!
Придивіться ви до нього -
Яке миле личко!
Та, насправді, оте личко -
Як дубова тичка.
Бо, щоб то була людина –
Не почав би бойню,
І не став би грабить Неньку,
Як корову дойну.
Але вміє говорить.
Скаже слово, й все — горить.
А дурні ті, як півні
Липнуть всі до тріпотні,
І кричать, як дітвора
вові путіну — ура!
От і докричалися,
Що сліпі осталися.
20.5.2014 р.

ДЛЯ КОГО ЖИТИ?
Я до того вже дожився,
Що уже і з ліку збився,
І хотів би ще пожить,
Так кому, скажіть, служить?
20.5.2014 р.
Я ХОЧУ РОЗБУДИТЬ НАРОД
Я хочу розбудить народ,
А, щоб збулись його бажання,
Треба вести його в поход
Не на війну, а по кохання.
Нехай кохають і живуть,
А дурні з дурнями воюють,
Якщо в тих хлопців не стоїть,
Й якщо людей ті не шанують.
Бо ті, що ходять в турпоход,
То, уявіть, — найкращі люди,
А то хіба, скажіть, народ
Який собіподібних губить?
29.5 2014 р.

СВІТ ПОТРІБНИЙ ЖИВИМ!
Світ потрібний живим, а не мертвим,
Хоч за світ цей ми всі ладні вмерти.
13.5.2014 р.

Я РАДИЙ ТИМ, ЩО ЩЕ ЖИВУ!
Я радий тим, що ще живу,
І всіх землян любив й люблю.
Для мене світ — одна сім’я,
І це вже знати, всім — пора!
13.5.2014 р.

КРЕМЛІВСЬКИМ ПСАМ
Чи ви вовки, чи ви голодні?
Чи в вас своїх нема синів?
Чому ж це ви, як пси сьогодні,
Немов зірвались з ланцюгів?
Чи вам морів не вистачає?
Чи в вас жінки не так… гудуть?
Чи наші люди в нашім морі
Комусь купатись не дають?
Звідки у вас, брати — слов’яни,
До нас така собача злість? —
Спитали б ви в свого банана,
Що був колись в нас кращий гість?
Чи жіночки, за що пробачте,
Від вас красоти бережуть?
І, якщо в них хто гарно просить,
Чи вам красот тих не дають?
І ви усі, як пси голодні,
Немов зірвалися з цепів?
І з нас — братів своїх словянів,
Ви поробили ворогів?
Які ж бо всі ви ненормальні! -
Ну як ще можна вас назвать,
Якщо за всяких іудеїв
Й своїх ви ладні розтерзать?
Бо, якби путін був не жидом,
Чи став би з нами воювать?
12.5.2014 р.

ПРОСТИ МЕНІ, МАМО!..
Простіть мені, мамо, — своєму ви сину,
Що вибрав не вас, а свою Батьківщину,
Бо більше не можу спокійно дивитись,
Як «братики» йдуть щоб над нами глумитись.
23..2.2014 р.

ТАНКИ БІЛЯ КОРДОНУ
Як танки в нас біля кордону,
Чоловікам не до гормонів.
13.4.2014 р.

«РОСІЙСЬКИЙ БОГАТИР»
Ну ж ти, путін, — геморой,
А казав, що ти — герой!
За спідничками сховався
І до Криму так добрався;
Бо ти знав, що наші люди
У жінок стрілять не будуть.
І, створивши так розбій,
Закричав, що Крим — вже мій.
Отакий ти геморой,
А говориш, що — герой.
Та ще й хвалиться цей дурень,
Що він, ніби, все продумав.
Та поглянув би, потворо,
Скільки ти приніс всім горя!!!
І чому ж такий ти злючий,
Ніби в джунглях гад повзучий?
Як же на народ наш вільний
Міг послать ти божевільних?
Пригадай, як на Русі
Билися богатирі!
Ті за юбки не ховались,
Так як ти й твої шакали.
От який з тебе герой,
вова путін — геморой.
Бо, щоб був ти богатир,
То боровся б ти за мир!
Й хоч я думав — ти Амур,
А ти просто Сірий щур.
От які «богатирі»
Появились на Русі.
8.5.2014 р.

ПОКИ МИ ПУТІНА НЕ ЗНАЛИ
Поки ми путіна не знали —
То дружили і гуляли,
Хто хотів — йшов в ресторан
Й кожен був, як справжній пан.
Поки путіна не знали
Й росіянам довіряли,
Зараз, хай мене уб’ють,
Щоб пішов я з ними в путь.
І дивлюсь на тих лакуз,
Як собака на гарбуз.
Люди ждуть гуманітарку,
А насправді, що везуть?
Бомби, гради, смерть і старку,
Щоб було чим пом’януть.
А як тільки подарунки
Всі до ночі роздадуть,
Як у морги і в лікарні
Вбитих й ранених везуть.
Стогнуть люди, крики й ойки,
Де не глянеш, там — горить.
Там, дивись, рука на дубі,
Там чиясь нога вісить.
Там, дивись, собака стогне,
Як людина, що без ніг
Через ту гуманітарку,
Що браток з Кремля привіз.
То ж мої, сини і дочки,
Не кричіть і не стогніть,
Так, що радуйтесь, браточки,
І козлів своїх хваліть.
Ви ж хотіли у Расею,
То ж, як знаєте, й живіть.
Тож, чому вже не смієтесь
І кричите — болить живіт?
Тож, гордіться росіяни,
Й їжте смерть, а не банани,
І цілуйте тих ви в жопу
Що бояться йти в Європу.
Бо сьогодні росіянин
Це не той, що був колись,
Бо він вічно ходить п’яний,
І на всіх ричить, як рись.
Бо хто гляне йому в очі,
В них побачить ікла — вовчі.
Й морда вічно у крові
Й замість рук, там — пазурі.
От який він «старший брат»,
Це ж хіба, скажіть, не кат?
А хохлів за те він губить,
Що народ вовків не любить.
Ну, а зараз цей артист
СвІтовий — авантюрист.
Вже і Сірію лякає,
Бо він бачте — бомби має.
А тому і поглядає,
Чи з кілком хтось не гуляє.
Бо бандерівець для нього,
Ніби бомба для дурного.
Й щоб з бендерівцем не стріться,
Вийти з хати він боїться.
Бо той хлопчик не мовчить,
Може й «розуму» повчить.
Тож, затям й скажи лаврову,
Щоб не вів брехливу мову,
Бо і тому отаману
Буде, як коту, що з’їв сметану.
20.4.2014 р. — 10.10.2015 р.
ТИМ, ЩО РВУТЬСЯ ДО ВЛАДИ
Хто добрався в нас до влади,
Ті сьогодні — в шоколаді.
От, які вони орли!
І царі так не жили.
9.4.2014 р.
16
ЯКБИ Я ЩЕ ХОТІВ ПОЖИТИ!
Хоч життя сьогодні і не свято,
Та хотів би я пожити ще, як тато
Без отих надуманих ідей,
Що живуть всі ніби для людей.
Як би я хотів діждатись того часу
І на повні груди ще дихнуть,
І побачити, як цю брехливу вовчу зграю
Люди десь на цвинтар повезуть.
І хоч знаю — що вони усі, як суки,
Але жаль об їх свої бруднити руки.
7.4.2014 р.
БРЕХНЯ І ТРІПОТНЯ
На світі вірять всі в брехню,
Бо люблять люди в тріпотню.
27.11.2014 р.
БІЖИТЬ ПУТІН
Біжить путін по Криму,
Де цвіте лаванда,
А за ним брехун лавров
Й вся Кремлівська банда.
Біжать всі пани російські,
Як біда до горя,
Бо, як бачте, росіянам
В їх немає моря.
7.5.2014 р.
БІЛИЙ БІМ
Щоб було стільки благородства
У всіх людей, як в Біма — пса,
Ніхто б не знав би неподобства,
А в світі б множилась краса.
А вбивці — то дермо собаче,
І скільки б їм ти не давав
То з кожним днем ще більше просять
І тільки й знають: гав та гав.
11.5.2014 р.
17
СОЛДАФОН
Чим більш живу на білім світі —
Не розумію я людей,
Чому такі великі зуби
У генералів і у фей?
Візьміть любого солдафона,
Як тільки президентом став,
Як з того самого моменту,
Мов, чорту душу він продав.
14.4.2014 р.
АСКАРИДА
Ну ж ти, вовочка, і гнида,
Ти, як в жопі аскарида,
Як тебе хотів би взять
І вгадай? — куди послать.
18.2.2014 р.
АНАРХІЗМ
Почавсь, як кажуть Робін Гуди
В нашій країні — анархізм,
Хто кого хоче, того й — гудить,
От він який — капіталізм!
24.4.2003 р.
ПАТРІОТИ НАЦІЇ
Якби нашим депутатам,
Що в Верховній Раді,
Дали пенсії як нам всім —
Чи були б ті раді?
А так доять Україну
«Патріоти» нації,
А попробуй щось скажи їм -
Так відкриють… рації.
Бач, що роблять вірні «слуги»,
Ну хіба ж не сучки?
Що стараються народ наш ,
Довести — до ручки.
1.2.2003 р.
18
БІЗНЕСМЕН І ЖАРА
Йде бізнесмен в костюмі, а жара
На вулиці в тіні за сорок два.
І думу думаю про себе сам собі:
Чи в того телепня хоч є щось в голові?
Бо, щоб було, то скинув би ще й майку,
Навіщо ж мучити себе, як п’яний балалайку?
1.8.2001 р.
ПУТІНСЬКА СИМФОНІЯ
Над світом рев, над світом крик,
По путінськи — гармонія.
Народ кричить, реве, як бик,
По світу мчить агонія.
Над світом рев, над світом — шквал,
Над світом безгармонія,
Куди не підеш — скрізь бульвар
І путінська симфонія.
Куди не підеш — там і рев,
І путінські симпатії,
А звинувачують «бандер»,
Вони, мов винуватії.
Бо там де крики, кров, розбій -
То для Кремля — як свято раю,
Де головний їх — вова-змій
Веде на нас ту вовчу зграю.
25.5.2014 р.
ГЕРОЯМ МАЙДАНУ РЕКВІЄМ
В моїй душі ще і сьогодні
З майдану крики ті звучать,
Як наші хлопці — українці
Прийшли державу рятувать.
Ті звуки так переплелись,
Що, ніби в крик один злились,
І хоч вони самі вмирали,
Але державу рятували.
А зараз є такі «культурні»,
Що кажуть, мов, АТОвці — дурні.
24 .5.2014 р.
19
ЩОБ ЦВІЛИ МІСТА І СЕЛА
Щоб цвіли міста і села,
Ходить пісенька весела.
Тільки наша горе-влада
Щось пісням не дуже рада.
От тобі і генерали!
Де тут правду вже дівати?
Так уже себе «засрали»,
Що пора вже всіх… вбивати.
5.11.2013 р.
ВОВІ ГІТЛЕРУ
Думав я, що рус — мій брат,
Ну, а віін материй — кат!!!
Ну, скажи, душа горбата,
Чи пішов би брат на брата?
Хто ж тебе і де навчав,
Що таким «розумним» став?
Хто дав право з автоматом
Тобі лізти в чужу хату?
Чи вважаєш, як горбатий,
То тобі на все плювати?
А щоб чорт в твою квартиру,
Теж такий горбатий,
Там, де новенька дружина,
Вбіг із автоматом?
Щоб йому тоді сказав ти,
Йолопе — фанатику,
І чи зміг би після того
Звати чорта — братиком?
Перш, ніж лізти в чужу хату —
У своїй ти розберись,
Наведи у ній порядок,
Потім й в інших вже берись.
Подивись навколо себе,
Недалеко від Москви,
На оті міста і села,
20
Про яких забули ви?
Чи ти теж, володя путін,
Як колись Наполеон,
Довести рішив народ свій
Щоб ловив він теж ворон?
Ви самі напівголодні,
А ти бач який добряк!
То ж навіщо бомби кроїш,
Як гнилий гризеш буряк?
Задихається Росія,
Де не глянеш — там і піст,
Скільки ж можна бомби кроїть
І хватать козу за хвіст?
Ох, ти ж , вова, шут придворний,
Що тобі іще сказать?
Як би я тобі, відверто,
Захотів би в пику дать.
О, червоне ти дурило,
Як же ще тебе назвать?
Як своє свиняче рило
Вже не знаєш, де дівать.
І нехай твій пан-поручик,
Твій підбріхувач — лавров
Теж не скаче, ніби цуцик,
Бо і з ного спустять кров.
Правди, вова, не сховаєш,
Хоч й під землю провались,
Й не настроюй ти народи
Щоб ті гризлись, як колись.
Бо іти з мечем на брата –
Навіть, й чорт би не посмів,
От яка ти твар рогата,
І з яких припхавсь країв?
То ж, яким тре’ буть уродом,
Щоб іти на ВИ з народом!
12.3.2014 р.
21
БІСНУВАТИЙ
Хто ж ти, вова, чи не дурень? —
Я хотів би запитати, —
Що ти став не ворогів вже,
А своїх братів вбивати.
Що ж тобі ще не хватає?
Чи замало тобі вдів?
Чи тобі замало крові?
Чи від слави вже здурів?
Де ж ти взяв вже стільки злості? —
Хочу в тебе запитать, —
Чи ж тобі набридли гості?
Чи нема чим пригощать?
От який ти, наш браточок,
Хай би біс тебе в ребро!!!
З виду ти як — янголочок,
А, насправді, ти — дермо.
Що ж тобі ще не хватало,
Чи своїх замало бід?
Чи усе поїв вже сало,
Й не лишилось на обід?
Чи набридли вже бурятки
Чукчі, ненці, якути?
Що давай тобі татарок,
А що завтра скажеш ти?
Чи ж свої слабенькі стали,
Що любить їх перестав?
Чи, можливо, так старався,
Що усіх їх замахав?
Чи ж свої дівки набридли,
Чи не так, як всі, дають?
Ось, яке ти, вова, бидло,
Ось, яка ти каламуть!
Як же міг піти війною -
На братів своїх, хамло?
Чи тепер хоч уявляєш,
Яке ти насправді зло?
Бо біду, яку ти чиниш -
Не посміли б і чорти.
Посадить би тебе в боїнг
І послать. Сказать, куди?
13.4.2014 р.
22
ДИКУН
Навіть, в джунглях серед дня
Не знайдете дикуна.
Ну, а цей дикун горбатий»
Ось він! — вискочив з Кремля.
Бо у світі й дикуни
Й ті не хочуть вже війни.
Чи ти, вова, так як каїн,
Як отари паслись,
Вирішив убити брата,
А добро — привласнить.
От яка політика
В вови — паралітика.
От який ти, вова, — брат,
Щоб тебе дубасив кат.
І в крові тій, що пролив,
Щоб ти рід весь свій втопив.
А за те, що плаче мати,
Будь же тричі ти проклятий!!!
Хай би мучив тебе біс
За те лихо, що приніс.
Ой, ти ж сучка, твою мать,
В рот тебе й твій рід би драть!
І щоб ти й твій рід собачий
Вік в житті добра не бачив.
Й щоб на тебе, навіть, свині
Вічно хрюкали віднині.
Бо для тебе (хай всі чують!)
Честь й порядність не існує.
Бо щоб честь ти, вова, мав,
Ти б ні з ким не воював.
Схаменись, поки не пізно,
Поки ще не зовсім слізно.
15.3.2014 р.
23
ПРЕЗИДЕНТИ — ВАМПІРИ
А тепер, якщо ти фюрер,
Я хотів би запитати:
Як мені тебе віднині
Ти прикажеш величати?
Я тебе завжди і справді
За свого завжди вважав,
І молився, як за брата,
Поки ще тебе не знав.
Я не знав, що ти, володя,
Найлютіший в світі звір,
І якщо не вип’єш крові -
То зачахнеш, як вампір.
Чи, як Гітлер уважаєш,
Що честь жити заважає?
13.3.2014 р.
ГІГАНТ — БАНДИТ
Я старий вже, що й казати
Й то не хочу помирати,
Як же міг ти, син собачий,
На людей свій меч підняти?
Видно, вова, що ти хворий,
Чи до сказу озвірів,
Чи для тебе не існує
Більших друзів, як щурів?
До сьогодні ти був путін
І я думав, ти — ГІГАНТ,
Ну, а ти, володя, — цуцик,
Як і кожний окупант.
То ж і зичимо, володя,
Ми й тобі стільки щедрот,
Щоб ти ними подавився,
Як і ще відкриєш рот.
Зичимо тобі удачі
І твоїм усім браткам,
Хай й вони віднині плачуть
Й п’ють ту радість, що дав нам.
Порадій, ще поки, вова,
24
Й поки ще ти погуди!
Бо тебе вже не врятують
А ні чукчі, ні — жиди.
Ще не довго залишилось
Твоїй банді панувать,
Хай ось люди всі проснуться,
Й це б ти мав прорахувать.
А що ім’я твоє, вова,
Із малої літери,
Вибачай, з великих пишуть
В нас — великих лідерів.
А хто йде проти народів,
І порушує закон,
Тих потрібно в шию гнати,
Й їм робить — Армагедон.
Президентів треба, люди,
Не за гроші вибирать,
Бо, хто вибере за гроші -
Буде вічно відроблять.
Президентів треба, люди,
На Майдані обирати,
Тих, що вміють людей слухать,
І народ свій шанувати.
А для тебе що людина,
Що тварина — все одно,
Бо для тебе вбить людину
Це як плюнути в вікно.
От яке ти, вова, бидло,
От яке ти є — гівно.
Ти поглянь на свого друга,
Що Вкраїну обікрав,
Ну, а ти бандиту тому
Ще й притулок в себе дав.
Як же ти не станеш, вова,
Вже антисемітом?
Чи в дитинстві не хворів ти,
Часом менінгітом?
12-27.3.2014 р.
25
БАНДИТ І ВЕРДИКТ
О, вова-вовочка, бандит,
Ти виніс сам собі вердикт,
Невже, скажи, того, що маєш,
Тобі для щастя не хватає?
Скільки цинізму в тебе, вова,
От чого варт твоя промова.
І це такий ти в мене брат?
Та щоб тебе дубасив кат?
Бо пси ті, що народ вбивають,
Вони братами не бувають.
3.4.2014 р.
НЕПОВНОЦІННЕ
Це ж хіба вам не чаклунство!!! —
Став наш вовік верещать, —
Щоб якесь лайно з Майдану
Стало мною керувать?
Як це так? — щоб Президенту
Хтось наказував, як жить?
Щоб лайно те диктувало
Що, і як, і з ким робить?
От кому дробить тре’ кості…
Так із ким же тут дружить?
Як у нього стільки злості,
Що й земля під ним сичить.
6.4.2014 р.
ГОЛОДНИЙ ЛЕВ
Лежав і «думав про людей»,
Бо надто був голодний Лев.
А є такі, що й справді вірять,
Що є на світі добрі звірі.
7.10.2013 р.
26
ЛЕВИ І ШАКАЛИ
Довели всіх до біди,
І розбіглись хто куди —
Ті в Європу, ті в Росію
Що в людей украли мрію.
20.2.2014 р.
НА МАЙДАНІ
— Ой, як жаль мені дітей, —
Янукович — путіну, —
— То ж, давай їх постріляєм,
Або їх попутаєм!
20-23..2.2014 р.
ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ!!!
Ми за Вільну Україну, —
Нам кричить сепаратист, —
Без жидів і українців,
Ну хіба ж це не нацизм?
Ну, а путін українцям
Хоче теж допомогти:
— Дати газ дорожчий втричі,
Щоб не мерзли взимку ми.
Ми за вас, мов, українці, —
Й з вами будемо дружить,
Бо хто зможе більше баксів
Нам за газ, як ви платить?
4.5.2014 р.
ВСІ НА СВІТІ БОЖІ ДІТИ
Всі у нас на світі люди,
Хоч і різні в них права,
Та де правлять в світі юди -
Справедливості — нема.
25.5.2014 р.
27
ВОВІ ГІТЛЕРУ
Ну, ти ж, вітя, і гидота,
Ну не кузькіна ти мать!
Як же смів бульдога-вову
На Вкраїну нацькувать?
Думаєш, тобі поможе?
Цей лакований сурок,
А як всі потратиш гроші-
Що ж тоді буде, «браток»!!!
Помиляєшся ти, дурню,
Бо як нас ти розізлиш,
То тоді, собачий сину,
Й сам від нас не убіжиш.
То ж даремно зуби шкіриш
І регочеш, ніби лось,
А тому не мрій й не думай,
Що тебе ми боїмось?
І хоч знаєм, що ти бидло
І найбільший в світі кат,
Та, як ти посмів, негідник,
Нас — бандерівців лякать?
Та таку, як ти заразу,
Що розносить людям зло,
Як собаку після сказу
Ми пристрелим все одно.
І куди б ти, сучий сину,
З України вже не зник,
Все одно тебе спіймають,
І вважай тобі — гаплик.
І тоді тобі — ізгою
Швайку впруть по саме ось,
Як найбільшому герою
Хоч би втік ти і в — Лаос.
4.5.2014 р.
28
ЯКЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ
Ну кого ж у Президенти
Нам сьогодні вибирать?
Бо як виберемо жида,
Знову буде обдирать.
А тому, не майся дур’ю,
І жидам не довіряй,
Бо як вибереш — обдурить,
І хоч в нього ти стріляй.
І хоч дивиться вам в очі,
Як баран на водопой,
А в парламент він проскочить,
Будь хоч тричі ти — герой!
25.5.2014 р.
РАБІНОВИЧ
Ой, ти вова рабинович,
Ти вже став, як янукович,
Ще й свій термін не відбув,
А вже ледь не всіх розув.
Як на тебе подивитись -
Й не похожий на козла,
Ну, а морда, як в бульдога,
Де ж набравсь ти стільки зла?
26.3.2014 р.
ХІБА ТО НАРОД?
У Києві вже тисячі церков
Які мирян грабують за довір’я і любов.
Та хіба ж то, вибачайте, є отці,
Що людей всіх обдирають аж до нитки, як старців?
Бо в кого в них на умі лише — приход,
То хіба з них, вибачайте, хтось згадає про народ?
Й за те, що дурять їх й зомбують
То ще і руки їм цілують.
18.2.2014 р.
29
КРЕМЛІВСЬКА ШАВКА
Коли відкрили люди ставні,
Й, здавалось, що почавсь прогрес,
Як із Кремля, немов із псарні
Вибіг маленький злючий пес.
Й кричить до всіх: — Хто за Расею? -
Пішли на Крим, і Херсонес.
Морда у шавки, як в бульдога,
І хоч саме таке мале,
І хоч таке корячконоге,
Та псів своїх воно веде.
Веде на нашу Україну
Аби її поработить,
Бо як в ЄЕС піде Вкраїна,
Хто ж буде псів з Кремля кормить?
30.4.2014 р.
ЗЛІСТЬ СОБАЧА
Звідки така в вас злість собача? —
Став я у воїнів питать,
Й чи вартий ваший син собачий,
Аби за нього помирать?
Звідки вона –та злість собача,
І який чорт вас цьому вчив?
Щоб ти, як пес на всіх кидався,
І цьому чортові служив?
Бо в росіян в крові ті вади,
Що вчать людину убивать?
Й, мабуть, вони тоді і раді
Коли знекровлені кричать?!
1.5.2014 р.
ТАКА ПОРОДА
Є в людей така порода,
Як у німців слово «хальт»!
І як щось тобі телепне,
Як корова на асфальт.
25.5.2014 р.
30
«ГОРДІСТЬ НАША»
Вибачайте, людоньки,
Я родивсь для того,
Щоб ніхто ні в кого
Не хапав чужого.
А то тут не встигли ще
Вибрать в Президенти,
Як куди не подивись -
Скрізь одні моменти.
Люблять, видно, пацюків
Наші президенти,
Щоб як більш зробить жидків
Й чхать на аліменти.
А насправді, де не глянь,
Вже земля не наша,
То ж, виходить, що уже
І не наша каша.
То ж куди вона, куди
Та поділась каша?
От, які вони ті слуги,
Ота «гордість» наша!!!
Звідки в нас вони взялись
Ті ентузіасти?
Які тільки й поглядають
Аби щось десь вкрасти.
Де таке ще в світі є?
Де такі порядки?
Щоб якийсь авантюрист
Всі топтав нам грядки?
Ну не можу зрозуміть
Всі ті циркуляри,
Щоб розумними людьми
Зеки управляли?
Ой, ви хлопці-запорожці,
Де ж так довго плавали?
Як же сталось, що державу
Ледве не прогавили?
Дякувать Небесній Сотні
Й нашому Майдану,
Що цю банду розігнала,
Як чуму погану.
22.4.2014 р.
31
РУСАКУ
Будь ти й русак, як кажеш, вова,
Та от що я тобі скажу:
Як хто не любить нашу мову?
То чеше хай в твою Москву.
Чого ж до нас тоді ви претесь,
Як африканська саранча,
Як в нас така погана каша,
Й не до вподоби мова наша?
26.3.2014 р.
ЦУЦИК НА ПОВОДКУ У ЯНУКОВИЧА
Звідки у вас така відвага?
Й такий собачий апетит?
Що кожний з вас, як спритна гага,
Що покажи — на те й летить.
О, як же, карлик, ти змінився,
Ще й рейтинг став свій набирать,
Що, навіть, псів твоїм вже ім’ям
Люди вже стали називать.
О, як твій рейтинг вже піднявся,
І цього з нас ніхто не знав,
Що ти вже й вову-ліберала
По всім стандартам обігнав.
А ще говориш, ти — людина.
Та хіба чорт козі був брат?
Ну де ти бачив щоб Людина
Могла ЛЮДИНУ убивать?
Ти надто вже хотів, володя,
Себе у світі показать,
Що ти хоч ростом і маленький
Зате ОГО!- яка ти б…ядь.
Ти надто вже хотів, володя,
Себе у світі показать,
От і діждавсь, що люди стали
Тебе вже й чортом величать.
Куди не кинь, як пес ти, вова,
Тобою стали всіх лякать,
Про тебе тільки і розмова,
32
Ну, як тебе не поважать?
Ось ти до чого вже дожився,
Невже і справді ти сказився?
Що вже й малі на тебе діти
Стали і в яслах вже плювать.
І на заборах, де не глянеш,
Картинки світяться про те:
Як янукович пса володю
На ланцюжку в Донецьк веде.
І, якщо завтра екстремісти
Зможуть Донецьк завоювать,
То знаю, що із жириновським
Ти зможеш й цей акт підписать.
Всі думайте ви про Расею,
Й на решту всіх нам наплювать,
А що є й інші ще народи -
То вам про те не варто знать.
Ви завойовуйте народи, —
Як це колись робив Ермак, —
Вам жіночки любої вроди,
Мені ж імперія. От так!!!
Сказав тоді ще цар- мудак.
А документ який завгодно
Вовки два зможуть підписать,
Тут головне — папір і ручка,
І щоб було кому подать.
Ми — вова путін — цар російський!!!
І це усі вже мусять знать.
28.4.2014 р.
ЕКСТРЕМІСТИ
А Царьов і Симоненко роздувають скрізь пожар,
Бо для їх країна наша — це як був Євробазар.
Й де пройдуть ці скандалісти, — не ждіть слави,
Бо ці слуги — депутати — слуги іншої держави.
16.5.2014 р.
33
ПРО ВЕЛИКИХ СОБАК
Піти війною
Проти свого народу -
Може божевільний, у якого —
Нема ні розуму, ні роду.
У Росії пів Росії українців,
Так що, вова, не поможуть ні червінці, ні есмінці.
То ж не трать свої так сили ти даремно,
Й пам’ятай, що всі «великі» — безіменні.
Бо на кожну ту тварину, як на каку
Будуть всі плювать на тебе, ти пробач, як на собаку.
16.5.2014 р.
НАД СТАВОМ
Над ставом верби поставали
І заглядають в синю даль,
І аж роти пороззявляли,
Як ти зняла із себе шаль.
Вже небо голуби стрічають,
І десь бекасик деренчить,
О, як же хочеться з тобою
Мені десь в полі побродить.
Любов настільки неповторна,
Й настільки та прекрасна мить,
Що хочеться про все забути
Й тебе одну любить й любить.
А роки — роки невблаганні,
Як диверсанти — лізуть в кров,
І, як російські окупанти
З усіх витрушують любов.
Ой, люди — люди, годі спати!
Бо той хто хоче щастя мать,
Той мусить браться за гармати -
Й Кремлівських сук з Донецька гнать.
26.5.2014 р.
34
НАЙБІЛЬША ЗАСЛУГА
Ні читать, ні писать, а думки, мов голоблі,
В голові пустота, ніби в ній там теля,
Ну, а раптом в державі в нас не стане картоплі,
Що ж тоді я робитиму і зі мною — сім’я?
А зарплата така, що й кота не прокормиш,
Ну, а в нас всі про волю, про землю пісні,
Тільки досить із мене тої голої волі!
На голодний живіт не співається, ні!
Обдурив Президент всі народи Союзу,
Що візьмеш ти з людини, де честі нема?
Та зате не лишив він байдужих в окрузі
Вже нікого до пива, до горілки й вина.
«То найбільша його заслуга!» -
Бо хотів, щоб пили всі, як п’ють москалі,
І щоб вічно була на Вкраїні засуха,
І було як побільше дурних на землі.
Та, як бачите всі, як цей тип помилився,
І уже не врятують його москалі,
Бо знаходимось, ян, ми давно не в Москві вже
А на нашій козацькій, на рідній землі.
То ж не мрій, не старайсь роз’єднать нас, дурило,
Бо держава у всіх нас на віки — одна,
Й поки ще не дали тобі облизню в рило,
Забери озвірілого ти свого цвіркуна.
Бо сьогодні усі, що живуть в нас навколо,
Як не вистачить бомб, — будуть їсти горох,
Щоб, як раптом і далі буде сунуть те горе,
То, щоб кожний міг стрельнуть, щоб аж ворог оглох.
Що ж то завтра воно, що ж то буде,
Як підуть всі гуртом на розбій, на розбрат?
Як у наступ підуть і ще й інші народи
Щоб дермо те Кремлівське з дороги прибрать?
Що ж то завтра, скажіть, воно буде,
Як помре робітничий наш клас?
Хто ж тоді захищати нас буде,
Як підуть всі в торгівлю, як жиди ті, що в нас?
Вже і так не пройти в нас ніде, й не проїхать,
Бо у нас Україна пролетіла в трубу,
Бо на кого не глянь, всім давай — лише втіху,
35
Як не хочеш кілком получить по горбу.
Ну то як же в державі цій нам можна радіти?
І про що з президентом таким говорить?
Як куди не піди — в нас у кожного діти,
А діток, — це всі знають, — їх потрібно кормить.
17.11.2001 р.
НОВОМУ ФЮРЕРУ
Подивіться на Росію
І Кремлівських держиморд,
Що зуміли одурманить
Ледь не весь вже свій народ.
І тепер, де не поглянеш –
Русаки кричать: наш Крим,
А вкраїнці, то — бандити,
Бо дружить не хочуть з ним.
Й що бандерівці — фашисти,
Й що дурні, мов, ті, як тіні,
Бо те й роблять, що горлають:
Слава нашій Україні!
І бандерівцями-нами
Так народ прозомбували,
Що ті дурні, прости Боже,
Проти нас на дибки стали.
Ой, ти вова, ой, ти вова,
Де ж ти стільки злості взяв?
Бо, щоб був ти сином Божим -
То людей би не вбивав?
Ой, я бачу як тобі
Хочеться прославиться!!!
В божевільню тобі треба,
Щоб ти міг поправиться.
От вам, люди, і прогрес,
От вам і красунчики,
Краще б феям качав прес,
Ніж на Неньку сунуться.
Ви погляньте, люди добрі,
Мов, який же я крутий!
І до того ж ще й хоробрий
36
Й кавалер я золотий.
Ну, а те, що у Росії
Люди бідненько живуть —
В тім бандери винуваті –
Руським сала не дають.
От, який ти гад, володя,
І, немов, слимак слизький,
От чому у вас в Росії
Майже кожний з вас блотний.
Ну хіба ж це не піратство?
Це хіба не кваша!!!
Щоб шпаргалку підписав,
Й Кримська область — ваша!
А як глянув на той акт,
Мов, на довгі роди,
А як так? — то вже недійсні
Й Харківські угоди.
А ху-ху ти не хо-хо?
Вовча твоя рожа!!!
Й посміхнувся карлик той,
Мов коза до воза.
А як так — то й море наше!!!
А як море, то і — флот,
Звідки ж ти такий узявся,
Надто умний ідіот?
3.4. 2014 р.
У КОЖНОГО СВОЯ БЕРІЗКА
У кожного свій шлях, своя незрима доля,
Свій сум, вогонь, своя земна любов,
Й на всіх людей — одна гірка неволя,
І вітер теж один із запахом дібров.
У кожного на всіх була єдина радість,
А зараз, де не глянеш — горе й кров,
Не той вже Крим й не ті Донецькі села
Там, де браток з гарматами пройшов.
У кожного була колись своя вербичка,
Своя струнка берізка і бузок,
І біля хати копанка-криничка
Що розбомбив «наш добренький браток»?
20.5.2014 р.
37
БАОБАБ
— Як же міг ти, Поц Кремлівський
Й ви — опричники- пани,
Проти нас зібрати військо
І піти на нас на ВИ?
Чи без крові і без м’яса
Й дня не можете прожить?
Тоді, як же із такими
Розкажіть мені, — дружить?
То ж, скажіть, мені, уроди,
Хто із вас не — баобаб?
Чи вам всім в своїх широтах
Не хватає ваших баб?
Та з таким, як в тебе, вова,
Апетитом, так сказать,
Я б не радив би дружину
З свого дому виганять.
13.4.2014 р.
ЯНГОЛОК
Я не вірю в слово БОЖЕ,
Й в те, що люди торохтять,
Бо словам вже тим не можу
Як раніше довірять.
Бо Боги не ті вже стали,
Що колись у нас були,
Ви погляньте, скільки гадів
Ті на світі розвели.
І не треба, й не старайтесь
Ви мене переконать,
Що Богів, які вбивають -
Їх потрібно шанувать.
Бо сам Бог і слово Боже
То для мене щось святе
То ж, чи міг би Бог наказ дать
Убивать тебе й мене?
Чи Боги вже подуріли,
Що дають бандитам меч,
Аби ті могли вершити
38
Над людьми кровавий смерч?
Бо, щоб Бог був справедливий,
Він, як кіт би не дрімав,
Й брату, що напав на брата -
Руки й голову б відтяв.
Я дивлюсь на суть релігій,
Й певен, то все — тріпотня,
Бо вона для Ізраїля
Й ще потрібна для Кремля.
Бо, як в тебе торба грошей,
Ти в країні — Голова,
А як в тебе хрін і воші -
То забудь ти про права!!!
Але все-таки й над ними
Десь-таки існує жесть,
І цим Богом запевняю:
Е, була і буде — ЧЕСТЬ!!!
А як ти її не маєш,
Що з тобою говорить?
Бо ж нащо така нам дружба,
Де брат брата може вбить!
Чи ж не краще тоді, хлопці,
Нам дияволу служить?
Той як бреше, хоч — сміється,
Ну, а цей завжди сичить.
Та, щоб ми ту совість мали -
Яку мають в нас пани,
То пляшками б закидали
Всі давно моря й лани.
Ми б, як путін заглядали
Де пройшовсь його Іван,
Бо земля, де Вань пройдеться -
Вже належить москалям!
О, який же ти розумний,
вова путін — молодець,
І з чиїх таких розумних
Ти в нас вилупивсь яєць?
Бо таких ще дурнів, вова,
І в Росії не було,
Щоб з-за тебе-шкуродера
Всю Європу й світ трясло.
39
От тобі і Бог, і путін,
От тобі і «Божья мать»,
Ой, як я оцьому поцу
Та хотів би в пику дать.
6.5.2014 р
ШЕФ І ХАБАР
Не дай ти шефу хабара,
Й забудь — про всі свої права.
7.5.2014 р.
ДВА ЗНАКИ ПИТАННЯ
Запитали хлопці в шефа
Що ішов від діви Гані:
Що це в вас костюм був чорний,
Ну, а зараз, — як в сметані?
Запитали хлопці в шефа,
Що ось вийшов з ресторану,
Що це в вас живіт худий був,
Зараз він — як знак питання.
20.5.2014 р.
ДОБРА ВОДА
Кажуть, що вода в нас добра,
А самі ті, що з столиці
Везуть воду українську
Десь з Карпат, як з-за границі.
20.5.2014 р.
ШКУРОДЕР
— Хто найбільший шкуродер?
— Звісно, вова — трильярдер,
Росіян всіх обікрав,
Й всім на лікоть показав.
16.6.2014 р.
40
МОЙША
Ви всі, немов, уже хорти,
Бо вас з дитинства так привчили,
Що треба красти і гребти
Й тягнуть з усіх робочих — жили.
Й релігію писали не Боги,
Тоді й не знали ще такої,
Що, ніби в світі ви пани,
А решта всі то просто — гої.
А, якщо гої, то — раби,
Які повинні працювати,
А ви, як справжні кугути
Повинні… курочок топтати.
У вас — жидів одна мораль,
Що не дає нам всім спокою,
Бо в вас для Каїна — одна,
А та, що не для вас, та — гою.
І ти як лис — туди й сюди,
Бо вдачу ти свою міняєш,
Бо як не стануть слухать вас,
То що робить із гоєм? — знаєш.
Ви всі зомбовані, жиди,
Бо вас з дитинства так привчили,
Що, ніби в світі ви пани
А решта всі — щоб вам служили.
Ваша мораль — щоб грабувать,
Ось в чому ваше все натхнення,
І беззахисних гвалтувать,
Бо в цьому ваше боже вчення.
Ні, я не є антисеміт,
І я не йду проти євреїв,
А йду я проти тих жидів,
Які ґвалтують в нас — лакеїв.
Я проти всіх — хто мучить люд,
І хто усіх людей тиранить,
Хто хоче мать багато Люд,
Й ганять по світу урагани.
Мені байдуже хто ти є,
Та, щоб тебе не звали жидом,
То ти бери, як я косу
Й пішли разом косити жито.
20.5.2014 р.
41
4.7АВАНТЮРИСТ
вова це — авантюрист,
Він — артист і аферист.
Як до трону він добрався -
Приступ дурості з ним стався.
Бо, як дивиться на світ -
Очі жмурить, ніби кіт,
А в Криму, як вовк гасає,
Все бандерівців шукає.
Придивіться ви до нього
Як виходить складно в нього:
Папірець сам підписав —
І весь Крим собі забрав.
От яка йде епопея
В нас про руського єврея.
Так і далі, вова, топай,
А ти, Ванька, татку хлопай!
І живи, як жив — в гімні,
Як потомки всі твої.
І як всякий бо мирянин,
Ти радій, що — росіянин.
16.6.2014 р.
ХВАЛИЛИ ВОВОЧКУ — БАНДИТА
— Ви так красиво Крим взяли,
Що ми розкрили аж роти -
Хвалила вову, як теля -
Якась дурепа із Кремля.
І хто ж пройдисвіту такому
Довірив цю сучасну зброю?
Оцю страшну сучасну зброю! -
Що може знищить світ, як Трою.
22.5..2014 р.
МАЙДАН
— Що навчив тебе майдан?
— Не згинатись, як йде пан.
16.12.2013 р.
42
ДЕ Ж ВОНИ ТІ ВИТЯЗІ ДЕРЖАВНІ?
Де ж вони ті витязі державні
У яких завжди закриті ставні?
Де ж вони ті славні генерали,
Що Донецьк і Крим наш проморгали?
Де ж вони ті славні Кармелюки?
Від яких втікали всякі суки?
Їм усім позв’язували руки.
Де ж вона, скажіть, ота держава
Про яку гуляла добра слава?
Де ж вона ота Козацька Рада,
Що була за батька нам і брата?
Та, що нас від всіх оберігала,
А сьогодні й Крим вже проморгала.
Але як би нас не грабували,
Але ми жили і виживали.
І сьогодні виживемо — знаю!
Бо приматам землю не оставим.
Прийде час то зникнуть і руїни
Ті, що творять руські бедуїни.
Й хоч сьогодні всі ті, як бульдоги,
Але українці, чуєте, не лохи.
Й хоч навколо скрізь одні руїни,
Але то — майбутні ваші міни.
Досить крадіям вже довірятись,
Вже пора і нам в похід збиратись!!!
Треба нашу Неньку боронити,
Бо без «мами» ми не зможемо прожити.
І оту непрошену потвору,
Як тарганів виженемо з двору.
Ну, а цього карлика-пілата,
Прийде час — судитимем, як ката!!!
24.5.2014 р.
КОЛИ ЛЮДИНА ХВОРА
На весь світ голосить путін:
— Українців треба бить,
Бо бандерівці не хочуть
Із фашистами дружить.
24.7.2014 р.
43
ДИКІ ОРДИ
Де цвітуть шикарні кали
Й пахне квітами земля,
Там гуляють, мов шакали,
Дикі орди із Кремля.
Там сьогодні, де не глянеш,
Русаки біду несуть,
І регочуть кулемети
Де ці братики пройдуть.
Скрізь горять міста і села,
І горить моя земля…
От яку гуманітарку
Нам дарують із Кремля.
29.5.2014 р.
ВЛАДІ НЕ ВІРЮ
Владі не вірю, добродії,
Бо там усі — одні злодії,
Бо варт знайти десь й ще руля…
Як вткнуть туди свого Сруля.
2.7.2014 р.
ВИРОДОК КРЕМЛІВСЬКИЙ
Невже ти, Іроде, не чуєш,
Як ти діток малих мордуєш,
Як стогнуть люди на півкулі,
Яким ти шлеш постійно дулі?
Чи ти оглух, чи ти осліп,
Чи ти із… ланцюга зірвався,
І де ж це ти такий слизький,
Немов слимак, іуда, взявся?
Невже ти матері не мав,
Чи народився від вовчиці,
Що всю Росію обікрав,
Й рвешся до нашої столиці.
То ти хіба, скажи, не вбивця?
4.7.2014 р.
44
ХИЖАКУ ВОВІ
Тебе кляне вже вся Вкраїна,
Аж від Луганська до Карпат,
За ті убивства і руїни
Що нам даруєш, як Пілат.
Чи ти оглух, чи ти не чуєш,
Той стогін вдів, і крик дітей,
Навіщо ж ти дома руйнуєш,
Як дуже хочеш в мавзолей?
Хто право дав судить народи
Будь ти хоч тричі Соломон?
Щоб світом правили уроди,
Яким не писаний закон.
Втратив ти, Вовочка, довір’я
І зникне все твоє сузір’я.
Бо, той іде проти народу
В кого — ні племені, ні роду.
29.5.2014 р.- 4.7.2014 р.
ЯК НЕНЬ ПРОЩАВСЯ ІЗ СИНАМИ
Я в бій іду за орденами, —
Сказав татусь, прощаючись з синами;
Й отримав орден — слово честі,
Але, нажаль, — вже після смерті.
2.7.2014 р.
ЖИВИ, ЯК ЗНАЄШ
Якщо родивсь ти на Вкраїні
То, значить, ти вже не москаль,
І це, синок, ти мусиш втямить -
Де твій народ й твоя печаль.
Живи, як знаєш і як хочеш,
Але свій край не забувай,
І пам’ятай: ти — українець,
Що ти людина — пам’ятай!
26.5.2014 р.
45
ПЛАНЕТА ЖДЕ СВОГО ПОЕТА
Знов відкривається Планета.
Планета жде свого поета.
Та де такого розшукать,
Щоб вмів хоч пару слів зв’язать?
А шеф не спить, бо він — працює
Й хто попадеться, всіх — рятує.
І все, що десь не так лежить -
То все до шефа в дом біжить.
Ну, а поет все пише й пише
І так як день — все тихше й тихше.
28.5.2014 р.
НА ВКРАЇНІ РЕКВІЄМ ГОЛОСИТЬ
На Вкраїні де не станеш — сльози,
На Вкраїні реквієм голосить,
Й хоч мовчить ще поки наша слава,
Та Вкраїна духом не упала.
24.5.2014 р.
СИН АРБАТА
Володимир — син Пілата,
Хлопець бачте — о-го-го,
Без ножа і автомата
Він заріже хоч кого.
Потім сяде і сміється:
— А чого, скажіть, тужить?
Як душа бажає крові,
Чом би і не промочить?
24.5.2014 р.
ПРО НАШУ ВЛАДУ
Яка різниця, яка влада,
Якщо ні жодна нам не рада?
Нащо за владу ту вмирати,
Що дозволяє убивати?
Ото й воюй, браток Кирил,
Проти своїх ти сам горил.
11.3.2015 р.
46
ОЙ, ВИ ХЛОПЦІ!
Ой, ви хлопці, ой, ви хлопці,
Де ж це ваші позивні?
І чому це ви сьогодні
Мов задрипані півні.
27.5.2014 р.
В КОГО НЕМА ОЛІЇ
В тих, в кого нема олії —
Ті не можуть без війни,
Веселіться, росіяни! —
Діти вови — сатани.
— Звідки стільки у вас злоби, —
Я питаю в росіян, —
Що розбити ладні й лоба
За пустушку і обман?
Ой, ви хлопці, ой, ви хлопці,
Любі братики мої,
І невже ви всі кастрати,
Що, немов, собаки злі?
Та погляньте ви на море,
Й на привабливих жінок,
А ти людям робиш горе,
Й тиснеш не на той… курок.
Гляньте ви на ті красоти,
Й їх почуйте голосок,
Та вони ж, як справжні соти,
Ніби липовий медок.
Ну, а ви, мов дикобрази
Розоряєте міста,
Хто вам дав такі накази,
І яка ваша мета?
Краще б ти у того ката,
Що послав тебе вбивать,
Чергу вдув із автомата,
Щоб не став людей лякать.
Екстремісти-екстремісти,
Звідки стільки у вас зла?
Що готові ви померти
За якогось там козла?
27.5.2014 р.
47
ЩО ДАЛИ НАМ ПРЕЗИДЕНТИ?
— Ну що, скажіть, нам дав Кравчук?
— Кравчучку і проблем сундук.
— А що дав другий Леонід?
— Ну кучмовоз і людям СНІД.
А третій той, що чисті руки?
Жидам — прогрес, а нашим — муки.
А той четвертий, що всіх чує?
Той, навіть, дома не ночує.
Усю державу обікрав,
А нам він п’ятки показав.
І тільки п’ятий президент
Сказав нарешті: айн момент.
Що буде далі я не знаю,
Але надії не втрачаю.
Яка б в нас влада не була,
А нам нічого не дала,
Собі куп’юри всі штампують,
А з нас, мов з дурачків глузують.
А люди за оті куп’юри
Ім віддають манофактури.
І тягнуть всі гуртом ярмо,
Аби не здохло те дермо.
Ось як ми, хлопці, живемо!
Й куди не глянеш — нові грати,
От що в нас творять — дермократи!
11.3.2015 р.
НАС ТАК ПРИВЧИЛИ
Наш народ вже так привчили,
Щоб своїх й чужих мочили,
От тому й мовчить народ,
Бо відкрить боїться рот.
24.5.2014 р.
48
СКІЛЬКИ ЖИДА НЕ ГОДУЙ
Як ти Мойшу не годуй,
А він вам покаже — буй!
Так кому тоді служить,
Якщо весь народ мовчить?
25.5.2014 р.
КОГО ДЕРЖАВА ЗАХИЩАЛА
Ті, що чесно заробляли,
Ті державі — заважали,
Ну, а ті, що грабували,
То ще й дачі їм давали.
25.5.2014 р.
НОВИЙ ЧОРТ- НАПОЛЕОН
От пішли уже народи,
Але то хіба народ?
Як без спирту і без чачи?
Жить не може той урод.
Де таке, скажіть, хто бачив,
Щоб брат брата убивав,
А з Кремля — їх покровитель -
Зуби дурням продавав?
Де ж ці дурні в нас беруться,
Що до пушок руки рвуться?
Бо ж, як чорт прийде до влади,
Розповзуться всі, як гади.
То ж, хто хоче жити мирно,
То женіть Кремлівське бидло.
Й це не просто вам слова,
Бо це — Третя світова.
Де ж ви, хлопці — запоріжці,
І чому народ мовчить?
І невже оцього чорта,
Світ не зможе зупинить?
27.5.2014 р.
49
ЯКЩО ТИ НЕ МАЄШ САЛА
Якщо ти не маєш сала,
І не вмієш спирту пить,
То про що, скажи, мій брате,
Нам з тобою говорить?
27.5.2014 р.
ОЙ, ВИ ЛЮДИ!
Ой, ви хлопці, ну ж і суки,
Дай вам Київ, дай Кавказ,
Ну, а ви нам горе й муки -
Всі відразу напоказ.
Що ж це сталося з народом?
Звідки в світі стільки зла?
Одні кажуть з Тель-Авіва,
Інші кажуть, що з Кремля.
Ну, а путін, то — сволота,
Як же й ще його назвать?
Якщо тягне всіх в болото:
Щоб своїх й чужих вбивать.
Ну хіба ж це вам не диво?
Як же наглість цю назвать?
Що всі люди плачуть, стогнуть,
А йому на все — плювать.
Про яку там мовить совість,
Про яку там мовить честь?
Адже там де була совість,
Там сьогодні в вови — жесть.
Бо політика в Росії -
Грабувать і володіть,
То ж чи може, вибачайте,
Зайцю другом стать ведмідь?
І таку, як вова — погань,
З України треба гнать.
Бо крім горя і розрухи
Що він зможе й ще нам дать?
26.5.2014 р.
50
ЗАЙЦЮ ЛЕОНІДУ
В мене друг вже став, як путін,
І навчився так брехать,
Що його вже можна сміло
В Президенти вибирать.
Ну то як же тебе, любий,
Вже сьогодні називать?
Якщо й сам не розумію,
Хто із вас вже більша б…дь?
В тебе гарна помічниця
Вміє віники в’язать,
То ж навіщо тобі думать?
Головне, щоб вмів читать.
Тут, браток, потрібна воля
Колективна, так сказать, —
Як казав «братеня вова»,
Як збирався воювать.
От тобі і тумба — румба,
От тобі і Бангла — Деж,
Бо ніхто не знає того,
Де він сяде, де впаде.
Так що, хлопчику мій любий,
Краще ти вже не грими,
І мене, як вова путін,
Ти брехнею не корми.
27.5.2014 р.
«БРАТУ ВОВІ»
Що з тобою, друже, сталось,
Чи бува ти не здурів?
І, прости, вже за відвертість,
Став ще гірший від жидів.
Бо єврей — той міру має,
І, як щось пообіцяв,
То й тобі щось перекине,
Якщо ти вже свідком став.
А як ти дорвавсь до влади!?
51
Все що бачиш, все — гребеш.
І ніякі вже поради
До уваги не візьмеш.
Ну ж і любиш ти, дурило,
Щоб про тебе говорили.
13.6.2014 р.
ПУТІНСЬКІ БАНДИТИ
Сьогодні путінський мудак,
Як над Донецьком потемніло,
Підбив наш транспортний літак,
Де сорок дев’ять душ летіло.
За що, питається, за що
Ви сорок дев’ять душ убили?
Невже за те, що ті орли -
Свою державу боронили?
Де ще таке, скажіть, було?
Де в світі є такі вандали,
Щоб ті за долари й рублі,
Навіть й рідню свою вбивали?
Чи ти вже зовсім очманів?
Навіщо ці тобі скандали?
Чи море крові захотів?
Чи щоб потомки заплювали?
Проспись, ти дурню, й зупинись,
Що ж ти, тварюко, витворяєш,
Навіщо ж мочиш тих людей -
Які тебе за друга мали?
І путін глянув, як бульдог,
Руки тримаючи в шерінці,
Бо я хоч карлик, та я — Бог,
Й ось що… кладу на українців,
Бо в мене ще й воднева є,
І є у мене ще й есмінці.
14.6.2014 р.
52
СТОЇТЬ БУДИНОК ТРЕТІЙ РІК
Пустує дім вже третій рік,
Який ворони… обсідають,
А цілі полчища калік
Житло роками дожидають.
То як же можна, ви скажіть,
Такій державі довіряти,
Що заставляє в нас людей
Десь на асфальті ночувати?
А у Донецьку у ці дні
Іде війна, і гинуть люди,
Лише тому, що у Кремлі,
Сумують втомлені іуди.
Їм, бач бандерівці мішають,
Бо ті шанують свій народ,
І нашу Неньку захищають,
Від божевільних тих урод.
На кого ж ти підняв, гад, руку?
Ти хоч подумав ідіот?
Що Україна це не сука?
Що можна в зад її і в рот.
То скільки ж можна вам мовчати,
І вас терпіти стільки літ?
Чи не пора б вас в шию гнати
Як сарану, що нищить цвіт.
Пора вже, хлопці, просипатись,
І показать їм нашу міць!
Скільки ж ще будемо згинатись? —
Чи не пора пустить в хід злість?
Бо, щоб Кравчук був розумніший,
Він наші б бомби не віддав,
Тоді б в Кремлі були б мудріші
Й ніхто б і Крим в нас не відняв.
А так, дивись, що виробляють
Оті Кремлівські жеребці,
Що наших хлопців убивають
За те, що ті — не русачі.
І росіяни, хто б подумав,
Що майже кожний з них — бізон?
53
Бо ті вважають душогуби,
Що там де сила, там — закон.
Але часи не ті настали,
І цього ти не міг не знать,
Що тих, хто йде з мечем на брата –
То тих потрібно — убивать!!!
Будь ти русак, чи будь ти жид,
Чи будь там хоч яка ворона,
А ОКУПАНТІВ ТРЕБА БИТЬ,
Щоб аж гриміла оборона!
Чого прийшов ти в наший край?
Кого прийшов ти визволяти?
Чого ж мовчиш? — Відповідай
Чи тобі нічого сказати?
Невже морів в Росії мало?
Невже чекаєте калим?
Чи не давали вам ми сала?
Чи не пускали вас ми в Крим?
Чи, як по-новому женивсь,
То ти зовсім утратив тяму?
От ти який собачий син,
І дав собі яку рекламу.
Чи ти вже зовсім очманів,
Як і твої усі удави,
Що чхали й на своїх синів,
Аби собі добитись слави.
Я вами більше не горджусь,
І хоч дивлюсь на Русь, мов бомбу,
Та вас ніскільки не боюсь,
І не лякають ваші ромби.
Бо знаю, що із нами Бог,
І з нами вся його тривога,
А там де правда — там оплот,
А де оплот — там перемога.
Мені на путіна плювать,
Та жаль мені того народа,
Що дав себе прозомбувать,
Що вже і в них йде піна з рота.
54
Ой, володя, ти, володя,
Я, звичайно, не пророк,
Але те, що ти затіяв,
То — найбільший твій порок.
Пам’ятай, про тебе будуть,
Як про зло всі скрізь писать,
І на тебе — диверсанта -
Як на покидька плювать.
І хоч кажеш ти — розумний,
А насправді ти — мудак,
Хоч тебе можливо, вова,
Навіть сам робив — Ісаак.
Бо, якщо ти зміг вже руку
На своїх братів піднять,
То таких, як божевільних
Треба, вова, убивать!
Бо народ убивць не любить,
І про це ти знаєш, сер,
Чи, можливо, й знову хочеш
Всіх загнать в СРСР?
А за що не люблять руських?
Бо вони «завжди праві»,
Як оті веселі гуси,
Що в чужій сидять траві.
Ой, ви, хлопці, — схаменіться,
Перестаньте убивать,
Бо наш гнів вас всіх достане -
Де б не стали ви бувать!
А тому, сепаратисте,
Хоч ти служиш й сатані,
Та не будь же ти садистом
До своєї хоч рідні.
І, якщо вам більш підходить
Мова та, що у Кремлі,
То валяй, браток, як далі
Ти із нашої землі.
Й там живи собі спокійно
Й нам усім не заважай,
Поки ти ще не покійник,
Й не попав ще в Божий рай.
27.5.2014 р.
55
Бо, щоб був ти не бандитом,
І не був собачий син,
Чи ж тоді б тебе понесло
Грабувать Донецьк і Крим?
Так що, вовочка, танцюй,
Як на хвилях морський буй.
— Ти тепер вже молодець! -
Як козел серед овець.
Бо, як виліз там на гори,
Закричав: — То ж наше й море.
А як наше море, й поле -
Значить й всі дівки довкола.
І тепер наш Севастополь,
Навіть, Ялта й Сімферополь,
І не дійсні ті угоди,
Що уклали два народи.
— А що далі буде, вова?
Ти хоч думав? — це до слова,
Як проснуться хлопці з Львова,
Та почнуть рубати дрова.
І тебе візьмуть блотного?
Й Крим тобі засунуть в рот?
Чи про те подумав, вова,
Яка буде йти розмова?
Як вони ті всі прийдуть
І тебе за хвіст візьмуть!
І від тебе, як від зайця
Відірвуть ті блудні яйця.
Чи не страшно? — спитать мушу, —
Як почнуть патрошить душу?
Що дозволила дурилу
На Вкраїну піднять рило.
І яка буде розмова?
Чи про те ти думав, вова?
Так, за що таких як ти
Поважать тебе, скажи?
І невже в твоїй столиці -
Всі зомбовані й п’яниці,
Що не можуть ті придурка
Всі гуртом відправить в дурку?
56
Бо який же ерудит
Буде менших себе бить?
От і вся реклама ваша,
Бо Рассея — ваша каша.
А хто проти неї піде,
Той додому не доїде.
Чим же радуєш ти небо?
То ж не корч ти дурня з себе.
За твою гуманітарку —
Ось що каже мій народ:
— Ой, спасибі ж дяді — вові,
Аби він скоріше здох!
Краще б нею своїх доньок
І синочків він кормив,
Тих, яких по всьому світу,
Ніби ос він наробив.
І дивився б на їх муки,
За щедроти ті земні,
Ті, які нам підкидають
Ті недоумки твої.
Дуже вдячні тобі, вова,
Ми за гуманітарочку,
Тож, дозволь за упокій твій
Випити всім чарочку.
Пухом тобі земля, володя.
А тепер до тих звертаюсь,
Хто попав в його капкан,
І повірив вові — чорту
За горілочки стакан?
З вас же злість, як з чорта свище,
Як з посуди, що без днища,
— Кому служиш ти балван,
За обман і Магадан?
Ви ж хотіли жить в Рассеї,
То ж, будь-ласка, і живіть,
То ж і їдьте десь на Північ
Й там, як хочете — ревіть.
Ви гульнули в нас на морі,
Дайте й іншим ще гульнуть,
57
Ну нащо чуже вам горе –
Чи свого в вас менше чуть?
От як низько всі ви впали
Ті, що в дружбі присягались,
Ті, що в вірності клялись,
Й тут же чорту віддались.
Та, як мать такого брата,
То вже краще мати ката,
То вже знаєш, що він кат,
І куди його дівать.
Але рус, завжди він рус,
Бо в болоті він, як туз.
То ж і шле всім подарунки -
Із гранатами пакунки,
І вогонь із батерей,
Щоб утюжили людей.
От, який ти наш браточок!
Не дай Бог таких ще й дочок!
29.5.2014 р.
ОТ ТАК НАРОД!
Щось, видно, в тебе є чортяче,
Що все ламаєш те, що бачиш.
А хочеш щось старе зламати,
То покажи, що зможеш нове ти побудувати?
Що ти на місце те поставиш,
Якщо старе ти щось убавиш?
Погляньте ви на цей народ,
Що має лише жопу й рот.
Якому, бачте, все до попи,
Тому й боїться він Європи.
24.5.2014 р.
ЯК САМ СЕБЕ НЕ ОПОГАНИШ
Як сам себе не опоганиш,
Ніхто тебе не опоганить.
22.5.2014 р.
58
НАЙБІЛЬШЕ ЗЛО
Дивлюсь на світ, який безмежний,
Скільки у ньому таємниць,
Скільки у ньому зла і жесті,
І скільки милих чарівниць.
І, може він здається дивним,
Але то все ще як сказать,
Бо є на світі й більші злидні,
Тільки не всі вони кричать.
Адже наш світ, то не — комора,
Де можна все, що вгледів — брать,
А щоб природа нас кормила,
То треба щось і їй давать,
Якщо гриби хто хоче мать?
Отож, любіться і плодіться,
І ви не бійтесь тих потвор,
Чи ви не знаєте, що діять,
Коли в ваш дім ввірветься «вор»?
Який вважає вас за шута,
Бо розум вже зайшов за ум,
Бо він сьогодні владна — сука,
А ти для нього хто? — Бум- бум.
Таких братів просить не варто,
А зразу бити їх в сопло,
Бо неповага до людини,
То є — найбільше в світі зло?
28.5.2014 р.
ТАКІЇ КІЗОЧКИ ПАСУТЬСЯ
Такії кізочки пасуться,
О, Боже мій, який це рай!
А дурні путінські деруться
Але за що? — ти в їх спитай.
Чого вам, хлопці, не хватає?
За що вбиваєш той народ?
Що землю рідну захищає,
Від обнаглілих ваших орд?
Звідки припхався ти, дурило?
Чи дома жінка не дає?
59
Чи вигнала смердюче рило,
За те що тільки п’є та п’є?
Невже бульдог твій того вартий?
Аби за нього воювать?
Бо, щоб він був русак нормальний,
Він би не став братів вбивать?
От я і думаю про себе:
(Нехай Господь простить мене!),
Ну що ж і ще людині треба,
Якщо в людини все вже є?
Не тих ти, хлопче, убиваєш,
І не туди ти сиплеш сіль,
У всіх, хто розуму не має,
Той любить всім робити біль.
24.5.2014 р.
ТАМ, ДЕ ПАЛЬМИ
Там, де пальми й кипариси,
Й по землі гуля любов,
Там якраз по волі вови
Лється сторіками кров.
Як же все це зрозуміти,
Ви, пробачте, простака,
Щоб над нами хизувався
Чорт у формі вояка?
Чи уже це не занадто,
Щоб якийсь, простіть, мудак
Над народами знущався
Бо сьогодні він — «моряк».
Де солодким зрілим медом
Переповнена земля,
Там сьогодні Крим ґвалтують
Дикі братики з Кремля.
Там сьогодні де не глянеш,
Руський Бог приніс біду,
Після чого руський братик
Об’явив братам війну.
А тому, у цю хвилину,
Я й хотів би запитати:
— То ж, скажіть, чи росіянам
Можна й далі довіряти?
29.5.2014 р.
60
НОВОМУ ГІТЛЕРУ
Кричить дурень — росіянин,
І його орава:
— Бийте, хлопці, бандерівців за те,
Що ті кричать — Україні слава!
Придивіться ж, українці,
Ви до того дурня,
Яка в нього у ширінці
Душа не цензурна!
Ви погляньте на ту рожу,
Що постійно кривиться,
Воно ж, навіть, оте бидло
Й на людей не дивиться
13.10.2014 р.-1.12.2014 р.
ЧОРНА ДУША
Ну ж ти, вовочка, і дурень,
Це кажу я з біллю, —
Та який же ти вожак,
Якщо ходиш з сіллю?
Бо ти можеш взять і вбити
Хоч яку людину,
Лиш за те, що та людина
Любить Україну.
Що для тебе очорнити
Нашого Гаврила,
Що не може стільки пити,
Як твоє дурило.
Хай тобі яка з жінок
Спробує не дати,
Ти ж і дім перевернеш
Тільки б її взяти.
Бо Кремлівські жеребці,
Хоч вони й маленькі,
Жить не можуть без жінок,
А ще як — гарненькі.
26.5.2014 р.
61
ДУМАВ Я МОСКВА — ЄВРОПА
Думав я Москва — Європа,
А вона й не Бангла-Деж,
Бо там знають по три мови,
А який в Москві прогрес?
Ось спитайте в русака ви:
Скільки знає мов москаль?
Лиш оту, що матюхальна
Бо у ній його мораль.
Бо не відає він слів тих,
Де є мир і доброта,
Бо для них найкраще слово,
Це грабіж, або — війна,
А тому про некоректність
Нашу нічого казать,
А усіх сепаратистів
З України треба гнать.
Бо, яке ти маєш право
Нашу Неньку шельмувать?
І яке ти маєш право
Як нам жити? — нас повчать.
Не підходить наша мова,
То валяй «К едроне мать».
Там тобі дадуть полови,
Й будеш, дядя, панувать.
І ніхто тебе не стане
Як кота за м’ясо бить,
То ж і будеш ти як мавпа
В джунглях там щасливо жить.
Там простору — скільки зору,
Й будеш жити там, як пан,
Бо куди ти не поглянеш,
Скрізь — Сибір і Магадан.
26.5.2014 р.
ГРІМ ВІДГРИМІВ
Грім відгримів й загрюкали гармати,
І наші танки рушили на Схід,
Щоб путіну привіт наш передати
І всім отим, що тмарять Божий світ.
25.5.2014 р.
62
КОЛИ Ж МИ СТАНЕМО ЛЮДЬМИ?
Якщо чоловік у руках тримає олівець, —
Він, певно, збирається щось малювати;
Коли людина тримає ручку і папірець,
Вона збирається щось писати;
А, якщо людина тримає у руках автомат -
Значить, вона збирається — когось убити,
Тож, чи варто стоять і чекать
Поки люди почнуть голосити?
Земляни! Коли ж ми вже станемо в світі людьми -
Розумними і незалежними?
Невже ми не можемо жить без війни,
І ніжними бути й бентежними?
21.4.2015 р.
ПУТІН РОЗМАХУЄ РУКАМИ
путін розмахує руками:
Армія мені потрібна для того
Щоб рахувалися всі з нами.
Я ще не гітлер, не наполеон,
Але все те, що я скажу, то вже — закон.
Так думають усі пірати,
Що хочуть світ весь до рук прибрати.
Так що, озброюйся Планета,
Бо брати вже пора атлета.
А, якщо в нас не буде зброї,
Які ж ми будемо герої?
Так що працюйте всі на зброю,
А той хто проти, всі за мною!
А тим, хто хочуть жить в гімні, -
Привіт від нашої рідні.
21.4.2015 р.
ВОРОГ УКРАЇНИ
Всі нормальні люди, сину,
Захищають Україну,
А такі, як Симоненко
Ще й Москву цькують на Неньку.
15.5.2014 р.
63
ТВАРИНА РІДКОЇ ПОРОДИ
Замість полів тепер окопи,
Кожний заривсь в своє багно,
Тварина рідкої породи
З Кремля принесла біль і зло.
Люди вмирають, а за кого?
Хай хоч один хтось відповість,
І вже не знаєш, хто тут воїн,
Хто волонтер, а хто тут гість?
За сотню-другу ладен вбити
Отой дикун вам хоч кого,
А по Донецьку ходить путін
Те недоношене дермо.
Дуже вже хоче стать героєм
Й полежать з Леніним в Кремлі.
Полежиш, вовочка, полежиш,
У туалеті десь на дні.
27.3.2015 р.
НУ Й КРАЇНА
Ну й країна, ну й держава,
Де не глянеш — скрізь горить,
Хто ж тепер мені підкаже,
Що нам з руськими робить?
За вікном гуляє вітер,
У соборах дзвони б’ють,
Що ж це робиться в Донецьку
І за що там хлопців б’ють?
27.5.2014 р.
ЖИВИ, ЯК ЗНАЄШ
Якщо родивсь ти на Вкраїні
То, значить, ти вже не москаль,
І це, синок, ти мусиш втямить -
Де твій народ й твоя печаль.
Живи, як знаєш і як хочеш,
Але людей ти не гніви,
І пам’ятай: ти — українець,
А ми родилися — людьми.
26.5.2014 р.
64
КРЕМЛІВСЬКИЙ ІНДИК
Я знаю, не сьогодні-завтра
Прийде до кожного гаплик,
Невже про це не розуміє
Кремлівський грамотний індик?
Що він також, як всі — не вічний,
Навіщо ж так народ злобить?
Невже тобі приємно чути,
Що хочуть всі тебе убить?
Як можна всю свою державу
Взять і під себе підім’ять,
І все, що Бог дав всьому людству,
Від нього все собі забрать,
І це порядністю назвать.
І потім на весь світ горлати:
Що в світі я — самий багатий.
От, всі вони які ті гади -
Оті — царі, і — королі.
От чому рвуться так до влади
Оті могутні шахраї.
Бо в нас, як став ти Президентом,
То привілеї всі — твої.
От і живи ти в цій державі,
Якою правлять шахраї.
І спробуй потім ти довести
Що гроші шеф украв твої.
Й хапугу цього оправдають,
А з тебе зроблять п’ятачка,
Та ще й по писку наклепають,
Немов, якогось дурачка.
Бо злодій той, який в законі,
То буде вічно він правий,
Його євреї оправдають,
А ти, Гаврило, хто такий?
Бо, якби цар наш був гуманний
І честь якусь хоч трохи мав,
То він народ не грабував би,
І не душив би, як — удав.
19.4.2015 р.
65
СЛОВА, НЕМОВ СНАРЯДИ
Слова твої, немов снаряди,
Слова твої, немов шрапнель,
Якими строчиш ти без толку,
Немов корова на панель.
І після того твого слова,
Повір, що хочеться кричать,
А ти — душа твоя дубова
Цього не можеш помічать?
Та від тих слів, як від снарядів
Рана на виліт у душі.
А ти запитуєш, чому це
Я не пишу царям вірші?
Бо тими «ніжними словами»,
Які із вуст царів летять,
То можна було б із Донецька
Всю погань ту повибивать.
28.3.2015 р.
ДИКІ ОРДИ
Де солодкими медами
Переповнена земля,
Там гуляють, мов шакали,
Дикі орди із Кремля.
Там сьогодні, де не глянеш,
Руський брат несе біду,
І регочуть кулемети,
Скрізь по їхньому сліду.
А навіщо? Хто спитав би,
Та потрібна тріскотня?
І невже нема у руських
А ні честі, ні ума?
Скрізь бандити ті гасають,
Як вгодовані коти,
Й те, що бачать, — все хапають
Зразу видно, що — брати!
29.5.2014 р.
66
ГРИЗУН
Скільки ми будемо батрачить? —
Питаю шефа я в дні ці,
Що світу білого не бачим,
І всі живемо, як старці.
Ну що це, хто нам скаже, — сталось?
Невже держава це — тюрма?
Що в нас до всіх у світі жалість,
А от до себе в нас — нема.
Невже такі ми всі нездари?
Чи нам нема чого втрачать?
Навіщо ж нам всі ті радари,
Якщо нема що захищать?
Дивлюсь на світ і люд наш тучний,
Що ходить, ніби в дощ гроза,
На надто лагідних і злючих,
Що творять з нами чудеса.
І хочеться мені сказати,
Отут присівши над рікою,
В Грицька попросиш, не — відмовить
А жид не дасть й води зимою.
Дивлюсь на кожного я з них,
З виду людина як людина,
І ніби хлопець не дурний
А як роздивися — тварина.
Та був би бідний той ****ун,
Чи чогось в хлопця не хватало?
А тож живе, немов гризун,
Й скільки не дай, йому все мало.
25.3.2015 р.
ПО ГОРОДУ ДЯДЬКО БРОДИТЬ
По городу дядько ходить
Й дивиться на внученьку:
— Піди глянь, що татко робить —
Хлопчика чи дівчинку?
28.3.2015 р.
67
ДУРНІ, ЯК САМОКАТИ
Є люди, що дурні, як самокати,
А рвуться тільки керувати,
І як немає контролерів,
Стають багатші мільярдерів.
16.12.2013 р.
ЯКЩО ТИ ЦАР
Слово в царя, як золоте,
Отож, ти ним не розкидайся,
Якщо не хочеш розорить
Відразу ним свого пів царства.
Ну, а якщо вже слово дав,
Від слів своїх не відмовляйся,
Бо в тебе слово золоте,
Так що ти ним не розкидайся.
А, якщо надто запальний -
То надто вже і не штовхайся,
Як слід спочатку охолонь,
А потім вже й в поход збирайся.
Бо царське слово золоте,
Й не треба слів, що лик не в’яжуть,
І, якщо маєш щось сказать,
То думай, що про тебе скажуть.
Бо слово царське то — закон,
Воно повинно буть, як криця,
То ж будь хоч тричі Соломон,
А ним кидатись не годиться.
Ти ж не якась там ляп дівиця.
Свої думки охолоди,
А потім вже в поход іти!
В мене одне бажання в світі:
Не укради і не нашкодь!
Щоб в нас було постійно літо,
Й царями щоб пишавсь народ.
26.3.2015 р.
68
РОСІЙСЬКИЙ БОГ
Придивіться до кирила –
Патріарха «всей Руси»,
Скільки в циніка у цього
На губах вісить брехні.
Скільки в цього біса жовчі,
Сатанинської злоби,
В нього ж очі просто — вовчі,
Гляне, аж тріщать лоби.
Ви до нього придивіться,
Він же ладен вас убить.
Як же церква цьому чорту
Та могла свій сан вручить?
І таке нахабне рило
Вождь за символ собі взяв,
Видно, вовочку з кирилом
Сам нечистий повінчав.
І оце ті «божі слуги»,
Що говорять: не убий,
А самі оті іуди
Всіх штовхають на розбій.
Люди, люди, росіяни!
Не губіть свою ви честь,
Дайте спокій ви мирянам
Ну кому потрібна жесть?
Придивіться ви до нього,
Ви до цього деркача,
Він же весь зі зла і крові,
А душа — із рогача.
7.4.2015р.
ЯРЕМА
З такими б формами, Ярема,
Я б не виходив із гарема,
Ото б заліз в свою тепличку
І тішив би якусь «теличку».
16.2.2014 р.
69
СУПЕРЧУДОВИЩА
Із усіх земних чудовищ
Це є — путін й янукович,
Бо оці два владні спрути
Ладні світ весь проковтнути.
Я б вам всім порадив, хлопці,
За своє собачення,
На весь світ у українців
Попросить пробачення.
І піти у нашу церкву
Богу помолитися,
Як не хочете у пеклі
У смолі варитися.
16.7.2014 р.
ОЙ, ТИ ПУТІН!
Ой, ти путін, ой ти вова,
З виду, ніби ти козак,
А як ближче придивитись,
То — справжнісінький мудак.
Скільки ж будеш баламутить,
І міста з людьми бомбить?
Чи вважаєш, як ти путін
Можеш все, що хоч робить?!
І невже тобі не гидко
Так уже самому жить?
І невже, скажи, відверто,
Ти не чув СЛОВА О ТОМ,
Що на всяку хитру жопу
Є, — як кажуть, — ХРІН З ВІНТОМ!
12.2.2015 р.
ТІ, ХТО ГРАБУВАЛИ
Люди любили труд, трудились,
А гроші всім їм тільки снились,
А той, хто грабував й дурив,
Скільки хотів — гуляв і пив.
15.5.1987 г.
70
ГОРИЛА З ТРОТИЛОМ
За те, що цар свою державу
Не здав більш сильному удаву,
То старший дав військам наказ,
Щоб покарать слабкого враз.
І землю ту, що Бог створив,
Той душогуб не пощадив,
Й на ній таке він витворяв,
Що, навіть, і граніт палав.
Й покрив її таким пожаром,
Що це було страшним кошмаром.
Як смів ти Землю шматувати?
Адже Земля то — наша мати.
Вона нас радує й годує
І всім свою любов дарує.
Хто право дав вам суд вершить
І все, що є на ній — трощить?
А кажеш, що ти Божий син,
І ніби ще й — християнин?
Та, щоб ти був християнином,
То був би ти прекрасний сином.
Бо на братів підняти руку
Ви не заставите і суку.
Адже Земля тебе зростила,
Хоч породила і горила.
Невже для того та зростила,
Щоб ти весь світ лякав тротилом?
Хто право дав вам суд вершить,
Й ламати долі, ніби роги?
Й до щастя людям перекрить —
Усі протоптані дороги.
2.3.2003 р.
СКУБУТЬ ЛЮДЕЙ, НІБИ ГУСКУ
Скубе людей наша рада,
Ніби білу гуску,
Президенту — Гориничу
На коньяк й закуску.
10.10.2014 р.
71
СВОЄМУ СУСІДУ
В тебе мудрості, сусіде,
Зроду-віку не хватало,
Та зате язик був в тебе,
Як в гадюки злої — жало,
Ой, і вмів ти, як ворона —
Де не пройдеш — каркати,
Й ціпить зуби, мов дворняга
Й на прохожих гавкати.
Що ж, скажи, ти за людина,
Що скажи ти за чувак?
Що усе, хто б не зробив що,
То тобі усе не так?
Як на тебе подивитись,
Ніби ти — ОГО — МУЖИК!
Яка морда, які плечі,
Як в народі кажуть — бик.
Як на тебе подивитись
Ти і справді, як МУЖИК!!!.
А як ближче придивитись —
Звичайнісінький індик.
Звідки в тебе чорна заздрість,
Й вічне слово «дай та дай»!
Подивись на свою морду,
Ти ж і так вже, як бугай.
Подивись на своє жлукто,
Що тягнеться по землі,
Та таку, як в тебе дупу —
Заплювали б й москалі.
Та твоїми кулаками
Можна й цвяхи забивать,
А ти вічно, як та качка:
Тільки й знаєш щедрувать.
Бо уже ніяка жінка,
Хоч ти хлопець і ОГО!
Вже не піде із тобою
А ні в цирк, а ні в кіно.
Ой, сусіде, друг ти милий,
Поки ще живий — покайсь,
І не лий ти бруд на інших,
Й сам частіше умивайсь.
13.4.2014 р.
72
ХАПУНАМ — ЯНУКОВИЧАМ
Пожили ви, хлопці, славно,
То ж пора і честь вже знать,
Скільки ж можна нашу Неньку,
Вже до нитки обирать?
Чи в вас сорому немає,
Чи такий вже апетит?
Бо, на що б ти не поглянув,
Руки тягнеш, як бандит.
Тож, про що мені із вами
Можна, хлопці, говорить?
Коли там, де ви пройдете
То навколо все — горить.
29.5.2014 р.
ОЦЕ ТАК ПРЕЗИДЕНТ!!!
Президент в нас просто ас,
Пальчики оближеш,
Обікрав усю державу,
А народу — дишло.
Президент в нас просто ас,
Як його не поважать?
Обікрав таку державу,
І на честь йому начхать.
13.4.2014 р.
ЩО ІЗ НАМИ РОБИТЬСЯ?
Що іде війна у нас —
Те усе ми знаємо,
Та кого ж до Ради ми
Й знову вибираємо?
Я уже і сам не знаю,
Що з народом робиться?
Скільки ж можна за ту гречку,
Раком дурням корчиться?
14.10.2014 р.
73
ЩОБ НЕ ЯНУКОВИЧ
Хто сказав, що Ненька бідна? —
Хай би тому член відпав!
Ви, погляньте, скільки вотчин
«Вождь» за рік набудував!
Хто б із нас про це все відав,
І, що ми багаті — знав?
Щоб не цей дикун голодний
Президентом в нас не став?
Отож, хлопці, ще й гордіться,
Хто таких не відав див,
Що цей злодій у законі
Очі нам на все відкрив.
Бо якби не цей антихрист
Що державу обікрав,
Хто б, що ми такі багаті
Хто б в житті із нас це знав?
13.10.2014 р.
ГОЛОСУЮ ЗА СВОБОДУ
Голосую за «Свободу»,
Бо я бачу їх роботу,
Бо, якраз, то є та сила —
Що дає усім нам крила.
24.5.2014 р.
ВЛАДІ НЕ ВІРЮ
Я владі ні одній не вірю, добродії,
Бо то той трон — куди збігаються злодії.
І варт придумать їм і ще руля…
Як враз знайдуть — свого Сруля.
2.7.2014 р.
ПАНУ ЛИТВИНУ
— Щоб я не крав і не вбивав, —
То хіба ж я б Верховним став?
12.2.2014 р.
74
ПАНИ І КАБАНИ
Тільки Ян при владі став, —
Як машина, дача й став,
Там і погріб, і малина,
І любі заморські вина;
Там і пави, там і Ніни,
Там басейни і каміни,
Лосі й дикі кабани —
От як в нас живуть пани!
Й хоч вони усі вухаті,
Але надто глуховаті,
І хоч бий його ти… буєм,
А як скажеш «ДАЙ»!!! — не чують.
Чом би їм і не співати,
І чому б не раювать?
Як у кожнім місті — дачі
І коханок, як — телят.
А щоб ще й ніхто не бачив,
Так себе огородив,
Що закрив й стежки собачі,
Щоб ніхто там не ходив.
От, які ті янголочки
І ті файні мудреці,
У яких усі, я — певен!
Сидимо в них на кінці.
4.4.2014 р.
У КОЖНОГО СВОЄ ХОБІ
У кожного своє горе
І свої бажання,
Один любить гори, море,
Інший — полювання.
Одні люблять ходить в поле,
Де цвітуть ромашки,
Ну, а ті, що на Олімпі
В пазуху до Машки.
13.8.2001 р.
75
ЯКЩО У ЧОМУСЬ Я ВАГАВСЯ
Я проти Бога не ішов,
Але завжди з ним сперечався,
Й на зговір з совістю не йшов,
Навіть, й тоді — коли вагався.
18.2.2014 р.
ДО ЧОГО ДОЖИЛИСЬ
Жиди себе скомпроментували,
Що вже й своїх лякатись стали,
І як побачать, що йде свій —
Кожний втікає, ніби змій.
24.7.2014 р.
ПРО НОРМАЛЬНИХ І НЕНОРМАЛЬНИХ
Чому в нас людей нормальних
Вже не поважають?
Бо нормальні ненормальним —
Жити заважають.
15.5.2014 р.
ЛЮДИНА…
В гімні п’яничка, мов тварина,
А спитай, — хто ти?
Я — людина!
18.2.2014 р.
НА АЙ ПЕТРІ
На Горі стоїть Козел,
Й як побачив Лізу:
— Подай руку, бо з Ай Петрі
Я вже сам не злізу.
7.5.2014 р.
76
КОЛИ В ЛЮ ДИНИ ЗЛІСТЬ
Людина їсть й її щось їсть,
Одних любов, а інших — злість.
23.2.2014 р.
УКРАЇНЦІ ЗАГУЛИ
На кінець і українці
Всі навколо загули,
Як просрали Севастополь
Й Крим браточкам віддали.
11.5.2014 р.
БЛОНДИНКИ І ДУБИНКИ
І чорняві, і блондинки
В нас дівчата, як картинки,
Але хочуть всі царя…
Не хватає — жеребця.
24.5.2014 р.
А НАРОД НЕХАЙ КОНАЄ
Президент в нас, як артист,
Ну хіба не аферист?
Україна вся горить,
А він — в вовочки сидить,
Й разом з ним в Кремлі бухає,
А народ — нехай конає.
Випив чарочку воскресну
І чкурнув у Піднебесну,
Мов для Галок і Маринок –
Не хватає всім… «дубинок».
Ну, а ви, мої лакеї, —
Хочете мать привілеї?
То без діла не сидіть,
Йдіть й бандерівців мочіть.
24.5.2014 р.
77
ПАНСЬКА РОБОТА
Так як стала Дуня пані,
Вся робота — на дивані.
І тепер на все їй чхать,
Треба ж комусь й розважать.
— І куди ж це ми ідемо?
— Бог нам дав, і ми — даємо.-
От як жіночка сказала
Й язичок всім показала.
А чого б її жаліть,
Як сусіду сорок літ?
І, мабуть, права дівиця,
Чому б і не поділиться?
5.11.2013 р.
ПАТРІОТИ НАЦІЇ
Всі за Неньку хлопці б’ються,
Тільки ленінці сміються,
Бо, нажаль, де бакси в’ються,
Й комуністи продаються.
4.12.2013 р.
ДОНЕЦЬКИЙ ЖЕРЕБЕЦЬ
А в голові шумить, як в лісі,
А ніч — ні краю, ні кінця,
Як вибрали на Україні
У президенти — жеребця.
Та жити краще нам не стало,
Хоч, правда, є ще хліб і сало.
Бо з жеребця зробить хотіли Бога,
Ніби у нас із жеребцем одна дорога?
А як із жеребцем одна дорога,
Тоді навіщо нам такого Бога?
18.2.2014 р.
78
БАНДИТИ
— На Вкраїні — всі бандери, —
Ян говорить Насті, —
Бо вони не дозволяють
Регіонам красти.
23.2.2014 р.
ПЛЮШКІН
Ну й складний наш вітя тип,
От й, скажіть, не Плюшкін?
То весь день збирає сало,
То побиті клюшкі.
То ж й не дивно, що земля
Вже під ним хитається?
Як іде оте нещастя
Й на живіт спирається.
29.5.2014 р.
ОТ У КОГО «ВЧИТИСЬ» ТРЕБА
В януковича, мій друже,
Скромності не позичать,
І перевертня такого
Треба ще і пошукать.
Бо його вже «хлопці браві»
Все, що бачать те й гребуть,
А якщо релікт добрячий -
То вождю його несуть.
От у кого «вчитись» треба!
Як потрібно «працювать»,
Якщо хочете ви, хлопці,
Так, як вітя царювать.
А ви хничете, як діти
Й розпустили соплемет,
І чекаєте, щоб ян ваш
Дав на пару вам котлет.
15.4.2014 р.
79
ДИРОКОЛИ
О, пішли говоруни —
Наші славетні пани,
Цілий день горілку дудлять,
А говорять — Ненці служать.
Мерседес в кущах поставить,
І весь день дівчат… дірявить.
А дівчата і не проти
Як є в дядька спирт і шпроти.
А чого б її жаліть,
Як у дядечка стоїть?
29.5.2014 р.
РОБОТЯЩИЙ ПРЕЗИДЕНТ
Президент наш роботящий,
Тут вже нічого казать!
Бо як гарну жінку стріне -
То всю ніч не буде спать.
Бо роботу ту… він любить,
Й де не піде — там гарем,
Й в ліжко, хоч яку зацупить,
Хай хоч все горить вогнем.
Президент наш роботящий,
Тут вже нічого казать!
А як ще під гарний настрій, —
Може й зразу красунь п’ять.
А якщо ще й шосту вгледить-
Й та від нього не втече,
Спробуй шефу заперечить,
Як йому завжди пече.
17.4.2014 р.
РОЗТОПТАНА СЛАВА
Прийшли до нас регіонали,
Щоб наш народ позбавить слави,
Чому у нас завжди неспокій?
Бо де не глянеш, там і — злодій.
20.4.2014 р.
80
ПОТВОРИСЬКО
Таких, як ти — не жаль ніскільки.
Терпіть не можу я ділків,
І в шию гнав би їх на смітник,
Як всяку погань й пацюків.
Таких, як ти — не жаль ніскільки,
До чого ж не люблю хапуг,
Яким, пробачте, — все до фільки,
Бо він сьогодні — Бог і Дух.
Ще вчора був ти Президентом,
Чого ж тобі не вистачало?
Навіщо ж ти підставив Неньку
І поміняв її на м’яло?
Чи думаєш, огородився,
Що й вовк твій мур не перескочить,
Як бачиш й тут ти помилився,
Хоч і великі маєш очі.
Пишаюсь «величчю» твоєю,
То ж треба так любить народ!!!
Щоб Крим віддать, неначе Трою,
Щоб лише свій наситить рот.
Але не це мене хвилює,
Невже звихнулась голова?
Чому твій путін мітингує?
Й твої відстоює права?
19.4.2014 р.
ПУХОМ ВАМ ЗЕМЛЯ
Ви покажіть мені бандеру,
Який би хоч кого зганьбив?
А ти страшніший живодера,
Й поглянь, що з Ненькою зробив?
За кого ж я колись молився?
Невже за вову — палія?
Скажу: колись я помилився,
Та пухом… хай тобі земля.
Бо ти в мені лишився катом,
Й поступок твій не відбілить,
І якби був я депутатом,
Я б наказав тебе убить!!!
19.4.2014 р.
81
О, АПЕТИТ!!!
О, вітьок наш розмахнувся
Більше ще, як королі,
Там і страуси, й гусині
Й дикі свині, і кролі.
Там ікра й заморські вина,
І дівчата молоді,
Одним словом, жив наш дядя
Краще ще, як королі.
Що ж і ще у тім райочку
Не хватало там вітьочку?
От зубило, так зубило…
Жадність фраєра згубила.
17.4.2014 р.
НАШІ ДЕПУТАТИ
Де не глянеш в нас — бандити,
Половина шахраїв,
І з яких оте нещастя
Понаїхало країв?
Де не глянеш — скрізь бандити,
Де не глянеш — скрізь рвачі,
Де не глянеш — ерудити
Й недоторкані усі.
От, які вони всезнайки,
А до діла як дійде,
То у Раді одні лайки,
Й не поймеш, хто кого б’є?
У країнах всього світу
Захищають всі своїх,
А от наші симоненки
То якийсь, ну просто — гріх!
8.5.2014 р.
82
ЗОМБОВАНІ
Люди зомбовані не всі,
Але у всіх свої є вади,
І, ніби риба всі мовчать,
Поки не дійдуть ті до влади.
6.5.2014 р.
ДЕРЖАВНА МОВА
Я за інтернаціоналізм
Й всесвітню згоду,
Та не признаю того народу -
Який живе у вашій хаті
І вас ганьбить, що ви — горбаті;
І він плює на вашу мову,
Бо слухає він папу-вову,
А наші зеки — барани
Куди пани, туди й вони.
Ось звідти йдуть всі наші біди,
І в чому наша вся ганьба,
Що ми працюєм не на себе
А на Кремлівського козла.
А мову мусить знать в нас кожний -
Як би він цього не хотів,
І мова мусить буть єдина
Одна для всіх, як дзвін віків.
А хто не знає нашу мову -
То хай іде й шукає нову.
Бо, якщо в хаті є чужі,
Навіщо родичі такі?
Отож і ти, філософ — вова,
Запам’ятай ти цю розмову,
А хочеш жити на Вкраїні,
Стань українцем, бедуїне!
20.5.2014 р.
ДЕ НЕМАЄ ЛАДУ
В державі, де немає ладу,
Народ плює — на всяку владу.
28.2.2003 р.
83
ПРЕМ’ЄР СМІЄТЬСЯ…
Ціни на цукор і на сало,
Як кенгуру, всі поскакали.
Яка ж причина? — обізвався…
— Не бачиш, долар як підняли?
— А хто ж його підняв? — питаю.
Прем’єр зігнувся:
— Я не знаю.
Навіщо ж долари берете,
А потім шкуру з нас дерете?
А Президент ще більш регоче.
І дурять нас всі хто як хоче.
На все в нас ціни піднімають -
На газ, бензин і на квартплату,
А от на пенсію й зарплату
Нам показали всім — лопату.
— Невже картоплю, хліб і вакси
Ми теж купуємо за бакси?
24.2.2015 р.
ЯК ТИ ЗАБУВ СВОЇ ПІСНІ
Той, хто забув пісні свого народу,
Тому ганьба — якого б він не був вам роду!
Бо хто забути може Батьківщину,
То що сказать такому сину?
Тільки ганьба і гнати в спину.
Бо хто забув свої пісні,
То вже не люди й не півні?
28.2.2003 р.
НАШИМ ПРАВИТЕЛЯМ
Ой, ви «хлопці-запорожці»,
Скільки можна пить і пить?
Дайте ще і іншим хлопцям
Трохи горло промочить?
27.5.2014 р.
84
ХТО КЕРУЄ НАМИ?
Не знаю, хто керує нами? —
Наш розум, секс чи апетит?
Та жінка з файними очами
Нам всім виносить свій вердикт?
14.4.2014 р.
ЗА КРИТИКУ ТОБІ Я ВДЯЧНИЙ
За критику тобі я вдячний,
Це як на сповіді кажу,
Але тебе не хочу бачить,
До чого ж хамів не терплю.
І не за те, що критикуєш,
А от за те, що ти — мужло,
Якщо ти можеш втратить друга,
Що був один на все село.
Утратить друга, дядя вова,
Це як себе похоронить,
Бо, якщо ти не маєш друзів,
То як без них ти можеш жить?
Дивлюсь на світ я і на тебе
І так аж хочеться спитать,
Так що ж і ще вам, люди, треба
Як розучились ви кохать?
Дивлюсь на світ наш і на небо
Й чомусь всіх хочу запитать:
— Яким же бути дурнем треба,
Щоб втратить друга, так сказать?
І ця деталь, цей вічний біль,
В мені бунтує так, як хміль.
От що з людиною буває,
Як розуму «багато» має.
Звідки ж такі на світі дурні,
Та ще й такі — вельмикультурні?
28.5.2014 р.
85
ЩО Є НА СВІТІ НАЙСВЯТІШЕ?
Невже на світі найсвятіша
Ота весела тріпотня?
Що часом всіх нещасних тішить -
В кого не склалася сім’я.
І, якщо кинула кохана,
Чи зникли очі голубі,
Ти не шукай вину у комусь,
А пошукай її в — собі.
6.5.2014 р.
КОЛИ ГУДЕ ДУША
Хіба той думає про Бога,
Що із коханкою іде?
І ходить ходором дорога,
Що аж душа його гуде.
Бо Бог, як роздавав гормони,
Жінок так щедро наділив,
Щоб жодна не могла відмовить
Нікому з тих хто попросив.
6.5.2014 р.
ТАМ, ДЕ ЗАРАЗ ВОСКРЕСІНКА
В Києві на Воскресенці,
Де виблискує роса,
Заокруглений будинок
Вперся шпилем в небеса.
А в цей час, як Сонце сходить,
Де рум’яні хмарочки –
Ріжуть небо реактивні
Кожен ранок літаки.
І ця ниточка шовкова
Робить в небі чудеса,
А будинок, ніби сторож,
Береже ті небеса.
28.5.2014 р.
86
НАЙБІЛЬША ЗАСЛУГА
Ні читать, ні писать, а думки, мов голоблі,
В голові вже не ум, а блудливе теля…
Ну, а раптом в колгоспі не стане картоплі,
Що ж тоді я робитиму і зі мною сім’я?
А зарплата така, що й кота не прокормиш,
Ну, а в нас всі про волю, про землю пісні.
Тільки досить із мене тої голої волі!
На голодний живіт — не співається, ні!
Обдурив Президент всі народи Союзу,
Що візьмеш ти з людини там, де честі нема?
Та зате не лишив він байдужих в окрузі
Вже нікого до чачі, до горілки й вина.
То найбільша його заслуга…
Ну, а хто хотів жить — перестав той бояться
Й перейшов на горох,
Щоб було вже хоч чим від панів відбиваться.
От сиджу я оце і все думаю, люди,
Що ж то завтра воно, що ж то завтра в нас буде?
Як підуть всі гуртом на розбій, на розбрат,
І на рідного брата знов підніметься брат?
Як підуть в рекетири, навіть, чесні всі люди,
Що ж то завтра воно, що ж, скажіть, воно буде?
Як помре, вибачайте, робітничий наш клас?
І підуть так, як юди у торгівлю всі в нас?
Й ті що сіють, і віють, раптом зникнуть з землі,
Що ж тоді в нас робитимуть і жиди й москалі?
Вже і так не пройти вже ніде, не проїхать,
Бо уже весь народ пролетів у трубу,
І на кого не глянь — їм давай лише втіху,
Як не хочеш кілком получить по горбу.
Ну, так чим же тут можна ви, пробачте, пишатись?
І чому тут радіти, хай хто скаже, — чому?
Якщо плачуть уже й недоношені діти,
Ніби всіх посадили у велику тюрму.
17.11.2001 р.
87
А В ГОЛОВІ ШУМИТЬ
А в голові шумить,
Немов в сосновім лісі,
А ніч, як світ — ні краю, ні кінця,
Із того часу, як у президенти
В нас вибрали з Донецька жеребця.
Та жити краще нам не стало,
Бо й те що було, й те — пропало.
18.2.2014 р.
ФАНТАЗІЯ ДУШІ
О, фантазія сьогодні
Розігралася в душі,
Що, якщо сказати чесно, —
Щось, мов сталося в мені.
Тільки вірш один закінчив,
А вже й інший на плаву,
Не хвилюйся, дядя Ваня,
Я і цього зупиню.
Ой, як світ наш розігрівсь
Гарненькими Нінками,
Як пройдуть вони проз нас
З білими колінками.
Мужики пасуть дівок,
А дівчата — мужиків,
І запрошують в танок
До беріз і яворів.
Що, скажіть, за ерудит,
Як поганий апетит?
Як іде симпатія,
А в нього — апатія.
По планеті мчить війна,
В морі крові топиться,
От, якщо нема ума,
Що з людьми в нас робиться!
29.5.2014 р.
88
ХТО ВЧОРА ПИВ
Ті, що жили — живуть й сьогодні,
Хто нахапався, той і — пан,
Тому й не всі в нас люди модні,
Так, що за лом й вперед, Іван!
14.5.2014 р.
КОЛИ НА ТЕБЕ ПОДИВИВСЯ
Як ти зі мною моя мила,
І хата вмить стає щаслива,
Радіє небо голубе,
Що врешті я зустрів тебе!
Бо, якщо ти сидиш зі мною,
То щось мов коїться зі мною.
Не знаю й сам, що я роблю,
От бачиш, як тебе — люблю.
17.2.2014 р.
КАВУНЧИКИ
Ну й кавунчики в дівчини,
Це ж хіба, скажіть, не шик?
Бо на них поглянуть варто
Як в душі — нестерпний крик.
А як ще візьмеш їх в руки,
Забуваєш про всі муки.
17.2.2014 р.
ЖІНОЧЕ ТІЛО
Жіноче тіло особливе,
Бо як до нього доторкнусь,
То хочеться такого діла,
Що аж сказати вам боюсь.
І де вони беруть ту силу?
І стільки тиж жіночих злив,
Що варт до неї доторкнутись,
І мов тебе хтось підпалив.
3.4.2014 р.
89
ЯКЩО ВАС ЗРАДЖУЄ ДРУЖИНА
Якщо вас зраджує дружина,
То будь же врешті ти мужчина!
А як не можеш розлучиться?
Прийдеться — з іншими ділиться.
15.5.2014 р.
ГЕНІЇ СПОКУСИ
О ви жінки! О, генії спокуси!
Звідки у вас могутній той магніт?
Що варт на вас поглянуть — трусить,
Немов хтось кинув динаміт?
О, жіночки! Найбільше наше свято,
Наша могутність, радість, шум дібров,
І щоб не ви, хоч всі ви і пірати!!!
Та хто б з нас відав, що таке любов?
3.4.2014 р.
БОЖА КВІТКА
Сиджу під вербами в гаю
Й дивлюсь як небо світиться,
А поруч жіночка іде
Й очима в мене цілиться.
Дивлюсь на божу ту красу,
То це хіба не красотище?
Що тут же хочеться мені
До неї підійти… як ближче.
Й коли шумить в гаю трава,
Де стільки взять мені відваги? -
Щоб їй сказать такі слова,
Щоб не лишила їх уваги.
17.2.2014 р.
СВОЄМУ ТОВАРИШУ -
ЖУКОВСЬКОМУ СТАНІСЛАВУ
Він надзвичайну силу мав,
Та я його — оберігав.
21.7.2014 р.
90
МОЯ СТАРЕНЬКА
Ой, старенька ти моя,
Ой, старесенька,
Що ж ти стала, як зима -
Холоднесенька?
Ой, старенька ти моя,
Моя жіночко,
І куди ж ти вже поділа
Наше… літечко?
16.2.2014 р.
ЯКБИ ТЕБЕ Я НЕ ЛЮБИВ…
Якби тебе я не любив, —
Хіба ж до тебе я б ходив?
А так прийду, поглажу… кицю,
І знов на місяць у столицю.
16.2.2014 р.
ПРИНЕСЛА ХОЛОДОК
Тебе сьогодні й не впізнати,
Коли прийшла ти у садок,
Аби мені — «подарувати», —
Свій надто гарненький задок.
16.2.2014 р.
РЕКЛАМА
Йде у нас розмова надто ловка:
Що дорожче, хліб чи упаковка?
Та, навіщо нам дають таку рекламу,
Що дорожча від вина, і від бальзаму?
17.2.2014 р.
ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!
Любий друже, Бог нас не почує,
Хоч кричи, хоч плач, а хоч стогни,
Бо, якщо ти сам себе не чуєш,
То тоді і Бога не вини.
16.2.2014 р.
91
АЛОЧКИ І ПАЛОЧКИ
Подививсь на Алочку
Й став шукати чарочку.
Й поки чарочку знайшов,
То і потяг мій пішов.
От тобі і йолочки,
От тобі й качалочки,
Щоб робили жіночки,
Щоб не наші палочки?
16.2.2014 р.
НА КАТЕРІ
Я сиджу на бережку,
Ти сидиш на катері,
Не пішла б ти погуляти
Десь…, кудись… до — матері?
17.2.2014 р.
ЩОБ БУВ ЛИШЕ В ЛЮБОВІ ГРІХ
Хай хоч який страшний був гріх,
Та жіночок кохав би всіх,
Бо тільки ми тоді й щасливі
Як біля нас — жінки вродливі.
9.4.2014 р.
НЕ МАЮ СПОКОЮ
Коли в обнімку йду з тобою,
Весь час щось діється зі мною.
16.2.2014 р.
ОДНА ДОРОГА
У хлопців до дівчат
Одна вимога:
Їм або зразу дай усе,
Або валяй ти від порога.
13.2.2014 р.
92
НАВІЩО БРАК?
Ну навіщо хлопцям той законний брак? —
Як сьогодні можна майже кожну й так.
12.7.2011 р.
ПАВА
Ви погляньте на ту паву,
Що понесла свій верстат,
Та й вона, мабуть, в печінці
Теж в когось сидить, як кат.
18.2.2014 р.
ЛОВЛЮ ДУМКИ
У Києві, в столиці нашій
Дівка не може вже без чачі…
Й поки ти їй не візьмеш пляшку,
То й не покаже чебурашку.
18.2.2014 р.
ЯКЩО ПРИПЕЧЕ
Якщо хлопцю припече,
То й «кобила» не втече.
17.2.2014 р.
ГАРНІ ГРУДИ
Ну чому це наші люди,
Жить не можуть всі без Люди?
Бо у Люди такі груди,
Що пройти не можуть люди.
13.2.2014 р.
ОЙ, ЯКІ КОСИЧКИ!
Ой, яка гарнесенька мордочка в «телички»,
А які там очі, а які косички!
Дивися й не можеш очі відірвати,
От би хоч разок та на ній зіграти.
10.4.2014 р.
93
НА ДОЗВІЛЛІ
Ось доп’ємо ми чайок
І підемо у гайок,
Посідаємо з тобою
Й будемо… займатись грою.
12.2.2014 р.
КОЛИ В ЛЮ ДИНИ ЗЛІСТЬ
Люди їдять і їх щось їсть,
Одних любов, а інших — злість,
Отож, ні чим не об’їдайтесь,
А краще — смійтесь і кохайтесь.
23.2.2014 р.
ПРОДАЛА МУЖА
Продала за яйця мужа,
А тепер й сама недужа.
24.2.2014 р.
ВЕРБИЧКИ І СПІДНИЧКИ
Поглянь, над ставом як вербички
Позадирали всі спіднички,
І поглядають на дубків,
Що підглядають із –під брів.
Ну як же ті пройдеш сіднички,
Що визирають з-під спіднички?
5.4.2014 р.
ЯКЩО НЕ ХОЧЕТЕ БІДИ
Якщо не хочеш мать біду,
То не бери ти молоду,
А як узяв вже молоду,
То не жалійся на біду.
Бо молодий, хоч і бандит,
Та має кращий… апетит,
І як вже візьме дівку в руки -
То з неї вижене всі муки!
20.2.2013 р.
94
БУЛИ КОЛИСЬ ОРЛИ
Ото були колись орли,
Яку не дай їм, ту й — могли,
З’їдять цибулю й миску супу
Й всю ніч оту ганяють,— скуку.
26.7.2012 р.
ЗА ВСІХ Я МОЖУ ПОСТОЯТЬ
Я можу постоять за всіх,
Навіть, якщо багато їх,
Якщо я бачу, що це треба,
А от не можу — сам за себе.
7.10.2014 р.
ТЕРИТОРІЯ КОХАННЯ
На території кохання,
Де не поглянь — одні бажання.
Оце так, хлопці, молодиця!
Є де й на чому покрутиться?
27.7.2014 р.
МІКРОФОН І ТЕЛЕФОН
Цю не переговорите ніколи,
Бо, як ввімкне свій мікрофон,
Й поки не кінчать всі Миколи,
То не залишить телефон.
11.4.2014 р.
ПРИВІТ, ДЕБІЛ!
Коли я сам й нема з ким випить,
То ставлю люстру я на стіл,
Й поцокавшись з тим хто навпроти,
Йому кричу: — Привіт, дебіл!
11.4.2014 р.
95
ПОСМІШКА
Коли дивлюся я на фей,
Так і кортить зіграть в «хокей»,
Або принаймі у «футбол»,
Щоб хоч один… забити гол.
12. 4.2014 р.
ЯКЩО ТИ ПАЛИШ
Кожен знає, що цигарки
Викликають в курців рак,
А як знає й далі палить,
То хіба ж то не чудак?
12.4.2014 р.
ВІД ЛЮБОВІ НЕ ВТІКАЮТЬ
Я не бачив ще такої
Щоб втікала від любові,
– Бо любов, — як каже Алла, —
Ще нікого не лякала.
25.7.2012 р.
КУМ ДО КУМА
І мій дім, й моя дружина –
Моя територія,
То ж не лізь, якщо не хочеш —
Втратить… траєкторію?
28.2.2014 р.
ЗІРКИ І ЗОРІ
На небі не зірки, а зорі,
Бо всі зірки весь рік на морі,
І там у сутінках дібров
Всім роздають свою любов.
12.2.2014 р.
96
ЧОМУ В ПАЛАТІ НЕ СИДИШ?
— Чому в палаті не сидиш?
— Бо ти у ній, як сум мовчиш.
11.2.2014 р.
МАНДАРИНКИ
Хоч тобі й п’ятнадцять літ,
Ну, а ти, як зрілий цвіт!
Глянь на ці ти мандаринки,
Що горять, немов жаринки,
Що дивуюсь я з Таміли, —
Як їх й досі не об’їли?
13.3.2014 р.
ЯК ТИ ПОГЛЯНЕШ
Все в мені, моя кохана,
Вихрить спогадами мрій,
То ж прийди й загой ті рани,
Або їх хоча б зігрій.
7.3.2014 р.
ПЕРЕД ЗАХОДОМ СОНЦЯ
Я завжди, як приходиш до мене,
Придивлявся до твого лиця,
Бо воно мене также цікавить
Як і ці апетитні кільця.
13.4.2014 р.
ЯКЩО КОХАЄШ
Будь ти Паша, а чи Маша,
Та одне запам’ятай:
Ти люби мене ледь менше,
Але більш допомогай.
5.12.2013 р.
97
ЩОБ НЕ БУЛО ПРОБЛЕМ
Хто про себе тільки й дбає -
Той проблем ще більше має.
12.8.2005 р.
ГОРДИЙ ГРУЗ
— Куди несеш свій гордий груз? —
Питає в Маньки Чорногуз.
А та поглянула мегера:
— Іду шукати… кавалера.
17.8. 2001 р.
ЛІКАРНЯНИЙ СНІДАНОК
Лікарняний їсти суп,
Як же тут не плакати?
Будеш пі-пі кожен день,
Й раз у місяць — какати.
16.2.2014 р.
МИ СТАРІЄМО
Ми старіємо,
А життя не міняється,
Воно, ніби із старших
В молодих переселяється.
А ми дивимось на цю
Не земну суєту
І киваємо тим,
що лишаються жити —
ту — ту.
13.4.2014 р.
ШЕВЕЛИЛИСЯ ЖИТА
От були колись корівки
В молоді мої літа,
Від Містечка до Дубрівки
Ворушилися… жита.
5.10.2001 р.
98
Я ХОЧУ ЩОБ ТИ БУЛА ВІЧНОЮ…
Я хочу твоє життя розплавити,
Ніби паковий лід,
І хочу зробити з тебе жінку,
Щоб була ти завжди,
Ніби маковий цвіт,
І була щоб найкращою квіткою,
З усіх квітів, що бачив наш світ.
13.4.2014 р.
СЕРЦЕМ ТЕБЕ Я РОЗУМІЮ
Серцем тебе я розумію,
А от умом не осягну,
Але чіпать тебе не смію,
Бо знаю, в дім — не дотягну.
18.2.2014 р.
ЯКЩО ПОМРУ
Якщо помру й людей не буде,
Візьміть мої всі книги, люди,
І друзі, що в книжках живуть,
Мене в світ новий проведуть.
6.8.2015 р.
ЯКЩО ТИ БЕЗРОБІТНИЙ
Якщо ти безробітний — одружись,
Робота буде — не журись,
Бо жінка, якщо хочеш знати,
Тобі не дасть відпочивати.
І скаже, як би не крутивсь,
Я не для того вийшла заміж,
Щоб ти сидів й весь день — дививсь.
15.5.2014 р.
СЕРЦЕ КОХАНОЇ
Жінка чарівна, ніби пісня,
Навіть, якщо вона і грішна.
29.11.2003 р.
99
ФАКТИ І ПОРНУХА
На заміських стежках повіям
Вже не хватає стежечок,
І їм байдуже хто їх гріє…
Аби сунув їй п’ятачок.
Для них байдуже, що робити -
Ширнуться, вмазать, чи йти в бій,
І пить байдуже, чи за здравіє,
Чи, вибачте, за — упокій.
Перетворили наших милих,
Аж страшно мовити — в повій,
Як дома хочуть їсти дітки,
То що робити бідній їй?
Для цього все у хід пустили
Всю жовту пресу, і «Бульвар»,
Аби усіх дівчат голодних
Перетворити на товар.
А зараз «Вікна» і “Порнуха”,
Що не хватає вже і слів,
Зате панів як будеш… чухать,
То буде чим кормить синів.
Сьогодні, ніби по Планеті
Промчавсь великий чорний кіт.
Сьогодні дай ти їй спагеті
Й вас буде… чухать хоч сто літ.
3.2.2001 р.
У КОЖНОГО СВОЄ ХОБІ
У кожного своє хобі, —
Так казала Настя, —
Одні люблять ходить в гори,
Ну, а я по — щастя.
Інші люблять побазікать,
Трохи помовчати,
Ну, а ті, що на Олімпі, -
Люблять всіх повчати.
13.8.2001 р.
100
СОЛОВ’ЇНІ НОЧІ
Сьогодні скрізь вже солов’їні ночі,
Й ніхто не знає: хто є хто?
Зате у всіх стріляють очі
На тих, хто в красному пальто.
3.2.2001 р.
Я РОЗДЯГАЮ Ф ЕЮ
Я роздягаю фею до гола,
Знімаю все, що щастю заважає,
Й благаю в Бога, щоб дала
Мені ту квітку, що ховає.
28.4.2004 р.
ПЕРЕДБАЧЛИВІ
Жінки неначе того і чекали
Щоб громадянський шлюб признали,
Тепер вони можуть кохати
І, навіть, в мамки не питати.
Їх не лякають збиті роси,
І всім дають — хто файно просить.
6.8.2014 р.
МИ ГРІШНІ ВСІ!
Ми грішні всі по саме… теє,
Від президента до малька,
Але гріха не має фея,
В неї — професія така.
28.4.2014 р.
У КОГО Є ПІЧ
Хай краще той, в кого є піч,
Зі мною крутиться всю ніч,
Ніж той, який дарує рози,
Й з ранку до вечора морозить.
14.3.1990 р.
101
ТЕ, ЩО БОГ ДАВ ЧОЛОВІКАМ
Що Бог дав нам-чоловікам -
Тому ціну не всі ми знаємо,
Й тому, коли ідуть жінки -
Ми всі від них те все ховаємо.
Та, як би не ховали ми,
Але прийде така хвилина,
Що сам він вискочить з трусів,
Як поруч з ним пройде — дівчина.
10.5.2004 р.
КОЛИ ЖІНЦІ СІМНАДЦЯТЬ…
До жінок я придивлявся
Не один десяток літ,
Й кожній з них я присягався,
Що любив її, як цвіт.
Бо у жінки, особливо,
Коли їй сімнадцять літ,
То у неї, де не глянеш, —
Скрізь палає маків цвіт…
10.5.2004 р.
НАЩО Ж ОБІТНИЦЮ ДАВ БОГУ?
І сан, і храм тобі Бог дав,
Щоб з грішних ти гріхи знімав,
А ти, щоб Господу служить, —
Стараєшся і сам грішить.
І люди, дивлячись на тебе,
Вважають, що таке ж і небо.
Нащо ж обітницю дав Богу,
Як не на ту обрав дорогу?
Чи може те, що звуть гріхом,
Для тебе то — найкращий ром?
1.3.2003 р.
102
НЕ ТОЙ ОЛЕКСА
Це, друзі, вже не той Олекса,
Що все життя служив коню,
Бо поміняв свої рефлекси
На непотрібну тріпотню.
Коли людина багатіє,
І гроші нікуди дівать,
Тоді душею так бідніє,
Що й душу може теж продать.
3.3.2003 р.
В ТРАМВАЇ
Ти так коліна оголила,
Що всіх в трамваї осліпила,
І щоб їх сумка не прикрила,
То всіх сліпими б їх зробила.
15.3.2004 р.
ТАКІ ЯК ТИ
Такі красунечки, як ти,
Буть вірними вже неспроможні,
Бо в них одне лиш на умі -
Аби її торкнувся кожний.
Бо жіночки — такий народ,
Хай би хоч як вас запевняли!!!
Але завжди вас пустять в грот
Як вгледять гарний кусень сала.
8.10.2001 р.
НЕВДАХА
Чи то я такий щасливий?
Чи то я такий дурний?
Як не прийде моя мила,
Ніби в мене — вихідний.
14.3.1990 р.
103
ХТО ІЗ НАС НЕ ПОМИЛЯВСЯ?
Я тебе любив, як свято,
Як й наказував творець,
Й варт було тебе побачить,
То ставав, як жеребець.
Я тебе любив, як свято,
Так, як Сонце любить день,
А тобі то все до шляпи,
То ж чому йшла під вінець?
Що ж тобі було й ще треба -
Що звела все нанівець?
Чи було замало неба,
Чи несправний був кінець?
Скільки літ прожив з тобою,
А тепла не відчував,
Хоч, здавалось, ми й любились,
Й жеребець мій працював.
Та порою був, як бубен,
Й що творилося? — не знав,
То, здавалось, що я Рубенс,
Хоч картин і не писав.
Вже давно пройшли ті роки
Та і я також змінивсь,
Бо була зі мною Ненька,
Та, якою я гордивсь!
Та і ти була для мене
Так як згадки про село,
Тож, хай лишаться піснями
Так як радощі, так й зло.
І хоч боляче нестерпно,
Й небо вічно голубе,
Та, щоб міг я вибирати,
Й знову вибрав би тебе.
Хто із нас не помилявся?
Хто з нас інших не любив?
Покажіть ви хоч одного,
Хто б в житті з нас не грішив?
18.9.2003 р.
104
ВИГАНЯЮ СТАРІСТЬ
Відганяю старість старкою й жінками,
А вона до мене:
— Дудочки втечеш,
Бо як будеш більше ти жінок кохати,
То тоді й без мене ти і сам помреш.
18.9.2003 р.
ЯКБИ Я ЖІНКОЮ РОДИВСЯ
Якби я жінкою родився,
Може б з сусідом не сварився,
Носив би бляшку золоту
Й його водив би по селу.
Тоді б зажив на всю округу
Так, як царі і королі,
Й такі б робив загули, в ньому
Що і не снилися б нікому
От би життя було — малина,
Й всі б парубки були моїми.
11.12.2013 р.
У ТІ ШАЛЕНІ ДНІ
Як би я хотів, як в юні роки
Просто полежати в бур’яні,
Й погріть на Сонці свої боки
Як колись було на Ірпіні.
Й десь із однокласниками в полі,
Нічку прогутарить над ставком,
Де русалки нас манили голі
Грудоньками й гарненьким задком.
31.5.2003 р.
СПРАВЖНІ ГОНЧІ
Пси в нас бігати вже стали,
Ніби справжні гончі,
Що й ворони не догонять,
Як побачать кості.
21.5.2004 р.
105
ШАРУПІ СТЕПАНУ
Боюсь уже телефонувать,
Не знаю, що із світом сталось,
Стали вже друзі помирать,
А ось й до брата смерть добралась.
А він же вчора ще сидів,
І разом з ним ми їли сало,
А от сьогодні, як я встав, —
То братика мого не стало.
Яке ж бо ти страшне життя!
Й обманлива навкруги тиша,
Адже ще вчора обіцяв,
Прийти до мене він в Мостище.
Не знаю, що і говорить?
Винить життя, то — справа марна,
Та як, скажіть, у світі жить? —
Як ходить та страшна примара.
Отож, живи поки живий,
Й любуйся тими, кого любиш,
Й на дурнів теж, браток, не злись,
Їм і без нас хтось виб’є зуби.
24.4.2004 р.
ДИВЛЮСЬ НА ЦЕЙ ЧАРІВНИЙ СВІТ
На цей сумний чарівний світ
Дивлюсь, немов на кобру кріт,
А куди ж дивиться Творець?
Невже це й справді вже кінець?
20.5.1990 р.
ДЕ МОЇ РЕЧІ?
Коли він їй поглянув в очі,
Всі зрозуміли, що він хоче,
А як він взяв її за плечі,
То закричав: — Де мої речі?
14.3.1990 р.
106
БРАТУ — ВОЛОДИМИРУ
Хоч з тобою й лаявсь щогодини,
Та тебе найбільше всіх любив,
І до тебе йшов, як до людини,
Щоб зі мною ти поговорив.
Та тебе держава так привчила,
Що життя не більше це, як гра:
І потрібно кожного ганьбити
Хто партійним не кричить ура!
А, можливо, ти і не старався
Думати, як ті твої вожді,
Та боявся заднім показаться,
Ніби бусел на гнилій воді.
Бо ніколи думать не старався,
Як робив це бідний наш народ,
І з своїх дотепів хизувався,
Якщо міг комусь закрити рот.
Ми з тобою лаялись частенько,
Та сьогодні лише зрозумів,
Що не ти був в тому винуватий,
Що бував порою, ніби змій.
Нам з тобою нічого ділити,
Бо про це й без нас вже хтось подбав,
І щоб в нас не радувались діти -
Хтось — Отой під себе все зібгав.
Я ж на те не зазіхав ніколи,
Та, проте, — нікому й не мовчав,
І до тебе рвався, як до брата,
Хоч в житті ще й іншого я мав.
Але ти привик на всіх кричати,
Я ж не міг терпіти крикунів,
А тому й тобі не став мовчати,
Бо страшенно не терпів рабів.
Я до тебе рвався, як до брата,
Хоч рідні в тобі не відчував,
Бо, якщо відверто, бачив ката
Того, що між нами він стояв.
І, навіщо нам ті теореми?
І, навіщо нам такий баняк,
У якому зберігались схеми
107
Як нас брати, з ким, коли і як?
Бо з такими сперечатись марно,
Бо вони завжди були «праві»,
Бо вони — то привиди кошмарні
Й замість мозку вавки в голові.
Бо сьогодні все вже помінялось,
Свідком тому — НЕБО і Боги,
Ну, а ми так як були братами -
Так і мусимо лишатись ними ми.
Бо вже ти таким, як був не станеш,
Ну і, звісно, я таким як ти,
То ж нехай нам Бог в житті поможе
Не побить, як кажуть в нас — горшки.
11.1.1990 р.
ДОРОГОМУ ІГОРЬОЧКУ
Все з часом набридне, синку,
Навіть й жінка, що кохає,
То ж, хай та ледь менш кохає,
Але більш допомогає.
Не старайся плазувати,
Будь то жінка, будь то мати,
Бо, як вгледять, що ти тютя,
То й почнуть каверзнувати.
А як жінка хоче в гай,
То саму не відпускай!
Бо тоді, навіть, і дурні
Теж стають дуже розумні.
Бо як знайде баламута,
Вас замучить та отрута.
24.4.2014 р.
КУЛЬБАБИ
Всі кульбаби в садку скрутились,
Значить, буде на вулиці дощ!
То ж, чи варто кудись поспішати,
Як на кухні парує вже борщ?
22.4.2014 р.
108
ТРИ ВЕСІЛЛЯ
Ти мені сестрою не була,
Про що вічно згадую я з біллю,
Що ти, навіть, й батька прокляла,
Що не зміг тобі зробити три весілля.
Ну хіба ж, якби був в тебе глузд -
Чи змогла про це ти думать з сіллю?
То в людей не радість, а — біда,
Якщо їм справляють три весілля.
Та тебе, як бачиш, Бог почув,
І послав все те, що ти прохала,
Й кожен син по три рази женивсь,
Аби тільки ти була щаслива.
Я не хочу, вибач, їх винить,
Ти сама їм обламала крила,
Бо завжди ти захищала їх
І в той час сама ти всім — хамила.
Й хоч мені сестрою ти була,
Але того зовсім не цінила,
Й захищала вічно пацюка
У якого совість ти убила.
Бо, якби у тебе розум був,
Ти б кота не стала захищати -
Того, що про честь людську забув,
І не став він старших шанувати.
Я, бач, не виню твого кота
Як же можу? Та сказати мушу:
Де ж була тоді твоя башка,
Як від жінки віднімав він душу?
Я б, пробач, не сина обвинив,
Та зверну на те твою увагу,
А хутчіше б ту, хто “вдохновив”
Сина на таку його відвагу.
21.4.2014 р.
109
КОЛИ ПАЛАЄ ПОЛУМ’ЯМ ДУША...
Я з радістю пригадую ті дні,
Коли мене в гаю ти обнімала,
І поцілунки ніжні й чарівні
Мені всю ніч до ранку дарувала.
Ото була в житті найкраща мить,
Ну що тобі я можу й ще сказати?
Та мить в душі і досі ще горить,
Що погасить твоя хотіла мати.
Уже давно пройшли ті юні дні,
Які колись томили до нестями,
Як посміхалась весело мені,
І чарувала ніжними піснями.
О, як же я тебе тоді хотів!!!
Аби в тобі відчути всі бажання,
Що я до тебе, ніби птах летів,
Аби ніхто не вкрав моє кохання.
О, як же я хотів тебе любить!!!
Такого вже сьогодні не буває,
Коли до нас приходила та мить,
Що нам вогнем всю душу спопеляла.
Коли ту жінку хочеться узять,
Схопить на руки, ніжить й цілувати,
І Бога нашого хвалить завжди за те,
Що він нам дав оте велике свято.
Не знаю, де я силу Божу брав,
Й чому хотів тебе так цілувати?
А може силу ту якраз я й мав тому,
Щоб матері твоїй протистояти?
А може силу ніжності оту,
Яка завжди нам не давала спати,
Знаходив я на лівому соску
Якого не хотів я відпускати.
Не знаю, що таке мистецтво? — так сказать,
І як твій витвір можна й ще назвати?
Але й сьогодні хочу я тебе
Й твої соски, в губах своїх тримати.!!!
Хай би хоч щоб там витворяла мати.
23.4.2014 р.
110
МУРЧИК І МУРКА
Котик давно побачив Кицю,
Яка від котиків втікала,
Бо що таке любов в житті? -
Вона ні разу ще не знала.
Та, коли він її догнав,
Й обняв Кицюню ту за шийку,
Вона свій хвостик підняла,
Й під Котиком прогнула спинку.
27.4.2014 р.
ЯК ПОБАЧИВ ГРИЦЬ МАРИНУ
Як побачив Гриць Марину,
Він, як вітер налетів,
Бо, скажіть, якщо відверто:
Хто б красуню не хотів?
Що вже очі, що вже личко,
Що очей не відірвать!!!
Й сам би з’їв… ту молодичку,
Так куди ж свою дівать?
30.4.2014 р.
ДВА ДРУГА
Питає кум у кума Гриця:
— Чим від нормальної людини
Відрізняється п’яниця? —
— А тим, що перший хоче пригостить,
А другий хоче сам напиться.
16.5.2014 р.
БОГ ЗНАЄ КУДИ ПОСИЛАЄ
Як Бог тебе до мене посилає,
То що він робить — те він знає,
Отож, дивись і не впирайся,
А як прийшла, то не ломайся.
16.5.2014 р.
111
КОЛИ КІНЧАЄТЬСЯ ЖИТТЯ
Не п’ю, не їм, сиджу й дрімаю,
Видно, своє давно вже з’їв,
Й хоч на красунь ще поглядаю,
Та не знаходжу гарних слів.
А надворі весняні жарти,
І гарно так цвітуть сади,
Але чого вони всі варті,
Як час прийшов в похід іти.
О, ти з краваткою, мій Песик,
Й, моя Кицюня, йдіть сюди,
Давайте, вас я поцілую
Поки іще цвітуть сади.
О, як же я завжди із вами
Любив гуляти по саду,
Тепер за мною не скучайте,
Хоч я до вас і не прийду.
А мамочку охороняйте,
Щоб не попала та в біду.
Отож, гуляйте і стрибайте
Й живіть, як в Божому раю.
Бо буде мамка — буде й рай,
Й про це ти кожний пам’ятай,
А зійде житечко зелене,
То хоч згадайте всі про мене.
В душі завжди якийсь неспокій,
І тіло важче, ніж земля.
І хоч уже й не носять ноги,
А от думки всі — про життя?
29.4.2014 р.
МЕДОВА СПОКУСА
Вирують пристрасті чудові,
Навколо тих її кілець,
До чого ж вази ті медові,
Та меду вже не їсть кінець.
3.5.2014 р.
112
ШАНОВНОМУ КОМПОЗИТОРУ
В.В.ПОПОВУ /ЛЕЛЕЦІ/
Якщо й справді музикант ти,
Дорогий добродію,
То й з дерма ти зліпиш пісню
На любу мелодію.
Ось, візьми кота любого,
Будь він, навіть, в складки,
Та як ти б його не кинув -
Він впаде на лапки.
А тому скажу я, друже,
Справжній композитор
Таку музику спече вам,
Як хлібець — кондитер!
Та забудуть про всі ті звички,
І про ті укази,
І пиши ти про вербички,
Та про… перелази.
Ти, Васильку, розвернися
І на люд наш подивись,
Як вже світ наш помінявся,
Це не той, що був колись.
І співали не куплети,
А частівки і пісні -
Про дівочі ясні очі
І красоти їх земні.
Ось, візьми ти пісню « Виклик»,
Або Глібова «ЖУРБУ»,
Й хоч пройшли уже століття,
А вони всі на слуху.
Й з кожним роком ті модніють,
Бо їх люди вічно ждуть.
А як хлопці сіль возили
Та в корчму, було, зайдуть,
Й після гарного застілля
Й не такі ще загудуть.
І живуть пісні й поети,
Скільки в них, прости, вогню,
От таку б почуть хотів би
Я й від тебе хоч одну.
113
Візьми пісню «Повій вітре»,
Чи Шевченків «Заповіт»,
Ті жили і жити будуть -
Поки буде жити світ.
А оці, що одноденки,
Як метелики помруть.
А тому, чи варто, брате,
Нам писать про всяку муть,
Із якої не вилазить
Ця Кремлівська каламуть.
І не бійсь, що спотикнешся,
Як напишеш про любов,
Про Вкраїну — нашу славну,
І про шум в лісах дібров.
А Кіркорови й Кобзони
То — проста партійна гра.
Щоб зривати міліони
І кричать «вождям» ура!..
Ти згадай, які співали
Нам Мореничі пісні,
Від яких не відірвешся,
А ні вдень, а ні вночі.
А візьми Мірошниченко,
Хто ще краще міг співать?
Ну хіба що соловейко,
Та то треба доказать.
А візьми артиста Гмирю,
Солов’яненка візьми,
От які співати треба, —
Щоб раділи ви, і ми!
6.5.2014 р.
ГОРМОНИ ЗАВАЖАЮТЬ
Бачу я що наші киці
Зовсім книги не читають,
Бо дівчаткам у сімнадцять
Всім гормони заважають.
6.5.2014 р.
114
ДЕЦИБЕЛИ
Ніби й гарна дівка Ела,
Гляньте ви на той… горбок,
А які там децибели,
Як відкриє свій роток.
Та варт глянуть на голівку,
Й на дівочі грудоньки,
Та як стегнами ще блисне,
Всі — дуріють парубки!
3.5.2014 р.
НАЛИВАЙ!
— Ой, ти вова, де та муха,
Що гризе тебе за вухо?
Наливай мерщій сто грам
Я піду їй в вухо дам!
6.5.2014 р.
У АВТОБУСІ
У автобусі дівчина
Молодесенька сидить,
А у неї на колінцях,
Здоровенний тип лежить.
Притулився він до неї
І сидить собі й сопе,
Держить цяцьки, як трофеї
І плювать йому на все.
5.5.2014 р.
МОЯ ВУЛИЦЯ
Скільки років не був дома , —
Вася журиться, —
Й ось зі мною знов іде
Моя вулиця.
На цій вулиці пройшла
Моя молодість,
Ой ти вулиця моя!
Ой, ти вулиця.
5.5.2014 р.
115
ЯКБИ Я МІГ!
О, якби я міг, кохана,
Як колись піти в поход,
Я б до тебе притулився,
Геть до всіх твоїх щедрот.
Ти й сама б тоді горіла
Під тим натиском вогню,
І хто-зна чи вже б посміла
Посміхатись й ще кому.
6.5.2014 р.
ВЕСЕЛІ ЗОРІ
Ти розкрий як ширше очі,
Й до людей зроби свій крок,
Й хоч разок поглянь на небо -
Скільки в ньому там зірок!
О, моє ти чудо-юдо,
О, моя земна краса,
Так чому ж людей не любиш,
І до всіх, немов оса?
7.5.2014 р.
СУХОВІЙ
За дівчиною мчить Вітер,
А за Вітром Суховій,
І гукають до дівчини:
— Посміхнись, або постій!
7.5.2014 р.
ХОДИТЬ КІЗКА
Ходить Кізка по городі
І кричить до Бугая,
Що ж ти, дурню, не приходиш,
Скільки ж можу ждати я?
7.5.2014 р.
116
ЩОСЬ СТАЛОСЬ З ГОЛОВОЮ
Йшли ми з дівкою весною
Й перед нами виник рів,
Поки рів той переліз я,
То й забув, що я хотів.
7.5.2014 р.
МАКСИМ І БАБА
Як ішов Максим від баби
Не одну він дівку звабив,
А як стрів свою він фею,
Не хватило духу… з нею.
От тобі і чудеса!
Як й не посміятися?
Що й з своєю, навіть, й член
Вже не став справлятися.
А колись же міг і трьох,
Ще і оставалося,
Видно, що вже Бобик здох,
Як же все це сталося?
От тобі і тікі-тікі,
От тобі і няв-няв-няв,
От тобі, щоб на двох зразу
Ти свій рот не роззявляв.
7.5.2014 р.
Я ПИШУ ПРО ВСЕ ЩО БАЧУ
Я пишу про все, що бачу,
Як Джабаєв й Сулейман,
А як вип’ю чарку чачи
Й сам стаю, як хуліган.
Я пишу про хліб і сало,
Про театри і кіно,
Й про дівчаток тих, що грають
Цілі ночі в доміно…
7.5.2014 р.
117
Я ЧАСТО ЗГАДУЮ ПРО ВАС
Я часто згадую про вас,
Мої красунечки чумазі,
О, як би я ще хоч разок
На кожній з вас хотів полазить.
І всі красоти, що горять,
Хоч би разок їх обійняти.
І своє вітання передать,
І кожній з них зробити свято.
А потім вже ввійти в ту точку,
Що нам дарує сина й дочку.
17.12.2014 р.
ЯК ЖЕ ШВИДКО ДЕНЬ ПРОХОДИТЬ
Тільки був у полі ранок,
А вже й вечір ось близький,
І живемо ми для того, —
Щоб продовжить рід людський.
То ж, живіть же, добрі люди,
І старі, і молоді,
Й посміхайтесь скрізь і всюди
Всім, хто стрінеться в путі.
Будьте ж ви в житті хоробрі! -
Так як Бог заповідав, —
І хваліть Творця, що всім нам
Він любов подарував.
Що цвітуть в гаях тюльпани,
І каштани чарівні,
Й посміхаються Світлани,
І тобі ще, і мені.
7.5.2014 р.
ЛЮДИНА СТВОРЕНА ДЛЯ ЩАСТЯ
Людина створена для щастя,
А щастя має лише Настя,
От ми й шукаємо ту Настю
В якої є багато щастя.
16.5.2014 р.
118
ПРАВО НА ЖИТТЯ
В нас кожне слово має право на життя
Так, як гора, долина чи Дорина,
Так як любов і почуття,
Так же, як стіл, або Марина.
В нас кожне слово має право на життя,
Й чи можна те назвати їх виною,
Що хтось колись назвав дитя Павлом,
А те, що в жінки між ногами, те — бідою?
І цілувати жінку теж не гріх,
Адже вона й родилася для того,
А от сказати слово те при всіх,
Чомусь вважається манерою дурною.
Й любити жінку теж не гріх,
А от сказати слово те — гидота,
Яке у всіх нас викликає осуд, сміх,
Як слово те летить з дурного рота.
І слово те, що розганяє кров,
Видно, сам Бог придумав з бородою,
Бо хто б іще додуматись зумів
Назвать ту щілинку, що люблять всі — бідою?
12.5.20014 р.
ВИРІЙ
Колись ми всі полинемо у вирій
У ті краї, де небеса сумні,
І станемо ми всі багатокрилі,
Тими, що сняться людям у ві сні.
Як жаль, що ми такі короткочасні,
І хоч душа безсмертна, як і світ,
Але на це відкрить ще треба ставні,
А це пройде ОГО! ще скільки літ.
Мій розум і сьогодні вже літає
Навколо Сонця, Місяця, зірок,
І всі світи навколо оглядає,
Куди б душа змогла зробити крок?
Я знаю, що життя не довговічне,
Та вірю я що — житиме Земля!
І що існує десь над нами Вічність,
Але, от де вона? — того не знаю я.
13.5.2014 р.
119
В ГОЛОВІ, ЯК В ГАЮ
У голові, немов в гаю весь день гуде,
Коли до тебе я іду, як ждеш мене.
Не можу бути без людей, не можу буть!
Скільки не здійснених ідей, що всі і не збагнуть.
І хоч я вже старий-старий, а от душа, неначе цвіт,
І це тоді коли пройшло вже стільки літ і стільки бід.
І хоч я знаю, що до тебе я іду, як по біду,
Та, однако, я до тебе, як ішов так і іду!
13.5.2014 р.
ЖІНКИ ЗВИНУВАЧУЮТЬ
Жінки нас звинувачують у тому,
Що часто не приходимо додому,
А хто ж, як не вони зимою й літом,
Нас зваблюють своїм чарівним цвітом?
А хто ж нам обіцяє свої квіти
І на всю ніч — веселе тепле літо?
Хіба ж не ви у тому винуваті,
Що носите з собою наше свято?
13.5.2014 р.
СТОЮ НАД РІЧКОЮ
Стою над річкою в гаю, ну, а мої думки,
Неначе бджоли, взад — вперед — туди вони й сюди.
Я цілий день думки ловлю, вони — як лід,
А вже із яблунь опадає останній плід.
О, як же хочеться тебе, кохана, ще кохать,
Коли ще в небі Місяць бродить,
І зорі манять погулять.
13.5.2014 р.
КОХАННЯ ВІЧНЕ
Хоч тема про кохання і змістовна,
Але, вважають, не тактовна,
І, певен я, що хочуть всі,
А вигляд роблять, що — святі.
16.5.2014 р.
120
КУРОЧКА
Жінок я знав багато і не каюсь,
Але любив завжди одну і ту,
Бо жінку я сприймаю, як гітару,
Бо надто вже люблю на ній я гру.
Жінки — жінки! Які ж бо всі ви щедрі,
Й моя також точнісінька, як всі,
Бо часто бігає, як курочка по греблі,
Щоб, видно, хтось помітив і її.
13.5.2014 р.
ГЕНИ І ГОРМОНИ
Вся наша пам’ять в генах і гормонах,
І скільки б ти не жив, і не блукав,
Вони тобі підкажуть всі закони
І навіть ті, яких ти і не знав.
А якщо станеш ти дорослим,
І вперше ти зустрінеш фею,
Гормони теж тобі підкажуть
Що тре’ тобі робити з нею.
І як додуматись не зможеш,
Що роблять з жінкою, як ляже,
То ти гукни когось з прохожих,
І певен: — кожний вам покаже.
16.5.2014 р.
НІЖНА ВРОДА
Як можна ту красу віддати,
Що не дає ночами спати?
Ті оченята і ту вроду -
Які приносять насолоду?
16.5.2014 р.
ЛЮБЛЮ Я ТОРТИКИ…
О, як я хочу, Станіслав,
Щоб ти мене завжди кохав.
Люблю я тортики, люблю я зрази,
І щоб по мені ти вічно лазив.
16.5.2014 р.
121
ОТ ТАК ГРА!
Вже сьогодні середа, —
Каже жінка милому, —
Боже, як свербить… біда,
А почухать нікому.
30.5.2014 р.
ОЙ, ПІДУ Я ПОПІД ГАЄМ
Ой, піду я попід гаєм
І позаглядаю,
Може й ще якусь патлату
Я в гаю спіймаю.
Знаю, що в моїх віршах
Вже одна дурастика,
Та не можу зупинитись -
Не дає фантастика.
30.5.2014 р.
НУ Й ЖАРА!
Ну ж на дворі і жара,
Хто не йде — хитається,
Маша цигану дала
Й капельки не кається.
Свіжий вітер з поля віє,
Й цілий день вербу трясе,
Ось прийде моя Надія
І кохання принесе.
На горі коза пасеться
Біля самого села,
І не кається дівчина
Ні одна з тих, що дала.
На вербі сидить Ворона,
Ворон підкрадається,
— Давай, миленька, на гільці
Трохи… похитаємся.
30.5.2014 р.
122
ОЙ, ДІВЧИНО!
Ой, дівчата ви, дівчата
Як же вас я всіх люблю,
Бо на котру лише гляну,
То бажаннями горю.
От який я маю зуб
На вас всіх, голубочки,
Я й сьогодні б, — ось гукніть, —
Згриз би ваші губочки.
Як люблю блукать в гаю
Й з феями стрічатися,
Ой, до чого ж я люблю
З вами розважатися.
30.5.2014 р.
ІДЕ ДІВКА МОЛОДЕНЬКА
Іде дівка молоденька,
Де стоять весельця,
І куди ж це так понесла
Ти свої стегенця?
Я дивлюсь, дивлюсь на жінку
Їй в єдину точечку,
Ой, як хочеться зробити
Тій дівчині донечку.
Я дивлюсь, дивлюсь на жінку
У єдину точечку.
І куди ж це так понесла
Ти від мене попочку?
Ой, до чого ж не люблю
Між ногами плутаться,
Якщо там уже між ними
Хтось вже інший… крутиться!
30.5.2014 р.
КОЛИ ЇЇ ДОГНАВ
Ну ж і біг я за тобою,
Аж жилки трусилися,
І не вірив, що від тебе –
Роги появилися.
30.5.2014 р.
123
СИМПАТІЯ І ОКАЗІЯ
Відпустив симпатію
Я свою в гаю,
І тепер оказія:
Не знайду свою.
То труси прорвалися,
То заклинив штик,
І за все повинен
Червоніть мужик.
Ну хіба та має
Мозок голова,
Яка може дати
Всім жінкам права?
Думав я, що на проваллі
Воду п’є ворона,
А то киця достає
Рибку із бідона.
Хочеш бути ти щаслива
І щоб вічно шумів гай,
Телевізор не вмикай ти,
І від хлопців не втікай.
От би ці оце дівчатка
Та попались в сорок два,
Уявляю, щоб творив я
З ними з вечора до дня.
29.5.2014 р.
ЧУДО ВОЛОХАТЕ
Ой, ти ж чудо волохате,
А говориш, що мала,
Та таку як ти «маленьку»,
Можна втрьох… уже щодня.
26.5.2014 р.
124
ЧОМУ ПОМАЛУ ТАК РОСТЕШ?
Ой, дівчино ти дівчино,
Що ж помалу так ростеш?
Як рости так довго будеш,
То і заміж не підеш.
Менші хлопці старших фей
Те і роблять — лапають,
Їм дівчата: не хвилюйтесь,
Старшенькі… докапають.
Варт жінкам розставить ноги,
Всі збиваються з дороги,
А як ще й заглянуть в очі -
То пропали… в хлопців ночі.
Ой, і ніжки у мадонни,
Ну не ніжки, а — припони,
Як на ту красу поглянеш,
То що робиш — й сам не тямиш.
Чому рот в жінок по вуха, —
Запитав в Петра Павлуха?
Щоб ті менше говорили,
А як можна більш любили.
Нам Боги так наказали,
Щоб ми всім щодня давали?
А я думаю собі:
А де ж ділись вихідні?
Ну ж ти, дівчино — дівчино,
Ну хіба не дурочка?
Чим ти Ваньку так злякала,
Що тремтить, як курочка?
26.5.2014 р.
125
ВИ ПОГЛЯНЬТЕ НА ТІ ГОРИ
Ви погляньте на ці гори
І на ці доріженьки,
По яких у нас дівчатка
Носять свої ніженьки.
Як же тут не посміхнутись,
І не подивитися?
Це потрібно дурнем бути,
Щоб не зупинитися.
Ой, дівчата ви, дівчата,
Ви бува не із Луни,
Що своїй красі дівочій
Й ще не знаєте ціни?
29.5.2014 р.
ОЦЕ ТАК ПОГЛЯД!
Отаку сестру, як Віку
Всім би радив я до віку,
Бо як та на кого гляне
То і мертвого достане?
То й не дивно, як та йде, —
То вся вулиця гуде.
26.5.2014 р.
ХТО ТИ?
Скільки я дивлюсь на тебе,
То сміюсь й заодно злюсь,
Що ж, скажи, ти за людина,
Що тебе я вже боюсь?
То ти фея, то ти лебідь,
То клубок якогось зла,
Ну невже ж у тебе, вибач,
Тої квіточки нема?
Плачуть зорі, плаче небо
І горить весь час земля.
Що ж і ще від мене треба,
Що завжди ти, як змія?
26.5.2014 р.
126
ІДЕ ЖІНКА ПО БУЛЬВАРУ
Іде дівка по бульвару,
Де зійшлись дороги,
А за нею ідуть інші -
Й ледве несуть ноги.
Став й дивлюсь на ту дівчину,
Що відкрита спина,
А вона іде й сміється,
Мов в гаю калина.
Чорне море гонить хвилі,
А вода гойдається,
Бачу хлопці всі вже в милі,
А дівча — всміхається.
26.5.2014 р.
ПОКИ ЦІЛУВАТИМУ ГУБОНЬКИ ТВОЇ
Я прийду до тебе, коли зійде Місяць,
Може через рік десь, може й через місяць,
Як над лісом вляжуться спати тумани,
І патлатим променем вкриються лани.
Стань моєю музою! Стань, дівчино, стань!
І своїм бо серденьком ти моє дістань!
Притулись до нього кінчиками вій,
І своїми губками ти його зігрій.
Хай всю ніч співають в лузі солов’ї,
Поки цілуватимеш губоньки мої.
26.5.2014 р.
ЛЮБИТИ НЕ СОРОМНО
Якщо жінки на тебе задивляються,
Вони у цьому, хлопче, розбираються.
Вони всі знають, що їм треба,
Як виникає в них потреба.
Любить не соромно, мій друже,
Якщо подруга не байдужа.
23.5.2014 р.
127
НАЙКРАЩЕ СЛОВО
З усіх найкращих дів це — б…лядь,
І тут вже нічого добавить,
Бо вона вміє взять і дать,
І, навіть, зуби вам поскалить.
23.5.2014 р.
КУРОЧКИ БОЛОТЯНІ
У нас на світі одні вискочки,
Які нас так прозомбували,
Що ми повинні те робити,
Що нам ті «мудрі» наказали.
Отож й живемо, як щурі -
Не вмиті і не голені,
І ходимо ми по землі,
Немов, бомжі зомбовані.
29.5.2014 р.
ЯК НЕ СТАНЕ РАДОЩІВ
В голові літають тисячі думок,
Й кожна, ніби білка тільки скік та скок,
І не знаю сам вже, де ту силу взять,
Аби всі думки ті встигнуть записать.
Ось одна найстарша у душі гуде,
Що ж то воно буде, як любов пройде?
Як десь зникне Місяць й охолоне гай,
Де ж, і з ким шукатиму я на світі рай?
Що ж тоді робитимуть люди на землі
Як не стане Місяця й зникнуть солов’ї?
26.5.2014 р.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗРІЛІСТЬ
Як жаль, коли приходить зрілість,
Й коли вогнем горить душа,
А ти кудись уносиш… літо,
І винуватого нема.
23.5.2014 р.
128
МОЯ КОРОЛЕВА
Може б я й прийшов до тебе,
Моя королева,
Але я уже не можу
Щоб без «подогрева».
29.5.2014 р.
ЩОБ БУЛА АКТИВНА НАСТЯ
Щоб була активна Настя -
Бог їй дав дві мірки щастя?
А Грицьку він дав одну,
Щоб любив завжди одну.
30.5.2014 р.
ЗАГРОБНИЙ СВІТ
Старички сидять й читають
Про страшний загробний світ,
То ж і кажуть: у народі
Так як з розуму, то й з літ.
29.5.2014 р.
ЧОМУ БОГ ДАВ ЖИТТЯ ТАК МАЛО?
Невже все те, що в нас робилось,
То того наший Бог не знав?
— То ж чому дав життя так мало
Тим, хто багато працював?
29.5.2014 р.
МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ
В моїх віршах — моє життя,
Від букви «А» до букви «Я»,
Й хто хоче знать моє життя -
Читає хай від «А» до «Я».
29.5.2014 р.
129
ЖІНКИ САМІ ІШЛИ ДО ВОЗА
Я все життя пропрацював,
І сам тягнув свого я воза,
Й жінок я надто не вмовляв,
Вони самі ішли до воза.
Словом, життя завжди любив,
А зараз, навіть, і ще більше,
І те життя, яке прожив,
Воно сьогодні все у віршах.
Життя, життя, одні — думки,
Й вони не хочуть розлучатись,
І все ж, приємно, як жінки
За вас ще хочуть позмагатись.
29.5.2014 р.
ХТО САМ СМІЄТЬСЯ З СЕБЕ
Той, хто сам сміється з себе
То людина — та що треба,
Бо людина та що треба
Перш за все — сміється з себе.
29.5.2014 р.
НАЛИМ І ДІД НИКОДИМ
В нас в селі, немов налим,
Ходить дядько — Никодим,
Він, як тре’ нести калим,
Щось тоді стається з ним.
29.5.2014р.
СПРАВЖНІ ДРУЗІ
В нас всі хлопці, всі як хлопці,
Так як і положено,
Як в кого діток немає,
Всі кричать: поможемо!
29.5.2014 р.
130
КАДЕТИ
О, пішли у нас кадети:
Все газети й туалети.
29.5.2014 р.
ТЕРАКТ
Є на дачі в нас красуня
Ще страшніша, як теракт,
Скрізь вона свій ніс усуне
Й хто що зробить — все не так.
То не те сусід говорить,
То поглянув не… туди,
Й хоч до кого та пристане,
Ніби вовк із лободи.
В неї очі з лоба лізуть,
Що в сусіда кращий сад,
А тому у неї руки
Так і пруться щось зломать.
Ну зірвала ти листочок,
Ну навіщо кущ ломать?
Чи ти спать тоді не будеш —
Як не вдієш ти теракт?
Вже пора й про душу думать,
А ти й досі, як змія.
І коли ти наїсися,
Вже, сусідонько моя?
Ну навіщо тобі треба,
Щоб тебе хтось проклинав?
То гукнула б ти сусіда,
Хай би сам усе й зірвав.
Бо, якби ти розум мала,
Як ти того не поймеш,
Що на той світ, люба Алла
Ти нічого не візьмеш.
29.5.2014 р.
СВОЯ МОРАЛЬ
В залежності від Валь і Галь,
У кожного своя мораль.
4.6.2014 р.
131
НА ЖИВІТ СПИРАЄТЬСЯ
Ну й складний Володя тип,
От й скажіть не Плюшкін!
Що не дай — то пре в живіт
Від борщу до юшки.
То ж й не дивно, що земля
Вже під ним вгинається,
Як іде оте нещастя
Й на живіт спирається.
29.5.2014 р.
ПАВЛУ КОНОНЕНКУ
Я згадую Павла — дружка,
І згадую я ту хвилину,
Як він у дівчини з лобка
Добув звичайну волосину.
О, як же нею він носивсь,
Скільки черпав від неї снаги,
Бо волосина та з лобка —
То був вінець його відваги.
Він з нею, як з малим дитям,
Носився цілі дні по хаті,
Бо бачив в ній такий сангам,
Й для нього це було, як свято.
Тільки сьогодні зрозумів
Про всі його святі бажання,
О, знали б ви, як він чекав
У той час першого кохання.
Можливо, хтось мого Павла
Не так як треба зрозуміє,
Та волосинка та була
Для нього то — найбільша мрія.
30.5.2014 р.
ЧИ ВАРТО ЖИТЬ?
Коли себе не можеш обслужить,
Чи варт тоді на світі жить?
1.6.2014 р.
132
А ЧОГО ЇЇ ЖАЛІІТЬ…
Не жалій «подружку», Христе,
І хто просить — тим давай,
Якщо хочеш, дорогенька,
Ти колись попасти в рай.
Подивись на листя в лісі:
Тут було, а вже й летить,
Так чого б її жаліти,
Як та може ще служить?
20.5.2014 р.
ВИ НЕ ДУМАЙТЕ ПРО СЕБЕ
Ви не думайте про себе
І лише про свій живіт,
Бо хто думає про себе
Той — завжди живе, як кріт.
20.5.2014 р.
ЩОБ СПОДОБАТИСЬ
ЧОЛОВІКАМ
Як хочеш більше ти кохатись,
То вчись як більше посміхатись,
Бо та дівчина, що сміється -
Вона всім квіткою здається.
20.5.2014 р.
ЩОБ СПОДОБАТИСЬ
ЖІНКАМ
Як хочеш щоб жінки любили -
Живи ти так, як всі дебіли,
Бо всі жінки ті, що фригідні,
Люблять ледь-ледь — собі подібних.
20.5.2014 р.
В МЕТРО, ДЕ СИДЯТЬ ДІВЧАТА
Відійди! — кричу я Туру, —
Ти ж закрив таку натуру.
25.5.2014 р.
133
Я ВДЯЧНИЙ, ДІВЧИНКО, ТОБІ!
Я вдячний, дівчинко моя,
Що ти і досі ще існуєш,
Ну, щоб робив без тебе я,
Щоб не твої оці півкулі?
Сьогодні Сонце знов зійшло,
Яке так довго ми чекали,
О, як хотів тебе я взять…
Та знову «люди» помішали.
О, як же хочеться ще жить!
І цілувать кохані очі,
Поки ще в полі гай шумить
І солов’їні манять ночі.
О, як же хочеться любить
Тих голубків, що визирають,
Які, куди б я не пішов -
Вони на мене поглядають.
А роки все летять-летять
Так, як хмарки у світ за очі,
О, де нам стільки сили взять,
Щоб нас любили — дні і ночі?
О, жіночко, моя любов,
О, як же я тебе кохаю,
Щоб я робив якби не ти?
І з ким би я ходив до гаю.
21.5.2014 р.
КОЛИ ВИП’ЄШ ПИВА
Коли вип’єш пляшку пива
То, немов, стається диво:
Голова стає пустою,
Та, зате, живіт — дугою.
20.5.2014 р.
НЕ ШУКАЙ ЧОГО НЕ ЗНАЙДЕШ
Ти не шукай таких сторінок,
Яких на світі ще нема,
Бо їх ніколи ти не знайдеш
Будь ти хоч агентом з ЧеКа.
20.5.2014 р.
134
ОЙ, ДІВЧАТА!
— Ой, дівчино, свої ніжки
Ти б прикрила хоч би трішки,
Бо, як я на них залізу,
То до ранку вже й не злізу.
— Я для того і відкрила,
Щоб знайшлось таке дурило…
Щоб як візьметься за діло
То не злазив тиждень з тіла.
21.5.2014 р.
СТАРАЙСЯ БІЛЬШЕ ПОСМІХАТИСЬ
Як будеш більше посміхатись,
Коли до милого ідеш,
То і йому життя продовжиш,
Й сама ти довше проживеш.
21.5.2014 р.
ЗА ТЕ, ЩО ПОСМІХАЄШСЯ
За те, що посміхалася мені
В той час, коли пекли печалі,
Як пам’ять про страшні ті дні -
Тобі свої дарую жалі.
21.5.2014 р.
ЗВІДКИ ВИ ТАКІ РОЗУМНІ?
Звідки ви такі розумні,
Що для вас геть всі дурні?
Чи не з Марса прилетіли?
Що хоробрі, як півні?
21.5.2014 р.
КУРОЧКА
Подивіться ви на цю
Чарівненьку дурочку,
І до кого ж, так як вечір,
Носиш свою… курочку?
21.5.2014 р.
135
ЧАРІВНЕНЬКІ ЛІНКИ
Що ти голову морочиш
Чарівними Лінками?
Вони ж гроші заробляють –
Голими колінками.
21.5.2014 р.
НАД ЯРАМИ ТУМАН ЛЕЖИТЬ
Над ярами туман вісить,
Світяться росинки,
Як же хочеться ще жить -
Як ідуть русинки.
21.5.2014 р.
Я НА ПАРОЧКУ ДИВЛЮСЬ
Я на парочку дивлюсь,
Що іде й шепочеться.
І невже цим старичкам
Теж чогось ще хочеться?
21.5.2014 р.
МОЯ ХОТІЛОЧКО...
Над Планетою сангам,
Ніби з нами дрочиться,
І ніхто не скаже нам,
Що нам більше хочеться?
Ой, дівчино, ти, дівчино,
Ти, моя хотілочко,
Позич мені хоч на нічку
Ти свою вертілочку.
22.5.2014 р.
ЯК ПОГЛЯНУ НА ДІВЧИНУ
Як погляну на дівчину,
Що цяцьками хвалиться,
Ну чому б ото з такою,
День-два й не побавиться?
22.5.2014 р.
136
ОТ ЗІГРАТЬ БИ НА ГІТАРІ!
От зіграти б на гітарі,
Що стегна дугою,
І погратися б хоч нічку
В полі десь з тобою.
Як же хочеться у тебе
Розшукать ту точечку,
Що дарує людям радість
І замовить… донечку.
Ой, ти Люба, ой ти Люба,
Що ж ти наробила,
Ти ж своїми грудоньками -
Цілий світ закрила?
22.5.2014 р.
ВЕЛИКИЙ ЧИН
Був Валерик, став Валерій,
А сьогодні — сучий син,
Бо сьогодні наш Валерка
Втратив свій високий чин.
22.5.2014 р.
КОЛИ ПОРУЧ ТИ ЗІ МНОЮ
Коли поруч ти зі мною,
Щось стається з головою,
Бо, як бачу твої очі,
То весь час чогось я хочу,
А як гляну на твій писк,
Тут же зразу в мене — тиск.
22.5.2014 р.
ЖІНОЧІ ГРУДИ
Жіночі груди, як варення,
Які дають мені натхнення,
Бо, як варення не поїм,
То всім дівкам роблю розгін.
22.5.2014 р.
137
НІХТО НЕ ХОЧЕ ПОМИРАТЬ
Ніхто не хоче помирати,
Але всім приходиться,
Бо за нами чорна відьма -
Кожен день охотиться.
22.5.2014 р.
КОЛИ ВЕРБИЧКИ ШЕПОТІЛИ
Люблю жінок й не відвертаюсь,
Коли вони навпроти йдуть,
Й дивлюсь на їхні я картинки
Які ті в пазусі несуть.
Люблю жінок я цілувати,
Й щоб міг, то кожну б зупинив,
І не соромлюсь це сказати,
Навіть, якби мене хтось вбив.
Люблю на їх красу дивитись,
Й коли вербички шепотять, —
Й на кожній жінці одружитись,
Або принаймі хоч обнять.
Люблю, люблю! Ну що скривати,
Якщо такий я вже вродивсь,
Не можу, щоб не привітати,
Якщо на котру подививсь.
Бо, як погляну на ту вроду
І апетитні їх цяцьки,
То кожну б з них схопив я сходу
Й побіг би з ними по гриби.
Люблю, люблю! Та що скривати!-
Коли й тебе жінки хотять,
І вас запрошують до хати,
Аби і вам щось показать.
А ще, якщо пройде русинка,
У платтячку по саме… ось,
Й несе такі стрункі стегенця,
Що аж по тілу йде… мороз.
25.5.2014 р.
138
ТАБУ
Я дивлюсь уже на тебе
Як на зиму і журбу,
Бо, прости мене, кохана,
Секс для мене вже — табу.
22.5.2014 р.
КОЛИ В ДУШІ ТОРНАДО
Коли дивлюсь на твої ніжки
І твій шикарний, люба, бюст,
То за тобою йшов би пішки
Хоч на Памір, хоч на Ельбрус.
Дивлюсь на них, як кіт на сало,
Й мені завжди чомусь їх мало,
Хто ж в них уклав таку принаду,
Що як пройде, в душі — торнадо?
Що не відійдеш й на хвилинку,
Поки не схопиш ту… жаринку.
Бо скільки літ я вже живу,
Від них очей не відірву.
Невже для того Бог їм дав,
Щоб кожен з нас дививсь й мовчав?
25.5.2014 р.
ХОКЕЙ
Я сьогодні весь на волі,
Але я не йду до фей,
Бо сьогодні в нашім місті
Починається хокей.
Ой, хокей, хокей, то гра -
Справжніх чоловіків,
Тож і ходить дітвора
Різного там віку.
І ганяють, і кричать,
Скільки там відваги!
Бо не може дітвора
Жити без розваги.
25.5.2014 р.
139
НАША МРІЯ
Не хочу про жінок я говорить негарно,
Що, ніби всі вони вульгарні,
Бо кожна жінка — наша мрія,
Навіть, якщо вона й — повія.
25.5.2014 р.
Я ВАС ЛЮБЛЮ
Я вас люблю, мої кохані,
Мої красуні чарівні,
За ваші посмішки рум’яні,
Й за те, що ви такі ручні.
За те, що ви такі бажанні,
І що такі ви всі земні,
Й коли знаходитесь ви в спальні, —
То спать не хочеться мені.
25.5.2014 р.
ХАЙ ВАС ЦІЛУЮТЬ ПОЕТЕСИ
Мені байдуже в що ти віриш -
У Магомета, чи Хреста,
Тут головне — щоб був ти лірик,
І був Людиною Добра.
Мені байдуже, хто ти будеш,
Чи росіянин, чи єврей?
Та не роби ти шкоду людям,
І не ламай ти орхідей.
Краще дивись жінкам в їх очі,
І не воюй з таким, як сам,
А краще їдьте з ними в Сочі…
І покажіть всім, хто ви? — там.
Краще кохатись й цілуватись,
І дарувати всім любов,
А ніж вбивати й руйнувати,
Як робить путін це й лавров.
25.5.2014 р.
140
ЯКЩО ТИ ХОЧЕШ ЩАСТЯ МАТИ
То так завжди буває зразу,
Поки вмовляєте ви Азу,
А як умовите! — дівчина,
Стає гнучкою, як лозина.
Й куди не гни — туди і гнеться,
Й щоб не робив ти їй — сміється.
Отож, як хочеш щастя мати,
Старайсь, браток, не зволікати,
Бо, як пропустиш той момент,
То будеш пити — корвалент.
25.5.2014 р.
НАД РІКОЮ ЖІНКА ХОДИТЬ
Над рікою жінка ходить
І гуляє туманець,
Ой, як хочеться добратись
До отих її кілець.
Ти сидиш, на спинку сперлась,
Ноги трохи розвела,
Що аж з мене гонить сперму,
А якби ще і дала.
Боже любий, Боже милий,
Що ти дав таке жінкам,
Що варт глянуть на їх стегна,
Й починається сангам.
25.5.2014 р.
ЯКБИ У ТЕБЕ НЕ ЯЗИК
Тебе любив би я, як бик,
Якби у тебе не язик,
Бо в світі кращого вина,
Як твоя посмішка — нема.
Й тобою б я завжди гордивсь,
Та, видно, люба, помиливсь,
Бо, коли ти відкриєш рот,
Від крику падає народ.
І та жіноча вся краса –
Зникає тут же, як роса.
25.5.2014 р.
141
КОЛИ ДИВЛЮСЬ ЯК ЛОСЬ БІЖИТЬ
Коли дивлюсь як лось біжить,
Як кізочка… брикається,
О, як би ще хотів пожить,
Але життя кінчається.
25.5.2014 р.
ТРИМАЙСЬ, БРАТОК!
Тримайсь, браток, живуть ще й гірше,
Ти придивись до цих калік,
Що йдуть на милицях по місту
І за собою тягнуть вік.
Щоб кожен жив з нас і трудився,
І щоб ніхто з нас не журився.
Ти біль свою тримай в собі,
Адже їм гірше, як тобі.
Й панікувати ти не смій,
Й пиши вірші від бомб не гірші,
І пам’ятай: ти на війні,
Отож нехай воюють вірші.
Але й про те не забувай,
(Та це кажу я так, між нами),
Що всі ми смертні — не святі,
І всі ми в когось між ногами.
А все тому, що мовчимо,
І боїмось дать відсіч пану,
Тому хреново й живемо,
Що боїмось ми всі Майдану.
Але сьогодні йде війна,
Отож, як хочемо ми жити,
Всі мусять знать, що в нас біда,
І Неньці мусимо служити.
25.5.2014 р.
БОЮСЬ ТЕЛЕФОНУВАТЬ
Боюсь тобі телефонувати,
Аби тебе не хвилювати,
Хочу почути два-три слова:
Що ти чекаєш, що — здорова.
25.5.2014 р.
142
БІЛЯ СТАВУ
Біля ставу, де дуби,
Де срібляться весла,
І куди ж це ти, куди
Попочку понесла?
24.5.2014 р.
НА ГОРОДІ
За городом, де лоза,
Де гармошка грає,
Там лежить в кущах коза,
Хлопців розважає.
Чудеса, так чудеса,
Й чудеса збуваються,
Бо сопе ота коза,
Й на козлів кидається.
Хлопці дівчину цілують,
А вона хитається.
Покажи, що то у тебе
В пазусі ховається.
Хлопці дівку обнімають,
Та й не відбивається,
Все що є на ній знімають,
А вона — всміхається.
Як повіє вітер з поля,
Як цвіте акація,
Ви погляньте на цих хлопців,
Оце так реакція!
Над Дніпром літають чайки,
А качата граються,
Як угледять хлопці дівку,
Мов на мед… збігаються.
Ви погляньте на ту діву,
Що заплетена коса,
Всі кричать їй: «Аве віва!»
Це ж хіба не чудеса?
3.6.2014 р.
143
ВЕСЕЛИЙ СМІХ
Я перейду у ту кімнату -
Де бачу я свою кирпату,
Де чую той веселий сміх,
Що збуджує мене до втіх.
25.5.2014 р.
ІДУ І РИМУЮ
Яке б я слово не придумав,
То попадало прямо в ціль,
Ніби в моїх веселих віршах
Розбавив хтось для щастя хміль.
24.5.2014 р.
ДЕ ТИ ПРОХОДИЛА КОЛИСЬ
А десь і Сонце людям світить,
І світяться антисвіти,
І цілий рік кружляє літо
По тих місцях, де ходиш ти.
А десь горить зоря ранкова
Й всю ніч співають солов’ї,
Й шукають всі свої підкови
В кого немає ще сім’ї.
Який же, світе, ти чарівний!
Звідки у тебе стільки втіх?
Що подих наш стає нерівний -
Варто почуть дівочий сміх.
І всі турботи вмить зникають,
І забуваєш про село,
Про всі тривоги і печалі,
Ніби їх й зовсім не було.
О, небо, ранок, що зі мною?
Звідки той вибух почуттів?
Як притулилась ти до мене
Гарячим полум’ям сосків.
26.5.2014 р.
144
КОЛИ ЗНИКАЄ В НЕБІ МІСЯЦЬ
Коли зникає з неба Місяць
Й весь час кудись летять хмарки,
Тоді жінки цяцьками світять,
Щоб ми п’яніли всі від них.
Ранок іде, зникають зорі,
Й ніхто не знає, де вони?
А може десь вони на морі,
Свої поновлюють там сни.
О, жінко, жіночки, о, мати! –
Ви хоч признайтеся мені,
Де ж ви берете стільки м’яти,
Що ви такі всі чарівні?
26.5.2014 р.
ГІПОПОТАМИ
Подивлюсь на бегемотів,
Як вони спілкуються?
Одна попа чого варта,
А як дві стикуються?
24.5.2014 р.
МАЛИШКІНУ В. І.
СТАРШОМУ ВИКОНРОБУ З ДБК-1
Дивлюсь на місто я довкола,
Яке колись побудував,
Як виконроб, було Малишкін,
Перших азів мене навчав.
І хоч я був такий невмілий,
Й багато дечого не знав,
Та чоловіку, за те вдячний,
Що впасти все-таки не дав.
Й за це йому моя пошана,
Кажу я з слізьми на очах,
І хай про це всі люди знають,
І хай такі живуть в віках.
26.5.2014 р.
145
КОЛИ КОХАНА ЗАХВОРІЛА
Думки тривожні в душу лізуть
Й не можу їх я відігнать,
Моя кохана захворіла
Й за що, не знаю, ліки взять?
Ну скільки ж можна вже терпіти?
Як де не глянеш — скрізь чорти,
Якщо в одних із горла преться,
А тут й на ліки не знайти.
24.5.2014 р.
У КОЖНОГО СВОЄ Є МІСЦЕ
Про небо це, про зорі, місто
Можна всі дні писать й писать,
Але, скажіть, що все це варте,
Якщо нема кого кохать?
І хоч вже сам ти ледве дишеш,
Й не знаєш сам, чи ти живий,
Та з тебе б’ють такі ще стріли,
Що недокаже й молодий.
У всіх своє є любе місце,
І свій омріяний місток,
Де хочеться душі присісти
Й про щось помріяти часок.
А хіба ні про що нам думать,
Чи ні про що поговорить?
Ви подивіться, які «пуми»,
І кожна полум’ям горить.
Тож годі, хлопці, дурня бити,
Й за ними йдіть гулять в садок,
Поки ще є в вас чим любити,
І відбиватися, браток.
26.5.2014 р.
КОЛИ ТОБІ УСЕ БОЛИТЬ
Чомусь усе так гарно — гарно,
І раптом ось приходить мить,
Що ти живеш, здається, марно,
Коли тобі усе болить.
24.5.2014 р.
146
ДІАБЕТ
Якщо рот пересихає
І з зубами вади,
Так і знайте: в душі вашій
Діабет вже лазить.
Так, що будьте обережні,
Й досить цукор жерти,
Як не хочете в цім світі
Передчасно вмерти.
Їжте краще як поменше,
Але як частіше,
То й на світі проживете, -
Запевняю — більше.
І як більше ходіть пішки,
Не лінуйтесь, друзі,
Бо, хто хоче довше жити -
Мусить бути в русі.
25.5.2014 р.
О, МОЯ ЛЮБА!
О, моя люба, жду тебе,
Ти принеси мені себе,
Й мені нічого більш не треба,
Окрім твого нічного неба.
Бо, як у те погляну небо,
То так і хочеться до тебе.
25.5.2014 р.
ЯКЩО ШУКАЄТЕ ВИ БОГА?
Чи Бог на світі є? — не знаю,
І будь то літо чи зима,
Але не можу в те повірить
Чого в житті не бачив я.
Але, як ти шукаєш Бога,
То ось про що не забувай,
Що Бог в душі тій що кохає,
І в тій, що думає про рай.
24.5.2014 р.
147
КОЛИ ПРИХОДИТЬ ТУГА
Коли в душу лізе туга,
Й сум, немов, шайтан бурлить,
То гукни до себе друга,
Хай у тебе погостить.
24.5.2014 р.
ПСИХОЛОГ
Хоч я, можливо, й не психолог,
Та знав я горе і біду,
І жінку ту — яку шукаю,
Знаю! — однаково — знайду!
24.5.2014 р.
КОРОЛЕВА
Ти сьогодні йшла й чомусь тремтіла,
Праву ніжку доганяла ліва,
Й там, де красувалися тополі -
Ми призупинилися у полі.
Ну, а далі йшли нам верби з поля
І цвіла суцвіттями квасоля.
О, Боже мій! Яка краса з журбою,
Якраз в той час — як стрілися з тобою.
О, Боже мій, чи варто тратить нерви,
Що можемо колись ми всі померти?
Отож, живи сьогодні й під вербою
Забудь про все! — й радій, що я з тобою.
24.5.2014 р.
ВЕРСТАТ
Дивлюсь на жінку. О! — шикарна,
Гляньте, який несе верстат!
Може б її й спинив би Ванька,
Так ні чим вже на нім верстать.
24.5.2014 р.
148
ХТО КОХАЄ, А ХТО ДОГЛЯДАЄ
Колись, коли не знав цю жінку,
То як же міг її хвалить?
А зараз хоч вона й в печінці
То став й ще більш її любить.
Оце гітара, так гітара!
Ну що, вам люди, й ще сказать?
Бо, як заграє на всі струни -
То хрін до ранку будеш спать!
Але це все було недовго
Й коли я став вже привикать,
Тут жінка вмить взялась за груди,
Ніби їх стала поправлять.
— А хто ж діток глядіти буде,
Як будемо ми грати й грать?
— Тоді, навіщо нам бабуся? -
Ти хоч подумала про сіль?
Так що, віддай діток бабусі,
Сама ж стрибай мерщій в постіль.
26.5.2014 р.
ДЛЯ КОГО ЦІ СЛОВА?
— Ви для кого написали
Ці слова: «Я вас кохаю».
— Як для кого? — каже Таня, —
У кого… раніше встане.
26.5.2014 р.
ЯКЩО ЗБИРАЄТЕСЬ ПИСАТИ?
Як щось збираєшся писати,
То мусиш гарно ти поспати,
А якщо виспися досхочу, —
Тоді промий гарненько очі.
Потім по вулиці пройдись,
Так як ходив було колись.
Ну, а потім глянь на небо,
Ну і Богу помолись,
Й після того бери ручку
І за грамоту берись.
26.4.2014 р.
149
ВОВІКУ
Скільки я дивлюсь на тебе
Ти, мов — однобокий:
Всі дурні бувають люди!!! -
Та не в стільки років.
Звідки в тебе стільки злоби,
Що готовий батька вбить,
І завжди як ти приходиш,
То у тебе все кипить?
Чи у тебе ніщо їсти?
Чи тобі нема де жить?
Чи тобі нема де сісти?
Чи немає з ким дружить?
Чи то ти така химера?
Це ж тобі не Бангла-Деж,
Що тобі у жопі крутить,
Поки батька не гризнеш.
4.6.2014 р.
В. І. МАЛИШКІНУ
Чи ти живий ще? — я не знаю,
Та ось що я тобі скажу:
Людей я добрих пам’ятаю,
А з ними душу і твою.
Як швидко дні пройшли ті юні,
Як на будову ми прийшли,
І розгрібали всі ті дюни
Які віками тут мели.
Де паслись кози невгамовні,
Й ховались від лисиць зайці,
Ми збудували нове місто,
Щоб люди радувались всі.
Сьогодні це суцільне місто,
І скрізь, де підеш, там — пісні
І хоч вже й тут всім стало — тісно
Але тут радісно мені.
26.5.2014 р.
150
ЯК СТАЛО СУМНО І ЖУРЛИВО
Як стало сумно і журливо,
А ще як зникли десь дрозди.
А люди п’ють горілку й пиво
Як і раніше ті пили.
О, ти людино, розігнись
І подивись на лиця раді,
Та світлу Божому вклонись,
І стань, як воїн на параді.
І до людей ти посміхнись,
І люди теж добріші стануть,
Й з людьми ніколи не сварись,
Й без тебе досить хуліганів.
30.5.2014 р.
СЬОГОДНІ Я ВІДПОЧИВАЮ
Сьогодні я відпочиваю,
Але якийсь на серці щем,
І на прохожих поглядаю,
Що поховались під плащем.
А як погляну я на небо,
Де хмарочки пливуть й пливуть,
О, знала б ти моя, кохана,
Як тебе хочеться торкнуть.
30.5.2014 р.
ХМАРКИ ЛІТАЮТЬ
Подивлюсь на білі хмарки,
Що під Сонечком летять,
І розносять людям вавки
Тим, які сидять й мовчать.
Я дивлюсь, як поглядає
І на мене з них одна,
Що аж серце калатає,
Як подивиться вона.
І невже красу цю Божу
Нам прийдеться залишать?
А хмарки весь день вальсують,
І також кудись спішать.
30.5.2014 р.
151
МОВ ДРУГЕ ДИХАННЯ ВІДКРИЛОСЬ
Мов друге дихання відкрилось,
Як стрів я ту, що воду п’є,
Яка своє принесла диво
Й мені сказала: «все — твоє».
30.5.2014 р.
НЕ ОСУДЖУЙТЕ ВИ АЛЛУ
Свою любов, красуня — Алла,
Вгадайте, де її ховала?
Та хай би де б та не ховала,
Але про це Одеса знала.
Отож, і Гриць коли прийшов,
Також ту схованку — знайшов.
30.5.2014 р.
ОЙ, ДІВЧАТА
Ой, дівчата, ви дівчата,
Так і хочеться спитать:
Де ж таку взяли ви силу,
Що не можуть хлопці спать?
Ой, дівчата, ви дівчата,
Хто вам дав оте тепло?
Що не встигнеш й доторкнутись,
Як уже і… попливло.
28.5.2014 р.
СВІТИТЬ МІСЯЦЬ
Світить Місяць, світить Місяць,
А верба колишеться,
— Може все-таки, кохана,
Й ще на ніч залишимся?
Скільки крашанок на світі,
Й кожну хочеться торкнуть,
Та і крашанки не проти,
Але вид не подають.
28.5.2014 р.
152
Я ПИШУ
Я пишу, пишу й пишу,
Й як могло так статися,
Що вже й сам себе боюсь,
Щоб не підірватися?
Видно, Бог мене помітив,
Ну і, звісно, оцінив,
Щоб і ще я многі літа
Для людей цей сміх творив.
28.5.2014 р.
ОБЕРІГ
Перелив коханій в душу
Все, що я в своїй беріг,
І, нарешті, мовить мушу -
В ній знайшов свій оберіг.
Й ось пройшло немало часу,
І чого вже не чекав,
Оберіг мій на весь голос
На всю хату закричав.
25.5.2014 р.
ЗАВАЖАЄ РАДІАЦІЯ
Я стою й дивлюсь на світ,
Що зірками славиться,
Та не довго бачу ним
Ще прийдеться бавиться.
Вилітає з голови
Всяка інформація,
Видно, вже що заважає
Думать радіація.
А дівчина йде та йде,
Йде і озирається,
Та не певен, що до мене
Та вже посміхається.
28.5.2014 р
153
ПРО ТИСК
Як провірить тиск мій Аня,
То у мене він нормальний,
А як тільки прийде Ася -
То у мене він скандальний.
— В чому ж річ? — в її питаю.
— Піду в мамки запитаю.
28.5.2014 р.
ДОЩ НА ВОСКРЕСІНЦІ
Ну і дощ на Воскресінці,
Град летить, немов шрапнель,
Й раптом Сонечко з’явилось,
Й знов надворі ясний день.
28.5.2014 р.
А МУЖЧИНИ УХОДЯТЬ
Як мужчини уходять —
То гаї не гудуть,
Бо жінок не лишають
Тих, що з ними ідуть.
А тому хай кохані
Ще й без нас поживуть,
Бо завжди ті бажали
Незалежними буть.
А тому хай кохані
Свій відмолюють гріх,
Може потім оцінять:
Як кохали ми їх!
Ой, жінки, жіночки ви,
Щоб ви довго жили!
То ж радійте, лукаві,
Що свого досягли.
28.5.2014 р.
ПРО ТЕРПІННЯ І ТВОРІННЯ
Без хвилювання і терпіння,
А ні коріння, ні насіння.
28.5.2014 р.
154
ОЙ, ТИ ПОЛЕ — ПОЛЕЧКО
Ой, ти поле-полечко,
Небо, висота,
Як же мені хочеться,
Аби ти прийшла.
Дівчинко, весняночко,
Ти прийди, прийди,
І не слухай матінку,
Й Бога не гніви.
Дівчино — красунечко,
Не жалій тепла,
Глянь ти, як за осінью
Сунеться, зима.
Переходять зорі,
На зимовий лад,
Бо й вони вже знають -
Скоро листопад.
Й опаде вже листячко
Із струнких беріз,
І над гаєм зоряним
Буде море сліз.
Як же я чекаю
Ніжності з тобою,
Скільки ж уже можна
Жити із журбою?
Як же мені хочеться
Обійнять тебе,
І в твоє дивитися
Небо голубе.
Дівчино — красунечко,
Глянь ти на поля,
І коли ж ти скажеш? —
Любий, я — твоя.
26.5.2014 р.
КОЛГОТКИ
Я дивлюсь як ви колготки
Весь час поправляєте,
Чи не можна подивитись,
Що ви в них ховаєте?
28.5.2014 р.
155
КОЛИ СПИТЬ ПОЕТ
Знов відкривається Планета,
Планета жде свого поета,
Та, де такого розшукати,
Щоб вмів хоч що-небудь сказати?
А шеф не спить, він — метикує,
Тому і свій устав диктує,
І все, що десь не так лежить -
Воно до нього все й біжить.
28.5.2014 р.
ЩОБ БІЛЬШЕ МАТИ
От тобі і тари-бари.
Що вам, люди, й ще сказать?
Коли хочуть всі все мати,
Та не хочуть — працювать.
27.5.2014 р.
НАД ГОРОЮ МІСЯЦЬ СВІТИТЬ
Над горою Місяць світить
Й розганяє хмарочки,
А десь хлопці щастя просять
У дівчат, як дурачки.
Здрастуй поле, здрастуй гай,
Здрастуйте, берізоньки,
Як би всіх вас обійняв
Я за білі ніженьки.
Щось нічого я не можу
Вдіяти з собою,
Як подивлюсь я на ваші
Ніженьки порою.
За городом на леваді,
Де цвітуть волошки,
Як би я хотів десь в полі
Хоч одну з вас… трошки.
Як над лісом, над горою
Сонце весело горить,
Як би я хотів із вами
Про кохання говорить.
26.5.2014 р.
156
НЕ ТУДИ ДАЮТЬ УКОЛИ
Ой, дівчата, Галі й Олі,
Ви в лікарні, мов в неволі,
Й лежите тому ви хворі,
Що не ті дають уколи.
Краще б їхали десь в Гагри
В край, де пальми шепотять,
Й там уколи б ті робили
З тими, що ще вас хотять.
Хлопці всі там Аполони,
Підготовлені на п’ять,
Й, головне, що ті вже знають:
Скільки доз кому давать.
Хай би там вас й лікували
Ну і що ще вам сказать?
Скільки ж можна ці уколи
Не туди й не ті… давать?
Бо ж, якщо ту вашу квітку
Перестануть поливать,
То, упевнений, та квітка
Зможе тут же і зів’ять…
Ой, дівчата, ой голубки,
Що я хочу й ще спитать:
Нащо ж Бог вам дав ті губки,
Аби їх від всіх ховать?
То ж, напевно, Бог й придумав
Не для того ту красу,
Аби ви її ховали,
Так як луг на день росу.
Люди, люди! Це, звичайно,
Все пишу я жартома,
Але хто з вас заперечить,
Що в тім істини нема?
Сонце світить, Сонце світить,
Сонце посміхається,
Як же хочемо ми літа,
Як життя кінчається.
Над поромом, що у Гаграх,
Чаєчки кигикають,
Ну, а хлопці сидять в барі
157
Й на дівчаток глипають.
Дуже прикро, що жінки в нас
Майже всі зомбовані,
Й так красу свою ховають,
Мов вони — травмовані.
Що до неї і за тиждень,
Ти не докопаєшся,
А навіщо? — Хто спитав би —
Так вона старається?
Хай би так ото й ходили,
Й людям посміхалися.
Хай би хлопці балувались
Й ними розважалися.
Все одно колись прийдеться
Ту красу в оренду здать,
Адже треба й на курорті
Гроші якось зароблять.
А, можливо, красоту ту
Вже пора й приватизувать?
Уявляю, скільки б грошей
В нас могла б держава мать!
І державі була б користь,
І не плакали б дівки,
Що у них, як ті говорять,
Вже розсохлися дірки.
Та й у нашому колгоспі
Безробітних не було б,
А тому було б доцільно
Здать в оренду їх давно.
А, можливо? — я хотів би
В президента запитать:
Чи не краще б ті красоти -
У державну власність здать?
Й замість грамот і медалей,
Якщо можна так сказать,
Щоб красу ту добрим людям
В нагороду всім давать.
27.5.2014 р.
158
ЩОСЬ МОВ СТАЛОСЯ ЗІ МНОЮ
Щось, мов сталося зі мною,
Що й не знаю, що сказать?
Що так хочеться з тобою
Хоч часок пожартувать.
Чи це вже пора настала
Світ наш Божий залишать?
Ну, а мозок не бажає
Ще позиції здавать.
То ж живу я цілий день,
Як трамвай: дзелень-дзелень,
І все те, що Бог диктує -
Мозок в пам’яті фіксує.
Щоб майбутні покоління
Були з доброго насіння.
26.5.2014 р.
КОЛИ НА ДУШІ ТУГА…
На душі така вже туга
І така «едрона мать»,
Що охота, якщо чесно,
Вже комусь і в морду дать.
27.5.2014 р.
ЯКЩО ВИ НЕ ЇЛИ САЛА…
Як не їв в житті ти сала,
Й не навчився спирту пить,
То про що, скажи ти Сава,
Нам з тобою говорить?
Це тобі, брат, не бананчик,
Що стягнув з нього труси,
Потім всівся на дивані
І сиди собі й смокчи.
А от спирт потрібно знати
Як і скільки можна пить?
Щоб, гляди, свою ти попу
Міг у «крісло» посадить.
27.5.2014 р.
159
ЗДРАСТУЙ, МОЯ МУЗА
Здрастуй, моя Муза,
Ну ж ти і зараза,
Розкажи негайно!-
Хто на тебе… лазить?
Хто тебе сьогодні
Так розцілував,
Що тебе їй-богу
Й сам вже не впізнав.
Ти була в святкових,
В білих кольорах,
Що ж це ти на себе
Натягнула страх?
27.5.2014 р.
ОЙ, ТИ ЛЮБА
Ой, ти Люба, ой ти Люба,
Дівчинко моя люба,
От поніжився б з тобою,
Щоб пішла ти в гай зі мною.
Бо як гляну я на тебе,
Й на твої приманочки,
Як же ти не доторкнешся
До такої панночки?
Бо, як гляну на ті зваби —
Що із блузи валяться,
Поламав би й перелази -
Щоб до них… добратися.
Бо душа стає, як бубон
Й друг стає мій, ніби штик,
Бо хіба ж би по-другому
Поступити зміг мужик?
Й поки ще стегенця ваші
Можуть зваблювать мужчин,
Не відказуйте нікому
Як на те нема причин.
23.5.2014 р.
160
УСЕ З ЧАСОМ ЗАБУДЕТЬСЯ
На землю падали жаринки,
І Місяць рвався в нікуди,
Як вперше вгледів я колінки,
Які ти несла з лободи.
Душа наповнилась бажанням,
Та цей порив не описать,
О, як тоді я ждав кохання,
Але про це не міг сказать.
А ще як стала ти колготки
І сарафанчик свій знімать,
То, ніби вибухнула бомба,
Що я не знав, куди втікать.
А як відкрила ти ще й груди
І освітила ними дім,
Мені здалось тоді, що в хаті
З’явились — блискавка і грім.
Усе колись з часом минеться,
І зникне жар юначих мрій,
От тільки літо не вернеться,
Отож, кохайся і радій!
24.5.2014 р.
ЩОБ ДІВЧАТ ЗІБРАТЬ ДО КУПИ
Ну й дівчат я нахватався, -
Говорив Гаврило, —
Щоб зібрати всіх до купи -
Й хати б не хватило.
28.5.2014 р.
ПАНДОРИ
Ну й пішли у нас Пандори, —
Одним словом не сказать, —
Що від Ялти й до Печори-
Всі і всіх уже хотять.
28.5.2014 р.
161
А СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ
А серце б’ється та не тішить,
Й де роси весело горять,
О, якби я хотів, кохана,
Тебе одну завжди кохать.
24.5.2014 р.
ЯК ТИХО ДИШЕ МІСТО
Ви вслухайтесь, як тихо дише місто,
Й то тут, то там спалахують вогні,
В якому і мені стає вже надто тісно,
Якщо не посміхаєшся мені!
А вже і вечір втомлений зникає,
Навіть, в гаях притихли солов’ї,
А от душа тебе, тебе одну благає,
О, дорогенька киценько моя.
Й поки себе не переллю я в тебе,
Й свої цілунки всі не передам,
То хоч убий — я не піду від тебе,
Й тебе, хоч вбий! — нікому не віддам.
Так як з гори не зупинить струмочок,
Так і любов її не зупинить,
О, як би я хотів до всіх добратись точок
Й на кожній з них любов свою лишить.
24.5.2014 р.
СКІЛЬКИ ЛІТ ДУША МОВЧАЛА
Скільки літ душа мовчала
Й ось заговорила,
Коли ти свої стегенця,
Сонцем освітила.
28.5.2014 р.
ЯК ПОДИВЛЮСЬ НА ТУ ЖІНКУ
Як подивлюсь на ту жінку,
Що махає ніжками,
От, щоб міг між до них пробратись, -
Згриз би їх… з маніжками.
28.5. 2014 р.
162
ДЕ Ж БУЛИ ВИ В ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ
На кого лише погляну —
Всі щось хочуть — та мовчать,
Й тут же всім відповідаю:
— Де ж були ви в двадцять п’ять?
28.5.2014 р.
В ЛІКАРНІ
Ще в минулому був цукор,
В цьому році вже нема,
— А чому? — питаю в шефа?
— Діабетикам нельзя.
25 5 2014 р.
ЛЮБОВ — МІКРОБ
Любов, вона, немов — мікроб,
Той, що ховається в лобок,
А щоб любок нам той знайти,
Треба дівчину роздягти.
25.5.2014 р.
КОЛИ ХОЧЕТЬСЯ СПАТЬ
— Ти чому це Гриця колеш? —
Запитав я Люду.
— Бо як я його не вколю,
То і спать не буду.
25.5.2014 р.
ПАТЛАТІ ДУМКИ
Я кожен день думки ловлю,
Немов, метеликів в гаю,
І хоч мої думки патлаті,
Зате хоч є за що їх взяти.
25.5.2014 р.
163
Є ТАКІ ДІВЧАТА
От які вони чорняві,
І русяві, і біляві.
Що, крім баксів, секса й кави
Їх нічого не цікавить?
25.5.2014 р.
ПОДИВЛЮСЬ Я НА ДІВЧАТ
Подивлюсь я на дівчат,
Що аж хочеться кричать?
Груди в них, як бараболі,
А самі, як верби в полі,
Що й не знаєш, як ту взяти,
Щоб її не поламати.
26.5.2014 р.
ОЙ, ТИ ЛЮБА!
— Ой, ти Люба моя люба,
Що з тобою сталося?
Де ж твої поділись зуби?
— Не на тих нарвалася.
26.5.2014 р.
ЗВІДКИ ДУМКИ?
День бува такий приходить,
Що писав би і писав,
Звідки ці думки беруться,
Хай би хто мені сказав?
24.5.2014 р.
НЕЙМОВІРНЕ ТЯГОТІННЯ
Як на свою жінку гляну –
То душа, як квітка в’яне,
І не можу зрозуміть,
Чом до неї не стоїть?
24.5.2014 р.
164
ПОГАНА СЛАВА
Ну де ви бачили, щоб Алла
Не їла сала й не давала?
Бо в нас, якщо не їсть хто сала,
Про тих іде погана слава.
24.5.2014 р.
ВЕРСТАТ
Дай мені ту файну Віту
З нею б я хоч на край світу,
Гляньте ви — який верстат!
От би дівчинку зверстать!
Є до чого притулиться,
І що людям показать.
Як же тут не будеш злиться,
Як не має вже чим взять.
24.5.2014 р.
ПОГАНЕ СЛОВО
Усі ми любимо веселих,
Бо всі веселі — чарівні,
Й вони ніколи вам не скажуть
Оте погане слово «НІ».
26.5.2014 р.
ЧУДО КОНОПЛЯНЕ
Ой, ти жіночко моя,
Чудо — конопляне,
Хто ж будитиме тебе
Як мене не стане?
Не хвилюйся, ти мій любий,
І не трать ти сили,
А будить будуть ті самі
Що мене й будили.
8.6.2014 р.
165
ЯК ХТОСЬ КРАЩИЙ
Як ти бачиш, що хтось кращий -
Й це тебе бунтує,
То іди ти мовчки краще,
Поки кум не чує.
26.5.2014 р.
ЯКЩО Й ЩЕ НА МЕНЕ ГЛЯНЕШ
Ще раз-два на мене глянеш,
Й знаменитістю ти станеш,
Бо усю твою красу
Я у вірш перенесу.
26.5.2014 р.
ЛЕТИТЬ ГУСИНЯ
Молода летить Гусиня,
А за нею Сивий Гусь:
— Не спіши ти так, рідненька,
Дай, хоч трохи відсопусь.
26.5.2014 р.
ІДЕ ЖІНКА
Іде жіночка-блондинка,
Ой, рятуйте, людоньки!
Ну, а хлопці так і рвуться,
Взять її за грудоньки.
27.5.2014 р.
ДАЙ, ДІВЧИНО, ПОЦІЛУЮ
Цілу ніч в гаю співають
Голосисті солов’ї,
Дай, дівчино, поцілую
Губеняточка твої..
27.5.2014 р.
166
ОЙ, ВИ ХЛОПЦІ
Ой, ви хлопці, ой, ви хлопці,
Де ж це ваші позивні,
І чому це ви сьогодні
Стали всі, немов, півні?
27.5.2014 р.
ПОСАДИЛИ МОЛОДУ
Посадили молоду,
Як говорять — «на іглу»,
І тепер ту молоду
Всі на кожному… «углу».
27.5.2014 р.
СТРУНИ ЩАСТЯ
Ти глянь, яка простенька баба,
(Як в нас привикли говорить),
Яка у неї м’ята шляпа,
Але уся вогнем — горить.
А як зустрінешся ти з нею,
Й пройти захочеш — не пройдеш,
Бо, навіть, і в старого… встане,
Якщо до вас та підійде.
27.5.2014 р.
ДИВАКИ — СТАРИКИ
Щоб у хворих зникла слабість,
І не мучив вічний жах,
Подарив би всім їм радість,
У своїх про них віршах.
Хоч старий, а душа — молода,
І хоч нам уже й нічим хвалитися,
То хоч стань, дорогенька, й постій,
Дай на тебе хоча б подивитися.
27.5.2014 р.
167
ДИВАКИ
Ну хіба старі вже люди
Ви, скажіть, не диваки?
Які вмить все забувають,
Як угледять десь… цяцьки.
27.5.2014 р.
ДІВОЧІ КВІТИ
Уявляю цю красуню,
Щоб попалась в сорок п’ять,
То хіба ж такій красуні
Хто зумів би відказать?
27.5.2014 р.
В ЛІКАРНІ
Ой, Маринко, годі тобі,
Та кидай ти вже цю гру,
Бо уколи ті, що колють
То не ті й не в ту діру.
27.5.2014 р.
ОЙ, МИКОЛО
Ой, Миколо ти Миколо,
Щоб ти був у…вся,
Цілі дні конфетки смокчеш,
А питаєш, звідки в тебе діабет узявся?
27.5.2014 р.
СТЕГЕНЦЯ, МОВ ШАКАЛИ
Бач, дівки як повсідались,
Аж стільці всі повгинались,
Що й стегенця, мов шакали,
«Зуби» всі повишкіряли.
27.5.2014 р.
168
ПОЛОНЕЗ ОГІНСЬКОГО
Ой, дівчино моя люба,
От скоріше б літечко,
Як би я хотів зіграти
Полонез Огінського.
27.5.2014 р.
НЕДОТОРКАНІ
Ще із ночі до «роботи»
Дами прибираються.
Йде прополка вій і брів,
Для кого стараються!
27.5.2014 р.
ЗНАЮ Я, ЩО ПОСТАРІВ
Хоч і справді постарів я
Та, дівчата, не тужіть,
Бо, як встріну гарну дівку -
То хоч втрьох тоді держіть!
27.5.2014 р.
НЕ СПОКУШАЙ
Не спокушай мене, дівчино,
Й колінки ти не розставляй,
Бо, якщо я між них залізу,
Тоді забудь про «ай-яй-яй»!
27.5.2014 р.
ЯКЩО ПРИЙШЛА ДО МЕНЕ В ГАЙ
Якщо прийшла, кохана, в гай
І стала стегнами «моргати»,
То краще зразу все знімай
Й не заставляй мене чекати.
Бо як прийшла до мене в гай,
То роздягайсь, або — валяй.
27.5.2014 р.
169
ДУША, ЯК МІСЯЦЬ
А душа моя, як Місяць,
Який бігає й мовчить,
Та, як гляне на стегенця…
То всю ніч вона кричить.
27.5.2014 р.
ЯК ЖЕ МОЖНА ПОМИРАТИ?
Вже й не знаю, що казати?
Як дівчині відказати?
Бо принесла стільки… щастя,
Що й не знаю, де дівати?
27.5.2014 р.
ПУСТУШКА
Така мала пустушка,
Десь від землі вершок,
Ще молоко не висохло
І ходить на горщок,
А вже таке хитрюще,
Й як стане щось питать,
То їй, якщо відверто, -
Й не знаєш, що сказать.
Воно ж мале сміється,
І дивиться на вас,
А завтра те «манюсіньке»
Іде вже в перший клас.
27.5.2014 р.
НАХИЛИ СВОЮ ГІТАРУ
Перегни свою гітару
І підсунь її бочком,
Дай по тих я струнах вдарю
Хоч разок своїм… смичком.
Боже ж мій, яке це свято,
Якщо з гарним ти смичком.
От за що я вдячний тату,
То прийшлося б — язичком.
27.5.2014 р.
170
ТЯЖКА РОБОТА
Як же ти від неї підеш? —
Хоч й робота в нас тяжка,
Як тобі таке… покаже,
Що й не треба кабака.
27.5.2014 р.
СВЯТИЙ ДУХ
Підхопив пушинку вітер
І поніс її по світу,
І летить вона, як пух,
Щоб піднять народний рух.
27.5.2014 р.
ЯКЩО ХОЧЕШ ТИ КОХАТЬ
Якщо хочеш ти кохання —
Нічого твого зізнання,
Ти, або забудь про втому,
Або — геть іди додому.
27.5.2014 р.
ДОВГОГРАЮЧА ПЛАТІВКА
Чоловік то йде, то скаче,
А як йому припече -
То й покоївка заплаче,
Якщо з хати не втече.
28.5.2014 р.
У ЛІКАРНІ
От до чого ми дожились,
Що вже тут і говорить,
Хоч несіть ви хворих в пральню,
Бо в лікарні нічим мить.
Гігієна, гігієна!
Що уже і говорить?
Хай самі працюють гени,
Як вони ще хочуть жить.
26.5.2014 р.
171
ГАРНИЙ ВІРШ ВІН, ЯК ВИНО
Гарні вірші, мов цукерки,
Гарні вірші — мов вино,
Як цигарка з табакерки,
Що одна на все село.
Поспішиш, не все уловиш,
Тож, ніколи не спіши,
І читай вірші уважно
Й, головне, не пропусти.
Гарний вірш, як файна жінка,
Це як справжній сабантуй,
І, як морда вам набридла,
Перекинь — і далі дуй.
28.5.2014 р.
З ГОЛОВИ, ЯК З ДЖЕРЕЛА
Щось, мов сталося зі мною,
Ну й пішли уже діла,
З голови так рвуться вірші,
Як вода із джерела.
30.5.2014 р.
ПУСТІ КОРОБОЧКИ
Щось із ліків ще лишилось? —
Запитав я в Ірпіні,
Ті зі сміхом подивились:
Лиш коробочки одні.
26.5.2014 р.
РУВА-РУВА
Ну й жінки пішли, як тушки,
І як кран не заказать,
То оті її… пустушки
В трьох нам разом не піднять.
От тобі і рува-рува,
От тобі і патефон,
А як скаже якесь слово,
Мов почавсь Армагедон.
27.5.2014 р.
172
НУ Ж І ЗУБИ!
Що вона та їсть дівчина? —
Це не можу вам сказать,
Та, щоб мать такую жопу,
То ж які тре’ зуби мать!?
26.5.2014 р.
КОЛИ МЕТЕ МЕТЕЛИЦЯ
Люблю, як сніг в гаю мете,
І крутиться хурделиця,
А ще як дівчина іде
По килиму, що стелиться.
28.11.2014 р.
НЕ ШУКАЙ ТЕ, ЧОГО НЕМАЄ
У лікарню я приїхав
Своє серце лікувать,
Ну, а там такі красуні,
Що й очей не відірвать.
Що забувсь я і про серце,
І про будь-який каприз,
Бо коли на них я глянув -
То, здається, кожну б згриз.
На яку не подивлюся,
Ні одну б — не пропустив,
Й щоб не з’їв, то хоч надгриз би,
Як сатирик говорив.
Ой, ти Боже, ой, ти Боже!
І до чого ж світ дійшов,
Але те… про що я мріяв, —
Так в житті ще й не знайшов.
27.5.2014 р.
ЯК САМ СЕБЕ НЕ ОПОГАНЕШ
Як сам себе не опоганиш,
Ніхто тебе не опоганить.
22.5.2014 р.
173
СВОЄМУ ТОВАРИШУ
ЛЕОНІДУ
По дорозі йде дівчина,
Грає кров із молоком,
Придивись бо ти до неї
Як та крутить передком.
Ну, а ти хіба не дурень,
Що весь день сидиш в гімні,
Ти поглянь, які секс-бомби
В нас гуляють — в Ірпіні.
Чи тобі життя набридло?
Чи у тебе не стоїть?
Що зайнявся ти кролями
Для онука на обід.
27.5.2014 р.
НЕСПОКІЙНІ ТІ РОКИ
Неспокійні ті роки,
Неспокійні ті дні,
Як були молодими,
І були, як півні.
Коли кожна берізка
Посміхалася нам,
І хотілось ще жити,
І гулять по ночам.
Коли кожна берізка,
Рада вас привітать,
Й як на неї поглянеш -
Аж штанішки тріщать.
В нас дівчат на Вкраїні
Як зірок серед неба,
То чого ж нашим хлопцям,
Вибачайте, й ще треба?
То ж, живіть і кохайтесь,
І співайте пісні,
І радій, друже, кожній,
Що всміхнулась тобі.
22.5.2014 р.
174
ЩОБ НАСОЛОДИТИСЬ КРАСОЮ
Якщо хлопці красотою
Насолодитись хотять?
Пам’ятайте, що красуні
Вам безгрішшя не простять.
А тому, як хочеш з нею
Ти пройти свій славний путь,
Не веди до ресторану
Бо там й кращі можуть буть.
27.5.2014 р.
ХТО НЕ ХОЧЕ КАЯТИСЬ
Де бачив ти, щоб каялись пани?
Та в них нема душі, як в сатани,
А ті, в кого нема душі -
То нахрена їм ті вірші?
22.5.2014 р.
ВИ ПОГЛЯНЬТЕ НА ЦЕ НЕБО
Ви погляньте на це небо,
Скільки в ньому там зірок,
Стільки б раз хотів до тебе,
Ще наблизитись, дружок.
27.5.2014 р.
ЯК ЖАЛЬ
Коли ворушим ми минуле,
То збільшуєм свою печаль,
Як жаль, що ми батьків не чуєм,
Коли навколо стільки Галь.
Як жаль?
22.5.2014 р.
ТОСТ ДЛЯ АЗИ
Щоб побажав би цій я феї?
— Аби ніхто не злазив з неї.
10.6.2014 р.
175
ДЕ РОСТЕ МОГУТНІЙ ДУБ
Як би я хотів зіграти
Із тобою десь в гаю,
Там, де тигри, як пірати
Бродять в Божому раю.
Й там, де шепчуть баобаби,
І росте могутній дуб, —
Цілувать твої всі зваби
Від колінок, аж до — губ.
22.5.2014 р.
МОЛОДІСТЬ ДЛЯ ТОГО І ДАНА
Молодість для того і дана,
Щоб життя пізнали всі сповна.
І всі могли переконатись,
Що нічого для всіх старатись.
9.6.2014 р.
СВОЇЙ НЕНАГЛЯДНІЙ
Незабаром ти залишишся одна
Так же само, як за хмарами Луна,
Будеш скільки вже захочеш ти хропіть,
І ніхто тебе вже не штовхатиме під бік.
Хоч не певен, якщо чесно так сказати,
Що й тоді ти не захочеш аби як мене дістати.
Боже, як мені набрид вже нецензурний отой крик,
Що для мене був завжди він іще гірший, ніби штик.
Й хоч була ти, як трухлявий пень — тупа,
Зате вчила майже кожного ума.
З тебе вічно персь такий вулігаризм,
Що мене він, як собака з всіх сторін уже погриз.
Ну, а ти була ще гірша, як акула,
Що не пройдеш, щоб когось ти не гризнула.
І в твоїх словах вже стільки там зарази,
Що зуміє кого хочеш вже образить.
Знаєш, що душа і так вже ледве дише,
Ну, а ти не можеш, коли — тиша.
13.6.2014 р.
176
ФІЛОСОФІЯ ІДІОТА
Якщо хтось гілля запалить -
То сусід свій рот роззявить,
А як сам почне палить,
То своє, бач, й не смердить.
7.6.2014 р.
ПОТІК КОХАННЯ
Усе найкраще що в мені -
Бурлить вогненною рікою,
О, як же хочеться мені
Всім поділитися з тобою.
Й поки тобі не переллю
Я цей потік свого кохання,
То пам’ятай: — Я не помру,
Й, навіть, не мрій про це, Світлано.
24.5.2014 р.
ЯК БУВ Я ЮНИЙ І ВЕСЕЛИЙ
Як був я юний і веселий,
То те й робив, що посміхавсь,
Але дівчат чомусь соромивсь,
Й чомусь від них завжди ховавсь.
І було соромно сказати:
— Я хочу вас! Я вас люблю!
А зараз, мабуть, і сказав би,
Але нема уже кому?
І хоч життя моє вже рветься,
Й настали роки вже сумні,
Але душа ще не здається,
Як підморгне якась мені.
Чим більше тілом став старіти,
То став душею молодіть,
Та цього вже ніхто не бачить
То з чого ж тут, скажіть, радіть?
24.5.2014 р.
177
ПОМИРАТИ РАНУВАТО
В цьому році помирати я не можу,
Бо, якщо сказати правду, — жити хочу.
Бо ще хочу написати я такі вам всім хіти,
Щоб вони, так як Руслана, -
Всіх змогли перемогти.
29.5.2014 р.
ЛЮБИЙ ДРУЖЕ
Що з тобою, любий друже,
Чи бува не занедужав?
Щось, як ти багатим став,
З нами й їсти перестав?
24.11.2014 р.
ЕФІР І ЗЕФ ІР
Скільки думок кинув в ефір,
Що із ефіру став кефір.
25.5.2014 р.
КОЛИ НА ТЕБЕ Я ДИВЛЮСЬ
Коли на тебе я дивлюсь –
Зірки на мене падають,
І душу змучену мою,
Вони, неначе, — лапають.
О, як же хочеться тоді
Наблизитись до тебе,
І глянуть в очі голубі,
Як в безкінечне небо.
О, небо, зорі, о віки,
О, полечко зелене,
О, пропустіть, прошу її
Ту, що біжить весь час до мене.
О, як же хочеться любить,
Якби про те ви, люди, знали,
Коли душа вогнем бурлить,
І цілу ніч ще в ній пожари.
24.5.2014 р.
178
ТАМ, ДЕ НІЖКИ І МАНІЖКИ
Як би в полі під вербою
Стрітися б хотів з тобою,
І таке почути слово,
Щоб хотілось довго — довго.
24.2014 р.
КОЛИ СПИТЬ СТОЛИЦЯ
Дивлюсь, як спить утомлена столиця,
Й то тут, то там спалахують вогні,
О, як тебе чекаю я, дівиця,
Коли ж любов ти принесеш мені?
24.5.2014 р.
ЛЮБИ ЖІНОК!
Скільки зірок — стільки й жінок
Й одна одної краща й краща,
Отож, люби ти їх, браток,
Щоб не казали, що… ледащо.
Скільки зірок — стільки й жінок,
І кожна жінка неповторна,
Отож, й люби ти їх усіх,
Поки ще кожна з них — моторна.
І ти нікого не соромсь,
І, якщо жінка тебе хоче,
То, значить, цього хоче Бог –
І сміло ти дивись всім в очі.
І хай тебе назвуть котом,
Або якоюсь гагою,
Яка різниця — хоч горшком
Та будь до фей з повагою.
Бо, кожна жінка в нас свята,
А ще коли та з медом,
То — мрія кожного із нас,
Будь ти хоч тричі Архімедом.
І хай сміються голубі,
І ті, що не керовані,
Та люди з медом всі — святі,
Навіть, якщо й зомбовані.
29.5.2014 р.
179
КОЛИ КАПАЄ ДОЩИК
Сумно без тебе страшенно,
Як верби в гаю шепотять,
І капає дощик щоденно,
І птахи у вирій летять.
24.5.2014 р.
АПЕТИТНІ ПОДУШКИ
Виросли цяцьки в Марушки,
Що не може і піднять,
Та зате і без подушки
Є на чому… хлопцям спать.
28.5.2014 р.
ДИВНА СЛАВА
— Ну чому? — питає Слава, —
Йде така про мене слава?
— А тому, — сказала Алла, —
Що від хлопців ти втікала.
29.5.2014 р.
МЕНЕ ЛЮДИНА ПОРОДИЛА
Мене матуся породила,
Я бачив радість і біду,
І хай би ти мене гонила,
Та я від тебе — не піду.
24.5.2014 р.
ЖІНОЧІ ПАХОЩІ
Чи то від жадності,
Чи то від радощів? -
Товариш розум став втрачати
Із-за жіночих пахощів.
Й чим більше він дививсь на фей,
Що мило посміхалися,
Тим більше він любив… хокей -
І тих, що ним займалися.
24.5.2014 р.
180
ЯК БИ Я ХОТІВ…
Як би я хотів дівчину
Як говорять — «схавати»,
І на човнику кохання
На її поплавати.
Як би я хотів дівчину
Ту зацілувати,
Що приносить вічно свято
Як прийде до хати.
28.5.2014 р.
ПОСВАРИЛАСЬ БАБА КАТЯ
Посварилась баба Катя
Й мужа вигнала із хати,
А тепер хоч вбийте Сьому,
Він не хоче йти додому.
От тобі й гречаники,
От тобі й подушечки,
Бо не може баба Катя
Без його… «ігрушечки».
28.5.2014 р.
У СВОЄЇ НЕ ТАКА
Щось, мов сталося зі мною,
Біг би вічно за чужою,
Бо в своєї не така,
Хоч ви вбийте чудака.
Ха-ха-ха та ха-ха-ха,
От вона яка біда!
28.5.2014 р.
ЗА СТАВКОМ
За ставком, де сіно косять,
У дівчат щось… хлопці просять,
А як випросять в тих кіз,
Так й ведуть тих кіз в покіс.
28.5.2014 р.
181
ЯК ДІВЧИНА ПОСМІХНЕТЬСЯ
Як дівчина посміхнеться,
Хлопець хоч який спіткнеться.
То ж, як хочеш ти кохатись,
То навчись ти посміхатись.
Бо, як в жінки кисла рожа,
То вона на чорта схожа?
28.5.2014 р.
ОЙ, СВІТЛАНОЧКО-СЕСТРИЧКО
Ой, Світланочко-сестричко,
Яке ж гарне в тебе личко,
Та й твої сосочки — цятки
Згриз би всі, як шоколадки,
Бо як гляну на ту вроду
Все віддав би за свободу.
Бо у серці такі дзвони…
Мов взбісилися гормони.
28.5.2014 р.
ОЙ, ДІВЧАТА ВИ ДІВЧАТА
Хіба ж таким, як ці дівчата,
Треба у клініці лежати?
Та таким, як в нас дівчатам -
Треба хлопців розважати.
Ой, дівчата ви дівчата,
Що я хочу й ще сказати,
Беріть ноги ви на плечі,
Й їдьте в Ялту засмагати.
І не будьте, баби, дури…
Ото — справжні процедури.
28.5.2014 р.
ЯЩИК ПАНДОРИ
Розв’язавсь мішок Пандори,
Де не глянь — одні обжори,
Хочуть всі як більше мати,
І як менше працювати.
28.5.2014 р.
182
ЩО ТАКЕ ЖИТТЯ?
Що таке життя? — не знаю,
Й з чим його вже порівнять?
Янукович каже — вкрасти,
Ну, а путін, — щоб вбивать.
А старенька баба Аня –
Аби був у хаті хліб,
А повіям дайте пляшку,
І, що хочете, робіть.
28.5.2014 р.
ВІРШІ МОЇ ЧИТАТИ БУДУТЬ
Вірші мої читати будуть,
Бо вірші я писав для всіх,
Щоб їх читали добрі люди,
Коли їм хочеться утіх.
Бо я таке життя прожив -
Яке прожить ще й інші мріють,
То ж їм свій досвід залишив,
Нехай ще й інші порадіють.
28.5.2014 р.
ЗУБАСТЕ ЩАСТЯ
Коли дивлюсь я на дівчат,
Вони нагадують вовчат,
Й хоч з виду кожна з них зубаста,
Але, пригляньтесь, — скільки щастя.
28.5.2014 р.
НЕ ВСІМ ДАЄТЬСЯ
Подивлюсь я на бульвар,
Де гуляє — мамочка,
Аж мене кидає в жар
Та її осаночка.
Над полями вітер віє,
Мов за кимось гониться.
Знаю! — кожна дівка хоче,
Та сказать — соромиться.
28.5.2014 р.
183
ІДЕ ДІВЧИНОНЬКА
Іду по вулиці — цвіте акація,
Іде дівчинонька — ґвалтує рація.
Яка реакція, яка реакція,
Як поруч з вами такая грація.
А хлопці дивляться, от так реакція!
Як йде дівчинонька й цвіте акація.
Руки в дівчиноньки, мов крила пурхають,
А хлопці дивляться й про щось аукають.
А ще як дівчина раптом всміхнулася,
То біля дівчини зібралась — вулиця.
28.5.2014 р.
ГРУДОНЬКИ, ЯК КРИЛА В ПТАШКИ
Грудоньки у пані Любки,
Ніби крила у голубки,
Ой, й схопив би за ті крила,
Та, нажаль, не та вже сила.
28.5.2014 р.
ОЙ, ХУТЧІШЕ Б У СТАВИЩЕ
Все нові і нові теми
Лізуть в голову мені,
Що забувсь й про мікросхеми,
Що дістались в Ірпені.
По шляху машина їде
Вітер свище, аж гуде,
Де ж воно оте Ставище,
Де мене дівчина жде?
29.5.2014 р.
ЯК ПОГЛЯНУ НА БАБУЛЬКУ
Як подивлюсь на стареньку,
Що так Богу молиться,
І не вірю, що старенька
Так у рай вже хочеться.
29.5.2014 р.
184
ЦІЛІ ДНІ ПИШУ Й ПИШУ
Цілий день пишу й пишу,
Ось як тренеруюся,
А як гляну на куму -
Ну не налюбуюся.
Які очі, який стан,
Ой, яка красунечка…
Де не гляну — скрізь пече,
А ще як підсунеться.
А я віршики пишу,
О, моє ти небо!
Ну хіба не дурень я? -
Сам питаю в себе.
Ой, до чого ж я дурний,
Аж сказати соромно,
Щоб така краса прийшла,
А мені так холодно.
Трави — трави, трави — трави,
В голові аж кружиться,
Бо хто ж буде писать вірші,
Як красуня мучиться?
25.5.2014 р.
ЩОБ НЕ СПАЛА
Як ти, бабцю, не дивись,
Не знайдеш те, що колись,
Тре’ було тоді дивитись,
Як було ще чим хвалитись.
Бо тоді якраз той ріг –
Без роботи… жить не міг.
Бо в той час, коли ти спала -
Член кума приватизувала,
Бо чекать тебе мій ріг,
Він до пенсії — не міг.
22.5.2014 г.
БЕЗ РУЧКИ І БЕЗ МАТА
Гриць без ручки і без мата,
Як солдат без автомата.
14.6.2014 р.
185
НЕ МРІЙ ПРО МЕНЕ
Більше не приходь до мене, Насте,
Досить мені радощів і зла…
Бо, пробач, ще і від того щастя,
В мене ще душа не відійшла.
25.5.2014 р.
РОЗСТІБНИ ХАЛАТИКА
А, попалась, лялечка,
То ж іди… сюди,
Й розстібни халатика,
Й храм свій покажи;
Покажи, де робляться
Донечки й сини,
І моєму хлопчику
В храм дозволь зайти.
14.6.2014 р.
ЩОБ БУЛИ ДІТИ
Ой, Володя ти Володя,
Знаю я що ти правий,
Та не буде в тебе внуків,
Хоч мене візьми та вбий.
— А чому? — скажу відверто:
Бо ловив в житті ти гав,
І як тре’ діток робити,
Ти синкам — не показав…
4.6.2014 р.
БАНАН
Хто не вміє працювати,
Той старається — повчати,
Та, як владу дать холопу,
То він всіх загонить в жопу.
От і ходить той баняк
Й вічно посміхається,
Ну, а наш Іван-дурак
Все життя вагається…
12.5.2014 р.
186
ЯК БОГ ТЕБЕ В МІЙ ДІМ ПРИСЛАВ…
Як Бог тебе в мій дім прислав,
То, певно, й що робить — сказав.
Отож, ти менше говори,
А що сказав він, те й — роби!
12.5.2014 р.
ЩОБ ПІДНЯВСЯ ТИСК
Хочеш, щоб піднявся тиск? —
То до феї доторкнись!!!
29.5.2014 р.
Я ЗНАВ ЖІНОК
Я знав жінок і в тім не каюсь,
Бо надто вже любив ту гру,
Але я всім вам присягаюсь,
Що я любив завжди — одну.
Та як же ти обійдеш диво
Те, що навпроти тебе йде,
І, ніби свято у кофтині -
Свою красу тобі несе?
Ну як же те обійдеш диво,
Що посміхається тобі,
І хоче вас зробить щасливим,
Ну як відмовить їй тоді?
14.5.2014 р.
ХЛОПЕЦЬ ДІВЧИНУ ЗУСТРІВ
Хлопець дівчину зустрів не простую,
Й тут, як вітер налетів він на тую,
А я йду по полю, йду і жартую:
От би дівчину й мені ще такую!!!
16.5.2014 р.
ЧЛЕН І БАТЮШКА
Член від тебе розумніший, отче,
Бо він хоч знає, що він хоче.
16.5.2014 р.
187
ДУША, ЯК ПРУЖИНА
Душа напружилась, надулась,
Як ти до мене доторкнулась,
А ще як блиснули колінки,
То зникли всі відразу ліньки.
Стала душа, немов пружина:
Оце дівчина, так дівчина!
Ну як таку ти обійдеш,
Навіть, якщо й аванс проп’єш?
15.5.2014 р.
РОТ, ЯК В КАШАЛОТА
Розумом ти, як колода,
Що лежить серед болота.
Рот завжди відкритий в тебе
Й тільки думаєш про себе.
Бо живеш ти, брат — Рашид,
Як живе ледачий жид.
Бо, щоб честю дорожив,
То людей би не дурив.
А мене щоб зрозумів,
То добавлю пару слів:
Що живеш ти, як горбиль,
Що пливе посеред хвиль.
Бо в душі твоїй змія,
Оте кляте слово — Я.
Бо із тебе чорнота
Пре, як з чорного крота.
Жаль мені тебе відверто,
Що, як бик такий ти впертий,
І з тобою сперечатись
Це, пробач, як — обісц…тись.
Краще вже ти сам живи,
Й як дурив — так і дури,
Та, як будеш люд дурить,
То недовго будеш жить.
28.5.2014 р.
188
БАБУЛЬКА НЕ ВЗНАЄ ТОВАРИША
Що, бабулько, не взнаєш
Вже свого товариша -
Того, що колись з тобою
Він творив пожарища?
16.5.2014 р.
ЖІНОЧА ЛОГІКА
Жінка своєю логікою славиться,
Що, навіть, ми — чоловіки
Не можемо із нею справиться?
16.5.2014 р.
ЯК ХОЧЕШ МАТИ НАСОЛОДУ
Як хочеш мати насолоду? -
Знайди собі свою ти вроду,
Нащо тобі чуже корито,
З якого хто-зна ким там пито?
15.5.2014 р.
КЛУБОК ДУМОК
Вибухнув клубок думок,
Як колись четвертий блок,
І думки летять й летять,
Що й не можу всіх зібрать.
28.5.2014 р.
Є ТАКІ ЛЮ ДИ
Вам не друг треба, а блуд,
Щоб було куди вам вдуть…
Бо, як ти якійсь не вдмеш,
То нізащо не заснеш.
28.5.2014 р.
189
КОЛИ ЦІ ВІРШІ Я ПИСАВ
Коли ці вірші я писав,
Я вже не жив, а — доживав,
І все це я прекрасно знав,
Тому й спішив, тому й писав.
6.6.2014 р.
ЙДУ ЗА ДУМКАМИ
Як йшли по вулиці дівки,
Я з них висмикував думки,
І вже, як висмикну яку,
Як тут же й віршик напишу
26.5.2014 р.
ЯК УКОЛЬЧИК ТИ ДАВАЛА
Як укол сестрі давали,
Та голівку відвертала.
— А як перший раз… давала,
Теж голівку відвертала?
28.5.2014 р.
ДУРНИЙ ЯЗИК
От який бува язик,
Не те мовив… й хлопець — зник.
От що значить, як мужик
Розпускає свій язик.
28.5.2014 р.
СВІТ — БАЗАР
Якщо в тобі якась є цінність,
Світ подарує тобі — вічність,
Та поки світ наш це — базар,
Тому й керує ним — бульвар.
29.5.2013 р.
190
КЛЮЧ ВІД РАЮ
За те, що я любив тебе –
Я тільки цим гордився,
Хоч, якщо правду говорить:
Я теж на всіх, як всі — дивився.
На всіх дивився і мовчав
Й до себе кожну приміряв,
А хто з нас цього… не робив? —
Якщо мав розум і любив.
Ну, а хіба жінки в нас інші,
Чи не так думають, як ми?
Як вимивають свої… ніші
Й на полювання йдуть вони?
Як цілий ранок полють вії?
І приміряють юбки-кльош,
Або вкорочують спіднички,
Хай Бог простить, по саме — ось.
В тім їх ніскільки не виную,
І тут вже нічого мудрить,
Та й ти, якщо подав надію,
Мусиш й повію обслужить.
Я, а ні скільки не жалію…
Бо знаю! — треба всіх любить,
І подавати всім надію
Тим, хто вас може оцінить.
Тому й гріхи з жінок знімаю,
І ладен кожній з них служить!...
Бо знаю: в тих ключі від раю,
Хто вміє раєм дорожить.
31.7.2014 р.
ЯКЩО НЕ ВЛАШТОВУЮТЬ СВАТИ
Якщо батько молодого
Молоду не захотів,
То потрібно поміняти -
Молоду, або сватів.
30.5.2014 р.
191
КОГО ЖАЛІТЬ?
Кого жаліть? Оцих паскуд,
Що нашу кров, як воду п’ють?
Що тільки й дивляться на тебе
Аби хоч щось поцупить з тебе.
Та всіх їх в рот таких святих,
Але народ чомусь — притих.
А як, гляди, щось шефу треба,
Який же він чемненький з себе.
30.7.2014 р.
ЯКЩО НІЖИТИ НЕ ВМІЄШ
Якщо ти ніжити не вмієш,
То ти до мене не тулись,
Й не думай, що на твої вії
Буду дивитись, як колись?
Іди й чаруй ти ними інших
І за довір’я їх стріляй,
Ну, а мені писати вірші
Ти краще вже не заважай.
Й коли над полем вітри віють,
Ну що тобі і ще сказать?
Та тих, які кохать не вміють,
Я не хотів би цілувать?
Та хай би й губи в тих відсохли,
Хто не вміє цілувать,
І щоб кури в тих подохли -
В кого нічого давать.
1.6.1979 р. — 26.8.2014 р.
НЕ РАДІЙТЕ ПЕРЕДЧАСНО
Думав, йду до перемоги,
А тут на! — в самого роги.
Ото, щоб не задавався,
Що з кумою ти кохався.
30.5.2014 р.
192
ЯКЩО РОЗУМУ НЕМАЄ
Накінець то в дяді — Саші
Появилась справжня злість:
Вже не п’є, уже й не палить,
І четвертий день не їсть.
— А чому? — я запитав.
— Бо пропив усе, що мав.
Отаке з людьми буває,
Коли розуму немає.
29.5.2013 р.
КОЛИ ПОКИНЕМО ЦЕЙ СВІТ
Ти будеш жить зі мною вічно
В в моїх поезіях, в — віршах,
І будемо літать публічно
Над світом божим — по містах.
Тоді й побачимо усе ми -
Чого не бачили в житті,
А зараз ти живи, кохана,
Й радій, що поки ще — живі!
30.5.2014 р.
ХАЙ НЕ ЗАБУВАЮТЬ
Стогнуть люди старесенькі,
Молоді ж гасають,
Й що колись старими стануть,
Хай не забувають.
А в цей час з косою відьма
За всіма гасає,
І з нас кожного по черзі
До бойні зганяє.
А як Вівця та від стада
Відійде хоч трішки,
Як звірюга та із Вівці
Випустить і кішки.
От що має вас чекати,
Любі Пенелопи,
Ото ж, поки ще гарненькі -
Не жалійте… жопи.
23.9.2014 р.
193
ПЛАЧЕ МАТИ
Плаче бідна мати
Й сльози витирає,
Бо Верховна зрада
Всіх вже роздягає.
16.5.2014 р.
КОЛИ Я ЙДУ З ТОБОЮ
Я тобою ще не налюбився,
Бо на тебе ще й не надивився,
А тому, як я іду з тобою,
То весь час щось твориться зі мною.
6.11.2014 р.
СПЛЯТЬ МОЇ ВЖЕ ДРУЗІ
Ще, здається, вчора
Ми навчались в школі,
А сьогодні сам я
Йду, як бусел в полі.
Я іду по цвинтарі
Мовчки за селом,
Де мої всі друзі
Сплять вже вічним сном.
Я до їх вітаюся,
А вони мовчать,
Тільки дві берізоньки
Тихо шелестять.
Боже, як же стало
Сумно в світі жить,
Що нема вже навіть
З ким поговорить.
Подививсь і ще раз —
Де всі друзі сплять,
Що ж, піду й не стану
Їм я заважать.
4.11.2014 р.
194
МИХАЇЛУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ
Ворогам на заздрість,
Дітям на радість,
Добрим людям будь, як свято,
Щоб тебе приймали радо.
7.9.2014 р.
ЯКЩО НЕ ХОЧЕШ БУТЬ РОГАТИМ
Якщо не хочеш буть рогатим,
То менше друзів май багатих,
Бо жіночки, немов, пірати,
Якщо побачать десь багатих.
17.3.2015 р.
ЛІВАШОВУ ОЛЕКСАНДРУ
В Лівашова над вікном
Радуга повисла,
Поки їхав він до мене
Й самогонка скисла.
Ой, ти Саша, ой, ти Саша,
Як могло так статися?
Що ти став уже й на мене
Як оса кидатися?
З-за гори летить літак,
Й ось уже знижається,
Дайте люди хоч п’ятак,
Бо судьба рішається.
28.3.2015 р.
СВОЄМУ ПРАВНУКУ
Ось, нарешті, й вова — правнук
Біля мене поруч сів:
— Що ж це в роті пальця смокчеш,
Стать ведмедем захотів?
28.3.2015 р.
195
Я ДОГАНЯТЬ ТЕБЕ НЕ СТАНУ
Я доганять тебе не стану,
Бо знаю, що й сама прийдеш,
І пиріжок той, що ховаєш,
Колись сама ти принесеш.
Так що живи й дивись на небо,
Й гуляти не спіши, прости.
Щастя ще вистачить й для тебе
Тільки ще трохи підрости.
6.12.2014 р.
ДЯКУЙ ДРУЖИНІ
Жінка тобою дорожила,
І берегла, як оберіг,
Тому до інших і ходила,
Щоб ти здоров’ячко беріг.
Отож, ти їй ще і подякуй,
Що твою силу зберегла,
Що ти живий ще слава Богу,
А от суперників — нема.
28.5.2014 р.
ЖІНОЧКИ, ЯК ГУСИ В ЛУЗІ
Нічого вам, любі друзі,
На дружин своїх бурчать,
Якщо ті буває в лузі,
Десь із кимось торохтять.
І не бійтесь, що вас кинуть,
Як до когось і підуть,
Бо де ще такого дурня
Ті вертихвістки знайдуть?
Бо ж яка, скажіть, дружина,
Якщо в неї розум є? —
Зможе мужа поміняти,
Якщо він не п’є й не б’є?
7.12.2014 р.
196
ЯКЩО ЖІНКА ЗНЯЛА БОТИ
Робота є завжди робота
Якою б не була вона,
Та, якщо жінка зняла боти,
То, значить, ти кінчай діла.
28.3.2015 р.
УВІМКНУВСЯ ЗНОВУ РОЗУМ
Увімкнувся знов мій розум
І його не зупинить,
І почав він, як раніше
Знову віршики строчить.
7.12.2014 р.
ДЕРЕВА ТАКОЖ РОЗУМ МАЮТЬ
Весь час мене всі запевняють,
Що квіти розуму не мають,
А я їм всім: ось придивіться,
Як реагують ті на світло.
І як його хто затіняє,
То в сторону те відступає,
А якби розуму не мало,
Хіба ж на тінь реагувало?
10.3.2015 р.
Я ЗНАЮ!
Коли весна благоухала,
Я, певен, що й моя гуляла…
Ну чим вона дурніша інших?
Чи та краса у неї гірша?
І, мабуть, правильно робила, —
Як залишалась зайва сила?
І хоч сердечко калатало,
Та, певен, що — для всіх хватало.
Бо ляльку Бог створив ту злою,
Тому й займаються всі грою.
25.12. 2014 р.
197
ХМАРКИ КРУЖЛЯЮТЬ
Хмарки кружляють вальс над нами,
Як ми буває — гопака.
Ну, що ж, погрались в татка — мамки
І в путь-доріженьку пора..
7.12.2014 р.
ЯКЩО ДО ВАС ПРИЙШЛА ДІВЧИНА
Якщо до вас прийшла дівчина,
Чи варт питать, яка причина?
Допоможи їй знять жупан
І посадити на диван.
Потім зніми ти з неї боти,
Й сам приготовся до роботи.
Ноги на плечі поклади
І починай — туди й сюди…
Для жінки секс, як ложка плову:
Ліфчик зняла і вже — готова.
А ти, Васильку, взявсь за гуж,
То ж не кажи, що ти не дюж…
25.12.2014 р.
ДЕ ГОРБОЧОК І ПУШОЧОК
Там, де пух і де горбочок,
І собори два стоять,
То, дозволь, на тому полі
Щось у тебе пошукать.
І де річка під лісочком,
Й три верби в гаю стоять,
З блузи витягнуть сосочки
Й, мов цукерки їх лизать.
25.12.2014 р.
ТРОЯНДА І БАНДА
Ти була, немов, троянда,
Що й очей не відірвать,
Що ж сьогодні ти, як банда,
Що і в лоб охота дать?
6.11.2014 р.
198
КОЛИ ВЕСНА В ДУШІ ГУЛЯЄ
Я певен, що й моя гуляє,
Хіба вона дурніша всіх?
Але про це ніхто не знає,
То це хіба, пробачте, гріх?
Може б дружина й не гуляла,
Щоб трохи менше кумів мала?
Бо, якщо хочте кумів мати
Треба й про їх не забувати…
Я теж, як кажуть, не дрімав,
І всіх ледачих виручав.
Бо набридає, так сказати,
Один й той самий борщ сьорбати.
І, якщо чесно вам сказать,
В ту саму миску ложку пхать.
Не хочеш сам борщем давиться? -
То треба й з іншим поділиться.
Та от біда, всі хто кохали,
Хоч би спасибі вам сказали.
Й після такої перемоги
Як тут же враз з’являлись роги.
А потім тому співчували,
Кому найбільше начіпляли.
Та рогів в того було більше,
В кого була дружина ліпша.
Отож, будь краще не жонатим,
Якщо не хочеш буть рогатим.
Сьогодні кожний аж трясеться,
Що в жінки не дай Бог зітреться,
А сам аж рветься він в ту хату,
Де можна іншу стріть лохмату.
І кожен рветься до… туди,
Як гуси рвуться до води.
Бо як чужую попросити,
То не відмовить, — присягнусь,
І так до себе приворожить,
Неначе, Кізочку — Гарбуз.
А от своя! — що говорити? —
199
Прогнозувати не берусь.
То в неї вічно болить спина,
Ато і ще якийсь конфуз.
Отож, мовчи й шуруй їх всіх,
І як дають, — забудь про гріх!
І будь то свято, будь то піст,
На всіх зганяй свою ти злість.
Щоб не позбутися нам втіх,
Треба як ті нас, так і — їх.
25.12.2014 р.
Я ДУМАВ ТИ МОЯ
Я думав ти моя, і що я твій єдиний,
То хто ж отой, що носить тобі дині?
31.10.2014 р.
ЩО ТАКЕ СТАРІСТЬ?
Що таке старість? Це є жалість:
Не розігнуться, не пройти,
Й яка, скажіть, від того радість
Що ще живеш на світі ти?
Як носиш ти одні болячки,
І ні присісти, ні дихнуть,
І ходиш вже, як мавпа — рачки,
Й не знаєш, де себе приткнуть?
Як кожна ніч вже вас лякає,
Й не знаєш, де себе дівать?
Коли твій вогник догоряє
Й ніхто тебе не хоче знать.
І дивляться уже на тебе
Як на непотріб, на бузу,
Й кому тоді такий ти треба,
Як ти нагадуєш іржу?
21.3.2015 р.
КОЛИ НАВКОЛО ЛІД
Як же довго ніч проходить,
Як навколо тільки лід,
А живемо всі для того,
Щоб людський продовжить рід.
2.6.2014 р.
200
ВСІ ХОЧУТЬ КОХАТИСЬ
Як за вірші про файні груди
Мене почнуть критикувати,
То це, пробачте, вже не люди,
То як, й за що їх поважати?
16.5.2014 р.
ДЕНИС!
Денис, якщо не знаєш, де діть гроші,
То ти — негайно одружись!
11.9.2014 р.
НАВІЩО БОГ СТВОРИВ НАМ ЖІНКУ?
Бог дав жінці ноги,
А корові роги,
Щоб ми всі дивились
Не на хвіст, а — ноги?
24.12.2014 р.
ЯКБИ Я БУВ ЄВРЕЄМ
Якби я був в житті євреєм,
Й так як вони, щоб вмів брехати,
То може б теж став Президентом
Й на всіх людей я став би чхати.
17.12.2014 р.
ВСІ КРАДУТЬ
— А щоб ти хотіла вкрасти?
— Я б хотіла вкрасти — щастя.
28.12.2014 р.
КОЛИ ТЕБЕ СПІЙМАВ
Все життя біг за тобою,
Як циганка за журбою,
А коли тебе догнав
Й Бобік… гавкать перестав.
28.12.2014 р.
201
НАХАЛЬНИЙ
От пішов народ наглющий,
Кожен вже, неначе — жид,
Як гроша не злупить з тебе,
То не стане і дружить?
28.12 2014 р.
КОЛИ ІДУТЬ ДОЩІ
Саме тоді, як йдуть дощі
Й Сонце чіпляється за хмари,
О, якби, дівчинко, тоді
Я б цілував твої всі чари.
28.8. 2014 р.
ЛЮБЛЮ КОЛИ ЖІНКИ СМІЮТЬСЯ!
Люблю я сміх, що нам дарують феї,
Бо сміх у них, немов вишневий цвіт,
І хочеться наблизитись до неї,
Навіть, як ти давно на схилі літ.
Можливо, це назве хтось неподобством,
Та їх люблю якраз за ті вогні,
Які несе те миленьке створіння
І, мов Луна — всміхається мені.
О, як люблю, коли жінки сміються,
І на все небо грім гримить,
Що взяти кожну хочеться на руки,
Й подарувати кожній — мить.
9.1.2015 р.
ОСКОМА
— Де дівались молодиці?
— Повезли у Крим гудзиці,
Й п’ють всі дні там Кримські вина,
Якщо знайдуть десь грузина.
— Ну, а ви чому удома?
— Бо від вин вже тих — оскома.
20.5.2014 р.
202
НАЙКРАЩІ ЖІНОЧКИ
Найкращі ті жінки на світі,
Що люблять — гумор, сміх і літо,
А ті, що гумору не люблять?
Ті і себе, і інших гублять.
20.5.2014 р.
СУСІДУ — ЄВРЕЮ
Бувають дні важкі, як гирі,
Й легкі, як зорі вдалині,
Ти перший був — кому я вірив,
І вже останній, кому — ні…
10.5. 2014 р.
ДЕСЯТИЙ
Ой, поїхав якось друг мій
З Києва в Європу,
Й ходить-бродить заглядає
Він на кожну жопу.
Й раптом глядь — стоїть дівчина,
Ніби в полі топольок,
А вона, коли він глянув,
Ще й крутнула свій задок.
От би, як колись мав силу,
Ти попалася мені!
І в ту ж мить замовк бідняга,
Ніби то було в вісні.
Став й смакує: от де жопа,
Ну ж тобі уже й верстат!
І до друга: Піднімайся!
Скільки ж можна спать та спать?!
Та почула, посміхнулась,
Й ще крутнула свій задок:
— Ти сьогодні вже десятий,
Що освідчився, браток.
15.3.2015 р.
203
ЛЮБЛЮ ПОВНОЛУННЯ
О, як люблю я повнолуння,
Що в пазусі приносить Дуня,
Ото б всю ніч, — як прийде Дуня, —
На те б дивився повнолуння.
10.5.2013 р.
ПРО МОВУ
Мова — це ген в ядрі якого
Вся інформація, хто ми?
Якого племені знатного,
І звідки родом ми пішли?
Мова, це, мов жива водиця,
Це безкінечний наш оплот,
І як же нею не гордиться,
Якщо ви справжній патріот?
Бо мова всіх в кулак збиває,
А це вже, бачте — аргумент,
Та не чекайте порятунку
Там, де керманич — імпотент.
І там, де люблять рідну мову,
Там вічно небо голубе,
Бо той, хто любить рідну мову,
І інших любить, як — себе.
Бо, як однаково всі мислять,
Й шанують мову всі свою,
То забувають і про бідність -
Якщо всі йдуть в однім строю.
Й якщо свою ти мову знаєш,
То не забудеш і народ,
І не забудеш ту державу
В якій єдиний твій оплот.
Тому, хто хоче мирно жити,
Хай з мови рідної почне,
Й як буде з мовою дружити,
Й народ його не підведе.
30.9.2003 р.
204
ПАЦЮКИ НОВОЇ ЕРИ
А народна наша рада
Не на жарт сьогодні рада.
Чом би й ні, як без війни
Нас жиди — перемогли!
Пацюки нової ери,
Сутенери й бультер’єри,
Українці не хохли,
Ще покажуть хто вони.
Пацюки нової ери –
Президенти і Прем’єри,
Скільки ти не дай їм сала
На, а їм — все мало й мало.
21.6.2000 р.
СОРОМ І ГАНЬБА ТОБІ, РОСІЄ!
Сором і ганьба тобі, Росія,
За оті потоптані посіви,
За оту твою гуманітарку,
Що несе в дім кожному «Слов’янку”.
18.2.2015 р.
ТАМ, ДЕ ПАШКИ І МОРОЗИ…
Сором і ганьба тій нашій раді,
Що не може навести в державі ладу,
Бо, де правлять Павлики й Морози,
То ще будуть довго там дощі і грози.
20.7.2000 р.
СПРУТ І КАПУТ
У кабміні грошей море,
А в країні — крик і горе,
Бо схопив ті гроші спрут,
Щоб зробить нам всім — капут.
20.7.2000 р.
205
ЯКЩО ПАХНЕ КАВА
Яка, скажіть, є більша слава,
І де ще більший привілей,
Якщо від жінки пахне кава
І молочком з її грудей?
13.3.2000 р.
ЯКЩО ТИ — ГАВРИЛО
Якщо злодій ти, Гаврило,
То який же з тебе пан?
Я б таких, як ти бив в рило,
Щоб не ліз в чужий жупан.
Бо у змісті цього слова
Щось закладене святе,
Ну, а ти, як та корова
Що нещастя всім несе.
І хоч знають всі багаті,
Що їх люди всіх клянуть,
А вони десь в теплій хаті
З жіночками чачу п’ють.
І плювать вони хотіли
На закони і мораль,
От, вони які Гавріли,
Ну хіба ж це є не — шваль?
І до попи їм те небо,
Ї ці верби, що в гаю,
От воно яке це бидло,
Що весь час живе в раю?
15.8.2003 р.
ЯКБИ Я БУВ БОГДАНОМ
Якби я був в житті Богданом,
Або принаймі Кравчуком,
То я б отих моржів незваних
Держав би всіх під каблуком.
21.7.2000 р.
206
ПРО СВІТИ Й АНТИСВІТИ
Як зникають й виникають
І світи й антисвіти?
Це не просто так порою
Щоб узять відповісти.
Це питання, мабуть, варто
Відвезти до сатани,
Бо, як зможеш ти попісять,
Як не знімеш ти штани?
Може в Бога інша думка,
Та, яку нам рано знать?
І захована та сумка
Щоб ніхто не міг достать.
Ось уже й вмирати треба,
А секрет цей не відкрив.
А тому й питаю в Неба:
А хто Бога сотворив?
Хто створив планети, зорі,
Синє небо і поля?
Хто мені про те розкаже,
Звідки в світі взявся я?
Як же можна із нічого
Сотворить такенний світ?
Щось до мене не доходить
Ось вже скільки сотень літ?
Це ж не просто взяв дівчину,
Що по вулиці пішла,
Притуливсь на ніч до неї
І дівчина — зачала.
28.5.2004 р.
ПІДЖАРЕНЕ НАСІННЯ
Жінка то таке створіння,
Як піджарене насіння,
Й скільки б ти його не лускав,
А воно вас — не відпустить.
16.8.2000 р.
207
НАШ ПРЕЗИДЕНТ
Людей він крадіями називав,
А сам себе не помічав.
19.7.2000 р.
ЯК ЖИЛИ МИ У СОЮЗІ
Поки ми жили в Союзі,
Скрізь були в нас файні друзі,
А як стали ми панами -
Щось, неначе сталось з нами.
Як є мама — нема тата.
Де не глянь — сопе зарплата.
А коли сопе зарплата, —
Це, як мамочка без тата.
А по цінах, щоб ви знали
Вже й Європу обігнали.
Боже мій! Яка задуха!
Де не глянеш, скрізь — розруха.
Діти босі, внуки голі,
А Павло живе в «неволі»,
Ще й сміється на всі кутні:
— От вам всім… хоч ви й могутні!
20.5.2000 р.
КОЗА НЕТОРКАНА
Чим більше я старію, —
Більш хочу я кохать,
Й свою грудасту мрію
Роками цілувать.
О, знали б, як же хочеться
Ту мрію в руки взять,
Й соски її медові
Ночами цілувать.
Отож, і ти, милесенька,
Дивись, і не дрімай,
Й не корч Козу неторкану,
Якщо прийшла вже в гай.
16.8.2003 р.
208
КОЛИ ВОНА НЕ ЗУПИНИЛАСЬ
Він цілував її очима,
Коли вона по полю йшла,
Й весь час дививсь на ту дівчину
Що стільки ніжності несла.
Вона ж пройшла й не подивилась,
Очі кричали: — Зупинись!
А в лісі плакала калина
І сльози, мов з відра, — лились.
І все ж, вона, нарешті, стала,
Й на нього світло пролила,
Немов дала шматочок сала
Й сказала от такі слова:
Якщо мене ти дуже хочеш,
То носом нічого крутить,
Й очима рвать не смій колготки,
Якщо не можеш зупинить.
21.8.2000 р.
КОЛИ В ДУШІ ЛЮБОВ!
О, жіночко, ні з ким ти незрівнянна,
Коли в тобі пробудиться любов,
Тоді й в мені такі бажання,
Що аж в душі дубіє кров.
16.8.2015 р.
ТАМ, ДЕ ЖІНКА
З усіх щедрот, які я мав,
Від жінки кращих я не знав,
Бо там, де жінка, там — любов,
Яка в мені ганяє кров.
16.8.2000 р.
ЯКЩО ПООБІЦЯЛА
Не люблю як плаче Алла,
І до долу сльози ллє,
Бо, як та пообіцяла
Розіб’ється, а — прийде.
28.5.2003 р.
209
Я ЧЕКАВ ТЕБЕ
Я чекав тебе й не вірив
В те, що ти прийдеш,
А тому й звернувсь до Ліри:
— Чи не підведеш?
— Ні! — мені сказала Ліра, —
Я не підведу,
А як гарненько… попросиш,
То ще й Музу приведу.
28.5.2003 р.
КРУТІ ПОВОРОТИ
Ми зустрілись біля вілли,
Щоб спіймати першу мить,
Хоч тоді ми ще й не вміли
Ні кохати, ні любить.
Але нам тоді хотілось
Пошукати свій сангам,
Але й те, що надто просто -
Теж було не по зубам.
Бо тебе, неначе квітку,
Ніби, сторож я беріг,
І до тебе взимку й влітку
Я не йшов завжди, а — біг.
Бо я думав, що ту квітку
Ще зривати не пора,
Бо боявсь, як хтось це взнає,
То піднімуть на ура!
Бо хіба я міг в ті роки
По-другому поступить?
Та знайшлися старші хлопці
Ті, що знали, що робить!
А тому скажу відверто
Я своє хлопчині «фе»:
Бо, як ти не зірвеш квітку,
Інший хтось її зірве.
28.5.2003 р.
210
ЖІНКА, НІБИ КВІТКА
Красива жінка, ніби квітка,
Її ні з чим не порівнять,
Й буде цвісти і взимку, й влітку,
Як будеш часто поливать.
А, якщо муж в її лінивий
То це хіба вам не біда?
І квітку нікому полити,
Тоді зів’яне будь-яка.
17.3.2015 р.
ОНУКУ
Я вже давно нікого не боюся,
Моє життя далеко позаду,
Та жаль мені, що я живу і злюся,
Коли до внука в гості я іду.
Коли мене він просить покататись,
Морозива чи просто пиріжка,
А я не хочу бідним показатись,
А ціни всі такі, як за бика.
Отак, ото я казочки й складаю:
Що це, мов тимчасова в нас біда,
Бо завтра — знаю! Від такої влади -
Не лишиться ні пуху, ні пера.
Упевнений!- бо жити так не можна!
І знайдуть всіх, — куди б ті не втекли,
Отих, що Україну розвалили,
А потім по світах всю розтягли.
Упевнений! — бо жить вже так не можна!
Й посадять всіх — куди б ті не втекли,
І хай для них ми поки не українці,
Але, пробачте, вже і не — хохли.
17.6.2000 р.
ПЕТРО ДО МИКОЛИ
Якби я міг мовчать начальству,
Хоча воно і не праве,
То вже б давно я був фельдмаршал,
А поки що — ні те й ні се.
28.8.2003 р.
211
ЩОБ БУТИ ІДЕАЛОМ
Раз пішов Гриць по столиці поштовхатися,
Так хотілось хоч з якоюсь покохатися.
Та й зустрів одну кицюню — зупиняється,
І до нього, мов знайома — посміхається.
Потім ще раз посміхнулась та нахаба
І проквакала до нього, ніби жаба:
Міг би строїть ти із себе ідеала,
Якби я тебе, мій Грицику, не знала.
Міг би строїть ти із себе ідеала
Якби в тебе ще хоч трішечки… стояло.
— А ти звідки про те знаєш? — він питає.
— Бо не перший раз з тобою вже стрічаюсь.
6.8.2000 р.
НАД ПЛАНЕТОЮ СУЗІР’Я
Посивіла моя мила,
Охололи почуття,
А навколо світ вирує
Теплим кінчиком життя.
Як дивитись візуально, —
Ніби, все як і було,
А як ближче придивитись,
Скрізь — грабіж, насильство, зло.
Де не підеш, всюди крики,
І мільйони голосів,
Де ж взялись оті лаврови
І з яких вони країв?
Вся Планета, ніби вулик,
Хтось сміється, хтось гуде,
Звідки ж взявсь той путін жулік,
Й чом його ніхто не вб’є?
От що роблять можновладці
Недоумкуваті в нас,
А що ж роблять мирні люди?
Й де подівсь робочий клас?
Над Планетою б’ють дзвони,
Й безкінечний грім гармат,
Хто ж дав чортові погони,
Й нашим світом — керувать?
5.12.2000 р. — 10.3.15 р.
212
ПОЛЕ ЧУДЕС
Скоро все прихватизують
Ті, що творять в нас прогрес,
І тоді держава стане,
Як у світі сім чудес.
Скоро все прихватизують,
Не проїдеш, не пройдеш,
Навіть зайчики й козулі
Й ті втечуть десь в Бангла — Деж.
Як захочеш покупатись,
То лини вам скажуть — зась,
Бо господарем там буде -
Або Лящ, або Карась!
За суницями до лісу,
Краще, брате, не ходи,
Хай їм Гриць отим суницям,
Як не хочеш знать біди.
А як схочеш прогулятись,
Там, де дибають пани,
То, дивись, за ті «щедроти»
Щоб не здерли з вас штани.
От і думай: йти до лісу,
Чи спочатку за ножем?
От яка нам, хлопці, шана
Що в цім світі, ми живем!
Бо, якщо тебе спіймають,
Краще сам знімай штани,
Щоб оті, що нас ґвалтують,
Ще й потішитись змогли.
Бо однаково зґвалтують…
І підеш, а що робить?
Треба ж якось в світі жити
І діток своїх кормить.
Скоро в нас як і в Європі -
Не проїхать, не пройти,
А захочеш прогулятись,
Й там вам скажуть: — заплати!
А якщо платити нічим?
Сядь на купині й мовчи,
Отакий в нас світ настане
Як мовчатимемо ми.
9.9.1999 р.
213
ХВОРИЙ І ЛІКАР
— Хто вам мішає ніччю спати? —
Став лікар в хворого питати.
— Звісно дружина. Хто ж іще?
Всю ніч бубнить:
— Давай і ще!
27.8.2014 р.
ЩОБ НЕ ПИВ ТИ ЧАЧИ
Щоб я, друже, не їв сала,
І не пив я чачи,
То, можливо б, любий, Сава,
Вже й тебе б не бачив.
18.6.2014 р.
ЯКЩО ХОЧЕШ ГАРНО ЖИТИ
Як гарем ти хочеш мати
І жінок усіх кохать,
Треба бути Президентом
Або банків два-три мать.
29.3.2014 р.
ЩОБ МАТИ СЛАВУ
Хлопцям я не відмовляла,
А тому і славу мала.
Бо хто має й не дає? -
Того й грім колись уб’є.
18.6.2014 р.
ПОКИ ЖІНКА МОЛОДА…
«Друг», — сміється томада, —
Він до того часу друг,
Поки жінка молода,
І ще має гарний слух.
А як жінка постаріє,
То і друг твій — оніміє.
8.3.2015 р.
214
ЯК ДО НЕЇ НЕ ПРИЙДУ
Хто сказав що у Грицька
Жіночка ледача?
Глянь, як гроші Гриць приніс,
Мов коза та скаче.
8.3.2015 р.
ЯК ХОЧЕШ ДОВШЕ ЖИТИ
Як хочеш довше жить, придурок? -
То менше пий ти тих пігулок.
29.3.2014 р.
ПРЕСТИЖНА НАЦІЯ
— Куди поділись в вас жиди?
Якось у нас питають німці,
Ви що не бачите самі?
Вони вже в нас усі — вкраїнці.
Як до нас їхали жиди,
Вважав — йде окупація,
А коли більше придививсь,
То це ж — націоналізація.
Отож, виходить для жидів
Ми є — престижна нація.
12.1.2015 р.
ПОКИ НЕ СЯДЕ ІНШИЙ ДЖМІЛЬ
Ой, ти жіночко, старесенька моя,
Щоб не ти, скажи, що б знав я про життя?
А так ото до тебе притулюсь,
І тим, що ти радієш, я — горджусь!
Бо хто б твою красу так оцінив,
Якби тебе, кохана, не любив?
І буду я любить тебе, як люблять — хліб і сіль,
Поки на ту красу не сяде інший джміль.
14.3.2015 р.
215
НУ ЯК ЖЕ ТИ ВІД НЕЇ ПІДЕШ?
Ну як же ти підеш від неї,
Навіть, щоб вам грозив сам Лев,
Як очі у тієї феї,
Немов брильянти в королев.
Погляньте ви на ті принади,
На той округлений задок,
На губки, ніби шоколадки
Які вас ваблять, як медок.
Погляньте ви на ті жаринки,
На той оголений живіт,
Що задивляються й мужчини -
Яким нема ще й двадцять літ.
Ну як на ті не глянеш вії?
Ну як від неї ти підеш?
Якщо в тих віях наші мрії,
Яких ніде більш не знайдеш.
На неї глянеш, жити — хочеш,
Душа гірляндами горить,
Ну хто ж такі забуде очі, —
В яких від погляду бурлить?
8.3.2015 р.
КОЛИ НАДВОРІ ГАЙ ШУМИТЬ
Як Кіт крадеться до Кицюні,
Так я до тебе, моя Кет,
Так, що скидай свої ти чуні
Й сідай мерщій на табурет.
На твоїх щічках Сонце грає,
В очах веселка майорить,
І новий день тебе стрічає,
Щоб новим щастям наділить.
О, Боже мій! Не уявляю,
Як світ без жінки може жить?
Для жінки й Солов’ї співають,
То як їх можна не любить?
10.3.2015 р.
216
ТВОЇ СОСОЧКИ
Як глянув на її сосочки,
Хотів би стать її синочком.
8.3.2015 р.
ЗАГАДКА
Кажуть, що жінка — то загадка,
Та з цим не зовсім згоден я,
Але, як й, дійсно, що загадка? —
То так і знайте, це — своя.
Чужа, вона, як шоколадка,
Вона для кожного, як мед,
І чарівніша ота складка,
Що вічно манить в свій намет.
Я бачив жіночок не мало,
І хай хто хоче так гуде,
Й аби у вас лише стояло,
То хоч який їй — підійде.
І хай би щоб не говорили!
І хай хоч як вона гуде,
Та дам я першому в те рило
Що жінку гудити почне.
І хай би щоб не говорили,
Й не обзивали ми жінок,
Та щоб ми всі без них робили,
Щоб Бог не дав їм пиріжок?
І хоч жінки всі, як пантери,
І приносять нам частенько біль,
Та звідки б ми натхнення брали
Й куди б дівали ми свій хміль?
9.3.2015 р.
ДВА СЛОВА: «ТАК І НІ»
Два слова незалежно-протилежні,
Але живуть у злагоді й добрі,
І якщо «так» вам скаже слово перше,
То так і знайте, друге скаже: «Ні!»
25.3.2015 р.
217
ВОВІКУ РАДЧЕНКУ
Ой ти вова — Вовочка,
Любий мій синочку,
Що ж ти на старого
Вічно котиш бочку?
А коли ти станеш
Сивим з бородою,
Чи подумав, хлопчику,
Що буде з тобою?
І за те, що хлопцям,
Ти збудуєш віллу,
Теж колись помочаться
На твою могилу.
Почекай ти, синку,
Це кажу я з біллю,
Що й тебе, можливо,
Теж змішають з сіллю.
То ж рости діточок,
І чим більш шануй,
То й вони, як й ти мене
Теж пошлють на… буй!
11.3.2015 р.
ТИ МІЙ ЗВІРЬОК
Ти мій звірок, що в руки не дається,
А я біжу, аби тебе спіймать,
А серце в мене, як в дитини б’ється,
Що й сам уже не знаю, що сказать?
О, як же хочеться ще жити й обнімати,
Літать, як птах і бігать по полях,
Й тебе мою найкращу цілувати,
І перекрити всім до тебе шлях.
Біжать віки над полем, над рікою,
Гудуть поля джмелями, в лісі стук,
О, як же хочеться зустрітися з тобою
І пить тепло з твоїх коханих рук.
11.3.2015 р.
218
Я НЕ ЛЮБЛЮ ПИСАТЬ ПРО ВІЙНИ
Я не люблю писать про війни
Й про тих, що вавки в голові,
Хіба, пробачте ви, то вірші,
Якщо в них всі слова в крові?
Яка від того людям радість,
Як в них гримить, реве, гуде?
Якраз, як мамка по дорозі
До школи донечку веде.
Й вони туди й сюди стрибають,
Щоб відірватись від біди,
А під ногами жар стрибає,
І «Караул!» — кричать коти.
А вова путін корчить дурня,
І як завжди: то я, не я,
А по містах голосять сурми
Й кричить поранена земля.
Дивлюсь на ірода я того,
Що дав наказ людей стрілять,
І думаю: яке ж ти стерво!
Дозвольте, з дозволу сказать!
Дивлюсь на ту гуманітарку
Що за експресом пре експрес,
Хіба ж, якби не мав ти вавку,
Чи смів би ти вбивать прогрес?
Спасибі, вова, за ту щедрість,
Що преш і преш ти на Донбас.
Дай Боже і тобі те щастя,
Що приготовив ти для нас.
11.3.2015 р.
ЗГАДКИ, ЯК ТІНІ
Згадки мої, неначе тіні
За мною слідують всі дні,
Які без втоми і без ліні
Весь час живуть в моїм умі.
І куди я, туди й вони,
І так — з весни, і до весни.
19.3.2015 р.
219
ТЕБЕ КЛЯНУТЬ ВЖЕ ВСІ
Тебе клянуть вже всі, немов собаку,
Й плюють, немов, на дохле порося,
А ти ще й ордени даєш тим за відвагу
Хто більше вб’є й накидає сміття.
Ну хай тобі не довподоби мова,
І люди з оселедцями, прости
Навіщо ж палиш ти міста і села,
І підриваєш школи і мости?
Навіщо ж нищиш нашу ти культуру,
Наші гаї, діброви і лани?
Невже ти й справді безнадійний дурень,
Що жити вже не можеш без війни?
Видно, що в тебе й справді, вова, вавка,
І тут уже більш нічого казать,
І став ти, вова, як старенька балалайка
Яку пора давно в ремонт здавать.
19.3.2015 р.
ДУША ШУКАЄ
Душа шукає місце в небі,
А Бог говорить — зачекай,
Бо ще не все зробив, що треба,
Отож, й не мрій ти ще про рай!
Ти подивись, які ген кралі,
І подивись на ті гаї,
І на дівчат, що на Проваллі
Гріють красоти всі свої.
Краще б на них ти подивився –
Й на ті Шевченківські лани,
На ті, де ти колись родився,
То з ким же лишаться вони?
13.3.2015 р.
220
ЗА ЩО ВАС МОЖНА ПОВАЖАТИ?
СВОЇМ НАЩАДКАМ
Багато років я терпів
Всі ваші витівки і болі,
А разом і твоїх звірків,
Які були, як жопи голі.
Для мене всі ви відпливли
Десь в невідомі сині далі,
Бо, як надіятись на вас,
То краще жити на вокзалі.
Бо, коли гляну я на вас,
То ви усі, немов, шакали,
І якби вам дав волю хто
То ви б усіх пообдирали.
Вам вічно мало все було
Чи п’ять монеток, чи прогресу,
Бо вам не батько треба був,
А спонсор меду й чемергесу.
Бо кожен з вас, неначе зебра,
Тільки хапав би все й хапав,
Чи ти забувсь як твої ребра
Синочок любий твій «рівняв»?
Так що пишайсь своїм звіринцем,
Як небом — поле голубе,
Бо вже не зрушу і мізинцем
Як знову битимуть тебе.
І ти мені, скажу — не родич,
Й твої вгодовані коти,
Що, як китайці щурять очі
Як п’яний в дім приходиш ти.
Поглянь, чому навчив синочків? -
Брехати, пити й грабувать!?
Та вони ж в тебе всі альфонси,
За що ж, скажи, їх поважать?
12.3.2015 р.
ЩОБ БУТИ ІДЕАЛОМ
Хочеш бути ідеалом,
То не треба бути м’ялом.
7.5.2015 р.
221
ТАКІ НЕСТЕРПНО-ДОВГІ НОЧІ
Такі нестерпно довгі ночі,
Не знаєш, де себе подіть?
У всіх такі серйозні очі,
Й не знаєш, плакать чи радіть?
Чому? Куди б ти не поглянув,
Всі люди, як кроти мовчать,
Позаривались в вовчі ями,
І їм на все й на всіх плювать.
О, люди — люди, схаменіться,
Ну скільки ж можна спать та спать? -
В той час як матінку ґвалтують,
Ну, а пани чомусь мовчать.
Що ж сталося з Козацьким родом?
І хто ж мій рід, скажіть, приспав?
Яким горджуся я від роду,
Що свій мені початок дав.
Сьогодні, навіть, в ліс підеш,
То, де не глянеш — пляшки й склянки,
Що, навіть й груздя не знайдеш,
Скрізь — мухомори та поганки.
14.3.2015 р.
ЯКЩО ДАТИ КОМАНДУ
Буває іноді і слова
Не видавите з себе ви,
А інший раз така розмова
Що аж за ніс не відтягти.
Так і в житті воно буває,
І тут вже нічого казать,
На кожну жінку член стрибає,
Якщо йому команду дать.
21.3.2015 р.
ЗВІДКИ РОГИ?
Всі жінки в нас «недотроги»,
То звідки ж в нас взялися роги?
15.4.2015 р.
222
ЯК ПОДИВЛЮСЯ НА ГАЇ
Свій день вже починаю з слова «Ой-й-й!»,
І знаю я, що доживаю,
І що давно вже не герой,
Й про те також я добре знаю.
До чого не торкнусь — болить,
І тіло важче вже, як трактор,
Але хотів би й ще пожить,
Хоч й барахлить вже мій реактор?
Бо, як погляну на гаї,
Й на ці білесенькі берізки,
О, як же хочеться тоді
Обнять їх всіх за білі ніжки.
І хоч душа кричить «ой-ой»,
На те уваги не звертаю,
Бо серцю хочеться любить
Весь світ від краю і до краю.
І хоч все тіло вже тремтить,
Та сила духу не зникає,
О, як же хочеться світить,
Коли ваш вогник догоряє.
18.3.2015 р.
КРЕМЛІВСЬКЕ ЩЕНЯ
Я все життя людей любив,
Й коли так сталось — сам не знаю,
Що хтось людей, мов підмінив,
І поміняв на вовчу зграю.
Скрізь, де не глянеш вже — пани,
Що жить не можуть й дня без чачі
Й бояться слово всі сказать,
Й ніхто нікого вже не бачить.
Кожен вже став, ніби хом’як,
Скільки не дай, то вічно мало,
І точить кожного черв’як,
Якщо у когось більше сала.
Й коли співа моя земля,
І чути скрізь церковні дзвони
То прибіжить якесь щеня,
223
Щоб диктувать свої закони.
Коли весь світ кругом димить,
Чому ж так правди всі бояться?
Й чому повинен весь народ
Якомусь чорту підкоряться?
18.3.2015 р.
МИСЛИВЦІ
Яких колись ми «бабс» не мали, —
Як Меншиков казав Петру, —
Й на кожну кізочку стрибали
Усі, неначе на свою.
Яких колись красунь не знали,
Коли були ще молоді,
А ні одну не пропускали,
Варто було зустріть тоді.
А зараз це вже лише згадки,
Хай про це скажуть вам гаї,
Й жінки для нас вже не — загадки,
Хіба, можливо, що свої.
Й жінки такі ж як ми — мисливці,
І це не казка і не сни,
Тільки про це мовчать сміливці,
Як щось вполюють десь вони.
Й кажу не раді я відваги,
І буду стверджувать завжди:
Що і жінки такі ж бродяги,
І, навіть, більші ще, ніж ми.
І хай хто проти обізветься,
Тоді, дозвольте запитать,
А звідки ж роги в нас беруться,
Що й голови вже піднять?
І поки кожний з нас і кожна
Сотню, чи три не обійде,
То він не жениться на дівці,
Й вона за нього не піде.
Отак воно було і буде,
Бо в гречку люблять всі стрибать,
Бо це найліпше в світі блюдо,
Але про це усі мовчать.
21.3.2015 р.
224
ЧОГО ЛЮДЕЙ НЕ ТРЕБА ВЧИТИ?
Чому жиди такі розумні?
Бо їх з дитинства учать жить,
Бо ті з дитинства вчать комп’ютер,
А нашим ні за що купить.
А що вивчають наші діти?
Конструктор, сапу, сад і квіти.
Їм книги ніколи читать,
Бо треба свиням зілля рвать.
А жид в комп’ютері сидить,
Ще й зарубіжну мову вчить.
А коли вже піде він в люди,
То вже, гляди, й магістром буде.
А що ви скажете про вову
Як бачив він одну полову?
Йому б умазать пляшку пива
Й якусь козу схопить за гриву,
Потім добавить чашку кави
І більш нічого не цікавить.
Як хочеш буть таким, як жид,
Учись, як треба, — пить і жить.
Бо той, хто хоче хоч щось знать,
То той не стане спать і спать.
І не вини свого народу,
Що, ніби він не того роду.
І хоч народ наш і лінивий,
Але від роду він — кмітливий,
Він, навіть, в школу не ходив
В полі метеликів ловив.
Зате, що має — сам не з’їсть,
Якщо до нього зайде гість.
Та був у них один недолік:
Любив гульнуть, як алкоголік.
І ще один був недостаток -
Що надто він любив дівчаток.
Спіймає десь козу патлату
Й шукає радість волохату…
Але хіба, скажіть, це гріх
Як ті й родились, аби — їх.
23.3.2015 р.
225
СТО ЛІТ НЕ ЗА ГОРАМИ
Я знаю, що сто літ не за горами,
І що приходить вже пора,
Та хай це лишиться між нами,
Як я жінкам кричав ура!
Небо не може буть без грому,
Й не може вічною буть гра,
Пора збиратися додому,
Пора вже, любенькі, пора.
І хоч вже тіло постаріло,
А от душа ще молода,
І не відмовився б від тіла,
Щоб те красуня принесла.
Я геть по той бік вже кордону,
Де, майже, всі мої літа,
І не поможе охорона -
Хай би уже яка була.
Прощай земля! Полину в далі,
Туди, де жде Небесний рай,
Але, як йтиму, всі печалі,
Віддам чортам на коровай.
Прощайте, друзі, і всі любі,
Як перед кимось завинив,
Й не плачте всі ви повногруді,
Що вас усіх — не долюбив.
Я вас любив, ви того варті,
Ну що б і ще хотів сказать?
Що хоч ви надто всі азартні,
Та вас не можу вже прийнять,
23.3.2015 р.
ХІБА ТО ЖІНКА
Я люблю не лише ту, що вміє жить,
І собою мужу душу солодить,
Це, звичайно, файно, що уже й казать,
Якщо жінка вміє мужу догоджать.
Та чи й справді жінка зможе догодить,
Якщо та не вміє, навіть, борщ зварить?
30.3.2015 р.
226
СВОЄМУ СИНУ
Ти хочеш, синку, аби батько
Тебе до пенсії кормив,
А ти за бабами ганявся
І те робив, що їв, та пив!
Ти хочеш, синку, аби батько
Тебе до пенсії дотяг,
А ти за бабами ганявся,
Тримаючи в руках свій стяг.
О, ні! В житті так не буває,
В нас хто працює, той і — їсть,
І на якій смичок твій грає,
На тій, синок, й зганяй ти злість.
Ну, а якщо ти вже не можеш?
Так як людина в світі жить,
То хоч не корч ти кислу рожу,
Й не заважай ти іншим жить.
Тобі ніхто не допоможе,
А як ще будеш приставать,
То хтось, гляди, розквасить рожу
Щоб вчивсь людей ти поважать.
Й не забувай про дні минулі,
Як ти по дачах в нас гасав,
І крав розетки і каструлі,
В людей, яких ти гарно знав.
23.3.2015 р.
СИДЖУ ПІД ВЕРБОЮ
Сиджу з тобою під вербою,
Й крадусь у пазуху рукою,
Та тільки ту красу спіймаю,
Як хтось за руку, мов, хапає.
Та хто ж би кравсь до тебе Алла,
Щоб ту красу ти не ховала?
А ще як вглежу я стегенця,
Й варто відчути твій горіх,
То забуваюсь і про серце,
І забуваюсь я про гріх.
Де ж стільки ти краси набрала,
Що враз мене загіпнозувала?
23.3.2015 р.
227
АПЕТИТНІ ЗРАЗИ
Хто як назве мене — не знаю
За те, що я жінок кохаю,
За те, що я люблю ту квітку
Яка нас манить — взимку й влітку.
За те, що пив красу дівочу,
Немов, бальзам всі дні — досхочу,
Бо кращого не знав бажання,
Як літо, жінка і кохання.
І хай мене всі гудять люди,
І хай мене як хочуть б’ють,
Та вас — жінки — любив і буду
Поки джмелі в душі гудуть.
Звідки у мене ті пориви?
Ці бурі і душевні зливи?
Й на жінку може б я й не лазив,
Аби не їх смачні ті зрази.
І хай мене простять Боги,
За ті, що я творив гріхи,
Та, коли ті гріхи творив,
Ото тоді — я тільки й жив.
23.3.2015 р.
МИХАЙЛА ВЖЕ СУШИЦЬКОГО НЕМА
Мішки нема, а все так само
Як і було, все так і є,
І Сонце світиться над нами,
І Місяць з неба світло лл’є.
Так само гавкають собаки,
І півень будить, як будив,
Й жінки позадирали сраки,
Одне з своїх найбільших див.
Куди не підеш — рай і пекло,
Люди сміються і шумлять,
Ну, якже міг ти, Мішка, вмерти,
Й нічого людям не сказать?
27.3.2015 р.
228
ОЙ ТИ МОЙША
Ой ти Мойша, ой ти Мойша, дивний ти чувак,
То ти, ніби гордий Лебідь, то ти, як чудак.
Перед всіми плачешся, ніби біднячок,
Ну, а сам те тільки й робиш — смокчеш коньячок.
Скільки тебе знаю, те й робив, що — пив,
А що добрим людям, ти в житті зробив?
Скільки на теплицях ти пропрацював,
Та чи хоч гвоздичку даром кому дав?
А вдаєш із себе, ніби добролюба,
А тому й не вірю, що людей ти любиш.
Ти завжди був бідний — скільки тебе знав,
Пас свою корову й вид не подавав.
Ну, а та «біднесенька» — куропатка біла,
Цілими роками на морях сиділа.
Дивна ти людина, любиш надто нить,
Так за що такого нитика любить?
Ти живеш по принципу, як усі жиди,
Посміхайся кожному, а своє роби...
В тебе повна хата стала жидинят,
Що вже й сам не знаєш куди їх дівать?
Кожне хоче їсти, кожне хоче пить,
Та ніхто не хоче, хоч убий, робить.
Але кожне літо їздять на моря,
А говорять, ніби, що грошей нема.
І завжди запитуєш, як сніги зійдуть,
Де жиди у світі долари беруть?
Ой ти Мойша-Мойша, ніби й не село,
Хто тобі повірить, щоб у тебе грошей не було?
Ніби того, брате, ти і сам не знаєш,
Як жінки на морі бакси заробляють?
Та жінки порядні, але це між нами,
Гроші заробляють всі вони — ногами.
Й той, хто добереться до тієї вроди,
Той їй і оплачує — всі її пригоди.
30.3.2015 р.
229
НАШОМУ ПРЕМ’ЄРУ
Я з повагою відношусь
До твоїх рішучих дій,
Та народ мій, будь ласкавий,
Мордувати ти не смій.
Бо, народ хоч й терпеливий,
Та зовсім вже не наглій,
Якщо того ти не хочеш,
Щоб почався новий бій.
Знаю, що тобі нелегко,
Та май совість, так сказать?
Скільки ж можна всіх стареньких
Вже до нитки обдирать?
Що ж ти робиш з нашим людом?
Ти ж, неначе не нацист,
То ж не треба, мені вибач,
Й ще один нам геноцид.
Що ж ти робиш з нашим людом,
Ніби, справжній рекетир?
А кричиш на всю Европу,
Ніби, й справді ти за мир.
Як зайдеш до магазину -
Кожен день нова ціна,
Скільки ж можна шкіру дерти?
Із людини, як з слона?
Скільки ж можна, ти, наш «батьку»,
Так народ вже грабувать?
Як настільки всі вже голі,
Що вже й нічого знімать?
Кожен день нові побори,
Це хіба не геноцид?
Зупиніться ж ви, потвори,
Скільки ж можна нас душить?
Кожен день нові побори,
Це хіба не є розбій?
Що ж робитимеш ти клоун,
Як народ піднімеш в бій?
Подивись на українців,
Скільки ж можна вже їх гнуть?
Ви ж не турки і не німці,
Дайте хоч передихнуть.
31.3.2015 р.
230
ГРИЦЬ ПИТАЄ В МОЙШИ
— Чом твоєї Сари з моря ще немає?
— Видно, на дорогу гроші заробляє.
29.3.2015 р.
НОГИ, ЯК БОРОНИ
Хоч і гарні в дівчат ноги,
Та чи варт хвалитися?
Якщо зараз на ті ноги
Нікому й дивитися.
Як іде війна, на ноги
Хто там придивляється?
Які здибав, — ті й годяться
Якщо не брикаються.
Бо, як бомби в полі рвуться, —
Ніколи дивитися?
Тут потрібно як скоріше,
Щоб живим лишитися.
30.3.2015 р.
Я ХУЛІГАНИСТИЙ ВІД РОДУ
Я хуліганистий від роду,
Люблю я вислови чіткі,
Та вірним був завжди народу -
Хай би там бурі хоч які.
Любив, як всі, якусь Маруню
Десь до вербички пригвоздить,
А потім з того її личка
Всю ніч своє кохання пить.
Люблю, як в лісі на березі
Про щось сороки торохтять,
І йдуть дівчата нетверезі,
Які також чогось… хотять.
Як сходить Сонце над горою,
Й над ставом чайочки скиглять,
О, як би я своєю грою
Хотів би світ весь обійнять!
31.3.2015 р.
231
ХОДИТЬ КАЗКА
Наді мною ходить казка
І всю ніч шушукає,
От би дівчину Наташку,
Що в гаю аукає.
І піти б десь з нею влітку,
Шашличок пожарити,
І на новому б дивані
Те дівча побавити.
Ти поглянь на ту синичку,
І на той веселий стан,
І на те біляве личко,
Де гарцює ураган.
Я колись про ці пориви,
Навіть, мріяти боявсь,
А сьогодні б, дайте волю,
Всіх би їх… й не засміявсь.
31.3.2015 р.
БЛУКАЮЧИЙ ПРОЖЕКТОР
В тебе я нічого не прохав,
Бо, що може дать мені директор
Той, який заходить в чужий двір,
Й очі в нього, як блукаючий прожектор?
В твій город по редьку не ходив,
Навіть, коли надто був голодний,
Бо своєю честю дорожив,
Хоч й не був такий, як ти я — модний.
Ти собі нічого не жалів,
Й жив «Во всю!», — як кажуть росіяни,
Бо любив шукати віслюків,
Що б тебе водили в ресторани.
Ти вважав, що розумніший всіх,
І усім ти в дружбі присягався,
А насправді був, як справжній псих,
Той, який із прив’язі зірвався.
В тебе я нічого не прохав,
Та завжди я тільки тим пишався,
Що людей і тих я поважав,
Навіть, у яких і — помилявся.
31.3.2015 р.
232
КОЛИ РОМАШКИ КВІТУВАЛИ
Як у садку цвіли ромашки
І Місяць в небі посміхавсь,
О, як спішив я до Наташки,
І безкінечно хвилювавсь.
В той час не знав я про кохання,
Й як кажуть, з чим його їдять?
Але мені в той час хотілось
Ту милу дівчину обнять.
А як обняв і глянув в очі,
Здавалось, ніби потяг став,
І як тоді я не старався,
Але мужчиною не став.
Не знаю, хто мені завадив?
Ніби нікого й не було,
І хоч з Наташки я «не злазив»,
Але й до сексу не дійшло.
Давно в садку гуляє осінь
І з вітром шепчеться верба,
А я тебе шукаю й досі,
Моя ти радість і журба.
1.4.2015 р.
АЛМАЗ
Рими — вони, як рибки з моря
Самі стрибають на папір,
Комусь вони приносять горе,
Комусь натхнення, аж до зір.
Як рими гарні дозрівають,
Вони нагадують алмаз,
Або, як жінку молоденьку,
Що вам зустрілась перший раз.
1.4.2015 р.
ЖЕНЬШЕНЬ
Дивлюсь на жінку, як женьшень,
Бо вся вона з легенд й пісень.
І хоч всю землю ти пройди,
А краще жінки не знайти.
1.4.2015 р.
233
ПОПРИБІГАЛИ ІНДИКИ
Прибігли з поля індуки
Й порозганяли всі думки;
І я тепер ті муки злючі
Зібрать не можу вже до кучі.
8.4.2015 р.
ЯКЩО ПОПАВ ТИ У ЛІКАРНЮ
Якщо попав ти у лікарню,
То ти забудь про дім і псарню,
Бо поки душу з вас не спустять,
То із лікарні не відпустять.
8.4.2015 р.
ТИ ТАК ХОТІЛА БУТИ ОДНОЮ
Ти так хотіла буть одною,
І так чекала цього дня,
Чому ж зігнулась так дугою,
Мов, перелякане ягня?
8.4.2015 р.
ЯКЩО ТИ КІНЧИВ БУРСУ
Якщо ти, брате, кінчив бурсу,
Й, немов, Сірко навчивсь брехати,
Тебе вже можна і без курсів
У президенти вибирати.
8.4.2015 р.
ЯКЩО ГОРИТЬ ДУША
Ну навіщо жінці розум,
Як у неї є… біда?
Кому розум той потрібний,
Як коханців — череда?
Хто про розум той питає,
Як кохана обнімає?
Хай про розум ті питають,
У яких біди… немає.
11.4.2015 р.
234
КОЛИ ХЛОПЦІ СВИСТЯТЬ
Коли хлопці попід вікнами свистять,
Дівки знають — чого хлопчики хотять,
Вони тут же одягаються в кремплін,
І натягують спіднички щоб були вище колін.
3.4.2015 р.
ВСЕ ПІЗНАЄТЬСЯ В ПОРІВНЯННІ
Все пізнається в порівнянні:
І — темінь ночі й світлість дня,
І світлі подихи в коханні,
І наші світлі почуття.
3.4.2015 р.
ДИВЛЮСЬ НА ВАС
Дивлюсь на вас, мої кохані,
Ну як вас можна залишать?
Як кожну треба ще доніжить
І кожну треба докохать.
Дивлюсь на вас мої, кохані,
Ну як вас можна не любить?
Як ви усі такі рум’яні,
Що кожну хочеться вкусить.
3.4.2015 р.
ЯКЩО ВИ ЛЮБИТЕ КОХАТИСЬ
На жінку треба менш дивитись,
А як побільше цілувать,
Щоб як скоріше та навчилась
Як муж прийшов — штанці знімать.
3.4.2015 р.
КОЛИ НА ЖІНКУ ПОДИВЛЮСЬ
Коли дивлюсь на синє небо
І чую шепіт із дібров,
Душа аж проситься до тебе.
Бо там де ти, завжди — любов.
3.4.2015 р.
235
КОЛИ ТЕБЕ ПОБАЧУ
Ніс ледь дише, зір ледь бачить,
Ноги ледве вже несуть,
А красуню як побачу,
Так і хочеться гукнуть.
А ще як підпушить груди,
І оголить свій пупок,
О, тоді, рятуйте люди!
Вся увага на лобок.
3.4.2015 р.
ЯК ПОГЛЯНУ НА КРАСУНЮ
Вже давно моїй системі
Капремонт робить пора,
Та, як гляну на красуню,
Вся душа кричить — ура!
3.4.2015 р.
ДЯКУВАТЬ МАРІЇ
Нарешті, дякувати Богу,
Марія щастя принесла,
Та поки несла оті мрії,
Моя і молодість пройшла.
Ну що ж, й за те хвалити Бога,
Що та принесла благодать,
Та тільки жаль друг так скрутився,
Що вже і краном не піднять.
5.4.2015 р.
ЯКЩО ОБОМ ЇМ ПОВЕЗЕ
Любов одною не буває,
А там де вдвох вона пройде,
Маленьке чудо застрибає,
Й батьків в майбутнє поведе.
Любиш у татка-мамки гратись,
То вже пора й за діло братись.
1.4.2015 р.
236
ЧИМ БІЛЬШ ЖИВУ
Чим більш живу, тим більш — страждаю,
Бо з ким живу? — і сам не знаю.
1.4.2015 р.
КОЛИ НАДВОРІ СУТЕНІЄ
Надворі стало сутеніть,
І я дивлюсь, як небо оживає,
Ось, вже і дядечко готує в поле віз,
Й коня у нього запрягає.
Жінка щось смажить на плиті
І одночасно поле брови,
Й шумлять котлети запашні,
Ніби над річкою діброви.
А хмарки, ніби трактори
Гуляють з Заходу до Сходу,
Й гудуть веселі явори,
Видно, на сонячну погоду.
3.4.2015 р.
ЯКЩО ПОМРУ
«Не трусь народ», — як говорив Висоцький, —
Свою біду з собою заберу,
А вам залишу всі свої я нотки
В яких записував про радість і біду.
3.4.2015 р.
ЗАЛІЗТИ В ПАЗУХУ ДО ТЕБЕ
Залізти в пазуху до тебе
Дозволить може тільки — небо.
Невже тобі цікаво, Лізо,
Як хтось туди без візи лізе?
— Для мужика моя краса,
Це як для берега роса,
Бо в того, хто до них торкнеться,
В того — частіше серце б’ється.
5.4.2015 р.
237
ВОРОНА ДО ВОРОНА
До Ворона прийшла Ворона й плаче:
— Чого це ти по полю скачеш?
Прийшов би та хоч діток покормив,
А що ти обіцяв, як їх робив?
5.4.2015 р.
УМІЙ СМІЯТИСЬ!
Умій сміятись там, де плачуть,
Й не наближайся до журби,
Й надійсь завжди ти на удачу,
Й те що надумавсь, те й — роби!
1.4.2015 р.
КОЛИ Ж МЕНЕ ТИ ЗРОЗУМІЄШ?
Ти, ніби дівчинка й активна,
То ж звідки ж в тебе стільки зла?
Й чому така ти агресивна,
Коли побачиш десь козла?
Я напишу вірша про тебе,
Що з тебе будуть всі іржать,
Скільки ж гнівить ти будеш небо,
Й своє нещастя трамбувать?
Ти подивись на себе збоку,
Тебе вже втрьох не обійнять,
Ти ж скоро станеш, як корова,
Яку і краном не піднять.
Ти подивилась би на себе,
На свій вгодований живіт,
Тебе ж пора здавать на м’ясо,
Хоч ще й не маєш сорок літ.
Тебе уже бояться люди,
Й говорять: Гляньте, йде яка!
А ще, як вмажеш пляшку пива,
Або якогось шмурдяка.
7.4.2015 р.
238
АБИ СПРАВНА ПРУЖИНА
Жінці не стільки треба муж,
Як, просто, вибачте — мужчина,
Аби він був для діла дюж,
І не підводила пружина.
7.4.2015 р.
ХТО КЕРУЄ СЕКСОМ?
Людьми керує секс, не голова,
І це вам не пусті, скажу, слова.
Бо, щоб у жінки тої штучки не було,
На неї і не глянув би ніхто.
Бо, якби сексом відала у неї голова,
То хто — зна, чи дала б вам хоч одна?
7.4.2015 р.
НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Як в лікарні мої вірші почитали,
То відразу і вітатися всі стали.
І тим горджусь, що нагороду
Отримав з вуст свого народу.
6.4.2015 р.
ХТО ХОЧЕ КНИГУ? УВАГА
Сестричкам з Бучі з хірургії -
Ірині, Іні та Марії.
Хто хоче книгу і малюнки,
Міняю я на поцілунки?
5.4.2015 р.
У КОЖНОМУ СЕЛІ І МІСТІ
У кожному селі і місті,
(Можливо це і сміх і гріх?),
Кругом є хлопці і дівчата,
Що обслуговують усіх.
7.4.2015 р.
239
ПІД ВІКНОМ ПАЛАТИ
Три берізки під віконцем
Цілу ніченьку скриплять,
А як ранок, всі гукають:
— Скільки ж можна, люди, спать?
Що ж ти, Грицю,
Занедужав, як ніколи,
Хто ж, скажи, робити буде
Нашим мамочкам уколи?
6.4.2015 р.
Я БАГАТЬОМ КАЗАВ «ЛЮБЛЮ»
Я багатьом казав «люблю»,
Бо всі жінки цього чекали,
І ні одній я не збрехав,
І це усі дівчата знали.
За що завжди і поважали.
6.4.2015 р.
ЩОБ ЗАСПОКОЮВАТЬ ЖІНОК
— Звідки брехня взялась на світі? –
Якось спитав я в дяді Віті.
— Брехню придумали для феї,
Бо та не може жить без неї.
Ось, спробуй, ти скажи дружині,
Що в неї губи надто сині,
Що вона кручена, патлата,
І що, як баба та горбата.
І що у неї криві ноги,
Вона ж тобі начепить роги.
А скажеш їй, що та, як пава,
Буде тобі і — ром, і кава.
І хоч жінки себе всі гублять,
Але роботу цю… всі люблять.
6.4.2015 р.
240
ЯК ХОЧЕШ БУТИ СТАРШИМ
Я став би кожного вбивати,
Хто стане у людей стріляти,
Хоч бути старшим між панами? —
Вбивай суперників словами.
Бо словом також можна вбити,
Як гарно слово загострити.
7.4.2015 р.
МОСКОВСЬКОМУ ПАТРІАРХУ
Вбивать людей, — Кирило каже, — то не гріх,
А трахнуть — гріх, хіба не сміх?
Чому ж тоді отці грішать?
Чи на той гріх в них є мандат?
Як можна, поясни, Кирило,
Паплюжить так попівський сан,
Дивитись всім мирянам в очі
І, як Сірко, — брехати нам?
Як можна, дивлячись на цього лжепророка,
Ще й вірити в живого Бога?
7.4.2015 р.
СВОЇМ УЛЮБЛЕНИМ ПОЕТАМ
Т. ШЕВЧЕНКО, С. ЄСЕНІНУ, С. КАПУТІКЯН,
С. ПУШКІНУ, П. РОНСАРУ, В. СИМОНЕНКО,
В. ВИСОЦЬКОМУ, Р. ГАМЗАТОВУ
ТА БАГАТЬОМ ІНШИМ НАРОДНИМ ПОЕТАМ.
Коли їх вірші я читаю,
То ними душу зігріваю.
Бо всі вони, як гарна жінка,
Яку варт раз поцілувать,
Як тут же будете всю нічку
Ви те й робить, що — повторять,
І ще, і ще їх всіх читать.
7.4.2015 р.
241
ОДВІЧНЕ ЗЛО
Ти жив завжди, як та ворона,
Як глянуть, ніби, й не маньяк.
Для тебе не було закона,
І жив завжди ти, як жебрак.
Ти по натурі рвач, як юда,
І вже, як в когось щось візьмеш,
То хай хоч одірвуть і руки,
А взяте вже, не — повернеш.
Для тебе друг, це — алкоголік,
Хто має пляшку і п’ятак,
О, там ти справжній трудоголік,
Й поговорить! Ого — мастак!
Живи, Сергійку, ти як знаєш,
Ти знаєш в чім твоя біда,
Що міри ти зовсім не маєш,
Й в житті живеш, як коляда.
Там щось поцупить, там украсти,
А там хоч чорта обдурить,
Для тебе це не так важливо,
Аби, щоб випить й закусить.
То в тебе чогось не хватає,
А то і зовсім не було,
Отак по світу й сновигаєш,
Немов, якесь одвічне зло.
Ти більше схожий на урода,
І на людей не нарікай,
А як зробив комусь ти шкоду,
То хоч прощення попрохай.
6.4.2015 р.
ТИ ЯК НАТЯГНУТА ТЕТИВА
Ти хоч і гарненька дівиця,
Але давно вже не жар-птиця,
І хоч ще ти, як кінь ретива,
Але то вже не та тетива.
15.4.2015 р.
242
ВЖЕ ПО САДКУ ГУЛЯЄ ДЕНЬ
Вже по садку гуляє день,
І з вітром шепчуться берези,
І посміхається женьшень,
Немов, Гаврило до Терези.
Хазяйка згукує курчат,
І доїть вже в хліві корову,
А свині на весь хлів кричать,
Варто почуть чиюсь розмову.
Гусак, що вибіг із хліва,
Повів на став свою гусиню.
А кіт, як рись серед двора,
Плигає кізочці на спину.
11.4.2015 р.
ЄВА
Всіх красунь яких я мав,
Я б на тебе поміняв,
Ти грудаста, діва Єва,
Й не кричиш завжди, як рева;
Підігрів відро води
І роби — туди й сюди.
Й головне, що ти фірмова,
І як тільки, так й — готова.
Положи тебе на піч
І качай хоч… цілу ніч.
Підігрів і ще води
Й знов роби — туди й сюди.
Щоб робила вся Планета,
Щоб не та її котлета?
7.4.2015 р.
КОЛИ БУРЧИТЬ У ГОЛОВІ
Народ потрібно накормить,
А потім — ніжить і смішить,
Бо як бурчить у животі,
То не до сміху, паничі.
17.4.2015 р.
243
МИ СТАРІЄМО
Ми старіємо не по роках, а по днях.
Ми колись рахували життя роками,
А сьогодні вже днями.
І що робити лишається нам,
Якщо наше життя пронеслось
З нашими піснями?
І хоч ми ще співаємо пісні,
Але всі вже вони — безголосі,
Й такі занадто перерослі,
Немов старі у лісі пні.
20.4.2015 р.
НІХТО УЖЕ НІЧОГО НЕ ЧИТАЄ
Хто що про мене скаже, я не знаю,
І, якщо чесно, то й не хочу знать,
Бо я чим більш до людства придивляюсь,
Мені їй-богу хочеться кричать.
Усі рвачі і думають про себе,
А щоб із кимось поділитись — зась!
Невже так й справді нас створило небо,
Щоб кожний з нас похожий був на мрязь?
Народ наш не добрішає нітрохи,
Світ став байдужий до чужих тривог,
І кожен жде, аби тебе надути,
Бо кожен думає, що він на світі — Бог.
Ніхто про тебе не подбає,
І хоч всі кинулись в прогрес,
Та книг вже мало хто читає,
Пропав до книги інтерес.
Усім давай дівчат ціцькастих,
Щоб, як ідуть — усе гуло,
Й навколо всіх крутились Насті,
І щоб всім вдосталь їх було.
18.4.2015 р.
ЯКЩО ХОЧЕШ МАТИ РАЙ
Якщо жінка рай не має,
Значить, ти не там… шукаєш?
15.4.2015 р.
244
СИДЖУ І ЖДУ
Сиджу і жду, а час іде,
Й не знаю, чи вона прийде.
Аж бачу — інша вже біжить…
А що ж із першою робить?
7.4.2015 р.
ЯК ТОБОЮ НЕ ГОРДИТЬСЯ
Ой, ти Ара, славу маєш,
Хлопець ти, мов їжачок,
Всіх дівчат ти виручаєш,
Й вже добравсь до жіночок.
У трьох фірмах ти працюєш,
Вундер-кінд. Ну що сказать?
Більше грошей пропиваєш,
Ніж встигаєш зароблять.
16.4.2015 р.
КАТЕТОР
До сестри прийшов професор,
Й їй сказав:
— Дістань катетор,
Хочу спробувать прибор,
Чи підійде мій укол?
Й хоч сестрі було не ловко,
Та до нього:
— Пан професор,
Якщо в вас ще справна голка,
Підійде любий катетор.
19.4. 2015 р.
ЯКЩО ТИ БОСИЙ!
А ні дітям, а ні внукам
Не давай відразу все,
Бо як взнають, що ти босий,
То ніхто і не зайде.
6.5.2015 р.
245
ПОКИ ТЯГНУВСЬ ДО ШОКОЛАДУ
Сьогодні в мене все позаду,
Куди ж подівся оптимізм?
Поки тягнувсь до шоколаду,
То й цукор з’їв капіталіст.
8.4.2015 р.
ХИТРА КИЦЯ
Як же ту спіймати кицю,
Що сховалась під спідницю?
Тре’ туди де та сидить,
Видно, котика пустить.
А як котик знайде кицю,
То й забудуть про спідницю.
17.4.2015 р.
ПРО ІДЕАЛІВ
Серед розвалин і завалів
Ходив й шукав я ідеалів.
Та, де й куди б я не пішов,
А ідеалів не знайшов.
17.4.2015 р.
ЗА ДРУГА ХОЧ У ВОГОНЬ
Я постояти міг за всіх,
І не вважав я це за гріх,
А от за себе постоять,
Не міг ніколи, от вам як!.
8.4.2015 р.
ЯКЩО ТИ ГОЛИЙ
Якщо хворий приносить прибутки,
Для лікарні це — здобутки,
Й поки хворий гроші має,
То про нього й лікар дбає.
Бо кому потрібний хворий,
Якщо він, як жопа голий.
8.4.2015 р.
246
ПІЗНО ГОВОРИТЬ
Жидом буть я не хотів би,
Бо не вмію я дурить,
А євреєм і хотів би,
Та вже пізно говорить.
20.4.2015 р.
ВОВІ ПУТІНУ
Ось пройде багато років,
І колись згадає світ,
Що колись жив у Росії
Найстрашніший людоїд.
18.2.2015 р.
НЕ ЛЮБЛЮ П’ЯНИЦЬ
П’яниць не люблю ні чужих, ні своїх,
Хоч випити б міг я не менше від їх.
19.4.2015 р.
ЩО ТАКЕ РОСА?
Трудова коняка бути красивою не може.
Бо то хіба, скажіть, краса,
Якщо вона тягне і плаче
Хай буде дощ там, чи роса?
20.4.2015 р.
ДОБРІ ЛЮДИ
Якщо красу ти раптом втратиш,
Тоді навік забудь про свято.
А, щоб краса твоя не в’яла,
То ти роби, як тьотя Клава.
Вистав на пляжі свою сраку,
Й лежи і жди свою коняку.
І, певна будь, в нас добрі люди,
До ранку хто-небудь — розбудить.
19.4.2015 р.
247
НАРОД І РОЗВАГИ
Народ не розумнішає ні скільки,
Йому давай розваги і діру,
А решта все йому до Фільки
Бо він не знає іншу гру.
18.4.2015 р.
ХТО ТИ ТАКИЙ?
Хто ти такий, щоб воювать з народом?
Хто ти такий, щоб вчити, як нам жить?
Хто ти такий, щоб грабить ті народи,
Які не хочуть з хитрими дружить?
18.2.2015 р.
МЕНІ ЛИШИЛОСЬ НЕБАГАТО
Мені лишилось небагато, це я знаю,
Тому вже ні від кого й не втікаю,
І всім, хто просить — всім даю,
Бо дуже хочу жить в раю?
21.12.2014 р.
ЯКБИ МИ НЕ БУЛИ ДЕБІЛИ
Коли були ми ще — дебіли,
То нас ще всі жінки хотіли,
А так, як ми вже не дебіли,
То й сучки нас перехотіли.
7.4.2015 р.
ХАПАЙ ЖИТТЯ!
Як Сонце вам прогріє розум
Й розбудить ваші почуття,
Тоді не будь ти, друже, лохом
Й цілуй її, бо то — життя!
10.10.1988 р.
248
Я МІГ БИ ВСЕ ПРОСТИТЬ, НЕБІЖ
Я міг би все простить, небіж,
Тільки не вбивства й не грабіж.
19.4.2015 р.
ВЕЧІРНІ СУМЕРКИ
Вечірні сумерки веселі
Ніч потушила за селом,
І освітились всі оселі
Сімейним затишним теплом.
Сиджу за столиком в кімнаті
Й дивлюсь як світяться вогні,
А кіт муркоче волохатий,
Мов, хоче щось сказать мені.
9.9.1988 р.
ЩО КРАЩЕ?
Я хочу щоб мої вірші
Дійшли до кожної душі,
Бо, що є краще для душі,
Як Сонце, феї і вірші?
25.1.1992 р.
ТО ХІБА ЛЮДИНА?
В кожного своя є мати
І своя хатина,
А у кого нема хати,
То — хіба людина?
20.2.2014 р.
ВОВЧЕНЯТА
Дивлюсь я весь вечір із гаю на фею,
Нікого не можу зрівняти я з нею.
О, Боже мій милий, який я щасливий,
Що врешті знайшов я СВОЮ чорнобриву!
Що можу дивитись я їй в оченята,
Хоч ті ще і досі, немов вовченята.
13.3.2014 р.
249
ЗАПАМ’ЯТАЙ
Одне, браток, запам’ятай:
Сліпу завжди оберігай,
Стрінеш горбату — підрівняй,
А стрінеш злу — вовкам віддай.
17.2.2014 р.
О, ЖІНКИ!
О, пішли уже жінки,
І пішли Меланки,
Не пропустять, а ні де -
Ні одної п’янки.
15.12.2013 р.
НАТАШІ
Краще ти повз мене не ходи,
Бо руки так і рвуться до… туди.
25.3.2014 р.
ЖИТТЯ — БАЗАР
Життя це, як базар,
Де ні пройти, ні стати,
Тебе ґвалтують, як козу,
А ти мусиш — мовчати.
16.12.2013 р.
НА СХОДІ І НА ПІВДНІ
Як на Сході, так й на Півдні
Є багаті і є бідні,
А тому вже десь опівдні
Роблять всі — собі подібних.
16.12.2013 р.
ВСЕ ГІРШІ Й ГІРШІ
Люди стають все гірші й гірші.
Кому ж пишу свої я вірші?
16.12.2014 р.
250
БІЛЕНЬКА БЕРІЗКА
Ти, неначе, біленька берізка,
Що стоїть у лісі під дубком,
Як би я схопив тебе за ніжки –
Аби знав, пригостиш… пиріжком.
Як би доторкнувсь до тих тюльпанів,
Що горять малиновим вогнем,
І вгадав би всі твої бажання
Якби ти прийшла до мене днем.
17.2.2014 р.
ОТ ТАК ГРУДИ!
Варто глянуть на дівчину,
Щось стається в ту хвилину,
Які очі, які груди!..
О, рятуйте мене, люди.
17.2.2014 р.
ЩОБ ЗНАВ…
Ну ж ти, Зайчику, і сучка,
Знав би, як тебе я ждав,
І для того бутель чачи,
Щоб зустріть тебе — дістав.
А тебе, дозволь спитати,
Як би ти мене назвав?
Що не міг я стримать слово
Те, яке тобі я дав?
А колись же сам ти знаєш,
Як тебе я… виручав,
Коли, навіть, свою жінку
Ти на мене залишав.
А тепер, як не прийшов ти,
От щоб я тобі сказав,
Аби знав, який брехун ти,
То й свою б тобі віддав.
26.5.2014 р.
251
ВСІ У НАС ЖІНКИ ЧАРІВНІ
Всі жінки в нас надто різні
І до того чарівні,
Що варт глянуть в очі їхні
Й хлопці всі, немов — півні!
27.2.2014 р.
СВОЄМУ ТОВАРИШУ
ЗАЙЦЮ Л.П.
Ой, ти Льоня, ну ж і дурень!-
Все життя сидиш в гімні;
Краще б ти крутив амури,
Як засвітяться вогні.
Подивись на ті їх сяйва,
На небесну ту красу,
Що несуть нам ті красуні,
Ніби ясний день — росу.
Й поки свій город скопаєш,
І посієш там бузу,
То дівки, я вибачаюсь,
Знайдуть… іншу «ковбасу».
Ой, ти Заєць, ой ти Заєць,
Краще б випив чарочку,
Як же міг, скажи, забути
Про свою… качалочку?
То ж, не псуй собі ти жезла,
Нічого тобі тужить,
Бо наш світ тоді він пекло -
Як немає чим любить.
Й хоч начальство всім набридло,
Ці — творці земних підлот,
Та, крім них на цьому світі,
Є і справжній ще народ.
28.5.2014 р.
ТВОЯ РЕКЛАМА
В тім, що ти мужик, Обама,
Ось іде твоя реклама!
7.5.2015 р.
252
НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ
ЗАЄЦЬ Л.П.
Домінік твій хіба жид,
Що до вас приїде жить?
Хлопцю тре’ твоя та… сапа,
Як собаці п’ята лапа.
Ти часом бува не того,
Що так думаєш про нього?
Чи ж за тої хочеш хати,
Щоб і внук твій став горбатим?
Чи немає в нього батька,
Чи немає матері?
Чи ти хочеш, щоб послав він
Вас обох до матері?
Не моє це, звісно, діло
Щоб тебе повчать, Людмило,
Та як гляну я, до діла,
Ти, немов, останнє з’їла.
Думала б за мужа краще,
То — твоє найбільше щастя.
26.5.2014 р.
ПОКИ ЗАРОБИШ ГРОШІ
ПАНУ ЛЕОНІДУ
— Ну навіщо тобі гроші? —
Кум із Зайцем свариться, —
— Поки ти заробиш гроші —
В тебе й член відвалиться.
А якщо заробиш гроші
Й ні з ким буде бавиться,
Що ж робитимеш ти з ними
Як що й сам розвалися?
І нащо тоді машина,
Як же тут не смикаться?
Як дівчата постаріють
Й нічим буде тикаться?
27.5.2014 р.
253
ЛЕОНІДУ І ЛЮДМИЛІ
Зичу, друзі, вам я щастя,
Щоб не знали ви нещастя,
А щоб жить було тепліше,
Треба грітися… частіше.
Й щоб могли ви без віагри
Покорить ще Крим і Гагри.
1.1.2015 р.
ЯКЩО ЯКА ПОМАНИТЬ
Голос мій не лихоманить,
Й хоч ступив вже на межу,
Та, якщо яка поманить,
Й з того світу прибіжу.
26.4.2015 р.
ЯКЩО ГУКНУТЬ
Я жінок хоч і кохаю,
Проте, зникло слово «дай»,
І в жінок, так як раніше
Не прошу вже коровай.
А якщо якусь зустріну
То уже як щось й прошу,
То щоб спинку почесала,
Чи зварила щоб борщу.
Вже пройшли ті дні веселі
Як жінки носили піч,
Й як якась відкриє щастя,
То ще міг його всю… ніч.
Ну ж і дні були щасливі,
Що вже там і говорить,
Й варт якійсь вас поманити,
Як душа в ту ж мить біжить.
То ж, мої ви добрі друзі,
Поки ще горить той цвіт!
Не лінуйтесь й не соромтесь,
А беріть його й беріть!
Поки в вашої дівчини
От такий буде живіт.
6.5.2015 р.
254
Є ЛЮДИ…
Є люди, які себе переоцінюють,
А інших недооцінюють.
І цим себе вони знецінюють.
Бо надто впевнені в собі,
Як королі всі і царі.
6.5.2015 р.
ПРО ТУ ШТУКУ І ДУПУ
В кума, вгледівши ту штуку,
Жінка стала крутить дупу.
І до кума: — Куманьок,
Ну позич хоч на часок?
Подивився кум на Глушу,
Ніби в двері у — глазок,
— А чи варт ганьбити душу
За якийсь бо там разок?
А коли кума «спіткнулась»
Й до підлоги аж нагнулась,
Та як він те вгледів диво,
Зрозумів, що він дурило.
Що пішов й прийняв кум дозу
І давай шукать ту розу.
Кума тихо посміхнулась:
— А якби я не спіткнулась?
Кум кумі сказав сердито:
Боже ж мій! Яке корито!
5.5.2015 р.
ПОСИДИ ТИ БІЛЯ МЕНЕ
Сядь — присядь, моя кохана,
Дай на тебе подивлюсь,
Боже ж мій! Яка ти файна…
Що ніяк не відірвусь.
Дай, тобою полюбуюсь,
Дай, тобою налюблюсь,
Бо, коли на тебе гляну,
Тим, що я мужик — горджусь.
7.5.2015 р.
255
ЯК НЕ ХОЧЕШ ДУРНЕМ СТАТЬ
Перше, ніж когось судити,
Ти до себе придивись,
Чи не був ти випадково
Теж таким як він колись?
Подивись навколо себе,
І, мій хлопчику, проснись,
І не будь, як грізне небо,
Або, як голодна рись.
Подивись на ліво, право,
Хто й на чому де сидить.
І яке ти маєш право,
Взагалі, людей судить?
Не спіши людей судити,
А до їх ти придивись
І, якщо живеш ти краще,
То візьми і поділись.
Й не мішай людині жити
Тій, по честі хто живе,
Хто чуже не топче жито
І нічого не краде.
Бо у будь-якій державі,
Все належить всім людям,
А не тим пенькам іржавим,
Які ходять по б..дям.
А, якщо когось захочеш
Ти в науках обігнать,
То не спи і не лінуйся,
А старайсь — читать й читать.
То хоч знатимеш, дурило,
Що і як кому сказать,
А кому й погладить рило,
Якщо буде приставать.
Ой, ти Вася, ой ти Вася,
Що тобі і ще сказать?
Ти не вір ніколи владі,
Як не хочеш дурнем стать.
6.5.2015 р.
256
ДЕРЖАВІ
Щось не те вже небо і не ті вже люди,
Де уже не глянеш — скрізь у нас іуди.
Владу заграбастали у свої ті лапи,
І друкують гроші для своїх сатрапів.
Там когось обдурять, тому дадуть жало,
І невже це зборище схоже на державу?
А, якщо хтось інший зробить ту ж банкноту
То його направлять відбувать за шкоду.
Названа держава вас в тюрму посадить.
І ніхто їй в цьому, навіть, не завадить.
Там не маю права, там вже не моє,
І ніхто не знає, де воно й чиє?
Газ жидам належить, а кумі пальто,
А що ж нам належить? Хто нам скаже, хто?
То давай на Армію, то давай на флот,
От який в держави безрозмірний рот!
От тобі і правда, от тобі й прогрес,
Видно, що не може влада без чудес.
Що таке держава? — це могутній прес –
Все із тебе вичавить, хоч втікай в овес.
Хліб, який я виростив власними руками,
Відбере держава з вченими жидами,
Щоб пізніше здерти, як із вівці шкуру,
От яку проходять всі в нас процедуру.
Поле все не наше. От які моменти,
Так за що ж ми платимо владі аліменти?
І, якщо ще Неньку продають частково,
Відчуваю оптом продадуть вже скоро.
То ж, якщо почнеться в нас нова війна,
То війна та буде з — юдами вона.
Так що надто дуже не перегравайте,
І живіть, як вмієте, але міру майте.
7.5.2015 р.
КРАЩЕ ВЖЕ ТРОЯНДУ ЧУХАТЬ
Краще вже «троянду» чухать,
Ніж лихий язик твій слухать.
12.5.2015 р.
257
У МЕНЕ ТИ ПЕРЕД ОЧИМА
СВОЇЙ ДРУЖИНІ
О, ти моя красноречива,
Про тебе всі мої думки,
Бо в мене ти перед очима,
Навіть, якщо біжать вовки.
І от тобі признатись мушу,
Як ти зустрілася мені,
То так мені запала в душу,
Як в Новорічну ніч — вогні.
Буває так на серці важко,
І так невесело мені,
Та варт лише тобі з’явитись
І знову я, мов на коні.
Бо ти моя любов й родина,
Про тебе всі мої пісні,
Бо в мене ти завжди єдина,
Й з тобою весело мені.
Ой, ти квіточко кохана,
В кого є така краса,
Що, якщо на мене гляне, —
Оживає враз душа.
О, моя ти чарівничко,
О, моя земна краса,
Як на твоє гляну личко,
То — світліють небеса.
О, ти мій земний любисток,
Ти мій вічно дивний світ,
Як би я хотів з тобою
Ще прожить багато літ.
28.4.2015 р.
ЖЛОБИ
— Чому жидів не поважають?
Бо всі вони такі жлоби,
Що в нього буде з горла пертись,
А не поділиться, не жди.
6.5.2015 р.
258
МОЯ ХОТІЛОЧКА
Ти моя хотілочко,
І мій дивний цвіт,
Як же тебе хочеться
І на схилі літ.
Як верба шепочеться
І гудуть хрущі,
Взять тебе на руки
Й віднести в кущі.
Й де дрімають айстри —
Просто обійнять,
І під ясним Місяцем
Цілу ніч кохать.
Ой, Світлано ти Світлано,
Ти моя веселочко,
Бо для мене ти, кохана,
Вічно, як цукерочка.
28.4.2015 р.
СВІТЛАНІ
Що б ти не робила, що б ти не творила,
Я тебе однаково люблю,
Будь ти хоч й горила , хай би вже й побила,
Та від тебе вже нікуди не піду.
Будь ти хоч патлата, й навіть, кимось м’ята
Я тебе — нікому не віддам,
І хоч ти порою навіть й дуже клята,
Та не налюбився ще тобою й сам.
Ой, ти Света — Света, ти моя котлета,
Ти моя діброва, ти моя комора,
Ну чому так хочу я завжди до тебе?
Бо без тебе, люба, то вже інше небо.
Й скільки б не торкався до твоєї попочки,
То п’янів від неї — більше, як від «стопочки».
2.5.2015 р.
259
ЯКЩО ТИ ДРУГ
У житті ніколи не прощу я зради,
Особливо жінці тій — яку люблю,
Й хоч жінок гулящих я й не призираю,
Та, проте, ніколи їм я не грублю.
А якщо ти друг мій, або мій товариш,
Ти завжди для мене це як — друге Я,
А тому на друзів тільки й покладаюсь,
Хоч у мене також є й своя сім’я.
Бо за свого друга я в вогонь, і в воду,
Будь то море Лаптєвих, будь то буде Буг,
Бо якщо поет ти є мого народу,
То, я, певен, будеш і мені ти друг.
29.4.2015 р.
АВАНТЮРИСТ
ПАНУ ЖИРИНОВСЬКОМУ В.В.
Дивлюсь на вольфовича вову
На цього хлопця-«русача»,
Який, куди б він не пішов би,
Пройти не може без меча.
Ви ось пригляньтеся до нього
До цього юди-циркача,
Та він, як когось не образить,
Стає, як зінське собача.
О, апетит у цього жида,
Щоб міг — всю б землю проковтнув,
А каже, ніби він не гнида,
Ну хто про нього з нас не чув?
Бо хіба ж міг він, щоб не дурень
На всю Росію всім сказать,
Що Україна, це — Росія,
Це ж який треба розум мать!
Погано вчився, дядя вова,
Ну що про тебе й ще сказать?
Що в голові твоїй полова,
Яку пора в утиль здавать.
5.5.2015 р.
260
ОТ БИ ЗНАЛА!
Ми йшли, де вишня квітувала,
Ти повторяла:
— От би знала…
— Усе що ти повинна знати -
Взнаєш, як прийдемо до хати.
А як раніше хочеш знати?
Прийдеться тут штанці знімати.
16.5.2015 р.
ЩО МЕНІ РОБИТИ?
Ноги вже погано носять,
Голова весь час болить,
Що мені, порадьте, люди,
Як надалі його жить?
Вийду в поле, подивлюся —
Як щебечуть явори,
То вже й сам на себе злюся,
Що уже вихожу з гри.
А як гляну, як берізки
Із вітрами гомонять,
Так і хочеться за ніжки
Всіх відразу обійнять.
Світ від мене закриває
Голубе своє вікно,
А цвіркун в траві співає
На усе моє село.
Ноги вже мене не носять,
Голова весь час болить,
А як жінка поруч ляже -
Забуваю все за мить.
Ой ти горе моє, горе,
Що мені, скажіть, робить?
Бо як жінку я побачу,
То ще хочу жити й жить.
9.5.2015 р.
261
ДАЙ ТЕБЕ Я ПОЦІЛУЮ
Сядьмо, люба, під вербою
Й поговоримо з тобою –
Про любов, про наші будні,
Про минулі дні й майбутні,
Про твою веселу вдачу,
Про наш дім, про нашу дачу.
А тепер свою святую,
Дай тебе я поцілую.
8.5.2015 р.
КОЛИ ТИХЕНЬКО ГОВОРИЛА
Коли вона тихенько говорила,
Ви не повірите — росли у мене крила,
І я б готовий в ту хвилину,
Як тигр, схопити ту дівчину.
Та тигр не вийшов з мене, Міша,
Вона накинулась раніше.
16.5.2015 р.
НЕВІДОМІ НАМ КРАЇ
Ми всі полинемо тихенько
У невідомі нам краї,
Де наші предки спочивають
На орендованій землі.
9.5.2015 р.
ЩОБ ДРУЖИНА НЕ ГУЛЯЛА
Щоб дружина не гуляла
Подаруй їй сім кролиць,
Щоб все літо зілля рвала
І було не «до дурниць».
Бо як ті почнуть плодиться —
Більш прийдеться зілля рвать,
А тому хіба дружині
Буде час коли гулять?
2.5.2015 р.
262
ОТ БИ В ТУ КОШАРУ
От би в ту мені кошару,
Де дівчата реготять,
Та по кожній з них пошарить,
Як почнуть лягати спать.
Уявляю вереск, зойки,
І дзвінкий дівочий сміх,
Як прижать якусь до койки,
І добратись до їх втіх.
7.5.2015 р.
ЩОБ ПОВІЄЮ РОДИТЬСЯ
Щоб повією родиться
Тут потрібно ще й гордиться,
Бо не кожне, братці, ложе
Обслужить за ніч вас зможе.
Як же тре’ людей любити,
Щоб роками всім служити?
Та за ту роботу, Зоя,
Треба дать їм всім — Героя.
10.5.2015 р.
КОЛИ ПОРУЧ ЖІНКА
Всі місця в жінок бентежні -
До яких не доторкнись,
І можливості безмежні,
Щоб, торкнувшись, обпектись.
Жінка, це продукт кохання
Й варт до неї підійти,
Як з’являються бажання,
Від яких вже не втекти.
Жінка — це таке створіння
Й поки в неї не війдеш,
І не виллєш все терпіння,
Хрін від неї ти підеш.
Жінка, це таке створіння
Варт відкрити їй пупок,
Руки так до нього й рвуться,
Щоб погладити чубок.
11.5.2015 р.
263
Я СЛАВЛЮ ЖІНКУ
Я славив й славлю жінку,
Й хоч знаю жінка — зло,
Та, щоб не та в їх лійка,
Хто б знав щось про добро?
11.5.2015 р.
НЕ РОЗДАВАЙ ВСІ ПОЦІЛУНКИ
О, люба ти моя чаклунко,
В тобі всі радощі земні,
Не роздавай всі поцілунки,
Залиш хоч трішечки й мені.
10.5.2015 р.
ЗОМБІ
Про тебе й досі мої згадки,
Й про ті веселі юні дні,
Як оголяла всі загадки,
Ті, що приносила мені.
Таке хоч вбий — не забувають,
Бо ті всі згадки, як вогні
Ще й досі пам’ять обновляють,
Й весь час ворушаться в мені.
У молоді літа це — бомба,
Яку не можна обійти,
Бо, глянувши, стаєш, як зомбі
Як раптом в дім приходиш ти.
Ну що у них там особливе?
Ноги як ноги, та вони
Настільки звабливі й вродливі,
Що неможливо їх пройти.
А як до них ти доторкнешся,
Й по ним рукою протягнеш,
То хай вже десь хоч бомби рвуться,
А ти від них вже не підеш.
Звідки у них, скажіть, та сила,
І звідки в них отой магніт,
Що вмить з’являються в нас крила,
Й стає вже зовсім інший — світ.
12.5.2015 р.
264
ХІБА ТО МУЖИК?
Я думав, що жиди розумні,
З них є й дурніші ще, ніж ми,
Бо хіба зможе жид розумний
Не дать сусідові води?
Ти, ніби й гарне зробив діло,
Та краще б не давав води,
Тоді, можливо, я б й не відав
Які ж насправді ви жлоби.
Ти самовпевнений і жадний
Як кажуть всі, до — нікуди,
І хлопець ти хоч з виду й справний,
Але за Дуську вже прости!
Бо ти не воїн й не товариш,
А просто, як говорять — пшик…
Бо, якщо муж боїться жінки,
Так то хіба, скажи, мужик?
12.5.2015 р.
КОЛИ МИ СТАРІЄМО?
Як жаль, що роки пролетіли,
Як зайчик десь у далину,
А ми коли вже перезріли,
Кому ми тре’ тоді, кому?
Як ми багато ще не знали,
Що всі Прем’єри — молодці,
В яких давно вже, вибачайте,
Ми сидимо всі — на кінці.
13.5.2015 р.
ПУТІНУ
От настали в нас години,
Все в нас роблять для людини:
І гармати й міномети,
Щоб місить з людей котлети.
Як же всім нам не радіти?
І не радувати світ,
Як уже сьогодні й діти
Знають: вовочка - бандит.
7.5.2015 р.
265
ЗМІЯ
Гарна жінка баба Глаша,
Хоч бери й кричи: ура!
А як чарку-другу вмаже -
Хоч бери й втікай з двора.
12.5.2015 р.
КЛОУН
В мене пенсія — десь сотня,
А квартплата — майже дві,
От й питаю в слуг народних,
Як же жить мені й сім’ї?
Якщо виплатиш квартплату -
Сам хоч з голоду здихай,
Як же тут не скажеш «тату» -
Дякую тобі за рай.
А дурний Іван гасає —
То в Москву, то в Антрацит,
А голодний дід вмирає,
Це хіба не геноцид?
Хай раніше мерли люди,
В нас від голоду й журби,
А сьогодні, де не глянеш -
Скрізь є сало, хліб, гриби.
Їж! -чого душа бажає,
Весь базар в одних харчах,
Та в людей грошей немає,
Це хіба, скажіть, не жах?
Й це в той час, як йдем в Європу,
Де не глянеш — скрізь харчі,
Бо всі гроші йдуть на воду,
На квартплату, газ й мечі.
Так ото й живуть старенькі,
Але клоун наш цвіте,
Що старенькі помирають,
Хоч і все навколо є.
13.5.2015 р.
266
МИ ВСІ ГОТОВІ У ПОХІД
Ураган за ураганом
Над Вкраїною реве,
Що уже і сам не знаю,
Хто кого й за що… довбе?
Як раніше не літають
Понад вербами хрущі,
І уже, куди не глянеш, —
Вимирають майже всі.
В небесах ганяють тучі,
І всі дні гримлять громи,
Що ж це з нами, хлопці, буде
І куди ідемо ми?
І невже народ російський
І та хунта, що в Кремлі,
Того ті не розуміють,
Що ті творять на землі?
Багато ми жили віків,
Немов, у джунглях бедуїни,
Та вдячні путіну за те,
Що об’єднав він Україну.
І що тепер і Захід й Схід
Усі Бандерівцями стали,
І ми готові у похід,
І нас уже не так і мало.
І хоч говорять — ми хохли,
Але уже і не примати,
Тому і йдемо ми усі
Гуртом державу визволяти.
Бо сила духу — наш оплот,
І знаємо, за що воюєм,
За нашу Неньку, за народ,
За нашу волю і за Юлю.
Перемагають не царі,
Перемагають не гармати,
Перемагає той народ,
Якому є що захищати.
15.5.2015 р.
267
ЦЕ МЕНЕ НЕ ОБХОДИТЬ
Це мене вже не обходить:
Хто, коли й до кого ходить?
12.5.2015 р.
ІДЕ КИЦЕНЬКА
Іде Киценька біленька
І на хлопців глипає:
Ану, хлопці, признавайтесь,
В кого з вас ще дибає?
13.5.2015 р.
ТРОФЕЙНІ ДІВЧАТА
Їдуть й їдуть до нас феї,
Кажуть, що трофейнії.
— Хто ви й звідки? — в їх питаю.
— З фабрики кофейної.
13.5.2015 р.
НЕ ЖАЛІВ ОРДЕНІВ
Хоч який був Йосип Сталін,
Але мав багато сталі,
І для всіх своїх синів
Не жалів він «орденів».
12.5.2015 р.
ЯК БУЛО П’ЯТНАДЦЯТЬ
Як було п’ятнадцять десь мені від роду,
То любив занадто я живу природу…
І просив в Марії, щоб дала… мені,
За що обіцяв їй Сонце і гаї.
Обіцяв усе я їй, але це між нами,
За те, що ховала та в себе між ногами.
Ну, а ти, Маріє, дати пожаліла,
От тому так рано ти і постаріла.
А сьогодні, люба, вже б за ту перлину
Я б тобі не дав би вже б і половину.
16.5.2015 р.
268
НЕ ПРО ТЕ ПИШУТЬ
От про що потрібно нам усім писати,
Про дівчат веселих, про дівчат кирпатих,
Про дівчат, що вміють ворушити тишу,
Тих, про кого зараз в нас уже пишуть?
16.5.2015 р.
НАРОД НЕ МОЖНА ПОКОРИТЬ
Людська община, як суцільний ліс,
Яка сама себе і захищає,
І чим густіше ліс той проросте,
То ураган його вже не здолає.
Так і народ, який би він не був,
А якщо буде боронить державу,
Її не подолає, навіть, кнур
Той, що з Кремля, як цуцик позирає.
16.5.2015 р.
ЯКЩО ДІВЧИНА МОЛОДА
В молоді літа дівчині
Можна й в лазню не ходить,
Бо її і так оближуть,
Варто з хлопцями дружить.
16.5.2015 р.
Я НЕ ЛІЗУ В ДУШУ ЛЮДЯМ
Я не лізу в душу людям
В ту, де бачу пустоту.
А як бачу люди люблять,
Просто так їх не пройду.
Ну про що, скажіть, у лісі
Можна з вовком говорить? -
Якщо він завжди голодний,
Й вічно жде, щоб когось вбить.
17.5.2015 р.
269
У КОЖНОГО СВОЯ МОРАЛЬ
СУСІДУ ПО ДАЧІ
Ні на словах, і ні на ділі
(І це повинен кожен знать!),
Що я, якщо щось винен Мілі,
То мушу тут же і віддать.
І хоч мені ти не огидний,
Та не терплю в житті жлобів,
Бо, якби був ти хлопець бідний,
То я б тебе ще зрозумів.
Тебе я вчити не збираюсь,
Бо знаю: в вас своя мораль,
Та в тім, що думаю — не каюсь,
Хоч, як відверто, трохи жаль.
Жаль, що мене не розумієш,
Й надії теж не подаєш,
А може ще й порозумнієш,
Якщо й ще нижче не впадеш?
Отож, як хочеш жити мирно,
То ти сусіда не вини,
Й не відвертай від нього морду,
Якщо не чинить він біди.
І, якщо хочеш бути паном,
І бути справжнім мужиком,
То краще мати вже коханок,
Ніж в жінки буть під — каблуком.
Я думаю, що ми з тобою
Давно уже не диваки.
Дружину, звісно, треба слухать,
Але робити — навпаки.
Я думав, ти людина — честі,
Але, насправді, ти — ніхто,
А я тобі ще чомусь й вірив,
Що ніби й справді ти на сто.
Тепер, Истархову я вірю,
Що він про тебе написав,
Що вам лиш можуть дурні вірить,
Хто з вами діла ще не мав.
17.5.2015 р.
270
Я ЖИВУ НА УКРАЇНІ
Я живу на Україні -
На своїй святій землі,
І її я не покину
У тяжкі для неї дні.
Так, як це в нас справно робить –
Богом признаний народ,
Як хтось бубликом поманить,
То завжди відкритий рот.
Бо усі вони, як птахи,
Де тепліше — всі туди,
Як до моря черепахи,
Мов, до смачної їди.
Ой, ти поле моє, поле,
Жовто-синя далина,
В нас одна з тобою доля
І одна на всіх земля.
17.5.2015 р.
МОЯ ПОЗИЦІЯ
В тебе позиція своя.
Моя для тебе не годиться,
Та це не значить, що з тобою
Ми маєм лаятись і злиться.
І будь ти бідний чи багатий,
Тут головне утямить суть,
Хто ж з нас насправді винуватий
Й кого, як кажуть, треба взуть.
І нічого тут ображатись,
І хай Господь мене простить,
Я хочу мирно сперечатись
І з усіма, як люди жить.
Щоб ми могли і ще стрічатись.
І так же само й ще дружить.
Бо з нас ніхто того не знає
Скільки ще нам лишилось жить.
Бо хто себе сам поважає,
Той і людей не ображає,
Бо як не зможемо прощать,
Той нас не будуть поважать?
16.5.2015 р.
271
БУЛО КОЛИСЬ…
Коли були в гаю з тобою,
Тоді ще друг мій був трубою,
А зараз бідненький лежить,
І, ніби песик скавулить.
20.5.2015 р.
МИ ВСІ НА СВІТІ ОДНАКОВІ
Жиди вони і ваші й наші,
Усі до одного такі,
Та правди нам вони не скажуть,
Хоч би й ревли ми, як бикі.
Але і в них є що повчитись,
І в цьому всі вони праві,
Бо ті своїх хоч розуміють,
А ми чомусь не ті й не сі.
Ми всі на світі однакові,
Й також могли б всі панувать,
Якби не стали ще і досі,
Хто з нас дурніший? — вияснять.
Ми всі на світі однакові,
І кожен пнеться панувать,
Та українці — щось робити,
А от жиди всі — керувать.
Та є і ще в них чорне місце,
Що жадні ті, немов чорти,
Що й після себе… ладні з’їсти,
Й хитрющі всі, немов коти.
У їх нема, як в українців -
Щоб друга в гості запросить,
І, як брати наші — слов’яни —
Друзів по повній пригостить.
А якщо жид тебе запросить,
То буде чарки рахувать,
Скільки ви будете в ту чарку
Разів горілку наливать.
Та є у них і гарна риса,
Що люблять книги ті читать,
А наші дурні, так сказати -
Люблять їх жопи підтирать.
20.5.2015 р.
272
МИ — МУЖИКИ
Ми — мужики, ми люди — вільні!
Тому й шукаємо жінок — цивільних.
Ну як же можна якій відмовить,
Якщо у всіх їх, як промінь брови?
Ну як же можна відмовить жінці,
Якщо ті манять більш, як червінці?
І ладні кожній служити жінці -
За поцілунки, як за червінці.
І ми, звичайно, жінкам всім вірні,
Бо кожна нова, як дні весільні.
Ну як же можна відмовить жінці,
Як друг чекає її в ширінці?
Бо хай з них котра ледь перегнеться,
Як друг мій, певен, зразу — проснеться.
О, хлопці-хлопці, що з вами сталось?
Стільки не дай вам, то все вам — мало.
Якщо з вас кожний в період гону -
Готовий кожну проткнуть з розгону.
18.5.2015 р.
НЕХАЙ ЖИВУТЬ
Ми всі говоримо, що ніби — вільні,
Які ж ми вільні, як ми — невільні?!
Й куди не підем, то як — студенти,
Які живуть на аліменти.
Як в кожнім місті і установі –
Скрізь українці, але вже нові.
Й куди не глянеш, одні –іуди,
А де ж, — хто скаже, — де наші люди?
А хто ж усіх нас зробив рабами?
Як не іуди ті що з рогами.
Чи наша Рада того не бачить,
Як Україна наша батрачить?
А що мені, скажіть, належить?
Куди дівався мій мільйон? —
Й чи хто мені його поверне?
Хай скаже нам їх — Соломон.
20.5.2015 р.
273
ІМПЕРІЯ ЗЛА
Усі когось боятись мусять -
Або царів, або Богів,
Бо, хто нікого не боїться -
Ті всі нагадують ослів.
Візьміть для прикладу, ви вову -
Цього Кремлівського козла,
Який нікого не боїться
І став імперією зла.
О, вова-вова, як же міг ти
Підняти руки на народ,
Та, щоб вони тобі відсохли
А з нею й твій картавий рот.
О, скільки злості в тебе, кате,
Чи ти до цього уже звик?
Що перевершив й вову — брата,
В якого, як в кози — язик.
О, вова-вова, символ злості,
Ти став, немов, собачий… буй,
О, як би я твої всі мощі
Віддав чортам на сабантуй.
19.5.2015 р.
БЕДУЇН
Ти так любиш Україну,
Так як я люблю п’яниць,
То ж не будь ти бедуїном
Й не мели мені дурниць.
Тебе виховали німці
Зразу видно — о-го-го!
Що ти став вже нападати
На чужого й на свого.
Хто ти й де твоя країна? —
Докажи, що ти не гей,
Щоб на тебе міг сказати,
Що не жид ти, а — єврей?
17.5.2015 р.
274
ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!
Любий мій, хороший друже,
Не хвались собою дуже,
Ти зробив вже все, що треба,
Тож, обійдусь вже й без тебе.
18.5.2015 р.
КНУРІ І ЖЕРЕБЦІ
Ми всі кнурі і жеребці,
І в цьому дивного нічого,
Хоч і самі ми на кінці,
Хоч і не знаємо, у кого?
Ми всі кнурі і жеребці,
І в цьому можна не вагатись,
А жіночки нам всім дані,
Щоб нам було з ким розважатись.
То ж і любуймось, як є з ким,
Поки ще квіти нас ті манять,
Поки з нектаром ще вони,
І наші душі вони ранять.
У кожного свій вік і час,
Життя летить, як сяйво світла,
Отож, і нічого чекать,
Як ваша квітка вже розквітла.
Колись жінок любили вірних,
А зараз всіх — які дають,
Бо поки знайдеш жінку вірну,
То і невірних розберуть.
18.5.2015 р.
ГОЛОВНЕ СПІЙМАТИ ДУМКУ
Головне спіймати думку
І відразу розкрутить,
І тоді відразу взнаєш,
Що за нею там сидить?
20.5.2015 р.
275
МІЙ ДЕВІЗ
Мій девіз, — сказала Настя, —
Не жаліти хлопцям щастя,
І хто просить, всім — давати,
А чого б від гарних хлопців
Те добро, скажіть, ховати?
Ну побалується трохи,
Згонить, як говорять — «злість»,
І положить на те місце,
Із якого тільки зліз.
20.5.2015 р.
ЩОБ НЕ БУЛО ЛЯКЛИВОСТІ
Якщо хочеш, щоб у тебе
Не було лякливості,
То тоді потрібно, брате,
Жить по справедливості.
24.5.2015 р.
ЯКЩО ТИ МУЖИК
Якщо тобі води вже жаль,
То це твоя уже печаль.
А якщо жадний, як шмаркач,
Візьми три гривні і не плач.
Бо мужа Бог створив для того,
Щоб не боявся він нікого.
А, якщо муж боїться баби,
То чим же кращий він від жаби?
23.5.2015 р.
КОЛИ ЦВІТЕ ЖИТО
Коли цвіте у полі жито,
І ледве шепче вітерець,
О, як би я хотів відкрити
Той скарб, що дав тобі Творець.
24.5.2015 р.
276
ПОДИВЛЮСЬ Я НА КИРИЛА
Подивлюсь я на Кирила -
Патріарха — брехуна,
Що охота взяти швайку,
Й заколоть, як — кабана.
7.4.2015 р.
ЩО МИ РОБИМО ВНОЧІ?
Голова уперлась в Космос,
Розум далі десь поліз,
Де ж це ті, що зорі косять
Й викликають всіх на біс?
Де ж це ті Боги патлаті,
Що до їх ведуть сліди,
На якій вони посаді,
Й поховалися куди?
А, якщо Боги і справді
Як говорять — десь живуть,
То чого вони чекають
Й чорта путіна не вб’ють?
Чого ждуть, чого чекають,
Й десь невидимо гудуть,
Чи, можливо, всі чекають
Поки й Космос підірвуть?
Чого ждуть, чого чекають
Ті серйозні паничі?
Чи за нами підглядають,
Що ми робимо вночі?
У селі музики грають,
Вибиває барабан,
А Боги всі бенкетують,
Бо не бачать наших ран.
За Дніпром ревуть гармати,
Місяць, ніби хуліган,
А Боги сидять й чаюють,
Й п’ють мабуть в раю калган.
20.5.2015 р.
277
ПРО ВІРНІСТЬ І СІРІСТЬ
Вірних жінок, — скажу, — Микола,
Я не стрічав в житті ніколи,
Та й жінці варт розставить ноги,
Як всі збиваються з дороги.
Й поки та сотню не вполює,
Вона нікого не почує.
От всі вони які мисливці
Ці амазоночки-сміливці.
А ми говоримо про вірність,
Хіба це є не наша сірість.
А ті, хто вірш цей прочитають,
То хай також про це все знають.
Що вже не ті сьогодні люди,
Не ті вже Валі, не ті Люди.
І як раніше, — скажу з журбою, —
Не дорожать вони… собою.
Й поки вона не схопить СПІДу
То і до ЗАГСу вона не піде.
Бо всі жінки — вони, як оси
Й летять туди, де — медоноси.
20.5.2015 р.
КАМАСУТРА
Теща про фей багато знала,
Тому й мене попереджала:
— Не вір жінкам, не вір ніколи,
Якщо не хочеш мать приколи.
Бо варт на неї вам подивитись,
Як тут же буде до вас тулитись.
І ти забудеш тоді дружину,
А разом з нею й свою дитину.
О, теща — теща, яка ж ти мудра,
Немов, індійська камасутра.
Чому ж ти доньку свою не вчила,
Аби до хлопців та не ходила?
20.5.2015 р.
278
ПРО ДУМКИ
Думки, вони, як зорі в небі,
І нас гукають всіх до дій,
Що вже не знаєш, що й робити,
Як прилетить той зразу рій.
Буває гонишся за ними,
Щоб хоч одну із них спіймать,
Ну, а вони, як спритна кішка,
Гляди й покажуть тобі зад.
А інший раз їх стільки прийде,
Та ще й такі, як шершень — злі,
Що вже і сам ти їх боїшся
Ото й складаю в штабелі.
І все ж радію, коли можу
Зібрать як більше тих думок,
Бо з ними йду, як з автоматом,
І не страшний ніякий вовк.
22.5.2015 р.
ПРОСТІТЬ МЕНЕ!
Простіть мене, і мертві, і живі,
Якщо вам шкоду заподіяв,
Як мав я вавки в голові,
І не за правилами діяв.
У молоді літа всі ми
Буваємо неадеквантні,
І вперті всі, як барани,
Хоч з виду файні і галантні.
Ми зневажаємо повагу,
І маємо безмежну впертість,
Яку приймаєм за відвагу
І неабияку майстерність.
Бо впертість, то — хвороба віку,
А ще коли ми молоді,
Що робить з кожного каліку,
Й надовго вавки в голові.
Зараз це все я розумію.
Й, схиливши голову, я каюсь,
Тому і ще раз, люди добрі,
Я перед вами — вибачаюсь.
22.5.2015 р.
279
ТУПА, ЯК СТУПА
Сусід, в якого євро вікна,
Завжди він бідкавсь, ніби бідний.
І от, нарешті, диво з див:
Яку він бабу відхватив!
Що кожен ахнув, як побачив,
Ніби він випив бочку чачи.
І хоч тупа вона, як ступа,
Зате ого — яка там дупа!
22.5.2015 р.
КРИК ДУШІ
Вірші пишу не для розваги,
Бо це вже, ніби — крик душі.
Бо люди стали, ніби гаги,
Що й нікому читать вірші.
В душі зароджуються бомби,
Що вже й не знаю, що робить?
Щоб познімать з усіх ті ромби,
Що заважають людям жить.
Бо в нас, як хто одержить бляшку,
То думає, що вже — ОГО!
Що забуває й про Наташку
Й, навіть, про ближнього свого.
22.5.2015 р.
ЧОМУ ЦЕ МІЙ СУСІД НЕ П’Є?
— Твій що сусід уже не п’є?
— Не п’є, бо грошей жінка не дає.
22.5.2015 р.
Я ДУМАВ ТЕЖ
Я знаю, хваляться жиди,
Що всі розумні, мов вони,
Я думав теж, що ті розумні,
Та є й між ними справжні дурні.
22.5.2015 р.
280
ЗАГАДКА
Сам, ніби й мозку він не має,
А от усіх людей повчає. (інтернет)
22.5.2015 р.
ГОЛОВНЕ НЕ НОГИ
Головне не ноги, а те, що між ними,
Так само як в хлопця, так само й в дівчини.
Від чого стаємо всі ми жеребцями,
Як раптом знайдеться кобилка між нами.
Подивись в її ти очі,
Що заманюють в свій стан,
І такі дарують ночі,
Мов, навколо — ураган.
Подивись в її ти очі,
Що горять, як Оріон,
І такі дарують ночі,
Що кудись зникає сон.
Й хоч про смаки не говорять,
Й мало вірять в чудеса,
Та не вірте всім хто каже,
Ніби секс, то — не краса.
25.5.2015 р.
ПО САДКУ ЛІТАЄ ДРОЗД
По садку літає дрозд,
А дроздиха гониться,
— Може скажеш ти мені
Чом мене сторонишся?
Ну зустрів дроздиху іншу –
Погуляв деньок і годі,
Скільки ж можна свої яйця
У чужому гріть городі?
26.5.2015 р.
281
АВАНТЮРИСТ
О, люди-люди, чого вам треба,
Яка у війнах у вас потреба?
Чого сьогодні вам не хватає,
Що кожен з вас, як вовк гасає?
Гляньте на путіна, на цього монстра,
Хто де ще творить такий розбій?
Що палить села, людей вбиває,
І всіх вже дурнів підняв на бій.
Гляньте на нього — на цього вбивцю,
Хто ще де творить таке як він?
Людей вбиває, неначе вівцю,
Й де він пройде — церковний дзвін.
Гляньте на нього — цього бандита,
А ще говорять, що він — артист?
І, навіть, схожий на ерудита,
А от насправді — авантюрист.
Звідки у нього та злість собача,
І той собачий апетит?
Що весь народ від нього плаче,
А він сміється, як бандит.
25.45.2015 р.
ПРО УКРАЇНСЬКУ СИМВОЛІКУ
От дожились росіяни,
А ще гоноряться,
Кажуть, що вони нічого
В світі не бояться.
А сьогодні придивіться,
Як могло так статися,
Що й символіки вже стали
Нашої боятися?
Ось скажи, що Українець
Це для них як слово — СПІД,
Як в євреїв — назви жидом
Й ти уже — антисеміт.
26.5.2015 р.
282
ВСІ ГРОШІ
Всі гроші, що ідуть Іссаку -
Проходять в нього через с…раку.
22.5.2015 р.
ЯКЩО ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТИ?
Якщо хочеш довго жити? –
То старайсь Богам служити,
Й Бог віддасть тобі пошану,
Як шанобливому пану.
26.5.2015 р.
ЩО РОБИШ ТИ ПІСЛЯ СНІДАНКУ?
— Куди це ти ідеш, Іване?
— Іду в садок на полювання.
— І кого ти там полюєш?
— Свіже повітря і зозулю.
Або, десь там серед стовпців
Ловлю думки, немов, зайців.
26.5.2015 р.
ЗА ГОРОДОМ РІЧЕНЬКА
За городом, за вигоном
Тихо річенька біжить,
Ти — не той вже, Мойша, хлопець
З ким би я хотів дружить.
Як на нього подивитись,
То, неначе, доброта,
Та от посмішка лукава,
Ніби, сітка в павука.
Ой, ти Мойша, ой, ти Мойша,
Ти не можеш другом буть,
Бо, якщо ти станеш другом,
То тебе — свої уб’ють.
Бо ти, Мойша, як та дуля,
З тебе друг, як з какі — пуля.
26.5.2015 р.
283
У ГОЛОВІ ГУДЕ-ШУМИТЬ
У голові гуде — шумить,
Неначе, море опівночі,
Ну як мені без тебе жить,
Коли твої не бачу очі?
26.5.2015 р.
НУ Й ПОГОДКА
Ну ж надворі і погодка,
На що глянеш, все — цвіте,
Гляньте ви, яка походка
В тої жіночки, що йде.
Що усе б в той час віддав їй,
Навіть, і своє пенсне,
За одну лише походку,
Ту, яку вона несе.
Ну ж надворі і погодка,
На що глянеш, все — цвіте,
Гляньте ви на ту походку
Що та в пазусі несе.
А дівчина, мов почула,
Й показала язичок:
— Так чого ж бо ти, Васильку,
Й ще стоїш, як дурачок?
26.5.2015 р.
ОЙ ДУША МОЯ, ДУША
Ой, душа моя душа,
Чим би ти й хвалилася,
Що такою, як була
Й досі залишилася.
От якби ти всі літа
Зберегти зуміла,
А то ходиш вже й сама,
Як душа без тіла.
26.5.2015 р.
284
НЕ РОЗУМІЮ ЛЮДЕЙ
Ну ніяк не розумію,
Я чомусь вже наших фей,
Всі із себе вірних корчать,
Звідки ж стільки в нас б…дей?
Всі порядні, недоступні,
Хоч бери їх всіх в музей,
А варт новим появиться -
Й знову всі біжать до фей.
Яку стрінеш оболонку,
Та також не підведе,
Й, мов, потрапиш в ополонку,
Як додому приведеш.
І нікому не відкаже,
Будь хоч тричі ти чудак,
І хоч з ким вона вам ляже,
Та не думай - просто так.
26.5.2015 р.
ЯКЩО НЕМАЄ РОЗУМУ
Краще буть іконою,
Ніж для всіх вороною.
Я б і сам, будь молодим,
Теж кільцем пускав би дим,
Й жив би так, як Одісей
Двадцять років серед фей.
Ну, а жінка хай чекає,
Як в її ума немає…
От яка вона мораль,
Як же тут не скажеш, — жаль!!!
То ж, живіть ви всі й кохайтесь,
Улюбляйтесь і не кайтесь.
І зніміть з очей полуду
Й послужіть, нарешті, люду.
26.5.2015 р.
285
НАЙКРАЩОМУ СУСІДУ
Які ж вони євреї жадні –
Це не сказать й не описать,
Які за краплю води ладні,
Навіть і Жучку покусать.
І хоч вода рікою ллеться,
Що вже й не знає, де дівать,
А, щоб з сусідом поділиться,
То треба в жінки запитать.
Як на нього подивитись,
То й не скажеш, що він жлоб,
А він ладен удавитись
Тим, що дав безплатно Бог.
Та чи варт за ті три краплі
Ще й трагедію робить?
Чи ти думаєш, як Чаплін
Будеш сотню років жить?
Чи в євреїв слова «сором»
Не існує взагалі?
А я дурень чомусь думав,
Що євреї щедрі всі.
А вони вам за спасибі,
Навіть, льоду не дадуть,
От, що значить, люди Божі
Що за «розумом» живуть.
От вони які євреї,
І хоч кожний з них мастак,
І хоч вибрані ті Богом,
А з умом щось в їх не так.
28.5.2015 р.
ВЕЛИКИЙ ВІТЕР
Сьогодні був великий вітер
І всі стежки позамітав,
Ну, а я з великих літер
СЛАВА ПАРТІЇ! — писав.
26.5.2015 р.
286
ЯК НА ЇХ НЕ ПОДИВИТИСЬ
Всі жінки ледве не плачуть,
Як на їх не подивлюсь,
Ну, а тих, що в полі скачуть,
Я чомусь і сам боюсь.
26.5.2015 р.
ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ?
Я прожив, ніби й немало,
Та не знаю й досі власне,
Що таке любов? — це щастя,
Чи приховане — нещастя?
Якщо це любов? — питаю, —
Так чому тоді страдаю?
А, якщо це є нещастя? —
То чому його шукаю?
Й так ото біжу і досі
То до — Дусі, то до — Фросі.
І чому таке буває,
Що до нього мчусь й втікаю?
І бурлить постійно кров…
Де ж нещастя, де ж любов?
28.5.2015 р.
ПІД ПОКРИВАЛОМ ТЕМНОТИ
Під покривалом темноти
Вона всю ніч була зі мною,
І ми дивились на світи,
Що розважались над Десною.
Місяць за хмарами ганявся,
Й то визирав, а то ховався,
І так на небі він розбігся,
Що, ніби кіт на ньому влігся.
А ми сиділи під дубком,
Немов, Боги на колісниці,
Й до ранку грілись тим теплом,
Що від твоєї йшло спідниці.
29.5.2015 р.
287
ЖИВУ, ЯК ГОРОХ
Не Президент я і не Бог,
Тому й живу я, як горох
Той, що росте десь при долині
Який скубуть усякі свині.
29.5.2015 р.
ТВОЯ ДИПЛОМАТІЯ
Вся твоя дипломатія
Через губки… йде, Марія,
А щоб губок не було,
Щоб тоді, скажи, було?
30.5.2015 р.
ТАМ ДЕ ДУБ
Там, де дуб у лісі ріс,
Виноград на дуб поліз,
Всівсь на самому вершку
І шумить-гуде — на всю:
— Хоч й своїх не маю ніг,
Але вищий я від всіх.
Тут Берізка до Семена,
Краще б ти заліз на мене,
Я б хоч ягідку зірвала…
І відразу замовчала.
30.5.2015 р.
БІЛЯ ДОМУ
Біля дому, біля складу
Вовк спіймав собачку Ладу.
— Так, що будемо робити?
Ти сама даси, чи бити?
— А чого, скажи, ти хочеш? —
І на нього вклала очі.
Й хоч, чого хотів, не знала,
Але хвостик свій підняла.
30.5.2015 р.
288
СОБАКОЛЮБИ
Колись, як йшли до Комунізму
Ми майже всі були прості,
А як прийшли до Капіталізму,
Й самі не знаємо — які.
Всі по хатах позакривались,
І ні гостей, і ні пісень,
І всі такі серйозні стали,
Немов, старий у лісі пень.
У всіх, у кожного ворота
По метрів три, чотири, п’ять,
І замість друзів і знайомих -
Собаки, як вовки гарчать.
Дивлюсь на цих собаколюбів
І хочеться усіх стрілять,
Бо де не глянь — собаколюби,
А де ж, скажіть, людей шукать?
Майже у всіх свої гареми,
Навіть, артисти напрокат,
Які відтворюють богеми
І люблять голенькі співать.
І ті «незаймані» чаклунки
За той смердючий прілий бакс
Несуть свої всім поцілунки,
Й комплект усіх своїх прикрас.
То який рай ще людям треба
Тим, що моралі всіх нас вчать?
Отим горилам й їм подібним,
Яких давно пора вбивать.
А ми їм молимось, як Богу,
І кричимо їм всім– УРА!
І очищаємо дорогу
Банді, яку вбивать пора.
30.5.2015 р.
ЩО ЦЕ В ТЕБЕ?
Як роздягнулася Тетяна,
То впала тут же вверх ногами.
А Гриць, як глянув на ті… шрами:
Хто ж це тебе отак поранив?
30.5.2015 р.
289
МОЇ СНАРЯДИ
Мої снаряди це — вірші,
Ну, а думки, це як — гармати,
Й ними стрілять я буду всіх -
Хто буде Неньку грабувати.
29.5.2015 р.
ЩОБ ХОТІЛИ ВИ?
— Щоб хотіли ви? — у Єви
Запитали кавалери.
— Я б хотіла, щоб Леви
Все, що їм скажу — змогли!
30.5.2015 р.
КОЛИ ТЕБЕ НЕМАЄ…
Коли тебе немає, Олю,
То щось мов робиться зі мною,
Ходжу по хаті, як лунатик
Й весь час дивлюсь на твій халатик.
30.5.2015 р.
БАЩЕНКО СЕРГІЮ
Де б Сергій не працював,
Скрізь, що бачив те й хапав,
Й ось, нарешті, той п’яничка,
Навіть, й дядька обікрав.
Дядько тут же з кулаками:
— І не соромно тобі?
Як до цього ти додумавсь -
Красти в дядька, і в рідні?
— А мені, — сказав Серго, —
Красти байдуже в кого,
Чи в чужого, чи в свого,
Було б тільки красти що.
30.5.2015 р.
290
НІКОЛИ НЕ ВІРТЕ
Ви не вірте, добрі люди,
Що колись жид стане другом,
Хай з яким би був він видом,
А залишиться він — жидом.
30.5.2015 р.
КОМУ СЛУЖАТЬ ТІ МУЖІ?
Адвокати, скільки знаю,
Це звичайні торгаші,
Й гроші ті не заробляють,
А їх просто рвуть з душі.
Якщо в тебе гроші будуть,
Він вам буде — сват і брат,
А як грошей в вас не буде
То й пошле… вас ліс валять.
Про яку порядність можна
Із цим монстром говорить,
Якщо служить він не честі,
А, щоб більше заробить.
І хто тому торбохвату
Більш в кишеню покладе,
Того й визволить з-під варти,
Й хай як крав, так й знов краде.
Ось які ті адвокати,
Й всі вони, немов в’юни,
То ж й хотів би запитати,
Хто ж насправді ті пани?
30.5.2015 р.
ЗМІЇНЕ КУБЛО
Я Росією гордився -
Поки путіна не знав,
І за неї б, певно, й бився,
Якби «братик» попрохав.
А сьогодні, вибачайте,
Я б зміїне це кубло -
Із лавровим й жириновським
Все б розтер би, як дермо.
30.5.2015 р.
291
КОМУ СЛУЖАТЬ ЗАКОНИ?
В нас жидовські вже закони,
А для нас це — просто жах,
Бо боюсь, що скоро в світі
Знов почнеться Карабах.
30.5.2015 р.
ДУМКИ
Дні такі в житті бувають,
Що писав би і писав,
Бо думки так обсідають,
Ніби хтось їх взяв наслав.
Що беру я тут же ручку
Й занотовую в блокнот,
Бо вони такі солодкі,
Як з малиною компот.
Ну, а іноді бувають
Ну такі вони смішні,
Що уже і сам не знаю,
Що в ту мить робить мені?
А тому і зупиняюсь,
Мов, в тайзі знайшов женьшень,
Й поки їх не впорядкую
То й не їстиму весь день.
31.5.2015 р.
ЯКЩО ТИ СПРАВЖНІЙ
Всі люди знають непогано
За що не терплять жидовні,
Чи варт на цьому зупинятись,
Скажи, сусіде, ти мені?
А, якщо ти і справді друг мій,
То доведи, що ти правий,
І так зроби щоб я повірив,
Що то не ти, а я — дурний.
31.5.2015 р.
292
ДВА ДРУГА
В тебе пес такий розумний,
Ну точнісінько, як ти,
Що усіх роздерти ладен,
Де ж він стільки взяв злоби?
Чи його не любить мамка,
Чи татусь частенько б’є?
Що завжди відкриті зуби,
Що аж піна з рота йде.
31.5.2015 р.
КОЛИ ІДЕ ВІЙНА
Старики хоч щось читали
Й ще читають що — небудь,
Ну, а наші молодичкі
Все сидять й горілку п’ють.
Або всядуться десь в парку,
Кожна виставить базар,
Що, як глянеш — стає жарко,
Мов, навколо вас кошмар.
Ноги стегна розкарячать,
Мов, ганяй там горобців,
А самі ледве не скачуть,
Як побачать жеребців.
Виставлять свої красоти
Аж до пупа напоказ,
І очима, мов, вовчиці
Тільки й глипають на нас.
От до чого дожились вже,
От прийшов який вже час,
Що не ми дівчат шукаєм,
А вони шукають нас.
В голові думки маячать,
Понад річкою туман,
А в степу хропуть десь клячі,
Й вибиває барабан.
1.6.2015 р.
293
ТРЕНЕРОВАНІ
Я знаю, що я дурень,
Бо я таки не жид,
Отож і вчусь у тебе,
Як тре’ з людьми дружить.
Ми друзями не станемо,
Бо з вами, щоб дружить,
Буть треба «трудоголіком»
Й весь день горілку пить.
А я ледачий хлопець,
Прошу мене простить,
Бо стільки я не можу
Як жид — горілки пить!
31.3.2015 р.
ЯКЩО ТИ РОЗУМНИЙ, ДРУЖЕ.
Якщо ти розумний, друже,
То з сусідами не лайсь,
Бо сусід то — твої вуха,
Твої очі і твій лайф.
Й хоч свою рідню ти любиш,
Та одне не забувай,
Що рідня живе далеко,
А сусід, як поруч гай.
Та, якщо дружить не будеш
Ні з Іваном, ні зі мною,
То тоді про тебе скажуть:
Щось у тебе з головою.
А як будеш надто хитрий
Як Кальніцького синок,
То усі про тебе скажуть
Що ти наглий, як пеньок.
31.5.2015 р.
ЯКБИ НЕ ЛЮБИЛИ
Щоб мені не говорили,
Й хто б мені що не казав,
Та, якби нас не любили,
Хто б в житті про щастя знав?
31.5.2015 р.
294
НЕ ЛЮБЛЮ СКУПИХ І ХАМІВ
Не люблю скупих і хамів,
Ну, а їх, немов, дерма,
Й так прилипли до держави,
Ніби, свита до гімна.
31.5.2015 р.
СЛОВ’ЯНИ — ЛЮДИ ЩЕДРІ
Ми — слов’яни люди — честі,
Це не те, що в нас жиди,
У яких і серед літа
Ти не випросиш води.
Ми — слов’яни всі — гостинні,
Всіх ми ладні пригостить,
Кому й чарочку налити,
Аби душу оросить.
Й хоч порою і такі є,
Що його потрібно вбить,
Та стараємось і того
По людському обслужить.
Чом нема цього в євреїв?
А тому, що ті — жлоби,
У яких і серед літа
Ти не випросиш води.
Пора-пора, жидки, мінятись
І так, як люди, — мирно жить,
Щоб й вами ми могли пишатись,
А не забори городить.
Може в чомусь й неправий я,
Бо не той я маю лоб?
Але хто з жидів докаже,
Що і справді він не жлоб?
1.6.2015 р.
ПРО ІМІДЖ
Він держить імідж серед інших,
Бо він найгірший серед гірших.
24.5.2015 р.
295
СУСІДУ
Я до тебе, мій сусіде,
Зла ніскільки не таю,
Та тобі, як чоловіку,
Вибач, ось що я скажу:
— Думав я, що ти кмітливий,
Та, як бачиш, — помиливсь,
Бо, як я переконався,
Що хвальком ти народивсь.
І тепер, де не пройдеш ти,
Я та Я, де треба У,
І невже забувсь, Я — буква -
Є остання в словнику?
То ж, коли з людьми буваєш,
Дай і їм поговорить,
Якщо хочеш, щоб з тобою
Хтось насмілився дружить?
1.6.2015 р.
ЗА ЩО ЛЮБЛЮ СЕЛО?
Сьогодні день такий чудесний,
Що тут вже й нічого сказать,
Поглянь, які в садку черешні,
Що їх аж хочеться зірвать.
Ну, а бджілки, ці дівчатка,
Цілий день — туди й сюди,
Розвантажать свій медочок
Й знов, як білка — по гриби.
Люблю дивитися і слухать,
Як бджоли весело гудуть,
І радують і очі, й вуха,
Як ті пилок й медок несуть.
Сонце світить, Сонце світить
І дарує всім тепло,
Де не глянеш — квіти й квіти.
Ось за що люблю село.
1.6.2015 р.
296
ВОВА
От який в нас хлопець вова,
Так як день, так й баба нова,
Й честі всіх лишив дівчат,
А вони усі мовчать.
1.6.2015 р.
ПРО ДІТЕЙ
От уже пішли в нас діти,
Як же нам і не радіти?
Понароблюють дітей,
А годує хай Кощей.
І хоч діти — Боже чадо,
Та чим більше їм давай,
Будуть більше вимагати
І робити вам ай-ай.
Діти, — кажуть, — наші квіти,
Але ті, хто це сказав,
Мабуть був він із еліти,
Хто своїх дітей не мав.
Й будеш все життя давати,
А один раз не даси,
То ще й виженуть із хати,
Ще й здеруть із вас труси.
1.6.2015 р.
ЩОБ БУЛА РОБОТА
Буде війна, буде й робота,
От як думає сволота.
24.5.2015 р.
ЩОБ БУТИ ПЕРШИМ
Щоб бути першим, мій дружище,
То ось що хочу я сказать,
Треба лягать від всіх пізніше,
І як раніше всіх вставать.
24.5.2015 р.
297
ПРАВА, ЯК САРА
В жінки Нати щось жидовське,
Бо язик, як бритва — гострий,
Й щоб вона вам не сказала,
То завжди права, як Сара.
2.6.2015 р.
ЩОБ НЕ БУВ ТИ ДУРАЧКОМ
Не хочеш бути дурачком,
В жінки не будь під каблучком,
Бо так спідницею накриє,
Що, навіть, в лісі вовк завиє.
2.6.2015 р.
ЯКЩО МІЙ ВІРШ ЗУБАСТИМ БУДЕ
Якщо мій вірш зубастим буде
Й від них бандитам буде зле,
То я пошлю його у люди,
Нехай бандитів всіх гризе.
2.6.2015 р.
НЕ ДИВИСЬ НА ЧУЖУ ЖІНКУ
Не дивись ти так на Нінку,
Бо, як взнає пан Портьє,
Що в його влюбивсь ти жінку,
То відразу двох уб’є.
2.6.2015 р.
ТАРАХТІЛКА
Зробив вітя для кротів
Тарахтілочку з дротів,
І тепер та тарахтілка
Так реве, немов дробілка.
2.6.2015 р.
298
ЗЕМЛЯ, МОРЯ І ОКЕАНИ
— Земля, моря і океани
Належать всі вони царям,
А що ж тоді, мені належить,
І цим нещасним мужикам?
— А вам? Ось бачиш ти три пальці,
Оце усе і є твоє,
Так, що сховай свої ти яйця,
Поки вони ще в тебе є.
Ти — раб труда і суєти
Позбавлений весни і літа,
Бо те, що бачу я і ти,
Те захопила все — еліта.
Ти як і я — ніхто в цім світі,
Та, як сказать тобі відверто,
Бо він родивсь, щоб керувати,
А ти синів тих розважати.
3.6.2015 р.
Я ВИРІС У СЕЛІ
Я виріс у селі. Й коли півні співають,
Я, ніби чую голос із села,
Ніби, мене батьки гукають,
Й питають: — як мої діла?
Давно це все легендою вже стало,
Й мовчить село, бо нікому співать,
І як, гляди, як хтось зненацака заспіває,
Його всі ладні вбить, бо, мов, мішає спать.
Зате куди не глянеш — гавкають собаки,
І люди ходять зліші від собак,
Й попробуй ти із кимсь заговорити,
Або комусь сказати щось не так.
А у дітей у кожного планшети,
І, майже, в кожного мобілка, інтернет,
І, майже, всі, куди не глянь — поети,
Хоч і не знають, що таке сонет.
4.6.2015 р.
299
ЖІНКА, ЯК КІШКА
У тебе жінка, ніби кішка,
Що тільки й жде, щоб мишку зїсти.
2.6.2015 р.
НУ І ХЛОПЦІ
Ой, і хлопці, ну й орли,
Де дівчата — там й вони,
Як дівчата полягають,
Цілу ніч в них щось шукають.
2.6.2015 р.
МЕНЕ МАТИ НАРОДИЛА
Мене мати народила
Прямо в житі — в колючках,
Коли жито вона жала,
Як була з серпом в руках.
А коли я ліг на спину
І сховався під снопом,
Мама тут же пуповину
Перерізала серпом.
А коли підріс й побачив
Я волошки на межі,
З того часу і почав я
Вже писать свої вірші.
А, коли з колючок виліз
І поглянув я на став,
З того часу, мати кажуть,
Я і сам колючим став.
7.6.2015 р.
КОЛИ ПОМРУ
Коли помру, то на могилі напишіть:
Відпочиває Божий Син
Поет — Кудрицький Валентин.
5.6.2015 р.
300
ГОЛОВА, НЕМОВ МАКІТРА
Голова вже, як макітра,
Де занадто черепків,
Що уже і сам не знаю,
Про кого писати краще —
Про царів, чи про чортів?
Голова, як очманіла,
Й ось, що вже б хотів спитати,
Чим же цар від чорта кращий,
Якщо взяти й порівняти?
Так кого ж ми захищаєм,
Кому б’ємо ми чолом?
І чому навколо монстрів
Всі в нас крутяться бігом?
Про царя в нас пишуть красно,
А про чорта — не питай,
Хто що хоче те і пише,
Хоч із лісу утікай.
А як цар страшніший чорта,
Що тоді, скажіть, писать?
Як в царів писак до чорта,
Що й не знаєш, що читать?
В голові думки літають,
Ніби, птахи у гаю,
То летять, то прилітають,
Ніби, в вотчину свою.
Ну і що, що чорт рогатий,
І його бояться всі?
Та, проте, він не убивця,
А спокусник, як ми всі.
Й хоч ніхто його не любить
Волосатого з хвостом,
Та, зате, ніхто й не гудить,
Як стоїть десь під вікном.
З чортом можна й чарку випить,
І піти з ним до дівчат,
А з царем куди ти підеш,
Де на тебе всі кричать?
Він на витівки багатий,
Й вміє вдало жартувать,
301
А з царем про що гутарить,
Якщо він, як самокат.
Й ось, немов, на роздоріжжі
Я і досі ще стою,
Бо не знаю і понині,
Кому й справді я служу?
Бо на них обох як гляну,
Ну як рідні два брати,
Що уже і сам не знаю,
До кого на службу йти?
Ой, ви хлопці-царедворці,
Ніби, символ красоти,
А пригляньтесь до тих хлопців, -
Хрін поймете де чорти.
Тож, кого ти захищаєш,
Дурню мій, скажи мені?
І кому, скажи, ти служиш –
Чи царю, чи сатані?
Тих, що нас рабами роблять,
І тебе й мене — всіх гроблять,
Хто ні честі, не жалю,
За нікчемну зарплатню?
8.6.2015 р.
МОЇ ВІРШІ
Ці думки, що перед вами
Наловив я у садку,
У той час як ті дрімали,
В гамаку десь в холодку.
А тому вони і свіжі,
Ніби, вітер у маю,
І завжди похожі чимось
На красуню молоду.
9.6.2015 р.
ПОЕТ І АТЛЕТ
Дуже трудно буть поетом,
Як своїх думок не мати,
Якщо ти родивсь атлетом,
Замість того, щоб писати.
8.6.2015 р.
302
ЦВІТУТЬ ТРОЯНДИ У САДУ
Цвітуть троянди у саду –
Червоні, білі і рожеві,
Й дарують нам свою красу,
Неначе, посмішки вишневі.
Сонце їм гладить пелюстки
І ароматом їх шпигує,
А хтось зірве оту красу
Й якійсь дурепі подарує.
10.6.2015 р.
КОЛИ ЗАБУВАЮТЬ ПРО ЧЕСТЬ
Які ще тре’ тобі поради,
Як ти про честь людську забув,
Бо той, хто друга може зрадить,
Ніколи другом він не був.
10.6.2015 р.
ПОМІЖ МИНУЛИМ І МАЙБУТНІМ
Ми більше вже тисячоліття
Зависли в Космосі ідей,
Поміж минулим і майбутнім,
Як серед білих орхідей.
Погляньте всі — які ми стали!
Скільки в нас нових відкриттів?
Чи наші предки колись знали,
Щоб хтось у Космос полетів?
Хто з наших предків знав про трактор,
Або хто чув про Дніпрогес,
Хто чув про атомний реактор,
От вже який у нас прогрес!
Й чим більше стали багатіти,
Тим менш шануємо людей,
І люди стали, як бандити,
І їм давай як більше фей.
І кожен рота роззявляє,
Якщо хтось краще них живе,
І сам себе убити ладен,
Як хтось від нього більш вкраде.
10.6.2015 р.
303
КРАЇНА ЗАГАРБНИКІВ
О, країна ти безмежна,
О, моя велика Русь!
Як же я тепер нестерпно,
Мов на вбивць, на вас дивлюсь.
Голубі мої озера
Всі залила ти слізьми,
І нову відкрила еру,
Нову еру — сатани.
А сьогодні росіяни
От би що я вам сказав.
Люди добрі, схаменіться,
Поки кожний з нас не впав.
За горами, за долами,
Де ми з вами не були,
Як же я гордився вами,
Коли ви були людьми.
10.6.2015 р.
ВЕЛИКОМУ ДУШОГУБУ
Гітлер бився із жидами,
Й з комуністами, прости.
Ну, а ти Іуда клятий,
З ким скажи, воюєш ти?
Нащо ж нівечиш ти села,
Підриваєш ти мости,
Чи не міг би ти сказати,
Хто ж насправді, вова, ти?
Чим, скажи, перед тобою
Завинив простий народ?
Ти себе покрив ганьбою,
Як материй ідіот.
10.6.2015 р.
ЧИМ БІЛЬШ ЛЮБЛЮ
Чим більш люблю, тим більше хочу
Своїй коханій глянуть в очі,
І так її поцілувати,
Щоб й завтра теж прийшла до хати.
10.6.2015 р.
304
МІЙ ПОЗИВНИЙ
Телефоную я до друга,
А він такий старий-старий.
— Ну як діла ? — питаю в нього.
— Та слава Богу, ще живий.
Телефоную до другого
Й питаю також, чи живий?
— Живий, живий — відповідає,
Поки живий — наш позивний.
— Ну слава Богу! — відповів я
І хоч який тоді був злий,
Але відразу заспокоївсь,
Як я почув, що друг живий.
10.6.2015 р.
ДУМКИ, ЯК РІЙ
В голові думок, неначе,
В ній снує бджолиний рій,
І вони мене хвилюють
Більш, як посмішки повій.
Бо повії є і будуть,
А думки, як улетять,
То вже як би ви не гнались.
Але вам їх не догнать.
Вітер віє, обвіває,
Сонце гріє нас теплом,
А думки в рядки лягають
Й засипають перед сном.
В голові думок, неначе,
Там сидить бджолиний рій,
Що душа ледве не скаче,
Від назойливих їх дій.
Скрізь одні лише питання:
— Де, кому, куди, чому?
І кого пора вбивати,
Вже давно, немов чуму?
10.5.2015 р.
305
У САДКУ ЛІТАЮТЬ ПТАХИ
У садку літають пташки
І виспівують дрозди,
Де ж моя ти чебурашка,
Витвір Божої краси?
Скільки літ тебе чекаю,
Що й рахунок дням забув,
А дрозди в садку співають,
Мов, хто рацію ввімкнув.
10.6.2015 р.
ВУНДЕРКІНД
Все вже вміє наш Миколка, –
Хоч йому ще всього п’ять,
І палити, й матюкатись,
Й говорити навіть — б…ядь.
Все навчився наш Миколка,
Що вже там і говорить,
І писати, і читати,
І горілку, навіть, пить.
От що значить як дитині
Дозволяють все робить,
То усього там научать,
І дівчат в сім літ любить.
10.6.2015 р.
ЧОРТ І СВЯТИЙ
На бетонному мосту
Чорт зустрів свою красу,
Хвіст він бубликом скрутив,
І стоїть, як детектив.
Тут іде якийсь святий
І до нього: — хто такий?
Чорт наставив свої роги
Й до святого: геть з дороги!
А як будеш заважать,
То тебе буду… пойняв?
10.6.2015 р.
306
ПОКИ ГОРЯТЬ БАЖАННЯ
Ану, приваблива Шарлота,
Ти докажи любов свою,
І покажи свої красоти,
Які ховала ти в гаю.
Ану поглянь красою тою,
Яка у пазусі сидить,
Та так, щоб друг мій став дугою,
І був завжди, неначе — штик.
І може хтось сміятись буде,
Та хочу ось що всім сказать:
Що в жінки самі кращі груди,
Які потрібно цілувать.
Красуня це — завжди кохання,
Й для того нам вона дана,
Щоб ми усі свої бажання
Могли віддати їй сповна.
І, якщо жінці дав надію,
То ось що хочу й ще сказать:
Що поки жінку не обслужиш,
Не смій від себе відпускать.
І хай вона кричить, чи скаче –
Старайсь уваги не звертать,
Бо, як прийшла сама тим-паче,
То не для того, щоб мовчать.
У кожного свої змагання,
Й своя манера гріх творить,
Та, поки в жінки є бажання,
То як же жінку не любить?
І скільки б жінка не казала,
Що, мов, не треба, не чіпай,
Не вірте ви її вокалу,
То все для гри — запам’ятай.
11.6.2015 р.
ЩО ЗАВАЖАЄ БУТЬ ХОРОШИМ?
Хотів жид доказать, що він хороший,
Та раптом він побачив гроші.
А коли жид побачить гроші,
То вже мораль до жопи — Гоші.
11.5.2015 р.
307
ДО ЇХ ТАКОЖ ПРИЙДЕ ПОРА
Як у Києві в нас плачуть,
Для Москви то просто — лайф,
Бо від крику получають
Неабиякий там кайф.
Бо, чим більш на Україні
Буде крику, сліз і бід,
Тим для путіна більш крові
Приготовлять на обід.
Бо, чим більше на Вкраїні
Будуть плакати й кричать,
То тим більш жиди російські
Будуть всі «ура» кричать.
От які вони ті хлопці -
У яких душі нема,
А в кого душі немає,
То ж хіба не сатана?
От, як люди, що при владі
Сатаніють від ума,
І тоді вже їх — рогатих
Не лякає і тюрма.
Бо, як він родився чортом,
Що про нього говорить,
Бо, як чорт душі не має,
То йому і не болить.
Ну, а тим, що доглядають
Ту бездушну сатану,
То нехай усі це знають
Те, що далі я скажу:
Бійтесь люди, бійтесь Бога,
Й хто кричить чортам УРА!
Так, як путіна не стане,
І до їх прийде — пора.
І тоді судить їх буде
Вже не влада, а — народ,
А тому про честь подумай,
Й про своїх діток, урод!
11.6.2015 р.
308
МАМКА З КОВБАСОЮ
Всі коти, мов по команді
До дверей збігаються,
Як їх мамка з ковбасою
У дворі з’являється.
10.6.2015 р.
НАДІЙСЬ НА СЕБЕ!
Мені дав батько руки, ноги,
Дав голову не для журби,
Провів до першої дороги,
А далі: — Сам, — сказав, — іди.
Отак і я кажу онукам:
— Як хочеш чогось досягти,
То не чекай ти манни з неба,
А сам іди ти до мети.
І де б не жив ти, мій онуче,
Будь то станиця, чи село,
Але старайся так прожити,
Щоб всім не соромно було.
11.6.2015 р.
ДІДУСЕВІ ВАСИЛЮ ШАРУПІ
Не стели мені пірину,
І не треба осетрину,
Я до панства не привик,
Адже я — простий мужик.
Краще ти налий чарчину,
Й вирви з грядки цибулину, —
Так дід матінку повчав,
Як у гості приїзджав.
11.6.2015 р.
СЛАВНИЙ ХЛОПЕЦЬ
З тобою лаятись не хочу,
Бо ти, — я бачу, — славний хлопець,
І як тебе не зупинить,
То будеш — сам себе хвалить.
11.6.2015 р.
309
СВОЇЙ КОХАНІЙ
О, моє ти небо! Ти мій дивний цвіт,
Як же міг без тебе жити стільки літ?
Ти була для мене більше, як весна,
Хоч була далека і, як сон — близька.
Всі мої бажання, всі живуть в тобі,
Як твої побачу очі голубі.
11.6.2015 р.
МУРЛО
Мов, Лелека по болоту-
По проспекту йде Мурло,
І наліво, і направо
Розкидає людям зло.
Не говорить, не сміється,
А весь час воно сичить,
Що, якщо сказать відверто, -
Аж охота замочить.
Ну чого тобі, бурмило,
Не хватає у житті,
Що весь час ти кривиш рило
І сичиш, як сич вночі?
Чи тебе Господь обідив,
Що у тебе стільки зла?
Чи у тебе твоя мати
Теж сичихою була?
12.6.2015 р.
КИМ ПРАЦЮЮ Я?
Всі, хто любить працювати, -
В тих людей є і права:
В кого — ноги, в кого — руки,
А у кого — голова.
Ну, а я всю ніч до ранку
Люблю слухать солов’я.
От й вгадайте, добрі люди,
Ким тоді працюю я?
12.6.2015 р.
310
ЯКЩО ХОЧЕШ В ГАЙ
Якщо хочеш, щоб з тобою
Я пішов сьогодні в гай?
То купуй мерщій ВІАГРУ,
Або іншого шукай.
12.6.2015 р.
ДЕ ШЕПОЧУТЬСЯ ДІБРОВИ
Де шепочуться діброви
Й перегукується гай,
Як на твої гляну брови,
То який ще треба рай?
12.6.2015 р.
ОЙ, ТИ ВОЛЯ!
Ой, ти воля, ой ти воля!
Що ти робиш з козака?
Бо, як вип’є чашку чачи,
То, підходить — будь-яка…
12.6.2015 р.
СОНЦЕ СХОДИТЬ…
Сонце сходить і заходить,
А в садку цвіте женьшень,
Ой, як хочеться до тебе
Ну хоч би оце на день.
12.6.2015 р.
ЯК ПОГЛЯНУ НА СТЕГЕНЦЯ
Як погляну на стегенця,
Що, як блискавки горять,
То яким буть треба дурнем,
Щоб і ще якусь шукать?
12.6.20154 р.
311
ЯК ПОГЛЯНУ НА КОЛІНКИ
Як погляну на колінки
Й на дівочі грудоньки,
Так і хочеться ту жінку
Заманить на піддавки.
12.6.2015 р.
САМА ВЕЛИКА ПОМИЛКА
Ось яка твоя помилка,
Що «голодна» в тебе дирка,
Й скільки в дирку ту не пхай,
А вона кричить: — Давай!
12.6.2016 р.
РОЗУМНОМУ СУСІДУ
Я людей люблю розумних,
Та про це судить не вам.
Ти себе вважаєш умним?
От й шукай таких, як сам.
Я хамить не вмів й не вмію,
Та скажу я ось що вам,
Що як з хамом поведешся,
То таким же станеш й сам.
12.6.2015 р.
ПЕРЕЛЯКАНИЙ
вітя жінку так боїться,
Ніби ладану чорти,
А тому ото і ходить -
Переляканий завжди.
13.6.2015 р.
ЯК НАСТАВ КАПІТАЛІЗМ
Як настав капіталізм,
Люди, мов, з причудами,
Стали всі, немов, німі,
Ледь не всі — іудами.
13.6.2015 р.
312
ДРУГ СІМ’Ї
Друзів не зраджують ніколи,
І, якщо друга ти знайшов,
Шануй його, немов святого,
Щоб він від тебе не пішов.
Бо, якщо друг, та ще він справжній,
То, мов, віддушина в житті,
То і арена й твоя слава,
Та ще й до всього друг — сім’ї.
І все ж, який би друг був вірний,
І як вам вірно не служив,
Не довіряй на нього жінку,
Хоч би ти як його любив.
Жінок випробують металом,
А мужиків — міцним вином,
А друзів — гарними жінками,
Як не з простреленим ті дном.
На друзях я не заробляю,
І друзів я не продаю,
І друзів я тому ще маю, —
Бо маю жінку чарівну.
А тих, кого не поважаю,
З тими й дружити не бажаю,
Бо, як дружить з невірним другом,
Це як ходить весь день за плугом.
12.6.2015 р.
НАЙБІЛЬША СПОКУСА
Предмет найбільшої спокуси, -
Коли знімаєш ти рейтузи,
Й варто відчуть вогонь колін,
Як вмить кудись зникає лінь.
Й тут же відразу бухне тіло
Те, що відчуло добре діло.
І, поки ти не зробиш діло,
То не відпустить вас те тіло.
13.6.2015 р.
313
РИЖИК
Рижик побачив вперше Мурку,
Коли на вулиці гуляв,
Відвів її в садок від гурту,
І Мишку їй подарував.
Мурка огидно подивилась,
Й трохи від нього відійшла:
— І це ти хочеш за це чудо
Щоб я тобі ще і дала?
А, якщо хочеш й справді щастя,
То не лови ти краще гав,
Й бери негайно це нещастя
І віднеси туди, де взяв.
12.6.2015 р.
ФЕОДОСІЙ
Як приїзджає Феодосій,
То вічно щось у когось просить,
То дай йому візка, сокиру,
То дай горілки, або сиру.
А сам, як й вся його братва,
Все, що б не їв, то — з рукава.
Бо у євреїв так годиться,
Ні з ким, ніколи не ділиться.
Бо він не може й дня прожить,
Аби когось не обдурить.
13.6.2015 р.
ПОКИ НЕ ЗНАВ СУСІДА — ЛЬОВИ
Поки не знав сусіда — Льови,
Не вмів, як він вести розмови,
А як став Льова появлятись,
Й мене навчив він матюкатись.
Ото ж і хочу запитать:
Куди ж, крім «на» його послать?
13.6.2015 р.
314
СТАВ ТЕЛЕВІЗОР НЕ ЦІКАВИЙ
Став телевізор не цікавий:
Одні розбори хуліганів,
Ніхто не хоче хліб ростить,
А хочуть всі, як краще жить.
Ніщо нікого не цікавить,
Аби шашлик був, чача, кава,
Чорна ікра та пиво й раки,
А решта все — усім до с…раки.
Та ще красунь, що вміють окать,
Аби було кого їм шпокать.
От, який він настав в нас світ,
І скільки це ще буде літ?
І йдуть за вітром як той віє,
Коли ж народ вже мій прозріє?
13.6.2015 р.
ПОДИВИВСЯ Я НА СХЕМУ
Подивився я на схему
І спіймав відразу тему,
Сів тихесенько в саду
І пишу про ту біду.
І який же ото дурень
Написать зміг стільки дурі,
Що і в трьох вже не піднять,
Й ще збирається писать?
13.6.2015 р.
САРАНА
Найбільше не люблю жидів,
А їх, де глянеш, мов — хрущів.
І звідки та чума береться,
Що так до нас завзято преться?
От би що знати я хотів?
І тут же сам і відповів:
З одної «мудрий» Леонід,
А з іншої — дурко — сусід.
13.6.2015 р.
315
Я НЕ КОНФЛІКТНИЙ
Чоловік я не конфліктний,
Навіть, лаятись не вмію,
Та, якщо дійде до діла,
Й словом, як кілком — огрію.
13.6.2015 р.
АБИ ВСТИГАЛИ ВИ ПИСАТЬ
Не треба їздить і по світу,
Аби трагедії складать,
Ви придивіться до сусідів,
І буде вам про що писать.
І хто б куди з вас не поїхав,
То люди всі вони такі:
Одним дай груди по два пуди,
А другим, до колін — пі-пі.
13.6.2015 р.
НЕ МІЙ КЛОПІТ
Я думав, ти — розумний хлопець,
А ти як був, такий — оставсь,
І хоч уже не мій це клопіт,
Та, видно, ти — перестаравсь.
13.6.2015 р.
ОЦЕ ТАК ЦЯЦЬКА!
Був би тиск такий у мене,
Як у цього пацана,
Який може ще й не знає,
Нащо цяцька та дана.
От мені б цю саму цяцьку
З тиском, що у юнака,
Уявляю — скільки б щастя
Жіночкам та принесла.
13.6.2015 р.
316
ЗАКОНСЕРВОВАНІ ДУМКИ
Сиджу й витягую із себе
Законсервовані думки,
А наді мною синє небо,
Й пливуть то тут, то там хмарки.
А Сонце світить ясно — ясно,
Й така надворі тишина,
Що, аж заслухались берізки,
А з ними й втомлена сосна.
Весь світ, немов, суцільна казка,
А ні шелехнеться ніде,
Хіба що десь ще крикне пташка,
Та джміль, як дядько загуде.
13.6.2015 р.
ЛЮБЛЮ БОЖЕСТВЕННУ КРАСУ
Ой, до чого ж люблю груди
Я в гарненьких жіночок,
Що аж хочеться взять в губи
Той божественний сосок.
І хоч стільки перебачив
Боже, тої красоти,
Але й ще не насолодивсь
Й досі ними, ти прости.
Так ото ходжу й хапаю
Я ту Божу красоту,
І на інших поглядаю,
Ніби тигри на Козу.
Ой, ви роки мої, роки,
Що ж так пізно розцвіли,
А то б, мабуть, на Вкраїні
Всі б дівки мої були.
13.6.2015 р.
ЯКЩО ЖІНОЧКА ВАС ХОЧЕ
Якщо жіночка вас хоче
Й ваші губки цілувать,
Значить, щось її лоскоче,
Та не може вам сказать.
15.6.2015 р.
317
СПЕКОТНІ ТОЧКИ
Попалась би в мої ти руки,
Моя красуня в п’ятдесят,
Я б вигнав би всі з тебе муки -
Які всі дні в тобі кричать.
Й твої спокусливі сосочки
Всю б ніч до ранку лоскотав,
І ті б твої спекотні точки -
Скривать не стану, всі б — злизав.
А зараз на красу жіночу
Дивлюсь, й не знаю, що казать?
І хоч її ще й досі хочу,
Але не можу вже піднять.
О, як би силу Прометея
Тобі хотів би подарить,
Щоб так, як він, дочок Персея,
За ніч півста міг обслужить.
І я б моливсь за тебе вічно,
І міг би все життя служить,
Якби змогла мого хлопчину
Хоча б на нічку оживить.
Простіть мене, Боги і небо!
І ти, мій Господи, прости,
Бо я прошу це не для себе,
А хочу їй полить цвіти.
Отож, й звертаюсь я до Тебе,
За що вже, Господи, прости!
І хай мене почує небо,
Й мене за це не осуди.
Як бачу жар її кохання —
Душа сонетами дзвенить,
О, дай же Ти, щоб ті бажання
Я міг ще й сам їх оцінить!
14.6.2015 р.
ДЕРЖАВНІ ДІЯЧІ
Всі все чують, всі все бачать,
А мовчать, як циркачі,
Ось до чого нас привчають
Ці державні діячі.
15.6.2015 р.
318
ВИХІДНИЙ СЬОГОДНІ
Чи то хлопці негодящі?
Чи дівки вже о-го-го!
Поки вас вони не трахнуть,
Не відпустять нізащо.
Що це сталося з дівками,
Що такі… голодні?
Хтось сміється: — Бо у хлопців -
Вихідний сьогодні.
Понароджують діток
Від духа святого,
Що й самі уже не знають -
Де, яке й від кого?
Якщо в руки вас візьме
Файна та дівиця,
Як «не з’їсть, то роздере»
Вас, немов, левиця.
По Планеті вітер віє,
А дівчата сокотять:
Хлопців всіх в АТО забрали,
То кому ж тепер давать?
Ой, дівчата ви дівчата,
Лиця в вас, як мак горять,
Так чому ж вони в вас плачуть?
— Бо нема кому… давать.
Що воно у світі буде,
Як його надалі жить?
А як хлопців повбивають,
Хто ж діток буде робить?
От життя пішло жіноче,
Де не глянеш, скрізь — гриби,
І ніхто тебе не хоче -
Хоч сама себе… довби.
15.6.2015 р.
Я НА ПРИСТАНІ СИДІЛА
Я по пристані ходила,
От уже була де гра!
Й хлопців ніжками ловила,
Ніби, рибку із Дніпра.
15.6.2015 р.
319
ГРІЗНИЙ СТОРОЖ
вова, ніби грізна лампа
Що освічує садок,
Ну, якби ж якась хоч мавпа
Посміхнулась вам разок.
15.6.2025 р.
ХЛОПЦІ ЗАСПОКОЇЛИ
Плаче жінка. Чоловіку —
Яйця відморозило.
— Не хвилюйтесь! — кажуть хлопці, —
Ми вам допоможемо!...
15.6.2015 р.
ЯК ДО НЕЇ ТИ ПІДЕШ?
Ця із Знаменки дівиця
Агресивна, як левиця,
Як до неї ти підеш, -
Хрін додому попадеш.
15.6.2015 р.
ХАЙ МЕНЕ БОГИ ПРОСТЯТЬ
Хай мене Боги простять
Й мати — Богородиця,
Й хочу вас, але боюсь,
Щоб не осоромиться.
15.6.2015 р.
НОГИ ЦЕ, МОВ — ПАВУТИНА
Ноги це, мов — павутина,
В які заманюють мужчину,
Й варт попасти в їх обійми,
Все життя в вас будуть війни.
15.6.2015 р.
320
А Я СТАРАВСЬ НЕ ЗА МЕДАЛІ
Якби в житті ти не старався,
А все не зможеш описать,
Отож, чи варто нам старатись,
Аби комусь щось доказать.
Це нас колись у школі вчили,
Що треба принциповим буть,
Та принципових іще більше
Ніж дурнів у житті… довбуть.
Я все життя на те потратив,
Щоб люди кращими були,
А зараз вже як тре’ вмирати,
З мене сміються і коти.
А я ж старавсь не за медалі,
І, навіть, не за ордени,
Я так хотів, щоб наші люди
Всі, як в Европі вже жили.
Я знаю, є у всіх проблеми,
А тут до кого не звернись,
Всі стали, мов якісь нікчеми,
Й ладні роздерти вас, як — рись.
Візьміть от нашу Надю й Сашу,
З виду неначе й не жлоби,
А от за два-три помідори
Ладні і лоба розтовкти.
15.6.2015 р.
ЯК МАК ЦВІТЕ
Як мак цвіте — початок літа,
Й цвіте він всього до обіду,
І так, як тільки джміль полазив,
Як вся краса проходить зразу.
15.6.2015 р.
ЧОМУ ЛЕДАЧІ ДІТИ?
Де батьки тягнуть, як клячі,
Діти там завжди ледачі,
І вони батьків не чують,
Хай хоч як батьки бідують.
15.6.2015 р.
321
ЛЮДИ, ЯК — ВОВКИ
Чи писать уже, чи ні
Вже і сам не знаю,
Лізуть в голову думки
Від яких втікаю.
Голова весь час гуде,
Серце барабанить,
Що почав уже і я
З ними хуліганить.
Бо який вірш не складу, -
Він кричить і кривиться,
А як вгледить десь козу -
Так на неї й дивиться.
Люди стали, як вовки
Й, навіть, не ховаються,
І, неначе, пацюки,
Вже на всіх кидаються.
Вже й не знаю, що казать,
З ким і спілкуватися,
А літа мої летять
І не повертаються.
15.6.2015 р.
ЯК ГОРОХУ НАЇДЯТЬСЯ
О, пішли дівки в рудого,
Це хіба не хохот?
Як гороху наїдяться,
Де не підуть — грохот.
15.6.2015 р.
ПЕРЕЛЯКАНІ КОТИ
Так Кицюня налякала
Двох Котів патлатих,
Що тепер вони бояться,
Навіть, йти до хати.
15.6.2015 р.
322
ЧОМУ НЕ ПРИХОДИШ?
Чом до мене не заходиш? —
вітя в мене запитав?
— Бо не той ти, вітя, хлопець
За кого тебе приймав.
15.6.2015 р.
ХАПУНУ ЯНУКОВИЧУ
Ну хіба ж ти не урод?
Перевів ти весь народ,
А тепер цей весь народ
Спробуй знов вернуть в город.
Були люди в нас, як люди,
Ну, а зараз, як вовки,
Бо всі стали, як іуди,
Й все крадуть, як — пацюки.
Були люди в нас як люди,
А сьогодні — торгаші,
От які вони іуди
У яких нема душі.
Тягнуть з тебе, як з худоби
Й не беруть вже, а — деруть,
От як бідні українці
Вже сьогодні в нас живуть.
Де не глянеш, скрізь руїни,
Скрізь горить усе вогнем,
Де не станеш, — рвуться міни,
От як гарно ми живем!!!
Майже скрізь уже — шакали,
Диверсанти, дикуни,
Екстремісти, генерали,
Що не можуть без війни.
Бо війна це — надприбуток,
Але тільки не для нас,
А для вас, раби нещасні,
Будуть щі і хлібний квас.
То ж, подумай ти, дурило,
За кого йти воювать,
За отих, що в крові рило,
Чи за тих, що всіх їдять?
15.6.2015 р.
323
НЕ ЗНАЮ, ЯК ЖИТЬ
Я не знаю, як вже далі жить,
З ким зустрічатись і дружить?
Як всі настільки стали жадні,
Що й гімно вже їсти ладні.
16.6.2015 р.
У ЖИТТІ УСЕ БУВАЄ
У житті усяке в нас буває,
І не нам вигадувать світи,
Але жінку ту, що вас кохає,
Зможе тільки дурень обійти.
16.6.2015 р.
ЖАЛЬ МЕНІ…
Я не вірю в силу забобонів,
У яких відсутній магнетизм,
І не знаю я таких законів,
Щоб зуміли зупинить стриптиз.
Жаль мені, що рано постарів я
Й що на світі люди такі злі,
Бо, вважав наближення до жінки -
То щось найсвятіше на землі.
Жаль мені, що рано постарів я,
І не мав я часу для розваг,
То ж, мабуть, й з тобою б ще зустрівся,
З тою, що так довго я шукав.
Жаль мені, що рано постарів я,
І прийдеться скоро вже ту — ту,
Та хотів би книгу написати,
Щоб у всіх була та на виду.
Й видати таку есе ще книгу -
Світ якої й досі ще не знав,
Щоб її, як саму кращу книгу,
Мов красуню кожний з нас шукав.
16.6.2015 р.
324
ГРУПУЙТЕСЬ, ЛЮДИ!
Я хитрувати не умію,
Та хочу от що вам сказать:
— Не хочу витрачать олію
На тих, кого тре’ убивать.
Людина створена для щастя,
І щоб на світі мирно жить,
Та є такі в нас генерали,
Що хочуть всіх нас посварить.
Громи людині не потрібні,
І це усі повинні знать,
Бо інтереси наші спільні,
Нащо ж інтриги роздувать?
Групуйтесь, люди, жито сіять,
А не гармати лаштувать,
Як хочете на цьому світі –
Кохатись, ніжить й царювать.
Й не бійтесь всяких рекетирів,
Нас більше, люди, годі зло!
І, як казав колись Висоцький,
У своїй пісні «і не бздо!»
Й як не забудемо всі муки,
Та вийдемо разом на міст,
Та всі ми візьмемось за руки,
То переможе наша злість.
У лісі нашому берези
Весь день із вітром шепотять,
Я думаю, й вони, як люди,
Також не хочуть воювать.
І хоч я сам, буває часто,
То там, то тут комусь грублю,
Так це тому, скажу — відверто,
Що дуже я людей люблю.
17.6.2015 р.
Я ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ
Весь час я думаю про тебе,
Про твої очі голубі,
І, уявляю, чому небо
Завжди пасує так тобі.
16.6.2015 р.
325
ПОЦІЛУНОК
Твій поцілунок то — не жарти,
Ним можна душу спопелить,
І хоч його ти звісно варта,
Але нема коли вже жить.
І тут ловлю себе на слові:
А хто, скажіть, не хоче жить?
Та ще тоді як біля тебе –
Така красунечка сидить.
Погляньте ви на чорні брови,
На той Олімп її краси,
Які, мов, стільники медові,
Що всіх приваблюють вони.
Бо всі жінки то — наша радість,
То наші мрії і наш гнів,
То наше щастя і нещастя,
І все це все у ній — одній.
Бо жінка, це як — лотарея,
І це давно вже не секрет,
І хто-зна, що вам попадеться,
Й який ти витягнеш білет?
Й не треба мчатись на Канари,
Чи на якісь чужі моря,
Таких і в нас скрізь до холери,
Куди не підете — щодня.
І що скажу тобі я, друже,
Жінкам не дуже довіряй,
То вони з виду такі тихі,
І це завжди ти пам’ятай!
17.6.2015 р.
ЯК БУДЕШ ВІЛЬНА
Ти повідом, як будеш вільна,
Так як почуєш шум дібров,
Я все віддам своє дозвілля,
І всю тобі свою любов.
16.6.2015 р.
326
КОЛИ БУЛИ МИ МОЛОДИМИ
Ми в молоді літа літали —
І хоч не вміли ще читать,
Та на ходу ми — все хапали,
Бо нам усе хотілося знать.
І хоч тоді ми мало знали,
Й як слід невміли молотить,
Зате ми вміли суп зварити,
І по дорослому дружить.
Зате рубать ми дрова вміли
І доглядати за курми,
Ми і снопи в’язати вміли,
Хоч ще й самі були дітьми.
16.6.2015 р.
НЕ ПУСКАЙ НА МЕНЕ ВІТЕР
Не пускай на мене «вітер»,
Дорогесенька моя,
Бо уже від того вітру -
Розболілась голова.
Поки жінка молоденька,
То вона, немов, струна.
І тоді ще свої гальма
Якось стримує вона.
А як років п’ять з тобою
Поживе ота коза,
Отоді вже й починає
Всім боліти голова.
17.6.2015 р.
ЯКЩО РОЗУМУ НЕМАЄ
Вічно жадному сусіду
Чогось не хватає,
Як у нього в голові
Розуму не має.
Отаке воно життя,
Так ото й буває:
Що завжди чогось дурному
Вічно не хватає.
17.6.2015 р.
327
ВІРШІ МЕНІ ДИКТУЄ БОГ
Теми не сам я підбираю,
Мені сам Бог їх посилає,
І я пишу їх сам за трьох,
Все, що мені диктує Бог.
17.6.2015 р.
ПОКИ ЙДУТЬ ДУМКИ НА ДУШУ
Поки буде ще писатись, —
Стільки буду і писать,
Бо хто-зна — наступну збірку
Чи прийдеться римувать.
17.6.2015 р.
ЯКЩО ПРИЙДЕ СТРОК
Як прийде до дівки строк,
Не поможе і замок,
Й хоч наставте їй ви роги,
А комусь відкриє ноги.
17.6.2015 р.
З КИМ ХОДИЛА?
Від обіду до вокзалу
Била мамка доньку Аллу:
Де була і з ким ходила?
Де, скажи, труси згубила?
Йшла я з Грицем, — каже Алла, —
Й на пеньок я п’яна впала,
А коли прийшли в село,
То трусів вже не було.
Ну і де вони? — Не знаю…
Піду в Гриця запитаю.
17.6.2015 р.
НЕ ЛЮБЛЮ Я ДУРНІВ
Не люблю я грубих і тупих синів,
Та куди не кинься, їх, неначе пнів.
19.6.2016 р.
328
ГЛИТАЇ
Світ такий став остогидлий,
Що, аж страшно говорить,
Де не підеш, де не глянеш,
Там — димить, а там — горить.
Як я тільки не старався,
Щоб народ мене почув,
Ну, а він таким й остався
Й, навіть, гіршим став, як був.
Ви погляньте, вправо, вліво, —
Скільки вотчин, скільки дач,
Та кудись поділась віра,
Хоч сідай собі і плач.
Як більш стали багатіти, —
Більш з’явилось глитаїв,
Що вже, що вже, навіть, й діти
Стали схожі на вовків.
Звідки ця з’явилась жадність?
Звідки цей з’явився страх,
Що уже готові й танки
Купувати у містах.
Що вже, навіть, й на воротях
Ставлять вже такі замки,
Що не знав й Константинополь,
У минулі всі віки.
Всі нікого вже не бачать,
От пішли вже мужики,
І живуть вони на дачах,
Ніби — справжні вояки.
Ні до кого не підступиш,
А щось схочеш запитать,
То таку ціну з вас злупить,
Що всю ніч не будеш спать.
Звідки ті всі супермени?
Звідки ті до нас прийшли?
Звідки ті в їх Мерседеси?
Де й за що ті їх взяли?
Всі стараються мовчати,
Й вид робити, що глухі,
І що в їх не має хати,
Зате є — ха-ха й хі-хі…
От які ті заводили,
Що колись ума нас вчили.
18.6.2015 р.
329
ПЕРЕЛЯКАНА ЛЮБОВ
— Що це ти такий обдертий,
Що ні шерсті, ні хвоста?
— А це я ходив до кішки, —
Кіт до другого Кота.
— Ну і що? — Кіт знов питає
І сидять біля стола.
А вона мені:
— Як хочеш,
Аби я тобі дала,
То, спочатку, сходи в баньку
І помийся до гола.
А коли сходив я в баньку,
І зустрілись під столом,
Вона чмихнула від мене
Ще й назвала — дурачком.
А за що? — я й сам не знаю.
От сиджу й її чекаю.
18.6.2015 р.
НЕБЕСНИЙ МАЯТНИК
А маятник небесний б’є,
І ні хвилини нам спокою,
А хтось любов безмежну п’є
І називає це він — грою.
«О, Матка Боска, Єзус Христос!» –
Колись так друг мій говорив,
Чому ж наш світ такий великий
І в той же час — такий малий?
В житті ніхто і ні від кого
Не заховається ніде,
А, якщо вічності ти вартий, —
То світ він скрізь тебе знайде.
29.6.2015 р.
ОЙ, ТИ ВОВА
Ой, ти вова, ой ти вова, —
Кучерява голова,
Уявляю, щоб робив ти,
Щоб ти мав таку, як я.
19.6.2016 р.
330
ОЙ, ВИ ХЛОПЦІ!
Ой, ви хлопці, ой ви хлопці,
До чого ж ви дожились?
Що вас в місті десь з десяток,
Та і ті вже всі спились.
19.6.2015 р.
ЖИВИ, ЯК ВСІ!
Якщо не хочеш мать біди,
То ти з жидами не дружи,
Хоч може він й не винуватий,
Що має гени наглуваті.
Невже його так Бог створив,
Щоб він де міг –людей дурив?
Не можу я у те повірить,
Хай би мене погризли звірі!
Щоб став вигадувати Трасти,
Де можна, аби що украсти.
Бо жид, як чогось не вкраде,
То він же з горя пропаде.
Бо їх релігія вчить красти,
А наша вчить людей любить
Отож і творять ті нещастя.
Що так і хочеться убить.
Так чому тут, скажіть, учиться?
Й за що, скажіть, їх поважать?
Й чому ми мусимо трудиться,
А юди — гроші рахувать?
Усього дав вам Бог, євреї -
Ума, багатства й красоти,
Але, нажаль, не дав вам честі,
Й просто людської доброти.
А, якщо вас й цікавлять люди,
То це рабині і раби,
Що мають шостий номер груди,
І було чим й було — куди.
18.6.2015 р.
331
ДАВАЙ З ГОРЛА
До Кашпировського приходить
Бомж і просить:
— Поможи.
Чоловік я небагатий,
А випить хочеться завжди;
То ж, зроби, щоб мав я гроші,
Або, щоб було що пить,
Бо як ранком піднімаюсь -
Вся нутро вогнем горить.
Кашпировський посміхнувся:
— Йди додому — наказав, —
А, якщо захочеш випить,
То під член стакан підстав.
Бомж, коли прийшов додому,
Тут же скляночку достав,
І почав зганять оскому
Точно так — як той повчав.
Випив й враз похорошіло,
Сів у крісло і сидить,
Коли чує, як у двері
Друг його — сусід гримить.
— Виручай мене, братеня,
Голова, мов в ній чорти:
— Чи не зміг би хоч п’ять крапель
Похмелитися знайти?
— Підставляй сюди… ось склянку,
І тримай її двома.
— Слухай друг, трясуться руки,
Краще вже давай… з горла.
18.6.2015 р.
БІЛЯ ОЗЕРА
Біля озера Рудого
Гриць зустрів Петра сліпого:
— Що ти з Аллою робив,
Що ти в неї там свердлив?
— Що свердлив? — Я те не бачив,
Бо сліпий від роду, бачте,
А як стопочку налив,
Що сказала, те й — свердлив.
28.6.2015 р.
332
ДЕ БЕРУТЬСЯ НЕГІДНИКИ
Ось не сплю і думаю
Я багато літ:
Чому на Вкраїні
Стільки всяких бід?
Бо живуть ще путіни –
Наглі ці падлюки,
Що й самі не відають,
Що ті хочуть суки.
Та й своїх ще виродків,
Як у полі зілля,
Для яких держава -
Це, немов дозвілля.
І, якщо сказати,
Але це до слова,
Що для них держава,
Як в селі корова.
Взяти януковичів –
Цих страшних злодіїв,
Це ж вершина айсберга
Наших добродіїв.
І живуть ці виродки,
Як на книзі клякси,
Й продають державу
За рублі і бакси.
19.6.2015 р.
НУ ПРИЗНАЙСЯ, ЗАЄЦЬ
Ну, признайся, Заєць,
Як твої діла?
Й чи твоя кохана
Птичку… привезла?
Й чи вона щебече,
Як проснешся Льова?
Чи реве, неначе,
У хліві корова?
І, якщо ту птаху
Сам не нагодуєш,
То, дивись, бо потім
Дуже пошкодуєш.
29.6.2015 р.
333
ОЙ, ДІВЧАТА ВИ ДІВЧАТА
Ой, дівчата ви дівчата,
Де вже тут діватися?
То ж, дозвольте, хоч у віршах
З вами покохатися.
Ой, дівчата ви дівчата,
От до чого дожились,
Чом такі ви агресивні,
А буть ніжними клялись.
Може віршики мої
Десь і спотикаються?
То нехай вони у полі
З вами підрівняються.
Знаю, віршики мої
Кожну з вас облапають,
То ж старайтесь, не турляйте
Їх своєю лапою.
Ой, дівчата ви дівчата,
Звідки ви такі взялись,
До якої не підійдеш,
То кричить, що — відчепись.
19.6.2015 р.
МАКІВ ЦВІТ
Скільки наглядаю
Я за маком-цвітом,
Він цвіте від ранку
Всього до обіду.
І його голівка
Схилена до низу,
Поки не почує
Що вже джміль десь близько.
А як мак побачив
Полетів мужик,
Піднімає голову
І стає, як штик.
29.6.2015 р.
334
НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Людина — це найкраща квітка
Із тих часів, як виник світ,
Ну хто б тоді помітив літо,
І цей чудовий майський цвіт?
Хто б оцінив красу цю Божу,
Якби людини не було,
І тополину огорожу,
Що красить місто і село?
Людина — це найкраща квітка
Яку придумала природа,
А жінка нам дана на світі,
Як сама більша нагорода.
30.6.2015 р.
ТО НЕ ЗЛОДІЙ
То не злодій, хто газ палить,
Нехай палить, тільки — платить,
То ж, не лайте тих, хто строять,
Лайте тих, що Неньку доять.
29.6.2015 р.
У КОЖНОГО СВІЙ ВІК І ЧАС
У кожного свій вік і час,
І якби всі ми не старались,
Але колись настане час,
Прийдеться й нам з життям розстатись.
І будь ти циган, чи єврей,
І хоч який ти будь набожний,
Й будь генерал ти, чи лакей -
А помирати буде — кожний.
Синичка ген яка прудка:
І, гляньте, як вона літає,
Й яка б та спритна не була,
А смерть колись й її спіймає.
30.6.2015 р.
335
КОЛЯДНИКИ
Ну й дожились українці,
Що й не знаю, що сказать,
Що уже і прокурори
Хабарі всі стали брать.
Що ж тоді казать про суддів,
Й про чиновників казать,
Як уже і генерали -
Й ті пішли колядувать.
От пішли уже таланти,
Що уже і ніде стать,
Що вже, навіть, й арештанти
Стали нами управлять.
От до чого бідні люди
На Вкраїні вже живуть,
То ж й не дивно, й президенти
Теж в колядники ідуть.
29.6.2015 р.
ТОБІ, ЛЮДИНО
Поки Дрозд Кота пильнує,
Той вдає, що він кайфує,
Й варт забути про Кота,
Тут же скоїтьться — біда.
Так що, брате, не хизуйся,
Бо до всіх прийде біда,
То ж, живи й життям любуйся -
Де б і з ким ти не була
30.6.2015 р.
БДЖОЛИ
У бджіл сьогодні повстання,
Яке усіх нас збило з толку,
Що відказались носить мед
Панам на заготовку?
30.5.2015 р.
336
МИХАЙЛУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ
СВОЄМУ СУСІДУ
Ой, Михайле, ти, Михайле,
Ум людей не в бороді,
Як закінчиш всю роботу,
Що ж робитимеш тоді?
Вчора ти зробив бесідку,
Завтра ти гараж почнеш,
Потім гойдалку для внучки,
А куди тоді підеш?
Ой, Михайле, ти, Михайле,
Сива в тебе голова,
Якщо сам ти все поробиш,
Що ж залишеш для Сашка?
30.6.2015 р.
ЗАЄЦЬ ЧИ ЗАЙЧИХА?
— Як узнати хто побіг,
Заєць чи Зайчиха? —
Запитала у Петра,
Сміючись, купчиха.
Як побіг, — то, звісно, Заєць, —
Мовила купчиха,
А як бачиш, що побігла,
Значить, то — Зайчиха.
30.6.2015 р.
СОРОКА
— Що, скажіть, Сорока хоче
Як вона в саду стрекоче?
— Хоче Котику сказать,
Щоб пішов десь погулять,
Бо пора вже її діткам,
Вчитися в саду літать.
30.5.2015 р.
337
ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ
Ніхто не знає де він буде,
Коли прийде його пора,
І що про нього скажуть люди
З свого й сусіднього двора?
Ніхто не знає, де він буде,
Й куди піде гріхи збувать?
Чи Бог його прогонить в пекло,
Чи в нас залишить раювать?
Чи може Бог його відпустить
Вже через рік десь в інший світ
За те, що той не був спокусник,
Як наш Донецький замполіт.
Путі незвідані Господні,
Й не нам про їх судить діла,
Бо хто ми є такі сьогодні,
Щоб вимагать в Богів права?
Як Божі ми слова обходим,
Хоч ті слова, немов, млинці,
Й, нажаль, до нас тоді доходять -
Як треба вже здавать кінці.
Й хоч гени наші довговічні,
Та є і в них своя межа,
Й вони, як діти повнолітні,
Пізнавши світ, — від нас біжать.
Й сьогодні, як на себе глянув,
То, мов, в двох вимірах живу,
Де ще одна нога зі мною,
А друга там, вже десь — в раю.
І пригадав минулі роки,
Коли на всіх ще поглядав,
Коли гуляв на всі ще боки,
Й яку хотів ту — цілував.
Бо все, чому нас вчили в школі,
Все забувалося тоді,
Коли були такі училки,
І ми такі ще молоді.
Тому ото і посилають
Всіх, час від часу, нас туди -
Де мозок дурням прочищають,
338
Щоб ми верталися людьми.
Щоб ми звільнилися від блуду,
(Але не це ще головне),
А те, щоб нас любили люди,
За наше діяння земне.
Хіба ж було б одної мало,
Щоб жінка вірною була?
Яку ми все життя шукаєм,
Та хто нам скаже, де вона?
Отож, як хочеш буть щаслива,
Й трохи гарніша за чужу,
То посміхайся більше мужу,
А не якомусь там моржу.
А нас, аби ми вас любили,
Ви трохи більше бережіть,
Тоді всі будуть ваші зливи,
Тільки по-справжньому любіть.
І нас ви в тому не винуйте,
Бо то не наша в тім вина,
Що ми шукаємо веселих,
В яких в душі весь час- весна.
30.6.2015 р.
ЯКБИ ТЕБЕ ОДНУ Я МАВ
Мені говориш, що не зраджуй,
Та от би що тобі сказав:
— А як би взнав, що ти найкраща,
Якби тебе одну я мав?
1.7.2015 р.
Що тобі скажу я, друже,
Хай хоч як в степу гуде,
Радість можна й пошукати,
А журба й сама прийде.
1.7.2015 р.
ЩОБ СТАТЬ ЄВРЕЄМ
Як хочете не буть жидами,
То перестаньте буть жлобами,
Й живіть, як люди всі живуть,
Які пліч о пліч з вами йдуть.
20.6.2015 р.
339
НЕ ЛІЗЕ В ГОЛОВУ НІЧОГО
Не лізе в голову нічого.
Напевно, сплять мої думки,
Або десь всілись під горою,
Й когось чекають, як вовки.
Не лізе в голову нічого.
Журба на серці, хоч — убий!
Й не знаю, чи піти до кого,
Й душі зробити вихідний?
Сьогодні в мене відпочинок,
Й мене будь-ласка не чіпай,
Й пробач мені за мій ти вчинок,
Що не пішов з тобою в гай.
21.6.2015 р.
ГРИЦЬКО І ВАРКА
Кажуть, що Гриць дурний, як шкварка, —
Хомі жалілась тітка Варка,
Та де є й ще такий Грицько,
Щоб знали всі дівки його?
20.6.2015 р.
ПРО ДРУЖБУ
Дружба, це — всього компроміс, —
Так що не вішай, брате, ніс, —
І, якщо хочеш мати друзів,
То будь же й сам ти другом, Кузя.
20.6.2015 р.
ПРОСТІТЬ МЕНІ!
Простіть і мертві, і живі
За всі написані вірші.
Бо певен, що коли й помру,
То кривди я не — потерплю,
І буду бігать за панами,
Неначе, привид із рогами.
21.6.2015 р.
340
ПРИМАНКА
Ой, ти вова, ой, ти вова,
Так як день, так й жінка нова…
Щоб спіймать таку коханку -
Треба гарну… мать приманку.
20.6.2015 р.
ТИ ДЛЯ МЕНЕ НЕ ІСНУЄШ
Ти для мене не існуєш,
Й це уже сьогодні факт,
Бо не хочу тратить нерви -
На інсульт, і на інфаркт.
Гей бо, Киця, йди до мене
І скажи мені: няв — няв,
Дай мені тебе погладить,
Щоб добрішим трохи став.
21.6.2015 р.
НУ Ж І НЕБО!
Ну ж і річка, ну ж і поле! –
Де така ще є краса?
Ну, а нам про рай говорять,
І про нові небеса.
Всі говорять: — тре’ трудитись,
А жиди кажуть — хи-хи,
А коли ж тоді молитись,
Щоб відмолювать гріхи?
21.6.2015 р.
СЬОГОДНІ — ІОРДАН
Сьогодні Сонце ясне-ясне,
У іудеїв — Іордан.
Отож, хто хоче стати вічним –
Піди й скупай свій –«чемодан».
Бо у воді — вся наша пам’ять,
Й, якщо ти хочеш довго жить,
То постарайсь на Іордана
В воді хоч пуп свій замочить.
21.6.2015 р.
341
ФАНЕРА
Коли дивлюсь на твою пику,
На невдоволене сопло,
То хочу так потикать пику,
Щоб аж весь день тебе пекло.
Коли дивлюсь на ту манеру,
На самовпевнену ту гру,
Так й хочу в ту вліпить фанеру,
За ту твою нечесну гру.
21.6.2015 р.
МАШИНА ЗЛА
Як же нас зомбує ця держава,
А держава, це — машина зла,
У якій тоді мужніє слава,
Якщо люди гірші від козла.
21.6.2015 р.
НЕ МОЖУ МОВЧАТЬ
Хоча жидів я й не боюся,
Та скільки можна вже мовчать?
Скільки ж ті будуть з нас знущатись,
Хотів би в їх я запитать?
21.6.2015 р.
ЖІНОЧКА, ЯК КВІТОЧКА
— Глянь, яка в сусіда жінка, —
Чоловік до жіночки, —
І гарненька й чепурненька,
Геть, неначе квіточка.
— Щоб мені стільки грошей,
Ти давав, як Вітічка,
Та служанка ще й водій,
Й я була б як — квіточка.
— Що ж мені, робить, скажи? -
Став мужик чухмариться.
— То іди і не бурчи,
Бо, гляди, — появиться.
22.6.2015 р.
342
ПОКИ ПІДНІМЕТЬСЯ
Познайомилась в Парижі
Жінка з росіянином,
Й повела до себе в номер -
На поверх дванадцятий.
Та, як тільки той роздягся,
Кет взяла його «майно» -
Тобто, всю його одежу
Й тут же кинула в вікно.
— Ви навіщо це зробили?
Кет йому відповіла:
— Бо, як з вами пересплю я,
То вона буде мала.
Чоловік їй, а ні слова,
Та як кінчилось… кіно,
Він узяв її одежу
Й також викинув в вікно.
— А нащо мою одежу
Ти жбурнув, немов, кроля?
— Бо у мене поки встане, —
Вийде з моди і твоя.
22.6.2015 р.
БДЖОЛА І КИТАЄЦЬ
Як Бджола вкусила зайця,
Став він схожий — на китайця.
2.6.2015 р.
МАМА З СИНОМ В ЛАЗНІ
Тільки син із лазні вийшов,
Як батько до Зями:
— Ну що, синку, ти щось в мами
Бачив під трусами?
Те, про що питаєш, тату,
Не бачив я в мами,
Бо вона його зажала
В себе між ногами.
22.6.2015 р.
343
АНТЕНА
Лежить жіночка на пляжі,
Хлопці так і липнуть,
Кожен хоче доторкнутись.
Та бояться й пискнуть.
А один таки насміливсь,
Й доторкнувся до колін:
— Що ти робиш? — та питає.
— Викликаю я Берлін.
— Та з антеною такою
Як у тебе, дядя,
Ти й Бердичів не викличеш,
Так, що йди й не лапай.
22.6.2015 р.
ЩОБ НЕ РОЗМНОЖАЛИСЯ
Покупець у магазині
Вирішив замок придбать,
І звернувсь до продавчині -
Й показав, який подать.
Покупець узяв у руки,
Покрутив хвилин десь п’ять,
Потім знову, знову й знову
Просить іншого подать.
А, коли у магазині
Всі замки вже перебрав,
То у тої продавчині
Гарантійний попрохав.
Продавчиня терпеливо
Обслужила покупця,
І в придачу до покупки
Ще й пакетик подала.
— А це що?
– Презервативи.
— А нащо вони мені?
Щоб у вас неповноцінні
Не плодились більш в рідні.
22.6.2015 р.
344
НЕЙТРОННА БОМБА
— Що таке нейтронна бомба, —
Гриць питає у Петра.
— Це така, що варт їй впасти
І не буде ні хріна.
Гриць замовк й щось довго думав,
Й подививсь на пацана:
— А хіба вона вже впала, —
Що немає ні хріна?
22.6.2015 р.
ПРО ЩОСЬ ТАЄМНИЧЕ
Гарна жінка, чи негарна,
Але так вже повелось,
Що шукаємо ми в жінці
Ми оте таємне «щось».
Й поки те-щось не знайдемо, —
Й не обслужимо його,
То від нього не підемо
Хай би там хоч як гуло.
Ой, бо всі ви жіночки,
Жіночки — хотілочки,
Щоб робили мужички,
Без отої дірочки?
Ой, бо всі ви жіночки,
Жіночки-качалочки,
А щоб ви, скажіть, робили
Без оцеї палочки?
23.6.2015 р.
У ВАС Є ТРУСИ?
У вас є труси? — звернувся
Покупець до продавчині.
— Ні нема.
— А в магазині?
23.6.2015 р.
345
ДІАЛОГ В МАГАЗИНІ
В магазин прийшла бабуся
Щоб купити огірки,
А там всі такі горбаті,
Та ще й зморщені такі.
Та як глянула старенька,
Що й не знає, де подіться?
Подивилась продавчиня:
— Ви на себе подивіться.
23.6.2015 р.
В ПЕРІОД ШЛЮБНИЙ
Захотілось батьку з дітьми
Всім сходити в зоопарк,
Щоб на звірів подивитись,
Особливо — жвавих мавп.
А у мавп період шлюбний
Був якраз в той час зимою,
Й ті в будинку, там де грубка,
Всі займались грою тою.
— А як Я їм щось смачного, —
Каже батько, — в клітку дам,
Вони вийдуть, чи не вийдуть?
— А ви б вийшли, пан Адам?
23.6.2015 р.
НА ПРИЙОМІ У ДАНТИСТА
Прийшла жінка до дантиста,
А той розглядає:
— Роздягайтесь! — він до неї
Й крісло поправляє.
— А навіщо роздягатись,
Якщо в мене зуб болить?
— Ну гаразд, не все знімайте,
Туфлі можете лишить.
23.6.2015 р.
346
ПОЛОВЕ БЕЗСИЛЛЯ
Прийшла жінка до лікаря
Десь після весілля,
І жаліється, що в неї —
Полове безсилля.
— Вперше чую про таке я,
А в чому причина?
— Бо не можу я відмовить
Жодному мужчині.
24.6.2015 р.
ЩО МЕНІ РОБИТИ?
Прийшла жінка до зубного
Й стала говорити:
— Я так боюсь, що й не знаю,
Що краще робити,
Чи то зуб мені свердлити,
Чи дитя родити?
Доктор: — Думайте скоріше,
Бо я мушу знати,
Під яким кутом потрібно
Крісло нахиляти.
24.6.2015 р.
НА ЧОМУ СПИТЬ ТАТО?
Вчителька розповідала про користь пернатих,
І що можна від пернатих в господарстві мати.
А коли розповіла, стала й поглядає:
— Так що гуси нам дають? — в Вовочки питає.
— Шкварку! — вова відповів. Сів і вигинається.
І, немов він космонавт- на весь клас пишається.
— А що й ще? — вона до нього?
— Й ще сказав, що — шкварку,
Й після того хотів сісти на свою він парту.
— А на чому дома спиш? — На печі, у — просі,
Й колупається — стоїть пальчиком у носі.
— А на чому мама спить? — Мама — на дивані.
— Ну, а татко? — та до Вови. — А татко — на мамі.
24.6.2015 р.
347
Є Й ДУРНІШІ
Ні один єврей не стане
Друг на друга нападать,
Тільки наші можуть днями
Хто дурніший? — вияснять.
Вже давно я придивляюсь,
Як спілкуюся з людьми,
Чи євреї вони й справді
Розумніші всі, ніж ми?
І скажу цілком відверто:
Всі родились ми людьми,
Та, як гарно придивитись,
Є й дурніші ще, ніж ми.
25.6.2015 р.
ХІБА ТО ДИТИНА?
Від добра — добра не ждуть,
Й вовком жить не хочеться.
Мертві бджоли не гудуть,
Але меду хочеться.
Подивлюсь на цих синків,
Що всю ніч волочаться,
І чим більше їм давай,
То їм більше й хочеться.
Чи є наглості межа? –
Сам питаю в себе.
Заколю свиню — біжать,
Навіть, в хмарне небо.
Та хіба ж то вже дитина,
І чи варт таку кохать? -
Для якої та родина,
У якої є що взять.
Отоді й провідують,
Навіть, і не кліпають.
Та хіба ж то є дитина
Яка жде, щоб тільки дав?
Або батько, як скоріше,
Щоб кінці свої віддав.
24.6.2015 р.
348
КАБІНЕТ САМООБСЛУГОВУВАННЯ
Як у Гриця почалася чергова відпустка,
Тож і вирішив піти він в кабінет розпусти.
Заплатив він певну суму і сидить — чекає,
Поки, врешті, і до нього дівка завітає.
Сидить, жде, вже й день минає, а нема «куратора»,
Отож і пішов шукати він — адміністратора.
Той чемненько посміхнувся: Моє шанування…
Та за гроші, що дали ви, в нас — самообслуговування.
24.6.2015 р.
ТВОЯ СОБАКА
— То чому твоя собака,
Ніби, вовк гасає?
— То таких, як ти цікавих
На обід шукає.
23.6.2015 р.
НЕЧИСТА СИЛА
Як же тре’ було старатись,
Щоб тебе народ прокляв,
І тебе козла не стратив,
Що народ пограбував.
Як же можеш ти дивитись
Людям в очі, «слов’янин»?
Й тим, що вкрав — не подавитись,
Ось який ти сучий син!
Чи, як думаєш, що цар ти,
То тобі вже можна все!
Ну ж ти, вітя, і негідник,
Що ж про тебе скажеш й ще?
Видно, чортом ти родився
Хоч і очі голубі.
Ось, яке ти, вітя, бидло,
А ми ж — вірили тобі.
24.6.2015 р.
349
ПИРІЖОК…
Якщо хочеш, моя люба,
Щоб в твоїй сім’ї був рай,
То свій ротик, дорогенька,
До ушей не відкривай.
І на свого чоловіка
Надто вже не нарікай,
Якщо раптом якійсь діві
Муж погладить плаття край.
Ну хіба мужик нормальний
Зможе жінці відказати,
То чи варт на цій дурничці
Всю увагу загостряти?
А як хочеш, аби любий
Лиш тебе одну кохав,
То тоді ти так старайся,
Щоб і муху не прогнав.
Тож, як хочеш щоб з роботи
Муж додому вічно біг,
То ж старайся чоловіку
Підготовить свій пиріг.
Бо нас зваблює не лише
Гарне личко, що цвіте,
А ще й та твоя красуня -
Яка вічно хлопця жде.
І ніколи чоловіку
Ти, дивись, не відмовляй,
Якщо ти не хочеш того,
Щоб шукав він інший рай.
Бо, як жінка йде наліво,
То в народі кажуть — б..лядь,
А як муж, то він — гуляє,
Аби тонус свій піднять.
Й це жінкам потрібно знать.
26.6.2015 р.
РАЙ ЗЕМНИЙ
Ось візьму й переверну
Я тебе. Й між нами -
Буду рай земний шукати
В тебе між ногами.
26.6. 2015 р.
350
І ВСІ МОВЧАТЬ
Мені уже набридли тири — пири,
Що хочеться когось вже й довбонуть,
Бо, як жили — убивці й рекетири,
То так вони і досі ще живуть.
І з кожним днем народ мій багатіє,
А де воно багатство те святе?
А панство нахабніє й нахабніє,
І все, що де побачить, все — гребе.
Не гребують ні совістю, ні честю,
Усім чогось не вистачає їм –
Отим, що повсідались на Олімпі,
І — думають, що їх обійде грім.
Народ реве і стогне, але — тягне,
І всі мовчать, як риба у воді,
І кожен жде, що хтось когось бабахне
Кілком по нерозумній голові.
І що робить прикажете народу,
Скільки терпіть він буде цих базік?
Що хочуть вивести у нас нову породу,
Це — дурнів, боягузів і калік?
26.6.2015 р.
ТИ КУДИ СПІШИШ?
В переповненім трамваї
Всіх розштовхує мужик.
Ну, а другий і питає:
— Ти чого це преш, як бик?
— Та от пісять так вже хочу,
Аж душа уся болить,
Що уже я, їй-же Богу
Й сам не знаю, що робить?
— А ти б взяв й відлив сусіду
У кишеню… і мовчить.
— А як раптом той побачить, —
Що ж тоді мені робить?
Чоловік той посміхнувся
Й показав йому язик:
— Ну, а я ж тобі попісяв…
Й ти не бачив, а мужик.
26.6.2015 р.
351
ВСІХ ГОДУЄ МАТІНКА ЗЕМЛЯ
Всіх годує матінка-земля -
І рослин, й людину, і коня.
Гляньте всі під ноги на багатство
Те, що нам дає небесне братство -
По якому ходимо всі ми,
То ж, будь-ласка, будьте ж ви — людьми.
25.6.2015 р.
БІДНА МАТИ
Бідна мати. Ледве дише,
Але мусить якось жить,
Бо до пенсії синочків
Обіцяла докормить?
То ж й старається нещасна,
Хоч й не може вже ходить,
А синочкам « шистко єдно»,
Їм аби — було що пить.
26.6.2015 р.
ЯКЩО ОДРУЖИВСЬ
Якщо женився, — не сачкуй,
І в ліжку з нею — сам працюй,
Бо, якщо будеш сачкувати, —
То інші будуть… працювати.
27.6.2015 р.
ЯК ЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДО ТЕБЕ
У садку, де жінка поле -
Там півонія цвіте,
Як на ті суцвіття гляну -
Так до жінки і тягне.
Бо, як гляну на ті квіти,
Як півонія цвіте,
Так і хочеться торкнути
За ті квіточки тебе!
27.6.2015 р.
352
ДИВЛЮСЬ НА ВАС
Дивлюсь на вас, Галинки і Маринки,
Які ви всі, немов небесний цвіт,
Де кожна з вас це, як живі картинки,
Які чарують й прикрашають світ.
Дивлюсь на вас й, відверто, я жалію,
Що вас, як слід — усіх не долюбив,
І що за кожну з вас не випив я сулію,
Як за найбільше диво із всіх див.
Дивлюсь на вас й жалію, що повірив
Колись я генералам і вождям,
Які, щоб ми не думали про дівок,
Нас відправляли будувати Бам.
27.6.2015 р.
ЯБЛУНЯ У БІЛОМУ ВБРАННІ
Яблуня, неначе, наречена
Засіяла сяйвом вдалині,
І стоїть — пишається тихенько,
Ніби, молода на виданні.
Гарно як! Гудуть навколо бджоли,
Пахне першим медом у саду,
І летить метелиця шовкова,
З яблунь, під якими я іду.
Боже мій! Яка краса навколо!
Де не глянеш, — Божа благодать,
А ще як твоє побачу чоло,
То не знаю, де себе дівать.
І хоч роки вже не молодечі,
А душа, неначе — первоцвіт,
Що й писать про це все недоречно,
Якщо вам уже під сотню літ;
Але я щасливий і радію,
Що це все ще можу оцінить,
І не залишаю свою мрію -
Щоб і ще з десяток літ прожить.
27.5.2015 р.
353
СОРОМ І ГАНЬБА
Сором і ганьба тобі, Росіє,
За оті посіви, що ти сієш.
Вірю, що колись, як світ проснеться,
Він й до тебе — чорта добереться.
27.6.2015 р.
ЗГАДКИ І ЗАГАДКИ
Як вас я згадую, кохані,
То серце тільки тук та тук,
Які ж ви всі були бажанні -
Як ваш вистукував каблук.
Як білі вогники колінок
Нас всіх манили десь туди,
Де красувався в вас барвінок,
Що наші душі молодив.
А, коли жіночка гарненька,
Ще й павутинку натягне,
Та ще свої оголить стегна,
То вже ніхто не віджене.
Сьогодні, це — солодкі згадки,
Які з нас мало хто цінив,
Тому й були жінки — загадки,
І кожний з нас їх всіх любив.
27.5.2015 р.
УКРАЇНІ
Як хотів би Україну
Ще побачить при житті –
Коли зникнуть всі руїни,
Й мир настане на землі.
І, щоб вбивці всі довкола
Зникли всі, мов, пацюки,
І щоб наша рідна Ненька
Більш не відала біди.
Як би я хотів почути,
Україно, я твій дзвін,
І тобі, немов, коханій
Свій зробить земний уклін.
27.6.2015 р.
354
ВИРОДКИ ДВОНОГІ
Що ж тобі ще в світі треба,
Виродок двоногий,
Щоб такий ти був багатий,
А честю — убогий!
Як колись були багаті, —
Хоч з людьми ділились,
А сучасним усе мало -
Щоб вже й подавились.
Ми вибирали вас, пани,
Щоб все робили для Вкраїни,
Та тільки, де пройдете ви,
Одні — нещастя і руїни.
Бо землю Бог нам дав — усім,
Щоб ми на ній всі розмножались,
А ви, — державні шмаркачі,
Від нас — людей те все украли.
То, кому ж кланятись, кому?
Й якому ж нам молитись Богу? -
Щоб наказав він цю чуму,
Що перекрила всім дорогу.
Тепер я бачу, що жиди -
То є і справді вища раса,
Бо, навіть, й український жид
Він вже живе, як равін скаже.
Можливо, я дурний, як пень
І в чомусь ще не розбираюсь?
Та в вас хотів би запитать:
Де ж наші гроші подівались?
При владі в нас жиди сидять,
Невже, ви мало нахватались?
І розум свій, хай Бог простить -
Невже ви весь попропивали?
Вставай, Прем’єр, і нам скажи:
— Де наші гроші ти діваєш,
Й навіщо ж наших ти людей
Уже до нитки роздягаєш?
Ну як, скажіть, тут можна жить,
355
Якщо сьогодні вже квартплата
У пересічних громадян -
Вже стала більша, як зарплата?
Й будь ти з Баку, чи з Бангла Деж, —
Єврей, чи жид, чи ізраїлець?
Але, якщо ти в нас живеш,
То будь хоч трохи українець.
Й чи очі в тебе карі, сині,
Й чи очі в тебе голубі,
Та май же ти хоч совість білу,
І не греби ж ти все собі.
Ви добре й так вже нахватались
Із Вашингтона і Москви,
А що ж робити нашим людям,
Чи хоч подумали всі ви?
А треба ж й про народ подумать,
Бо хто грабує чийсь город,
То того й ноги не врятують,
І не поможе, навіть, Бог.
Навіть, якщо й державу зміниш,
І там знайде тебе народ.
28.6.2015 р.
Я РОЗУМІЮ
Я розумію, що ти кажеш,
І знаю те, що хочеш ти,
За що тебе і поважаю,
Але до мене не ходи.
27.6.2015 р.
ДЖУНГЛІ
Ой, яку теличку модну підхопив Петро,
І повів він ту дівчину прямо у метро.
А дівчина йому каже: — Нащо нам метро?
Краще вже давай підемо в джунглі на Дніпро.
— Та які там джунглі, люба, це ж не Бангла-деж?
— Як захочеш… дуже сильно, й джунглі там знайдеш.
28.6.2015 р.
356
ТИ ДУМАЄШ ПРО СЕБЕ
Ти думаєш про себе, а не друзів
Точно, як думають жиди всі товстопузі,
Й тепер ти доведи, що ти не жид,
Що, навіть, й з другом ти не хочеш вже дружить.
А так, як телевізор я не можу вже носить,
То, як же ми вже будемо дружить?
Бо в ньому радіація така,
Що, навіть, може вбити і бика.
Отож, тому я і питаю,
За кого ж ти переживаєш?
Якщо за мене, то скажу: адью!
І думаю: цей жарт — переживу.
Та як так трапилось, скажи ж ти накінець,
Що слухав слухавку ти головою, а опромінив свій
— кінець?
Ти іноді буваєш не цікавий,
Хоч з виду хлопець, ніби ти і — бравий,
Про те, що ти такий… догадувавсь давно,
Проте, не думав, що мій друг — таке дермо.
От як за себе ти переживаєш!
А кажеш, що людей ти поважаєш.
1.7.2015 р.
ЛЮБОВ І СЕКС
Любов, це ще не лише секс:
Розставив ноги й при по шерсть.
Любов, це щось неповториме –
Як, скажемо ми — небо, рими;
Як поле, море, або — ліс,
Який легендами обріс.
Любов, це щось таке м’якеньке,
І волохате, і тепленьке,
Що хочеться руками взять,
І ним поніжитись, пом’ять.
Коли бринить твоя душа,
Немов, натягнута струна.
Бо як тулюсь до тебе, люба,
То забуваю я про все:
І вже не думаю й про зуба
Який мене весь день пече.
1.7.2015 р.
357
ЯК ЗАКІНЧУ Я ПРОПОЛКУ
— Ну то як? Вірш написав?
Написав! — Петро сказав, —
Ось сторінку прополю
І до друку понесу.
28.6.2015 р.
ЦІНИ, НІБИ — МІНИ
На продукти, і на меблі -
Вже такі в нас ціни
Що вони для нас — стареньких -
Як великі міни.
Що, як хочеш щось купити -
Ціни, аж кусаються,
Бо, як глянеш ти на їх -
Аж в очах хитається.
То ж, як ви такі розумні,
І такі ви всі орли,
То чому й пенсіонерам
Пенсії не підняли?
От які в нас коновали,
Без ножа всіх ріжуть нас,
То ж, тримайтесь, генерали,
Дійде черга і до вас!
1.7.2015 р.
РОЗУМ БДЖОЛИ
Розум в бджоли десь у мачину,
А скільки інформації,
І кожна знає, що робить їй,
Уже й без консультації.
Всі знають, де і що цвіте,
І, навіть, хто що хоче?
І де струмок який тече?
Розкажуть всім охоче.
Й скільки медку дитині дать,
Аби те не об’їлося,
І що йому потрібно знать
Аби не простудилося.
1.7.2015 р.
358
Я ЛЮБЛЮ СМІЯТИСЯ
Я завжди з смішними жив,
Що вже й відмагатися,
А тому завжди й любив
З себе сам сміятися.
1.7.2015 р.
САМИЙ ВЕЛИКИЙ ХИЖАК
Самий найбільший звір це — Кіт,
Його боїться і Ведмідь.
Ось хай він суне морду в двір,
В якім живе той лютий звір.
То так той схопить шатуна,
Аж захитається Луна.
Що тут же той ведмежий груз,
Буде втікать, як боягуз.
2.7 2015 р.
ЯКЩО ТИ БУДЕШ БІЛЬШЕ ЗНАТИ
Уявляю, як би наше
Помінялося життя,
Щоб у всіх були в нас гроші
Й не було в нас бардака?
Бо життя таке коротке,
Що й не встигнеш рот відкрить,
Як до тебе із мітлою
Чорна відьма прибіжить.
Уявляю, як би люди
Всі навколо ожили,
Щоб лишили нас іуди,
І зовсім від нас пішли.
Бо як стану, подивлюся,
Що ті творять, так сказать,
Хоч вставляй пропелер в жопу
Й починай їх проганять.
І собі не уявляю,
Чому всі у нас мовчать?
І чому цих сатаністів
Боїмось ми геть прогнать?
2.7.2015 р.
359
ЖОВТІ ЛІЛІЇ
Жовті лілеї, ніби — феї
Свої голівки підняли,
І так на Сонце задивились,
Що аж розкрили всі роти.
А дітки дивляться, аж мліють:
— О, Боже мій! Яка краса!
І, мов, закохані радіють
Як бачать — світиться роса.
Жовті лілеї, ніби люстри,
А поруч ще незрілий дуб,
Що так й прилип до тих пелюстків,
Як хлопець до жіночих губ.
Сонце низесенько над полями
Розсипало свої вогні,
Й горить навколо все вогнями,
Куди не глянеш — вдалині.
Бджоли вже майже полягали,
І тільки деякі не сплять,
Крильцями Сонцю помахали
Й пішли дверцята зачинять.
В саду сорока десь стрекоче
І будить тишу навкруги,
Чого ж вона ця видра хоче,
Ніби краде хтось «пироги».
А на душі нестерпна туга,
Мов, в ній сховався промінь зла,
Ну де ж ти ходиш, моя люба,
О, ти ріднесенька моя?
Лежить собачка біля хати
І поглядає на вогні.
— Ну що регочеш ти, патлата,
І зуби скалиш ти мені?
А на душі якась скорбота,
Ніби душа моя горить,
Й ніде ні жодної людини,
Ну хоч би з ким поговорить.
3.7.2015 р.
360
ЯК ЩОСЬ ВІН ЗНАЄ
Він різні цінності збирав,
Бо щось хотів, бо щось він знав.
А той, хто робить те що знає,
Той жить людям не — заважає.
2.7.2015 р.
ЯКЩО ПРИЙШОВ У ГОСТІ
Як пригощає вас мужик,
Він вас, як рідного приймає,
І гостю виставить усе!
І, навіть, те, чого й не має.
І хоч це, ніби, й сміхота,
Він щиро радується тому,
Що він не вижене й крота,
Бо жить не може по другому?
А жид як пригощає вас,
Мов, з нього хтось штани знімає,
І так подивиться на вас,
Немов, із хати виганяє.
Після такого то застілля
Яке вже може буть весілля?
2.7.2015 р.
ТИ СКОЛИХНУЛА МОЮ ДУШУ
Ти сколихнула мою душу,
Неначе, тишу — ураган,
Що ще і досі в моїм серці -
Реве, лютує океан.
Твої напружені сосочки —
За їх що хочеш те й проси!
Весь вечір рвуться з-під сорочки,
Як витвір Божої краси.
О, як мені завжди хотілось,
(Хай Бог мене за те простить!) -
Увезти б десь тебе на віллу
Й всю ніч любов з сосків тих пить.
3.7.2015 р.
361
ЯК ГЛЯНУ Я НА ЛІС, НА НЕБО
Ми всі, кому за сім десятків,
(Хоч вже по суті й віджили),
Але, щоб нам хто дав тридцятку, —
То, певно, вмить всі ожили.
Й коли я слухаю ті речі,
Що десь доносяться з води,
О, якби взяв дівча за плечі
І з ним би втік я хоч — куди.
3.7.2015 р.
З НАРОДОМ Я НІКОГО НЕ БОЮ СЬ!
Мені уже багато років,
І всім відверто я клянусь:
Що я, як вийшов із народу,
Так в ньому я і розчинюсь.
І можу я вас всіх запевнить,
І перед Богом присягнусь,
Що вже мене ви хоч і вбийте —
А я з народом залишусь.
Помреш раніше, чи пізніше, —
Однак прийдеться помирать,
То краще вже за правду вмерти,
Ніж перед страхом плазувать.
Тому й пишу я все, що бачу,
Й кривить душею не берусь,
І хоч буває ледь не плачу,
Але собою я горджусь.
Горджусь, що я живу з народом,
І хоч на нього часто злюсь,
Але я з ним — одного роду
Й де б я не був, а ним — горджусь.
І хай із ним якісь незгоди,
І хоч на нього й досі злюсь,
Зате із ним, де б не ступив я, —
Ніде й нікого не боюсь.
3.7.2015 р.
362
КОТИ НАХАЛЬНІ
Хоч дихать стало трохи й легше,
Але скрипить душа, як віз,
І стало барахлити серце,
Й в грудях, немов ковальський міф.
Й хоч рухи стали музикальні,
Й де не торкнись, то скрізь вже біль,
Але б усім людям скандальним -
Я б об’явив, щоб міг — розбій.
3.7.2015 р.
ТРИДЦЯТЬ СІМ
Батьку було десь тридцять сім,
Коли подумав він про сина,
Й назвав мене він Валентин
В честь першого християнина.
— А хто такий був Валентин? —
Якось спитала в мене Настя.
— Це той священик, що колись
Бажав закоханим всім щастя.
3.7.2015 р.
НЕ ХОЧЕТЬСЯ НІЧОГО
Не хочеться чомусь уже нічого,
Отак би сів й дивився б на світи,
Як десь віки літають наді мною
Й, видно, мене гукають вже туди.
Світ загадковий від кінця й до краю,
І скільки б ти на нього не дививсь,
Однаково, нікому він не скаже:
— Навіщо кожен з нас на світ цей народивсь?
Хай би було усе як було,
Хай би жили всі, як жили,
Й щоб не було у нас цибулі,
То певен: інше б щось знайшли.
4.7.2015 р.
363
ЗВІДКИ ТИСК?
Життя летить, як кадри в серіалі,
Тут ось родивсь і вже — дивись — артист,
І вже пішли у нього — Алі, Валі,
А потім і питають, звідки тиск?
4.7.2015 р.
ЖИТТЯ БЕЗ ЗМІСТУ
Життя твоє стає без змісту,
Коли коханої нема,
Коли немає з ким присісти,
І погутарить зокрема.
Коли нема з ким поділитись,
І розказать свою печаль,
Й хоч просто в очі подивитись,
Коли до вас приходить жаль.
Сльози всю душу заливають,
Як знаєш, що людина рідна,
Так само як і ти скучає,
І десь також сумує бідна.
4.7.2015 р.
ЖІНКА, ЯК АВРОРА
Якщо ти хочеш щось зробити? —
То ти звернися до народу,
Аби на те, як хочеш жити
Він дав тобі надійну згоду.
І жінці прав ти не давай,
Бо жінка це така обжора,
Що варто дати їй права,
То буде вічно, як — Аврора.
Жінка для того, щоб родить,
Варить обіди і готовить,
І ще, як муж гукне у гай…
То щоб була — завжди готова.
Отож, хай роблять всяк своє,
І служать так — як і служили,
Й незабували цілувать,
Щоб ми ще більше їх любили.
4.7.2015 р.
364
КОЛИ СВІТЯТЬСЯ ЗІРКИ
Ой, горить душа, палає,
І не налюбується,
Як дівчина в білім платті
Стане-пришвартується.
А ще як підтягне юбку,
Аж до самої журби,
Як же ту не схопиш дупку
І не підеш по гриби?
Ну хіба, скажіть, це сором
Коли світяться зірки?
І до тебе із під блузи
Посміхаються соски.
4.7.2015 р.
В КРИМУ
Чому, як йшли оті іуди,
То наші не стріляли люди,
А от тому і не стріляли люди,
Бо були люди, а не іуди.
4.7.2015 р.
ТИ ТІЛЬКИ ГЛЯНУЛА НА МЕНЕ
Я тільки глянув на твій цвіт,
І враз мене омолодила,
І в мене, в стільки то вже літ,
Мов, появились знову крила.
Я знаю, що я весь в тобі,
І Бог у цьому, звісно, свідок,
Та це сказать не смів тобі,
І так було занадто пліток.
Життя вирує і кипить,
Немов, вулкан в період гону,
О, як же хочеться любить,
Хай би уже й не по закону.
5.7.2015 р.
365
ІДІТЬ ІНШИМ ПОКЛОНІТЬСЯ
Я всім друзям і знайомим
Тільки щастя зичу,
Але жінку, хай не просять,
Я їм — не позичу.
Тож, не мильтесь й не старайтесь,
Не будете бритись,
Ідіть туди і кохайтесь,
Де люблять сваритись.
4.7.2015 р.
ЯКЩО БДЖОЛА ЛІТАЄ
Якщо бджола в саду літає,
То, значить, щось вона шукає,
Бо, як в саду нема нектару,
То та тягать не стане тару.
5.7.2015 р.
КУДИ ШКАНДИБАЄШ?
— Ти куди це шкандибаєш? —
Каже мати до Петра.
— Йду думки свої шукати
Що втекли колись з двора.
А коли вернувсь додому, —
Знов матуся до Петра:
— Ну і як? — спіймав думки ті
Що втекли колись з двора?
— Звісно, що спіймав й сміється.
Й знову став серед двора.
— То ж куди спішиш ти знову? —
Як думки зумів спіймать?
— Хочу взять і як корову
На припон їх прив’язать.
5.7.2015 р.
366
НАВКОЛО ХАТИ ХРИЗАНТЕМИ
Навколо хати хризантеми
Веселим світлом розцвіли,
І, ніби втомлені поеми
На стіл поезії лягли.
І з гордим пишним підборіддям
Всі задивилися десь в даль,
Звідки такі ж їх однолітки
Несли чомусь в очах печаль.
5.7.2015 р.
ВСЯ КРАСА ЙОГО ЩЕДРОТ
Всю красу своїх щедрот
Він направив в бутерброт.
Й через ті його щедроти, -
Так як рік, так в жінки й роди.
5.7.2015 р.
ЯК ПРОЙДЕ ЖІНКА МОЛОДА
Повітря в нас над нашим містом,
Немов, туман — весь день вісить,
Від чого так у місті тісно,
Що кожен з нас в село спішить.
А от в селі, повітря чисте,
Немов, розріджена вода,
Але й воно на мене тисне
Як поруч жінка молода.
5.7.2015 р.
МОЯ ЛЮБОВ
Якою буть мені ? — учить не треба,
Я хочу буть такою, як я є,
Щоб наді мною посміхалось небо
Твоїх очей, що вічно ждуть мене.
Ці зорі, Сонце, світ кохання,
Пташиний гамір, шум дібров,
Я жду завжди твого бажання,
Бо в нім також й моя любов.
6.7.2015 р.
367
У КОЖНІМ МІСТІ І СЕЛІ
У кожнім місті і селі
Живуть євреї, як свої,
Той секретар, той голова,
На все у них уже права.
Ніхто не знає: хто він й що,
Сказав, що звать його –Гого.
Й вся біографія його.
Прислали хлопця з Тель-Авіва,
Щоб всім жидам кричав він — ВІВА!
Й нашим народом, ніби грою,
Щоб управляв, як чередою.
Й за те, що довідку напише
То він здере по саму кришу.
А те, що він людей ґвалтує,
Його це зовсім не турбує.
5.7.2015 р.
ЯК ЧАСИ МІНЯЮ ТЬСЯ
Вчора ми сміялись
З тої, яка палить,
А сьогодні з тої
Що уже не палить?
От тепер й вгадайте,
Як на світі жить?
Чи кидать палити?
Чи почать вже й пить?
5.7.2015 р.
СВЯТО В ГАЮ
Сьогодні день воістину чудесний,
Дерева, ніби заворожені стоять,
І хоч сьогодні день і не воскресний,
Але чомусь так хочеться співать.
Не знаю я, яке сьогодні свято,
Що птахи всі співають у гаю,
Що, навіть, і дрозди, що в нас сидять на хаті,
Й ті заспівали пісеньку свою.
5.7.2015 р.
368
Я ВСЕ ЖИТТЯ ЛЮБИВ ЖІНОК
Як вас колись любив, як псіх,
І не боюся цього слова,
І зараз би й обняв вас всіх –
Та хто вже прийде до старого?
О, знали б, як любив життя,
Любив жіночі білі груди,
Й коли ті бачив почуття
Не знав ні болю, ні простуди.
Я все життя любив жінок,
І в тім гріха я не вбачаю,
Бо те, що нам дають жінки,
Воно аналогів не має.
Так що, жінки, як вище ніс,
І як по вище ваші юбки,
Нехай балдіють мужики,
Від ваших посмішок і дупки.
Ви придивіться до жінок,
Які вони усі чарівні,
А особливо той роток,
Якому в світі нема рівні.
Ви придивіться до жінок,
Це ж войовничі амазонки,
Й хоч кожна з них, неначе, вовк,
Але ж в ній є ще й справжні зойки.
І хоч яка вона лиха,
І, ніби Феська язиката,
Та іноді за той… язик!!!
Ми ладні все їй вибачати.
І в тому Кішку не виніть,
Бо Кішка, то — майбутня мати,
І в тому та не винувата,
Що їй сподобавсь чорний Кіт.
Який би міг вершить їй свято.
Гляньте, на Кішку, що сидить.
На ту малесеньку кирпату,
Та поки морду не наб’є Коту
То і його не впустить в… хату.
369
Отож, якщо ти справжній Кіт,
То не спіши зганяти злість,
Бо той, хто хоче мати свято,
Мусить навчитись все — прощати.
Як видержиш всі муки ада,
То підійде тоді й кирпата.
Бо мало котика зробить,
Його ще треба й прокормить,
А щоб котята змогли жить,
Треба ж комусь й мишей ловить.
6.7.2015 р.
СКІЛЬКИ ПАМ’ЯТАЮ
Скільки пам’ятаю
В нас були жиди,
І куди ж, пробачте,
Ділися вони?
Кажуть, що такої
Нації нема,
То куди ж, пробачте,
Ділася вона?
Я не проти юдів,
Хай собі живуть,
Тільки хай не дурять,
Хай же не крадуть.
А як дуже хочеться
Їм євреєм стать,
Покажіть єврейщину,
Де її шукать?
І, якщо когось із вас
Жидом називаю,
Значить, я єврейську
Націю не знаю.
Ти колись жив в Дрездені,
Зараз в Ірпіні…
Де твоя Єврейщина? –
Покажи мені.
5.7.2015 р.
370
ТИ МЕНІ ГОВОРИШ, НІБИ ТИ — ЄВРЕЙ
ЛЕОНІДУ КАЛЬНІЦЬКОМУ
Скільки пам’ятаю, в нас були жиди,
То ж куди, пробач ти, ділися вони?
Жив колись ти в Дрездені, зараз в Ірпені,
Де твоя Єврейщина, покажи мені?
Хочеш буть євреєм? Наздоров’я. Будь!
Та тоді прийдеться про наш край забуть.
А тому мені ти, друже, не транди!
Може десь й євреї є, а у нас — жиди.
Я не проти націй, хай собі живуть,
Тільки хай не дурять, хай же не крадуть.
10.7.2015 р.
НАЦІЛУВАВСЬ, НАНІЖИВСЯ
Націлувавсь, наніжився від пуза,
Що вже забувсь про всяку я мораль,
Що на душі, немов, якась калюжа,
Від тих часів, які пройшли, а жаль.
Отак би все життя лежав й дививсь на неї,
На ті соски, що манять, як магніт,
Так як на нас колись дивились феї,
Як нам було ще десь по двадцять літ.
6.7.2015 р.
КОЛИ У ТЕБЕ БУРЕВІЙ
Ой, вже ці леді, ой, ці леді, —
Хіба ж дадуть вам відпочить,
І ти чим більш гати їх з «градів»,
Тим більше будуть вас любить.
І хоч вони, як літні зливи,
Які не можна обійти,
Але ж вони настільки милі,
Що і не хочеться іти.
Живи по повній й не соромся,
А ще як жінка молода, —
То дай ти їй ще стільки Сонця,
Щоб й завтра теж вона прийшла.
6.7.2015 р.
371
ГУЛЯТЬ ТАК ГУЛЯТЬ
Ти сьогодні і палиш, і п’єш,
Навіть й горда від того й не кривишся,
А як він прийде ледве живий,
Як тоді ти на нього подивися?
Я, як друг твій, бажаю — добра,
І скажу я тобі не соромлячись,
В кожній жінці така є, як в тебе, біда…
Та не кожному щастя те хочеться.
Так тобі і про хлопців скажу:
Кожний з них так же само він дивиться,
Щоб спіймати десь в полі козу
І як слід тою грою насититься.
А як в дім свій тебе приведе,
І на тебе тоді він подивиться,
Він же ще на порозі впаде,
Як до тебе гарненько придивиться.
І всім тим, чим раніше гордивсь,
Гляди, завтра усе перейначиться,
І підеш ти гулять, як колись,
А, можливо, ще й більше собачиться.
Грать так грать! Так гуляй і давай,
Красота у жінок не стирається,
Й чим частіше її шурувать,
То тим більше вона посміхається.
А, якщо хочеш мужа ти мать???
Тут потрібно уже й постаратися,
І других мужиків не чіпать,
Й перед ними не перегинатися.
Тут потрібно спочатку узнать,
Чи у нього хоч є якась хата,
Ну, а потім вже й бариню грать,
Як підійде його вам зарплата?
І не треба ніколи спішить,
І підходить до всього розважливо,
Бо, як разом надумалась жить,
То й відноситься треба — поблажливо.
А, як хочеш коханця ти мать,
Тут не треба далеко ходити,
Не забудь свої трусики знять,
Й як побільше себе оголити.
6.7.2015 р.
372
АЛЛІ
Ти сьогодні п’єш і палиш,
Навіть, і не кривишся,
А як він так буде пити,
Як на це подивишся?
Я бажаю як друг твій — добра,
І скажу я тобі не соромлячись,
Що у всіх така ж квіточка є,
І так само на хлопців охотиться.
Це сьогодні жених твій цвіте,
Й поглядає на тебе й не кривиться,
А як завтра в свій дім приведе,
Та до тебе гарненько придивиться.
Й чим тобою сьогодні гордивсь,
Завтра все оте переіначиться,
І підеш ти гулять, як колись,
А, можливо, ще й більше собачиться.
Грать так грать! Так давай і гуляй,
Красота у жінок не стирається,
І якщо хто торкне твій сосок,
То від того він теж не розплавиться.
А, як хочеш, щоб муж в тебе був,
Тут вже треба підходить розважливо,
І за інших усіх вже забудь,
Хоч вони є особами й важними.
Бо, як хочеш дружиною стать?
Тут потрібно й себе показати,
І, не гаючись, так йому дать,
Щоб не міг вже й до хати добратись.
А тому не соромсь, не сумуй,
Хлопці люблять цю всі процедуру,
Й, головне, як побільше цілуй,
Щоб забувсь про свою кікімуру.
То, колись в нас судили повій,
А сьогодні це просто знахідка,
Тож епітетів ти не жалій,
Нехай краще жаліє сусідка.
А як хочеш коханкою стать,
То не варт прислухатись до пліток,
373
І потрібно вже так йому дать,
Щоб забувсь про дружину і діток.
Хто сказав, що повій в нас не люблять?
Хто сказав, що не люблять в нас секс?
Щоб в нас секс мужики не любили,
Хто б жінкам купував тоді і кекс?
9.7.2015 р.
НУ Ж І ГРУДИ!
Ну ж і губки в тебе, Алла! -
Якось жіночці сказав, —
За такі, як в тебе губки
Я й коня б свого віддав.
6.7.2015 р.
«НАРКОМАН»
Я став уже, як наркоман, —
Кричить мій друг, поет — Іван,
Й поки я вірш не допишу,
Тебе від себе не пущу.
7.7.2015 р.
КОТИ І ГОРОБЦІ
Коти на призьбі повсідались,
Й з роботи мамку ждуть свою,
Бо всім їм сала забажалось,
А мамка десь гуде в гаю.
7.7.2015 р.
ДНІ ЛЕТЯТЬ
Дні летять, неначе, потяг,
Не присядеш ні на мить,
Що вже, навіть, й Вітер в полі
По ночам і той не спить.
Вчора, ось, була Неділя,
А сьогодні — Новий рік.
Здрастуй, тітонько Марія,
Мов тебе не бачив вік?
7.7.2015 р.
374
БУРЯ В МОРІ
Політика, це — поле битви,
Її не видно з сторони,
Це, ніби гра на Паску в битки,
Де грають навчені сини.
Політика, це як поема,
Де вас ведуть на ланцюжку,
І, якщо вас заманять в пастку,
То вб’ють в останньому рядку.
Однако, той перемагає,
Хто гарно гру ту хитру знає.
7.7.2015 р.
СВІТ, ЯК ЦАР ДАВИД
Не хочу я уже нічого,
На все, що в рот візьму — оскома.
І хоч цей світ ще не набрид,
Та він вже став, немов гібрид.
7.7.2015 р.
ВІДПОВІДЬ ПОЕТУ
Так, як рибалка рибку ловить,
Так я ловлю свої думки.
Й буває думка і не хитра,
Але вона вже вийшла з гри.
7.7.2015 р.
ЩОБ НЕ ЗДУЛО ВІТРОМ
Одні кажуть, що пить треба
Воду по три літри,
Якщо хочеш, щоб не здуло
Тебе з воза вітром.
Одним словом, поки пили
Й заїдали салом,
То уже до того часу
Й вітру вже не стало.
8.7.2015 р.
375
КОЛИ БУЛИ МИ ЩЕ МАЛИМИ
Коли були ми ще малими
І в нас ще вуси не росли,
З дівчатками гулять ходили
В колгоспне поле до скирди.
І там, на скирді повсідавшись
Ми поглядали на світи,
Де різні привиди блукали
І нас манили всіх туди.
Я пам’ятаю, як ходили
«Красти» свою полову в себе,
Бо все колгоспне скрізь було,
Та їсти щось й корівці треба.
Я пам’ятаю, як ми йшли
Усі гуртом по ту полову,
Бо тре’ було чимось кормить
І годувальницю корову.
То були тяжкі в нас часи,
Але були завжди веселі,
Бо на скирті — куди ми йшли
Ми всі були, як на постелі.
І ми не знали чом зірки,
На землю тихо падали.
І ми не знали ще тоді -
Чому дівки ті ахали?
Як старші хлопці на скирті
За попочки їх лапали.
О, скільки там було вогню!
Що аж душа димілася,
Що я й не знаю, як скирта
В той час не загорілася?
Дівки були ще молоді,
Й до хлопців придивлялися:
Чом, як вони розставлять ноги -
То в хлопців піднімалося?
Ми всі вглядались в далину
У роздумах, хто Місяць держить?
376
І як він може сам один
Гасать по небі, ніби — вершник?
А як вже в’язанки були
У нас у всіх напоготові
То повсідаємось на них
І дивимось на зорі нові.
Оті думки якраз й ловлю.
Які ж вони були незграбні!
Що й зараз соромно мені,
Хоча вони уже і давні.
І все, що я тоді писав,
То все було мабуть про тебе,
Яку тоді я ще й не знав
Бо так, мабуть. хотіло небо.
Сьогодні все це позаду,
Давно вже всі повиростали,
І хлопці якось на дівчат,
По іншому дивитись стали.
Ми подивлялись на дівчат
Хоча ще того і не знала,
Що як ми стали підростать,
То і думки в нас підростали,
Яких не знали де дівать.
Бо ми тоді були малі,
І кожний з нас рости старався,
Бо наші любенькі дівки
Стали на старших задивляться.
Можливо, те, що я пишу
Воно комусь й не до вподоби,
То не читайте, вас прошу,
Й своєї вистачить худоби.
Можливо, те що я пишу
Покажеться вам не цікавим,
То пропустіть ви цей абзац,
Або сходіть попийте кави.
Я знаю, близиться кінець,
І хоч думок ще ціле море,
Але кому, признайтесь ви,
377
Кому чуже потрібно горе?
Я все життя боровсь завжди
За справедливість! Не за славу.
А, гляньте, в що перетворив
Донецький монстр усю державу?
Я все життя боровсь завжди
За правду, честь і вічну славу,
А правду з’їв ту жеребець
Той, що утік в свою державу.
Нема порядних в нас людей,
А, особливо, президентів,
Їм аби як — побільше фей,
Та як побільше девидентів.
Нема порядних в нас людей,
А покажіть йому ви Ніну,
Буде іржать, як жеребець
На всю нещасну Україну.
Коли дивлюсь на цих свиней,
На цю вгодовану тварину,
То так і хочеться їм дать,
На пам’ять всім по… мандарину.
Нема кохання на землі,
Е тільки секс, брехня і зрада,
Це доказали і в Кремлі,
І наша Українська Рада.
І хоч своє ми віджили,
Але у кожного є діти,
Й хотілося б щоб всі жили,
Так як живуть у нас — бандити.
І хоч своє ми віджили,
Та жити хочеться і досі,
То куди ж дивляться Боги,
Що ми такі ще й досі босі?
Кому сьогодні можна вірить,
Хай скаже хто мені? — Жидам?
Та хай Господь мене боронить,
Як це сказать я зможу вам!
Кому сьогодні можна вірить? —
То це хіба що сатані…
Де ті ідеї, що вже тричі
378
Тільки мінялись при мені?
То скільки ж вже експерименти
Можна робити на мені?
То чому ж ті експерименти
Жиди не роблять на собі?
Я все життя старавсь, трудився,
Недосипав, не доїдав,
Невже для того, щоб дивиться,
Як нас «наш» уряд обкрадав?
Я стільки коштів і здоров’я
На книги ці свої уклав.
Сьогодні ж сам питаю в себе,
А нащо їх й кому писав?
7.7.2015 р.
МОЇ ДУМКИ
Не дають мені думки
Ні сидіть, ні спати,
Що уже не знаю й сам,
Що й кому казати?
Цілий день ото ходжу
І думки збираю,
І куди вже їх дівать? —
Я і сам не знаю.
Мабуть, як Сковорода,
Обчіпляюсь торбами,
І піду по Україні
З сумками двогорбими.
Бо такої вже нагоди
Думаю — не буде,
Бо не певен, що жиди
Витягнуть нас в люди.
7.7.2015 р.
НІДЕ І ГОЛОМУ СТУПИТЬ
Не поважаю тих жидів,
Які живуть на Україні,
379
Бо роблять все вони не так -
Як це б робили в Ізраїлі.
Бо, щоб робили в Ізраїлі
Так як це в нас на Україні -
То їх би всраною мітлою
Погнали б геть із краю того.
Як зможе жид жить в Ізраїлі,
Кого ж там зможе він дурить?
Як там своїх таких розумних,
Що ніде й голому ступить.
Отож, як хочете ви жида
В єврея знов переробить,
То треба жида з України
У Їзраїль переселить.
І тут же зразу згине жид,
Бо буде нікого дурить?
Виходить, ми в тім винуваті,
Що в нас жиди, як в себе в хаті.
Бо хто ж в нас мутить нашим світом?
Звісно, — жиди і їхні діти!
Бо їхній розум пре туди, -
Де магазини, там де трасти,
Де можна хоч би щось украсти.
9.7.2015 р.
ЯКЩО НЕМА ЧЕСТІ
Як людині допоміг ти,
А та на вас чхає,
Так і знайте, ту людину -
Сам Бог покарає.
Бо, якщо в людини тої
Ні душі, ні честі,
То такій людині треба
Жить на перехресті.
8.7.2015 р.
380
ЩО КРАЩЕ?
Ми всі в душі брехнути любим
Або чогось не доказать,
Такі родились всі ми люди,
Й чи варт за це нас всіх картать?
Що краще? — вже і сам не знаю,
Та от хотів би запитать:
— Як жінка зрадить, то що краще? –
Вам про це знати чи не знать?
І ось що хочу напослідок
Сказать про тих, що каються,
Що судять злодіїв не всіх,
А тих, що попадаються.
8.7.2015 р.
НАЙМУДРІШИЙ КОЗЕЛ
Вже й бджоли задихатись стали -
Така на вулиці жара,
Куди не глянеш — скрізь пожари,
Що піднімать вже люд пора!
Горять від гніву людські душі,
Горить Чорнобиль, Васильків
І падають на села груші
Від тих Кремлівських маніяків.
Отож, і хочу цього психа
Прославити, як погань злу,
Щоб всі плювали йому в пику,
Як наймудрішому козлу.
Бо, щоб додуматись до того,
Міста і села руйнувать,
Це міг зробить не просто бовдур,
А той, кого пора вбивать.
Щоб був отому й член відпав,
Хто вову путіна зачав.
4.7.- 7.7.2015 р.
НЕВЖЕ І СПРАВДІ МИ АРТИСТИ?
Невже і справді ми артисти,
Що б’ють по нам артелеристи?
10.7.2015 р.
381
ПЕРЕЇЛИ БОРЩУ
Ще і пів літа не пройшло,
А листя падають і в’януть,
І так все швидко відцвіло,
Що я не встиг і в гору глянуть,
Й де вчора бджоли ще гули, -
Дерева ледве вже не плачуть,
І лише квіти де-не-де,
Гляди, то тут, то там маячать.
За літо й крапельки дощу…
То що ж Боги на небі роблять,
Чи переїли всі борщу,
Чи може мух на небі ловлять?
10.7.2015 р.
А ВІТЕР СВИЩЕ…
А вітер свище все і свище…
Іде прополка по землі:
Старих помалу підбирають,
Й везуть як далі від рідні.
Вже скоро-скоро на майдані
Роздасться й наш церковний дзвін,
І понесуть нас в чемодані,
Щоб ми зробили всім уклін.
Як же про це й подумать страшно,
Як ти при розумі сповна,
Ну, а тебе несуть в те царство -
З якого вороття нема.
Душа вже рветься наша в Космос,
Бо корабель, в якім пливла –
Не підлягає вже ремонту,
І вже, як кажуть, — припливла.
10.7.2015р.
МОЛОЧНИЙ БАР
Ну як же тут і не влюбиться? —
Як йде такий молочний бар,
Що хватить й молочка напиться,
І погасити свій пожар,
10.7.2015 р.
382
НЕВИДИМИЙ ПЕЛЮСТОК
Те, що найкраще є в жінок,
Це — той рум’яний пелюсток,
Що заховався між ногами
Й весь час сміється, мов над нами.
Ото, якраз жінка й зробила
Саме в той час свій хід конем,
Що мужиків всіх полонила
Отим негаснучим вогнем.
І після того, як настройку,
Знаючий справу там — зробив,
То можуть ніжить той цвіточок
Вже всі у кого досить сил.
10.7.2015 р.
Я ВЕСЬ В ТОБІ
Ти тільки глянула на мене
І враз мене омолодила,
І в мене, — в ЦІ МОЇ ЛІТА-
Неначе знов з’явились крила.
Я знаю: — Що я весь в тобі,
І Бог у цьому, звісно, свідок!
Як вглежу очі голубі,
То, мов, іде до мене — літо.
Ну що тобі і ще скажу,
Про це вже міг би й промовчати,
Та, як узрів твої соски -
То і не хочеться вмирати.
9.7.2015 р.
ЩОБ ТИ ЗАВЖДИ БУВ МІЙ!
Якою мені бути — вчить не треба,
Я хочу буть такою, як я є,
Й щоб наді мною вічно посміхалось твоє… небо,
І щоб завжди воно було моє.
9.7.2015 р.
383
КРУГЛОРІЧНЕ ЛІТО
От що зробила з нашим світом
Кучка озброєних жидів,
Для себе круглорічне літо,
А нам — працюй на шахраїв.
Фінанси всі вже в них осіли,
А наш народ чомусь мовчить,
Невже і справді ми — «дебіли»,
І не навчились говорить?
Звідки прийшла ота орава?
Яка під себе все гребе,
І хто їм дав на те все право,
Що той народ на всіх плює?
Звідки та наглість і зневага
До наших трудових людей?
То, де ж в людей ота відвага
Що жить не може без ідей?
10.7.2015 р.
НЕ ЗА Й НЕ ПРОТИ
Не за жидів я і не проти,
А хочу ось що вам сказать,
Що вже пора нам всім подумать,
Як їх заставить працювать?
Бо секс воно і не погано,
Та хто ж нас буде годувать?
Якщо залізуть всі під юбки
І будуть там розкошувать?
Бо ще, крім сексу і кохання
Треба і діток накормить,
То хто ж, як всі займуться сексом,
Буде картопельку садить?
І не мені вас вчити — знаю!
Що вам робити, а що ні?
Але, як ви такі розумні,
То поможіть же і мені.
10.7.2015 р.
384
КОМУ ВИ ЗРОБИТЕ БІДУ?
Я знаю, в тих хто гроші має -
Свято з двора не вибуває.
Скрізь ресторани, ати-бати,
Й вас раді всі дівки кохати.
Й як тільки в вас набухне кров, —
Як приведуть вам і любов.
А якщо грошей в вас багато,
І вам їх нікому віддати?
Що будете тоді робити,
І гроші ті кому ділити?
Невже все віддасте синкам -
Отим одвічним хробакам?
Що п’ють від хати до зарплати —
І нишпорять, немов пірати?
Невже їм гроші віддасте,
Щоб й далі пив він так, як п’є?
А якщо грошей в вас багато
І раптом ваший час прийде,
Хотів би й ще раз запитати:
— Кому тоді їх віддасте?
О, як це гидко й неприємно,
Як родичів в вас пів села,
І ти б хотів їм дати гроші,
А в їх такі пропиті очі,
Що і пристойного нема?
Невже б їм гроші дав, Хома?
Кому давать? Тим відморозкам,
Які не хочуть працювать?
Й на тебе дивляться, як лоха,
Аби хоч щось на зуб зірвать.
І їх вже й небо не лякає,
Й на Божий Храм їм всім плювать,
Й поки були ми біля хати
То в їх осміливсь запитать:
— Ну більш від мене ти з’їси,
Ну більш від мене вип’єш чачи?
Кому ж ти вчиниш більш біди, —
Хотів би в тебе запитати?
4.7.2015 р.
385
ЖІНКА, ЦЕ — АВРОРА
Якщо ти хочеш щось зробить,
Проконсультуйсь спочатку з Богом,
А потім тільки й починай
Ти всі свої думки, небого.
А жінці прав ти не давай,
Бо жінка з правом, це — обжора,
Й такий придумає, погром,
Ще більший, ніж Аврора вчора.
Жінки для того, щоб родить,
І чарувати наші очі,
І Богу віддано служить
Усе життя! І дні, і ночі.
9.7.2015 р.
СВОЇМ ДРУЗЯМ
Хай би як своїм я друзям
Тільки щастя зичив,
Але жінку, ви пробачте,
Їм я не позичу.
9.7.2015 р.
ХТО НА Ф ЕЮ ДИВИТЬСЯ…
Йому треба і їй треба,
Чом би їм й не зблизитись?
В молодих свої закони,
І чи варт там рипатись?
Бо у всіх душа палає,
Хто на фею дивиться,
Хто ж до неї не захоче,
Як моргне — наблизиться?
Ви погляньте на ті ніжки,
І на ті дзвіниці
Що з-під блузи так і пнуться
Як ті йдуть дівиці..
Подивлюсь на це дівчисько
Що росте, мов з лободи,
Та й до нього, в тім я певен,
Прокладає хтось сліди.
9.7.2015 р.
386
ДАМСЬКИЙ ВАЛЬС
Неначе горді амазонки,
Що по під хатою ідуть,
Так з гордим мужнім підбородком
В саду конвалії цвітуть.
І поглядом своїм уважним
Так задивились всі на нас,
Що так і хочеться з них кожну
Всіх запросить на Дамський вальс.
9.7.2015 р.
ВИ ПРИДИВІТЬСЯ ДО ЖІНОК
Ви придивіться до жінок,
Це ж войовничі амазонки,
І хоч живе в ній кожній вовк,
Але, які вони всі ловкі.
Я все життя любив жінок,
Будь то зима у нас, чи літо,
Бо те, що нам дають жінки –
Нема аналогів у світі.
9.7.2015 р.
ЩОБ ЖИТИ НА ХАЛЯВУ?
Я всім бажаю «многі літа»,
І хоч давно я вже старий,
Та хочу, щоб моя Планета
І мій народ ще довго жив.
І щоб таких — як «вова-путін» –
Наша не відала земля,
Який збирається народ свій
Прогодувать на бугая.
Щоб скубать з всіх народів світу,
Бо русачі вважають так,
Що то земля уся російська,
Де є хоча б один русак.
10.7.2015 р.
387
СТАРІСТЬ ПІДГАНЯЄ
Усе ламається, все гнеться,
І ми стаємо, як старці,
І, навіть, серце не так б’ється,
Пора зав’язувать кінці.
Проте, як гляну на Карпати,
Який прекрасний білий світ,
То ще не хочеться вмирати,
Навіть, як буде й триста літ.
Погода шепче : просипайтесь,
Досить вже хникать і стогнать,
Сходіть на річку, покупайтесь,
Пора і рибку поганять.
І тут же СТОП собі вмикаю,
Стою й дивлюся на село,
І сам у себе знов питаю:
Невже це все моє було?
Пробачте, люди, ви поета,
Якщо не так щось написав,
Бо, якщо чесно, вибачайте,
Часу на роздуми не мав.
То мене старість підганяє,
А хочу все-все написать.
Тому ото і поспішає
Щоб вам було що почитать.
Бо дуже вже мені хотілось
Як більше правди розказать.
Бо світ не може без колядок,
Й попробуй щось йому не дать.
Звідки ж взялись ці аферисти?
Звідки прийшли оці скнарі?
І всі вони, немов, — артисти,
І всі, неначе — дзвонарі.
Кожен вас хоче обдурити,
Кожен вас хоче щоб надуть,
То як же далі його жити?
А люди слухають й сопуть.
10.7.2015 р.
388
НАЙБІЛЬША КРАСА
Я знаю, що жінки це — драма,
Але я їх чомусь люблю,
За їхні горбики і ями,
Що носять ті на передку.
Але, як чесно, не терплю їх
Що ті занадто — язикаті.
Й за те, що вічно ті праві,
Навіть тоді, як винуваті.
Жінок завжди любив й люблю,
Бо я від їх красот літаю,
Бо в світі, вибачте, краси,
Від жінки більшої — не знаю.
10.7.2015 р.
ДО ВАС ЗВЕРТАЮСЬ Я, ЖІНКИ
Як вас колись я всіх беріг,
Й своїх проступків не ховаю,
Й бувало вийду за поріг,
Й на кожну жінку поглядаю.
Як пригадаю про ті дні,
Коли нас мучили гормони,
А ми ж такі були дурні,
Мов, необїзджені ще коні.
Як пригадаю я ті дні,
То калатає серце й досі,
Коли жили ми в Ірпені
Й ходили майже напів босі.
10.7.2015 р.
ЯКЩО ГРОШЕЙ НЕ МАЄ В ТЕБЕ
Біда… великих грошей варта,
А, якщо в тебе їх нема,
То будь від неї як подальше,
А то зведе зовсім з ума.
6.7.2015 р.
389
ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ?
Знять жінку не проблема Гоші,
Проблема інша: — Де взять гроші?
6.7.2015 р.
ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ КОХАТИ?
Якщо ви хочете кохати,
То вам потрібно менше спати.
9.7.2015 р.
БІДНІ КВІТИ
Бідні квіти в жінки чахли,
А коли сусід полив, —
Засміялись і запахли
На весь сад від штучних злив.
Ви прийдіть в садок й погляньте,
Всі які вони смішні,
Аж підняли всі голівки,
Мов, дівки на виданні.
Сонце світить, Сонце світить,
Вітер піднімається,
А троянди аж присіли,
З хлопцями — вітаються.
9.7.2015 р.
ОТАК БИ ЦІЛИЙ ДЕНЬ ЛЕЖАВ
Націлувавсь, як кажуть в нас — від пуза,
Що вже забувсь про міру і мораль,
А на душі, немов якась калюжа,
Коли вона пішла у синю даль.
Отак би все лежав й дививсь на синє небо,
На ті сосочки, ніби — куполи,
Які завжди приманюють до тебе
Де б я не був, і де б ми не були.
9. 7.2015 р.
390
ВИГЛЯНЬ У ВІКОНЦЕ
На кінець в садку моєму
Стала м’ята дозрівать,
А за нею і меліса
Аромат свій продавать.
Аромат такий в садочку,
Що не можна відійти,
Що лежав би в холодочку,
Як мої всі три коти.
Скоро зайде уже Сонце
І появиться Луна,
Виглянь, люба, у віконце,
Подивись, яка весна!
9.7.2015 р.
ЖИТТЯ ЛЕТИТЬ
Життя летить, як кадри в серіалі,
Тут ось родився й вже дивись — пішов,
І вже пішли у нього — Алі, Валі,
Раді яких і в світ він цей прийшов.
Ну, а мені не хочеться нічого,
Отак би всівсь десь на пеньку й сидів,
Й крутився б так весь день навколо нього,
Й весь час дивився б на шикарних дів.
Світ загадковий від кінця до краю,
Та скільки б я на ньому не крутивсь,
Нічого не знайду я в нім нового,
Скільки б уже на нього не дививсь.
А я стою, неначе кінь весь в милі,
Й не знаю, що вам, людоньки, сказать?
Бо, як на ваші лиця гляну, милі,
То хочеться сміятись і кричать.
Кругом, куди не глянете — «вбиральні»,
Кругом, куди не підеш — скрізь вогні,
І де не глянеш, — скрізь димлять гуральні,
І люди вже не можуть без брехні.
Усі кричать: давай усе і зразу,
І з кожним днем такі стають скнарі,
Що хочеться, як кажуть, ту заразу,
Огріть, немов щеня по голові.
9.7.2015 р.
391
ГОРЩОК БЕЗ ДНА
Скільки на світі є савців, —
Йшла боротьба за самок і самців,
Так є, було воно і буде,
Бо цього хочемо ми — люди.
І щоб не ці людські спокуси,
Хто б до жінок тих ліз в рейтузи?
Бо до чужої як прийдеш, -
То, ніби в рай ти попадеш.
Такі відкриє тайники,
Немов, медові стільники.
Що будеш так той гризти мед,
Так, як науки Архімед.
І будеш так всю ніч старатись,
Що тут вже й нічого сказати.
Чом мужикам чужі більш сняться?
Бо ті нічого не бояться.
А жінка в той час, як оргазм,
Скаже: піди і вимкни газ.
Й придумає вам стільки міфів,
Що буде вже і не до втіхи.
Й чому? — не можу зрозуміть,
Ми все це мусимо терпіть?
І червоніти, так сказати,
Як раптом прийде хтось до хати.
Й соромитись самих себе,
Як жінці скажемо про… це.
Люди повинні вільно жити,
А вірність треба заслужити.
Й нічого з жінкою не стане,
Як раптом хтось й на неї гляне.
Ну хай поніжиться злегенька,
Може й до вас буде добренька.
Не пустиш сам, сама піде,
Чи варто думати про це?
Зараз жінки не ті, що вчора,
Коли робила залп Аврора.
392
Щоб вірність нам вони тримали,
Ми б всі разом повимирали.
Бо вірність, я скажу, вона -
Потрібна, мов, горщок без дна.
Бо хочуть всі нових розваг,
Як висоти у небі птах.
Бо, що за кайф у вік прогресу
Мати одну і ту принцесу?
Як стільки кізочок пасеться,
І кожна хоче, аж трясеться.
Це ж, як в жнива жара нестерпна,
І піджимає хлопця сперма.
Ну, а чим більший чин, для втіх
Не проти мати й зразу всіх.
Що ж це уже за нова мода,
Як зразу йде на всіх охота?
І що робить з ними відразу,
Навіть, якщо влюбивсь до сказу?
А хочеш зразу трьох ти мати, -
Треба релігію міняти,
І кожній дім побудувати,
Щоб вас могли ті десь приймати…
А, якщо сам ти без квартири?
Які буть можуть тири-пири?
А, як яка у борг дала,
Хай буде вічна їй хвала!
Бо як тлумачить наша віра:
Людям завжди потрібно вірить.
Бо тих жінок, які не жадні,
Ми цілувать завжди їх ладні.
Й це тільки зможе заперечить,
Хіба що той, хто падав з печі.
10.7.2015 р.
ЯК ТИ ПРИХОДИШ
Коли було приходиш в хату,
То ти завжди приносиш свято.
Та я завжди кричу ура!
Але тоді вже — як пішла.
8.7.2015 р.
393
КУЗНЯ ЗЛА
Куди не глянеш, скрізь — пожари,
Горить Чорнобиль, Васильків,
Горить Донецьк. Одні кошмари,
От нас до чого чорт довів.
Тому і хочу цього психа
Прославити, як кузню зла,
Як саме більше в світі лихо,
Як наймудрішого козла.
І, щоб на це смердюче бидло –
Плювали всі, немов, на зло,
І щоб, як попаде він в пекло,
З усіх сторін його пекло.
Бо, щоб додуматись, пробачте,
Міста і села руйнувать,
То тут хоч сядьте ви, хоч плачте,
Таких потрібно — убивать.
Бо, певен, до такої рути,
Навіть і гітлер не дійшов,
А ти, як бачиш, вова путін,
Навіть фашистів обійшов.
8.7.2015 р.
ЯКЩО ГАРЯЧЕ
Коли Коту я дав гаряче,
Той став, стоїть і гірко плаче,
— Чому ж ти плачеш? я — питаю.
І став, стою і поглядаю.
— Тому і плачу, що гаряче.
— А якщо м’ясо те горяче,
То стань й студи його, дураче?
8.7.2015 р.
ЯКЩО ВІН ЧОРТ
Я вже прожив багато літ
І знаю: щось та станеться,
Бо скільки чорта не хваліть,
То чортом він останеться.
23.7.2015 р.
394
ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЩАДКІВ
Нехай мій дім музеєм стане,
Якщо колись мене не стане.
Я заповіти не порушу,
Бо хочу всім залишить душу.
Хай люди згадують про мене,
Як ми про свічку Діогена.
8.7.2015 р.
ЩО КРАЩЕ?
Ми всі в душі брехнути любим
І не домовить щось завжди,
Чим ми самих себе і губим,
Якщо ідемо по гриби.
Що краще вже? — я й сам не знаю,
Та от що хочу запитати:
Як жінці зрадиш, то що краще?
Їй про це знати, чи не знати?
8.7.2015 р
ПОСПІШАЙ, АЛЕ НЕ СПІШИ
Ми всі хапаємо, що зверху,
Немов, кудись ми спішимо,
Тому до того, що в нас знизу,
Буває, що й не дійдемо.
Отож, ти, брате, поспішай,
Та про одне ти пам’ятай:
Що той, хто у житті спішить,
Майже завжди людей смішить,
А хто спіймає в нас кінця
Тому і — радість без кінця.
14.7.2015 р.
ЯК ПОДИВЛЮСЬ НА ДІВЧИНУ
Як подивлюсь я на дівку,
Що іде із Слободи,
Так і хочеться гукнути:
— Гей, дівчино, йди сюди!
8.7.2015 р.
395
ДУМКИ, ЯК — ШАКАЛИ
Думки обсіли, як шакали,
Що вже й не знаю, що казати?
І хоч вони вже так дістали,
Але не можу їх прогнати.
Хотів заснуть і спать не можу,
Бо не дають думки заснуть,
Отак сиджу і сортирую,
Щоб знать, куди, яку примкнуть?
Може вони і не цікаві,
Але ж вони таки свої,
Отак сиджу й перебираю,
Поки співають солов’ї.
8.7.2015 р.
ПОМІЖ НЕБОМ І ЗЕМЛЕЮ
Поміж небом і землею
Ми бродяжим разом з нею,
В лісі ягоди рвемо,
Так ото і живемо.
Вона дивиться на мене,
А на неї я дивлюсь,
А як сядем разом з нею,
То завжди кричу: -Здаюсь!
8.7.2015 р.
Я ХОЧУ ЩОБ ЖИЛО КОХАННЯ
Ці зорі, Сонце, світ кохання,
Пташиний гамір, шум дібров,
Я хочу, щоб жили на світі –
Надія, Віра і Любов.
9.7.2015 р.
АБИ ЛЮДИНУ РОЗОРИТЬ
Аби людину розорить,
Не треба грабувать, палить.
Не дайте місяць-два зарплати
І можете її ховати.
31.7.2015 р.
396
ДУМКИ ПЛИВУТЬ
Я памятаю оте небо,
Що якось стрів я на мосту,
Яке ти несла в білім платті,
Немов божественну красу.
Ще й нині як тебе побачу,
Пригадую ту божу мить,
Ту посмішку твою горячу
Що й досі в пам’яті горить.
І там, під вербами в гаю,
Тебе уявно зупиняю,
Й звіряток в пазусі ловлю
Які від мене утікають.
І тільки їх я там спіймав,
І вже хотів їх обійняти,
Як чую батька: годі там!
Пора корову виганяти.
Для мене жінка, це як — ліки,
Як для сусіда — «Жугулі»,
О, як би я хотів навіки
Тебе зустріти у селі.
І завести на лан в пшеницю,
Туди, де світиться ріпак,
Й зробити з тебе молодицю,
Хоч я тоді й не знав ще, як?
Горить душа, як Сонце в полі,
Коли палає неба край,
Яка краса ще треба долі,
Якщо в душі вирує рай?
Ти сколихнула мою душу
І стільки ніжності влила, —
Що я й сьогодні ще, як учень
Тремчу й ковтаю всі слова.
Не знаю, чи тобі гикалось,
Як я тебе за руки брав?
І, хоч тебе тримав уявно,
Та як хотів, так й цілував.
Твоє лице світилось щастям,
397
А очі, очі, ніби жар,
О, знала б, як хотів я щастя,
Та раптом сон пройшов, а жаль.
Тому пора вже й просипатись,
Бо часу зовсім у обмаль.
Й хоч не добрався я до щастя,
Та на роботу треба йти.
А сон хай в інший раз досниться,
Як вже насправді прийдеш ти.
9.9.2015 р.
ПИТИ ЧИ НЕ ПИТИ?
Як колись в нас дівчина у селі палила,
То на неї тикали, мов на крокодила,
А сьогодні вади зовсім інші стали:
Що то за дівчина та, яка не палить?
Що ж тоді виходить дівці вже робити,
Може вже відразу починати й пити?
9.7.2015 р.
АНТИСЕМІТ
За працю ту, що робить жид,
Він може, ніби «фраяр» жить,
А наш мужик, щоб мав ті гроші
Його б відправили… до Гоші.
Чому ж, скажіть, жидів не судять,
Хай би сказали ті іуди?
То це хіба, скажіть, не здирство,
До наших ставитись з презирством?
Та ще й народ так грабувать,
Ну як же тут, скажіть, мовчать?
Бо, якщо скажеш винен — жид,
То, скажуть, ти — антисемид.
Ну, а на наших, — каже жид,—
Можна що вгодно говорить.
15.7.2015 р.
398
ЯКЩО МЕНЕ КОЛИСЬ НЕ СТАНЕ
Як хто з нас буде помирать -
Цього із нас ніхто не знає,
Але чи варт про те нам знать,
Чого ніхто в нас не спитає?
Чогось кружиться в голові
І мерзнуть ноги у Петрівку,
Й невже це вже та відьма йде,
Яку не купиш й за горілку?
Хто ж буде книжечки писать,
Якщо мене колись не стане?
Хто зможе правду вам сказать,
Яку з нас кожний обминає?
Й не вірте тим, що там сидять,
Які на всьому знаються,
Бо хочуть нас вони продать
Отим, що посміхаються.
Прощай, народе, і прости,
За всі гріхи які я маю,
І щоб за мною не скучав, —
Тобі я душу залишаю.
Й як буде тяжко на душі
Бери й читай мої вірші.
Там знайдеш ти думок багато,
Й хай кожна буде вам, як тато.
Нехай вони для тебе стануть
Твоїм найкращим талісманом,
А всі, хто творить людям рани -
Хай всі покриються туманом.
Дивлюсь, як бджілочки гудуть,
І як усе міняється,
Як люди втомлені ідуть
І ледве посміхаються.
А той, хто хоче вічно жить, —
Нехай в житті старається,
Бо той, хто буде всіх любить, —
Той на землі лишається.
15.7.2015 р.
399
ЖИТТЯ БЕЗ ЗМІСУ
Життя твоє стає без змісту,
Й таке жорстоке і нудне,
Що можеш, навіть, й душу з’їсти,
Якщо тебе ніхто не жде.
9.7.2015 р.
КОЛИ ДИВЛЮСЬ НА ОРХІДЕЙ
Коли дивлюсь на орхідей,
Тебе я згадую, Таміла:
— Скількох ти ощасливила людей,
І до свого пустила тіла?
О гаю, гай! Моя ти красота,
Яка ж ти, матінко, і справді ще вродлива,
Якщо твоєї красоти
Ще покорить й мене хватило.
30.7.2015 р.
КОЛИ БУЛИ МИ ЩЕ МАЛИМИ
Все те, що бачу я сьогодні,
То, ніби відблиски Господні.
Які ж були ми нетямущі,
У тій ще голожопій гущі,
Де світ нам казкою здавався,
Де кожний з нас любить боявся,
Де зорі з нами хоч й блукали,
Та ми тоді гріхів не знали.
31.7.2015 р.
ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ!
Люблю людей, що люблять Бога,
І можуть світом керувати,
І можуть всі вони, крім себе,
Людей ще й інших шанувати.
16.7.2015 р.
400
НАПОЛЕОН
Взагалі, якщо подумать,
вова — мудрий таки псіх,
Одним пострілом вбиває
Зразу він чужих й своїх.
Всіх п’яниць і наркоманів,
Тих, які багато літ
Проти нього виступали,
Як же можна їх терпіть?
А для цього й знадобився
Їм Донецький полігон,
Де б він зміг ще й показати -
Що він теж — Наполеон.
От й послав полки добірні,
Щоб проблему ту рішить,
Щоб п’яниць і наркоманів
Всіх на полі тім лишить.
От й послав полки добірні
«Захищать» Російський світ,
Який, мов, дискримінують
Вже його багато літ.
Бо володя добре знає,
В світі ще ОГО ослів,
І своїх він не вбиває,
А — кацапів і хохлів.
А народ ідеї любить,
А тому він і гуде,
А скажи, що за Расею, —
То і в пекло він піде.
Ось вже скоро і Європа
Буде дурнів продавать
За ті гроші, що володя
Встиг в людей награбувать.
Та хіба народ нормальний
Стане той народ вбивать,
Що піднявся він горою
Свою Неньку захищать?
Бо земля, — як каже вова, —
Всіх не в змозі прокормить,
А тому антисемітів
401
На Вкраїні треба бить.
Бо у нас антисеміти
Всім їм жити не дають,
Ще й бандерівці прокляті,
Теж на мене всі плюють.
Я б з жидами, якщо чесно,
Ні за що б не воював,
Щоб народ цей мою Неньку
Й мій народ — не грабував.
А як став ти, брат, Прем’єром,
То ж керуй, а не грабуй!
І державу спільну нашу
Не вбивай ти, а — рятуй!
Подивись, на Україну,
Що з народом ти зробив?
Що один ледь тягне спину,
Другий й руки опустив.
Хіба можна так, Арсеній,
Це кажу не раді слів,
Може ти і справді геній,
Та до чого нас довів?
Хай своїм ти дав зарплату,
Ну, а нам старим, як жить?
Як же зможу тобі, «тату»,
Я віднині вже служить?
Якщо ти вже й українцям
Робиш новий геноцид?
Не боїшся, що можливо,
Новий Гітлер знов прийде,
І куди ж втікати будеш,
Як у наступ він піде?
То ж, прошу покайся, сину,
Бо як мій народ помре,
Хто ж тоді, собачий сину,
Жопу дурню підітре?
Чи хоч думав ти про те?
16.7.2015 р.
402
ЩОБ БАТЬКОМ СТАТИ
Якщо ти хочеш батьком стати,
То не сиди ти біля хати,
А йди у люди, де дівчата
Й кричи, що хочеш батьком стати.
17.7.2015 р.
ЩОБ БУТИ ЗДОРОВИМ
Як бути хочеш ти здоровим, —
Вживай часник і бігай в гори,
А хочеш ти робить уколи? -
То їж ти редьку й помідори.
17.7.2015 р.
ЩОБ БУТИ ГЕНЕРАЛОМ
Хто пішов в регіонали,
Ті сьогодні –генерали.
В опозиції хто був,
Той про сало й мед забув.
17.7.2015 р.
СВІТОВИЙ АВАНТЮРИСТ
Дядя вітя всіх почув,
І до путіна чкурнув,
І дереться беззупину,
Він за нашу Україну.
От який він цей артист,
Світовий — авантюрист.
Скільки книг я прочитав,
А хапуг таких не знав.
17.7.2015 р.
РАЙ
Ой, ці Олічки, ці Каті,
Де не підеш, в — кожній хаті,
Й кожна вам кричить:
— ДАВАЙ!
То ж який ще треба рай?
9.7.2015 р.
403
ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН
РАДЧЕНКАМ
Мій любий внуче й дорогий,
Хоч ти у мене з виду й Ленін,
І хоч ти грамотний такий,
Але ти все-таки не геній.
Може у тебе дід й лихий,
Що поважать тебе не може,
Але за що тебе вважать,
Якщо ти любиш пиво й гроші?
Грамоти в тебе аж кишить,
Та що тобі сказати, дуче?
Як ти не можеш відрізнить
Гордість від впертості, мій друже.
Гордість, це — гарне почуття,
А ти похожий на індика,
Бо впертий ти, немов віслюк,
А мислиш ти, як гуска — дика.
Ти дуже «гордий», що казать,
Й стаєш занадто ти інертний,
Як хтось подивиться не так,
Або ще більш від тебе впертий.
.
Я не осуджую тебе,
Адже така у тебе й мати,
Й така ж уперта, як і ти,
Що і її пора… здавати.
Не звинувачую її,
Можливо, і її так вчили,
Адже у вас там всі такі,
Які лише себе любили.
Та й батько в тебе, будь здоров!
Ого, як словом володіє,
Що вже як скаже слово- два,
То аж дорога червоніє.
От і тебе тому навчив,
Чого не доучила мати,
Щоб по научному ти міг
Усіх куди-небуть — послати.
404
А от начальство він любив,
І тут вже нічого казати.
За що і орден получив,
Щоб міг й ще краще посилати.
То ж, видно, хлопець не дурний,
Тут уже нічого сказати,
А ще як гарно переп’є,
Може й Сірка він вигнать з «хати».
А як почне протестувать,
Перепаде і псові Джері,
Бо як у хлопця перемкне,
То може й лобом вибить двері.
А хто не любить з нас, скажіть,
Часом в сім’ї повеселиться,
А ще, як гарно переп’є,
І раптом нічим похмелиться.
Отож, коли перебере,
А з ким такого не бувало?
Як є горілка на столі,
А біля неї — хліб і сало.
А якщо мало й ще візьме,
Поки ото зіб’є оскому,
І, як нормальний чоловік
Він все –таки прийде додому.
І все ж, хоч як там не було,
Та на ногах тримався — левом,
За що й любили всі його,
Неначе, справжнього Ромео.
Та, як би він не випивав,
Та все-таки він був «симпатик»,
Бо всіх грошей не пропивав
Так, як його молодший братик,
Що міри геть зовсім не мав.
Я б все пробачив би тобі,
І тут не треба й аксіоми,
Якби ти й справді був тупий,
Й не мав, як кажеш — два дипломи.
Ніби ж, як глянуть, й не дурний,
405
І з виду сам козак нівроку,
Але не можеш відрізнить
Добро від справжнього пороку.
То що ж з тобою говорить,
Скажи мені ти, мій козаче,
Якщо і ти стаєш таким,
Що вже й від тебе батько плаче.
Я б внуків теж хотів любить,
І ними б теж хотів гордиться,
Та вас би краще було вбить,
Бо вже немає сили злиться.
Брехати, красти і дурить, —
Оце і все на, що ви здатні,
Тоді, за що ж вас всіх любить,
І за які заслуги ратні?
Як для життя ви — непридатні.
Та то хіба, скажи, мужик,
Що може діда на… послати?
Й буде доказувать усім,
Що в тому дід, мов, винуватий.
Таких, як ти треба — вбивать,
І не пускати більш до хати.
Або на прив’язі тримать,
Щоб міг ще й зліших відганяти.
І будь ти свій, або чужий,
Для мене ролі це не має,
Якщо ти хлопець не дурний,
Й твоя душа про вічність дбає.
А зараз вже й на твого батька
Дивлюсь й не налюбуюся,
Яким же він примірним став,
Що я вже й сам дивуюся.
Видно, вже й пити перестав,
І вже не матюкається,
Як ребра ти підрихтував,
То бачиш, як старається.
Ну геть вже зовсім ідеал,
Й собою сам пишається.
І ходить вже, як генерал,
Що аж живіт хитається.
406
Що хочеться кудись й послать,
Та рот не відкривається.
Отож, й нема чого казиться,
І нічого, вам хлопці, нить,
А діду треба поклониться,
Як хочете з ним мирно жить.
Бо дід, хоч може й ненормальний,
(Як ти по п’янці запевняв),
Та діда треба поважати
Хоча б за те,
Що батька гарного вам дав.
9.7.2015 р.
Так що не трать ти, хлопче, часу
Й не будь, як кажуть в нас — дурний,
І краще поклонись ти діду,
Поки ще твій дідусь живий.
Бо як не зробиш це сьогодні,
Й не дай Бог раптом дід помре,
То будеш в мертвого просити,
Аби твій дід — простив тебе.
Бо будеш з вавками ходити,
Якщо не зможе дід простити.
3.8.2015 р.
Тепер на мить я зупинюсь,
І хочу ось я що сказать:
На дурнів я не обіжаюсь,
Бо, що ти зможеш з дурня взять?
Ну хай Максим баран незрілий,
Ти ж — дипломований баран,
То як же смів послати діда
Ти десь в Індійський океан?
Ну, а таких розумних хлопців
Світ в кожнім селищі знайде,
І хто цю драму почитає,
Може й до них тоді дійде.
В грузинів є таке прислів’я,
Як народився менший син,
Він мусить слухатись і того
Що старший десь на п’ять хвилин.
28.7.2015 р. — 4.8.2015 р.
407
ЗА ЩО ЛЮБЛЯТЬ ЖІНОК?
Сперечалися пани,
Де росли мінози,
За що люблять в нас жінок?
За красу, чи розум?
А кому той розум треба
І ота її краса? —
Як з її води не пити,
Й тут була, і вже — нема.
Так за що? — питаю в хлопців,
В тих, що з орденами.
— А за те, що ті ховають
В себе між ногами.
Тут не треба і прогнозів, —
Скаже й мавпа кожна, —
Та зате під час морозів —
Ще й погрітись можна.
20.7.2015 р.
БУДУТЬ ВСІ ПОЧУТІ
ЕЛЕГІЇ ПАНА ЯНУКОВИЧА
Як вибирали в президенти,
Він обіцяв всім девіденти…
А як вже президентом став,
То і забув, що обіцяв.
А тим, хто вірив в обіцянки
Дав глушники він і кайданки.
Бо кандидат у президенти
Може таке наобіцяти,
Що кожен з вас роззявить рота,
Неначе, жаба із болота.
Хто гроші сотням рахує,
Тих янукович всіх почує.
А той, хто менше десь п’яти,
То хай тих слухають чорти.
Бо то ж хіба народ, то ж бидло,
То ж хай і їсть з дерма повидло, —
І носом він нехай не крутить,
А то й дерма ще не получить.
22.7.2015 р.
408
Я РАДУЮСЬ, ЩО Я — ЛЮДИНА!
Я радуюсь від того, що роблю
Щось радісне людині й довговічне,
Бо я людина, і людей — люблю,
Так як колись — любили п’ятирічки.
Я радуюсь, бо, що на світі краще є
Й приємніше від вдячності людської,
Як в знак поваги посміхаються до нас,
Немов, до особистості святої.
І радий тим, що я ділюсь з людьми,
І їх завжди запрошую до хати,
Де можу всім налити по сто грам,
Навіть, і в будні, так же, як на свято.
Я радий тим, що я ділюсь з людьми
І що для всіх мої відкриті двері,
Й не тільки лише у моїй душі,
А, навіть, в моїх книгах на папері.
Хоч є на світі й безліч ще таких,
Які завалені мільярдами, як сміттям,
А ви попробуйте, щоб дав хто бакс вам з них,
То це вже буде більше, як страхіття.
Та він же вдавиться скоріше тим сміттям,
А ніж, хоч щось подарить просто вам.
20.7.2015 р.
ГОСТІ З ЄВРОПИ
От приїхали буржуї й ніби жаби квакають,
У них, навіть, і собаки не як наші гавкають.
А я думаю: чому це у Європу всі спішать,
Бо там будуть собак вчити пісуари подавать.
А, пригляньтесь, в їх й собака по доріжці тільки йде,
Й по городу, хоч ви вбийте, та нізащо не піде.
А, якщо отій собачці надто пісять припече,
Тільки гавкне і хазяйка тут же горщик їй несе.
От яка культура, бачте, до Європи вже прийшла,
А як я захочу пі-пі, хто мені подасть горшка?
25.7.2015 р.
409
МЕРУ КИЄВА
ПАНУ ЧОРНОВЕЦЬКОМУ
Той жид, що мером працював,
Казав за труд свій гривню брав.
Примірний хлопець, що казать!
От і хотів би запитать:
— Як це за гривню, навіть, мером,
Можна за рік стать мільярдером?
Ще й нам — старим щось підкидав…
Цікаво, де він стільки грошей брав?
А ми й не знали всі старці,
Що в нього всі ми на… кінці.
А сам за гривню ту, що мав,
Ще й в Ізраїлі дом придбав.
От і хотів би запитать:
— Чом українці всі мовчать?
Невже ми й справді такі дурні,
А всі жиди такі розумні?
22.7.2015 р.
КОЛИ З ТОБОЮ ЙШЛИ ПО ЖИТІ
Ми йшла по житі й посміхались,
Й де перестріла нас верба:
Ти зупинилась і сказала:
Цілуй мене! — Я — вся твоя…
На плечі руки ти поклала
І, як у ті далекі дні,
Усі красоти, що ховала –
Раптом відкрила їх мені.
Над нами небо посміхалось,
І Місяць бігав, як індик,
А я дививсь на ті красоти,
Аж поки з неба Місяць зник.
21.7.2015 р.
410
ЧИМ КУПУЮТЬ УКРАЇНЦІВ?
Дивлюсь я на Верховну зраду
Й на перевтомлений верстат,
Що день і ніч штампує гроші,
Ну як же тут й не закричать?
Бо то ж не гроші, а полова,
І тут вже нічого казать,
Бо скоро тими вже грошима
Почнуть всім жопи підтирать.
А, як добавлять нам десятку,
То будуть на весь світ вищать:
— Дивіться, мов, які ми добрі,
То чого ж люди й ще хотять?
Й за папірці ті дерев’яні
Ми ходимо, як дурні п’яні.
А ті державу продають?
Хоч і не мелють й не кують.
При владі в нас — усі бандити
Від букви А до букви Я,
Візьміть: азаров, янукович,
І ще ОГО яка сім’я.
Всім нам сипнуть мішок полови,
І всі кричатимуть «УРА!»
А в цей час Яцик «руки в брюки»
Й за януковичем з двора.
22.72015 р.
ТОБІ ДАВНО НІЧОГО Я НЕ ВІРЮ
Тобі давно нічого я не вірю,
Бо все, що ти говориш, то — брехня,
Тому скоріше я повірю звірю,
Аніж тобі, моя ти красота.
Згадай, коли ти правду говорила?
Й чи говорила правду взагалі?
Зате завжди була, немов, горила
Хоча й живеш давно ти на землі?
29.7.2015 р.
411
ДУМАЙ, ВАСЯ!
Вибирайте ви чарівних в депутати жіночок,
Щоб самі могла купити собі пару чобіток.
Годі бідним депутатам до босячок всіх ходить,
Треба ж якось і нащадкам ще на завтра щось лишить.
А як в бідного Абрама тих коханок аж кишить,
То ж попробуй на левиць тих стільки пар чобіт пошить.
Годі бідних депутатів всіх до нитки роздягать,
А тому-то і потрібно баб у Раду обирать.
Яценюк із українців вижме все, що в кого є,
Ну, а потім й Україну продавати він почне.
Ну, а так, як з українців більше нічого вже взять,
То ж, почнуть усім євреям в нас земельку продавать.
Так, що, хлопці, не хвилюйтесь і роботу вам дадуть,
Десь поставлять жінок раком і нехай собі сопуть.
Ну, а вас, як в’ючне бидло всіх поставлять на току,
Й будеш ти якомусь жиду волочити толоку.
Ну, а далі, сам ти знаєш, на що здатні ці пани,
Будуть з вашими жінками протирати десь штани.
Так що думай, Вася, думай, кого треба вибирать,
Як не хочеш свою жінку і себе в оренду здать.
22.7.2015 р.
Я ПРОТИ ШАХРАЇВ
Я не проти євреїв, я проти жидів,
Я проти бандитів і всіх шахраїв,
Що дивляться в очі очима дитини,
А що там за ними, а що там за ними?
Що дивиться в очі він вам, ніби янгол,
А робить усе навпаки, як диявол.
І хай би хоч як мій народ його лає,
А він, як кіт Васька собі своє знає.
Жиди, в розумінні моїм, це — ті юди,
Що, ніби клопи, що розгулюють всюди,
І чимось похожі вони на чортів,
Це ті, хто неволить — мене і братів.
Бо жид, це людина що дурить й краде,
Й де можна поцупить, ніде не пройде.
І хай хто вам спробує це заперечить,
Як тут же вкоротять його аж по плечі.
23.7.2015 р.
412
ЗА ЩО БАНДИТІВ ПОВАЖАЮТЬ?
Кажуть, що владу тре’ вважати,
А вову путіна за що?
Що дав наказ людей вбивати,
І на Землі творити зло?
О, ні! Ви цього не діждетесь,
Повагу треба заслужить,
А цього змія мало вбити,
А ще й в параші утопить.
Я уявляю його пику,
Як він сміється, як я злюсь,
Що, гляньте, мов, який малий я,
А вас великих — не боюсь.
От що таке вершити світом!
Й в своїх руках його тримать,
І володіти «Сатаною»,
І пульт із рук не випускать.
Отож, як йдете вибирати
Ви у прем’єри вожаків,
То ви спочатку перевірте,
Чи родом ті не від вовків?
Дурні нікого не бояться,
І кожен з них ОГО! — мастак
Й люблять собою хизуваться,
Немов в траві гнилий буряк.
От що ті творять з нами блудні
Оті, які завжди праві,
Бо вони хитрі і підступні
А ми, як вівці у хліві.
20.7.2015 р.
ВЕСНА І ЛІТО
От вже пройшло в нас тепле літо,
І осінь знову почалась,
А ти — (тебе я скільки знаю),
Ні разу ще… не роздяглась.
Й кому ж, скажи, моя кохана,
Ти ті красоти бережеш?
І так їх старанно ховаєш,
Що ще й сама їх не знайдеш?
22.7.2015 р.
413
ПОДИВІТЬСЯ ВИ НА ПОЛЕ…
Подивіться ви на поле
І на цей дрімучий ліс,
І на ту струнку тополю,
Що на неї хміль поліз.
Гляньте, як тріпоче гілка —
На якій Метелик сів,
А по квітці лазить Бджілка
Й біля неї Джміль присів.
Подивіться ви на небо,
І на цей наш Божий світ,
По якому ходить Літо
Й нас гукає кожен рік.
Ви погляньте на ті верби,
Що з вітрами шепотять,
Жаль, що цю красу чудову
Нам прийдеться залишать.
Бо коли виходить з ладу
Скажемо, якась деталь,
То уже не буде ладу,
Скільки неї не латай.
А тепер мені б хотілось
І про рай поговорить,
Як колись душа без тіла
Теж у небо полетить.
Коли всі ми, як помремо
Попадемо в інший край,
Де жінки без дірок будуть,
Продавать свій коровай.
А як потім вони взнають,
Що і ми там без… буїв,
Вони тут же повтікають
Геть усі із тих країв.
То колись були дівчата,
Що могли жить без… буїв,
А сьогодні ті без члена
Так, як — ліс без солов’їв.
А, як я незримий буду
І такою будеш ти,
414
Як же я тебе спіймаю,
Щоб зробить туди й сюди?
Як же жити «без роботи»,
Де ні літа, ні весни?
То вже краще зразу в пекло,
І мерщій до сатани.
Там хоч є горілка, діви,
Пий і… їж до «не хочу!»,
Там не тре’ ходить на ліво
І шукати… аличу.
А без дів, вина, й горілки —
Від журби там пропадеш,
Будь ти хоч який порядний,
Як три краплі не ковтнеш?
А без дів, вина й горілки,
Що то вже, скажи, за рай?
Так що змотуй свої шмутки
Й з того раю утікай.
Бо, як там ні пить, ні істи,
І одні лише льоди,
Як же можуть люди грішні
Обійтись там без… біди?
Бо, якщо усе незриме,
І такий же ліс і гай,
То, навіщо, вибачайте,
Нам такий потрібний рай?
22.7.2015 р.
НЕ МОЖУ БЕЗ РОБОТИ
Не можу без роботи ні хвилини,
Бо, коли я нічого не роблю,
То в мене розпадаються тканини,
Й здається, що я, просто, не живу.
Не уявляю, як так жити
Й в житті нічого не робить?
А як ввійдеш ти в Царство Боже,
Як будеш Богу ти служить?
Життя — не скільки ти прожив,
А що в житті ти сотворив?
Й навіщо ти в цей світ прийшов,
Якщо себе в нім не знайшов?
23.7.2015 р.
415
ЯКЩО ПРОЙШЛА ЛЮБОВ
Любов у нас пов’язана із сексом,
А якщо хлопчик не гу-гу,
То будь ти тричі хоч інспектор,
А тут же вилетиш в трубу.
А, якщо сексу хтось не хоче,
То хай той попу не морочить.
І хай самі собі співають,
І тим, що хочуть, не мішають.
22.7.2015 р.
ЯК БОЛИТЬ ВАМ ГОЛОВА
В голові вже третій день
Тільки й чути дзень та дзень,
Ніби, в ній трамвай сидить,
Що зірвавсь з гори й летить?
17.7.2015 р.
СОБАКА — ПОВОДИР
Коробочка моя набита вся думками,
Які кишать, як у ставку в’юни,
З якими розмовляю вечорами,
Й не жду, коли вгамуються вони.
О, скільки дум вже мною передумано,
І скільки їх і ще в мені сидить,
І хоч вони ні скільки не надумані,
Але не знаю, що з ними робить?
Вже по мені давно тупцює старість,
Яку уже нічим не відігнать,
І хоч у ній — всі радощі й печалі,
Але і їх прийдеться залишать.
І хоча старість, це давно — не радість,
Зате вона, як мати і дитя,
І з нею я, немов в Верховній раді,
Бо, хто ж від неї знає більш життя?
Тому і треба старість поважати,
Бо вже вона, як власний командир,
Що може вас, як треба й придержати,
Бо старість, мов собака — поводир.
23.7.2015 р.
416
ЯКЩО ПРИЙМАЛЬНЯ… ДО ЛАДУ
Навіть, як нуль ума у тебе,
Але приймальня… до ладу, —
Тебе признають й знатні люди,
Як не жалітимеш — біду!
А як з умом ледь туго в Кості,
Тут головне тоді… товар,
То прибіжать й з Парижа гості,
Як має чим тушить.
23.7.2015 р.
КОЛИ НА ВУЛИЦІ ЖАРА
Мій черепок не хоче працювати,
Така жара — справжнісінький кошмар,
Що хочеться на річку десь забратись,
Або піти сховатися в підвал.
А бідні пташечки шукають щось поїсти,
І в очі дивляться, мов кажуть: дай сальця,
Бо в нас сьогодні появились дітки,
І просять в нас хоч крихітку хлібця.
23.7.2015 р.
ПИРІЙ
У кошику, з яким я йду по полю,
Несу думок я цілий рій,
Там про пшеницю, і про — сою,
І заповзятливий — пирій,
Який росте де тільки він присяде,
Він не вибагливий, але, немов, крутій,
Колись й горілку з пирію гонили,
Для надто вже шляхетних королів.
А ми йдемо й на нього всі плюємо,
А хіба він у чомусь провинивсь,
Що наш народ, коли ходив до школи,
То замість книг — більш на дівчат дививсь.
Коли учивсь.
23.7.2015 р.
417
ОЧІ, ЯК У ВОВЧИЦІ
В тої жіночки-дівиці
Очі, ніби у вовчиці,
Бо коли на кого гляне,
З’їсть тебе, якщо не встане.
22.7.2015 р.
ЯКЩО ТИ ЧОРТ
Як жаль, що ті, кого любив -
Давно вже всі повимирали,
А ті, що ледве ще живі, —
То всі старенькими вже стали.
І чи себе жаліть, чи тих,
Яких уже давно немає,
Якщо поправді вам сказать,
Їй-Богу вже і сам не знаю.
Бо друзі, це вже — колектив,
А що одна людина варта?
Що ні з ким і поговорить,
А ще як з вами повна кварта.
Людина, це — продукт природи,
Вона родилась царювать,
А як вона родилась чортом,
Чи варт за нею жалкувать?
24.7.2015 р.
ПОЕТ І РИБАЛКА
Поет й рибалка це, як друзі,
Або, як рідні два брати,
Тільки один з них ловить рибку,
А інший ловить з них — думки.
Кому з них легше я не знаю,
Це у кого який улов,
Рибку посмажив, з’їв й не має,
А думка це, як — шум дібров.
Я вже пишу, як всі поети
Про все відразу — й ні про що,
О, де ви є, мої сонети?!
Ну хто мені підскаже — хто?
24.7.2015 р.
418
ВІЧНІ ЛЬГОТНИКИ
Він не той за кого сам себе видає,
І людей він зовсім не вважає,
І Бог з ним, як зумів — хай живе,
Тільки іншим хай не заважає.
Не люблю я в житті шахраїв,
І на них би зробив я облаву,
Скільки ж можна, пробачте, мені,
Жити нелюдам всім — на халяву?
24.7.2015 р.
ЗВЕРНЕННЯ ДО ВОЇНІВ
Як би хотів, щоб кожний воїн
В житті, нарешті, зрозумів,
Що він родивсь не для воєн,
А захищать своїх братів.
Й щоб кожний, як він справжній воїн,
Стріляв у тих, хто їх послав,
То я б по-братськи — запевняю:
Що світ би прикрощів не знав.
Бо знаю, й, певен, я давно,
Що воєн в світі б не було.
Та поки житимуть чорти,
Світ жить не зможе без війни.
23.7.2015 р.
ЯК НАРОДИЛОСЬ СЛОВО «МАМА»?
В той час, коли дитя родилось,
То й слово «мама» появилось.
То це хіба не диво, Аня?
Як воно вигукнуло: МАМА!
І слово з того часу, Аня,
Має права на існування.
19.7.2015 р.
ЧИ МОЖНА ЖІНКУ ПІД ЧАС ПОСТУ?
— Батюшка, а під час посту можна жіночку… ку-ку?
— Можна, рабе, звісно можна, та не надто щоб гладку.
26.10.2015 р.
419
Я СЕБЕ ЗАХИЩАТИ НЕ СТАНУ
Я себе захищати не стану,
Краще недруга я обійду,
А за Неньку, за честь й за кохану,
Навіть, чорту я роги зіб’ю.
24.7.2015 р.
ЯКЩО ТИ ХОЧЕШ БУТИ ВІЧНИМ
Поет повинен вільним бути
Й не знать ні буднів, ні субот,
Якщо він хоче жити й жити,
Й щоб пам’ятав його народ.
Поет буть мусить незалежним
Так, як у кожного свій код,
І ні на мить не забувати –
На нього дивиться народ.
Тому не смій кривить душею,
Й не смій служити всім панам,
Бо ти залишися свинею,
І будеш ти й не тут й не там.
А цар, хай сам про себе дбає,
Й якщо він буде гарний цар, —
Народ й про нього теж згадає,
Як цар не матиме з ним чвар.
Ти дбай про себе і народ свій,
Бо для царів це — той народ,
Який гарненький має ротик,
І заокруглений задок.
Бо для царів народ це — фішка,
Це просто — напросто — товар,
Йому аби гарненькі ніжки,
Й було куди зливать свій жар.
25.7.2015 р.
ВАС КУДИ ВЕЗТИ?
Їхав часник, вгледів дівку -
Став, й очима смокче.
— Вас куди? — питає дівку.
— Та… куди… ви хочте.
13.10.2015 р.
420
НЕ ВІРЮ В СВІТІ Я НІКОМУ
Не вірю я ні Богу, ні царям,
То все одна й та сама банда,
Бо, якщо став при владі хам,
То й вся його така команда.
Гляньте, на цю змію з Кремля,
На цього чорта-ерудита,
Та вона ж схожа ця змія -
Геть на Кремлівського бандита.
А він же Божий замісник —
Як вірити в святе писання?
То як же міг цей бойовик
Так Божі нівечить бажання?
А я вважав, — Господь — мужик,
Й чомусь ще вірив одним оком,
Поки Кремлівський бойовик
Не став на всю Росію йогом.
А зараз думаю собі:
За що такі нам Божі муки?
Й чому Бог судить не — живих,
А тих, яким вже все до дупи?
А судить тих, що хочуть жить,
Що сіють жито і пшеницю,
В яких душа за все болить,
Навіть, за будь-яку дрібницю.
Так що живіть ви, добрі люди,
Й не забувайте ви про сміх,
Бо скільки будуть жить іуди,
То стільки житиме і гріх.
Я не вірю в порядність ні скільки,
Ні чужим, ні своїм я панам,
Яким все, як говорять, до — фільки,
Варто випить йому кілограм.
25.7.2015 р.
ЧАРКА
Привезла із магазину телевізор Варка,
На упаковці у якого красувалась чарка.
— А чому, — питає жінка, — тут на ньому чарка?
— Щоб омити не забули, бо почнеться сварка.
26.10. 2015 р.
421
ПОЛИЧКИ ДЛЯ УМА
Коли народжують дітей,
Дають й для розуму поличку
Для всяких навиків й ідей,
Як першокласнику — табличку.
Й поличку ту, що діти мають,
Їх розумом і заповняють.
Тож, не спіши на ту поличку
Ліпити всяку там дрібничку.
Бо розум той — який здобудеш,
Ото таким і сам ти будеш.
От би в дитинстві у ті роки,
Але сучасні всі знання,
Я уявляю, які б кроки
Ми всі б робили в майбуття.
Отож, як хочеш стать магістром,
То вчись і сили не жалій,
То станеш ще гляди й міністром,
Тільки собою володій.
Навіть, якщо ти і тюхтій.
31.7.2015 р.
ЯКЩО ХОЧЕШ МУЖА МАТИ
Якщо хочеш сім’ю мати? -
Нічого вередувати,
Бо таких як ти в цім світі,
В нас у кожному повіті.
Треба мужа шанувать,
Треба мужа й слухатись,
А то будеш весь свій вік
Так сама і чухатись.
Всіх пацанів вже забрали в АТО,
А дівчатка і ще добавляються,
То хто ж буде дівчат розважати з нас, хто?
Якщо раптом й старців не останеться?
3.8.2015 р.
422
ЯК БУЛИ МИ МАЛІ
Як були ми малі і гули ще джмелі,
Ми до школи пішли у своєму селі.
Але й досі усі пам’ятаєм той час,
Як до школи пішли ми колись в перший клас.
Скільки років пройшло, а, мов, вчора було,
Хоч сьогодні уви! — то не те вже село.
3.8.2015 р.
ШВИДКА І ПОЖЕЖНИК
Якось Ганна у сусідки,
Як та в гай ходила.
— Ти що, люба, захворіла,
Що до тебе серед ночі —
Швидка приїздила?
— Я ж у тебе не питаю, —
Засюрчала Женька, —
Чи була в тебе пожежа,
Що від тебе серед ночі
Виходив пожежник.
13.10.2015 р.
ХОЧУ БУТИ ПРИДУРКОМ
— Ким ти хочеш бути, Саня? -
Запитала Шурка.
Той спокійно відповів:
— Хочу буть — придурком.
— А чому саме придурком? —
Втрутилась Марина?
— А, поглянь, яка в придурка
У того машина.
13.10.2015 р.
ЮНАЧА МРІЯ
У дідуся Онисима запитала Ася,
Чи у нього його мрія хоч одна збулася?
— Ну аякже! — їй на вухо, — засміявсь Онисим,
Як тягали нень за чуба, мріяв бути — лисим.
26.10.2015 р.
423
БАТЮШКА І ШВЕЦЬ
Вгледів батюшка шевця і йому киває,
Що, мов, знав шевця дурного,
Що поріже цілу шкіру, а потім зшиває.
А швець теж не розгубився і відповідає,
Що знав теж попа дурного,
Що коли всі йдуть і плачуть, він один співає.
26.10.2015 р.
БАБУСЯ І ЛІКАР
Скаржиться одна бабуся, що в неї задишка.
Терапевт оглянув жінку і заглянув в книжку?
— І як часто в вас задишка, бабуню, буває?
Саме в той час, як маршрутку бува доганяю.
26.10.2015 р.
НЕЩАСНА ТВАРИНА
Дивлячись, як мама шубку приміряє із песця,
Син до мамки: — А ти знаєш, як страждало те звіря?
Мати тут же до синочка: — Ану цить!
Як же смієш таке, синку, ти про батька говорить?
26.10.2015 р.
ЧОЛОВІК Я НЕБАГАТИЙ
Я від роду небагатий,
Але все ж і не скупий,
Не люблю людей горбатих
Й тих, у кого чуб рідкий.
Бо вони, оті — лобасті
Вони вічно, як глухі,
Бо нікого ті не чують
Крім своєї тріскотні.
А, якщо за стіл він сяде:
Апетит, як в кабана,
Й на людей воно не гляне
Поки не побачить дна.
29.9.2015 р.
424
ЯКЩО НЕ ХОЧЕШ ЛАЯТИСЬ?
Як з дружиною не хочеш
Ти ночами лаятись,
Заведи собі коханку,
Якщо зможеш справитись.
І у тебе вже на лайку
Часу не залишиться,
То ж, нехай сама з собою -
Лається і тішиться.
6.8.2015 р.
ЯКЩО НЕ БУДЕ ВИБОРІВ?
На газ такі у нас вже ціни,
Що й Кличку не подолать,
Як же будемо цю зиму,
Хтось гукнув нам — виживать?
— Не хвилюйтесь, не помремо,
Мовив Петя — наш поет,
Після виборів у всіх нас
Буде стопами газет.
А як виборів не буде,
Що тоді будем робить?
Як залишимось живими,
Будемо бандитів битть.
23.10.2015 р.
Я ТИ МАЄШ ГРОШІ
Я все життя жив для людей,
Яких шукав, як Діаген,
На ризик свій і на свій страх,
Весь день із свічкою в руках.
А де вони? Хто мені скаже,
Може мені хто з вас покаже?
Й коли в очах вже стало темно,
То зрозумів, старавсь — даремно.
У світі, де живуть ще Гоші,
Люди в нас ті, що мають гроші.
8.8.2015 р.
425
ГРА В КАРТИ НА РОЗДЯГАННЯ
Пропонує хлопець Ваня,
Щоб зіграть на роздягання.
Та сміється молодиця:
— Ви хотіли б подивиться,
Чи хотіли б похвалиться?
26.10.2015 р.
ПОЛІТИКА
Політика, вона, як жінка -
Кожен день міняється,
І як Мишкою Васько
Нами вона грається.
І хоч кожний з нас сопе,
І не озирається,
Та куди накажуть йде,
Хоч і упирається.
27.10.2015 р.
ЯК РОЗБУДИТЬ ЛЮДЕЙ?
Народ незадоволений,
Але народ мовчить,
Та хто мені підкаже,
Як люд наш розбудить?
Чи бить в церковні дзвони,
Аби народ підняти,
Чи кинуть цю державу,
Й десь іншу пошукати?
Думки всі сплять і треба грім,
Щоб люд наш розбудить.
Подай ти, Боже, людям знак:
Коли все починать?
8.8.2015 р.
НЕВЧАСНІ
Чом ми такі короткочасні?
Бо ми на цій землі невчасні.
11.5.2015 р.
426
МИ ВСІ ЗАРОБІТЧАНИ
Ми всі в цім світі є заробітчани -
І повії, і прочани.
Тільки одні працюють в нас руками,
А в кого рук нема — ногами.
11.5.2015 р.
СКІЛЬКИ МОЖНА ГРАБУВАТИ?
— Скільки можна грабувати
Й вічно гроші друкувати?
— Скільки будемо мовчати,
Стільки й будуть грабувати.
11.5.2015 р.
А КУКІША НЕ ХОЧЕШ?
— Порозкошував ти, брате, сам,
То дай же ще пожити й нам.
Мойша поглянув Васі в очі:
— А ти, брат, кукіша не хочеш?
7.4.2015 р.
КОЛЕКТИВНА МАШИНА
Машину купували всі гуртом,
А їздить шеф наш і партком.
7.4.2015 р.
ЗАЇЖДЖАЮ У ДЕПО
— Заїжджаю у депо, —
Мовив Галочці Петро, —
Якщо хочеш, щоб встромив,
То відкрий локомотив.
26.5.2015 р.
ЯКЩО ЙДЕ ТАКИЙ ЖИВІТ
Якщо йде такий живіт,
Так і знайте, то — бандит.
27.7.2015 р.
427
ЯКЩО КОЖЕН ДЕНЬ НЕ ХОДИТЬ
Як побачив, що до тебе
Дівка йде, а то не йде,
Так і знай, що ту дівчину
Й ще крім тебе хтось… еге.
29.7.2015 р.
ЯКЩО ТИ ЖІНОЧКУ НЕ ХОЧЕШ?
Якщо ти жіночку не хочеш,
Нащо їй голову морочиш?
Не можеш сам, віддай мені,
Хоча б на два, або три дні.
Яка різниця, хто на ній?
23.7.2015 р.
А МАЯТНИК ВСЕ ЦОКАЄ
А маятник все цокає.
А маятник все йде,
До кого ж серед ночі
Сьогодні він прийде?
23.10.2015 р.
РАДІЙ, ЩО ТИ І ЩЕ ЖИВЕШ
Радій, що ти і ще живеш,
І що тебе ще пам’ятають,
Й коли по вулиці ідеш,
То ще на тебе поглядають.
29.9.2015 р.
Я ВДЯЧНИЙ ВАМ ЗА ПОЦІЛУНОК
Твій поцілунок, ніби — крила,
Бо ним мене ти окрилила,
І зараз то — найбільше свято,
Що хтось колись приносив в хату.
30.11.2015 р.
428
ЛЮБЛЮ РІШУЧИХ!
Люблю рішучих й круторогих,
Які не плачуть й не ревуть,
І вже, якщо розставлять ноги,
То знають вже, чого ті ждуть.
26.11.2015 р.
ПОГЛЯНЬ, ЯКІ ВОГНІ!
Погляньте ви, які вогні
Горять над полем в — далині,
Коли душа, немов орган,
В якій вирує океан.
Ти, мов симфонія в мені,
Де ж ти була усі ці дні?
26.11.2015 р.
ЩО ВОНО ЗА ЧОЛОВІК?
Ой, ти Боже, ой, ти Боже,
Що воно за чоловік?
Сім КАМАЗ — зів украв грошей
І до путіна утік.
25.11.2015 р.
ТАМ, ДЕ М’ЯТА
Там, де — м’ята, там, де — рута,
Де палають вогоньки,
Як хотів би цілувати
Твої губки й грудоньки.
Ну, а потім нижче й нижче
Через пупік й всі пости
Як би я хотів добратись
До твоєї вже…прости.
І нехай кричить сорока,
І гуде в ставку бугай,
Де ще є такі красоти?
І такий у світі рай?
2.12.2015 р.
429
ДЛЯ МЕНЕ ІСНУЄ — ЛЮДИНА
Ну що вам сказати, шановні мужі!-
Сказала начальству Марина, —
Для нас не існують свої і чужі,
Для мене існує — людина.
28.11.2015 р.
КВІТОЧКА
Ну ж і попочка у феї -
Справжній витвір красоти,
Та не знаю, як до неї,
Делікатно — підійти?
Я дивлюсь на ті красоти,
До яких я так вже рвавсь,
А сьогодні й сам не вірю
Що до їх я вже добравсь.
Бо таку гарненьку попу
Тільки б дурень обійшов,
То ж чи варто мчать в Європу
Якщо ти вже щось знайшов?
9.10.2015 р.
ДІВЧИНА МОЇХ СНІВ
Я дівчину своїх снів
Якось в Києві зустрів,
Як та вийшла із «Млина»
І мені сказала: «на»
29.10 2015 р.
ДРУЗІ МОЇ
Друзі мої всі розумніші,
Та я усіх їх обійшов,
Бо щоб вони були не зліші,
То б їх ніколи не пройшов.
5.3.2015р.
430
ЗАВОРОЖИЛА ТИ МЕНЕ
Ніяк не можу розійтись
З твоєю вродою живою,
Заворожила ти мене
Своєю ніжною ходою.
О, як же я тебе хотів
Зустріти десь в зеленім полі,
Де ні горил, а ні вовків
Й тільки берізки та тополі.
3.12.2015 р.
ПРОЩАЙ РОЗУМ!
Висохло над нами небо,
А ні крапельки води,
Ой, як хочеться до тебе,
Ніби дурню до біди.
28.9.2015 р.
ЯКБИ НЕ БУВ ВІН ЕРУДИТОМ
Бандит бандита захищає,
Бо й сам на вівцю поглядає.
Бо, щоб не був він ерудитом,
То хіба ж став би він бандитом?
26.11.2015 р.
ЩОБ ЗБУВАЛИСЬ МРІЇ
Як хочеш щоб збувались мрії,
То треба мати більш олії.
20.9.2015 р.
БІЛЯ РІЧКИ
Біля річки, біля гаю
Соловей в гаю співає.
Ой, ти гаю, гаю мій,
Гаю зелененький,
Ти журбу мою розвій,
І не будь дурненький.
30.11.2015 р.
431
ДЕ ЖИВЕ ВОЛЯ?
Гаю мій зелений, де ти, любий, де ти?
Випусти на волю всі свої сонети.
Щоб під спів пернатих, на оцій галяві,
Танцювали з Дубом Верби кучеряві.
Щоб, як на параді у самій столиці
Спалахи сліпучі — несли нам дівиці.
Щоб на цій галяві, де цвітуть тюльпани
Дощик із громами в бубон барабанив.
Щоб зайці вухаті, лосі і козулі
Роздавали людям роки, як зозулі.
О, гриміть і блискайте в небі блискавиці,
Хай в містах завидують нам міські дівиці.
І нехай всі знають ті, що люблять волю,
Що вона гуляє у широкім полі.
1.9. 1978 р.
ЛЮБОВ І ТЮЛЬПАНИ
Подарувала на дорогу
Свою ти посмішку мені,
А разом з нею і тривогу
І щирі роздуми сумні.
І так на мене подивилась
Букетом суму і надій,
Що аж душа заворушилась,
Як глянув я від ніг до вій.
Що вмить застиг у дивній позі,
Дививсь на тебе і мовчав.
Хтось ніс тюльпани по дорозі
І нам з тобою їх віддав.
І загорілись ті тюльпани,
І разом з ними — наша кров.
І з того часу в серці рани,
А люди кажуть, то — любов!
1.5.1978 р.
432
ПОГЛЯНЬТЕ НА ТУ ЖІНОЧКУ
Погляньте на ту жіночку,
Що поруч з вами йде,
Й припіднятий свій настрій
Вгадайте де несе.
Погляньте на ту попочку,
На ті всі кружева,
Коли вона всміхається
І небо — ожива.
18.1.2016 р.
ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ
Мабуть ти думаєш, що в мене
Серце, як той проїжджий двір.
Туди хоч вулиця й зелена,
Але тобі одній — повір.
Так, що в’їзджай, моє кохання,
З яких би не було світів,
І я віддам тобі бажання
Своїх найкращих почуттів.
Будеш калиною горіти,
Вогнем дівочих почуттів,
І будуть зорі шепотіти
Над нами тисячі років.
І хай, можливо, ти до мене
Прийдеш на мить, як метеор,
Проте, для тебе днем і ніччю
Буде відкритий світлофор.
4.4.1978 р.
ТВОЇМ ПОРТРЕТОМ Я МИЛУЮСЬ
Твоїм портретом я милуюсь,
Як посміхаєшся мені,
Тебе в думках я всю цілую,
Як Сонце землю навесні.
26.12.2015 р.
433
КРАПИВА ПЕКУЧА
Легкий дотик рук твоїх чарівних
В душу, ніби з вітром залетів,
І мені на серце, мов на вухо
Цілу ніч про щастя шепотів.
Хвилями жита в душі заграли,
Загули і бджоли, і джмелі,
Коли ти «люблю» мені сказала,
Більш нічого я не чув тоді.
А сьогодні жито перезріло,
Все ж чомусь не відбулись жнива,
Бо в душі, яка тебе хотіла
Поросла пекуча кропива.
З іншим ти пішла по тій стежині
Яку я для нас двох протоптав,
І йому даруєш небо синє
Те, що я за нього б все — віддав.
18.3.1978 р.
Я ДАРЕМНО ДУМКИ СВОЇ ТРАЧУ
Я даремно думки свої трачу.
Та як хочеш? — ти їх збережи,
І, якщо я для тебе щось значу,
То негайно мені докажи.
І не словом, а ділом, звичайно,
І на цьому, кохана, прощай!
І негайно, ти чуєш? — негайно
Ти до мене мерщій приїжджай.
Ці вірші я пишу безнадійно,
Вони серця твого не проймуть,
Твої руки беруть їх спокійно
І спокійно у грубку кладуть.
26.12.2015 р.
ГОРІЛКА І МИША
Говорять: Горілка, то — зло найстрашніше.
-О ні! То не правда! — вигукує Миша,
Коли випиваю я склянку велику
То, навіть, Коту можу врізати в пику.
6.1.1990 р.
434
РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ
Почуття до тебе не скриваю,
Хоча ми й розлучені, нажаль,
Бо тебе я все життя кохаю,
Ти — найбільша радість і печаль.
І ніхто не зможе загасити
Наше чисте, щире почуття,
А тому ним треба дорожити,
Бо воно — єдине, як життя.
Й хоч воно веде нас до безодні,
Де чекає — щастя або крах,
Але я щасливий ще сьогодні,
Хоч й давно мене проймає жах.
Я щасливий, що ти є на світі,
І тебе я втратити боюсь,
Бо мені без тебе не радіти,
Хоч з коханням я від всіх таюсь.
ОЙ, ТИ СВЄТА-СВЄТА
Ой, ти Свєта — Свєта, ти — моє кохання,
Ти веселий радісний струмок,
Покохав тебе я рано на світанні,
І тепер про тебе тисячі думок.
Ой, ти Свєта — Свєта, радість моя тиха,
Ти моє прекрасне й щире майбуття,
Покохав тебе я сам собі на лихо
І тепер не маю спокою й життя.
І хоча від мене дуже ти далеко,
Та у нас віднині стежечка одна:
Скоро уже скоро — прилетять лелеки
І до нас повернеться чарівна весна.
Розцвіте природа буйними квітками,
І весна збурунить нашу буйну кров,
Пронесемо гордо, люба, над світами
Ми свою єдину й радісну любов.
29.12.2015 р.
435
Я ДЛЯ ТЕБЕ НІЧОГО НЕ ЗНАЧУ
Я для тебе нічого не значу,
Зрозуміти не можеш ніяк,
Що для мене не просто ти чача,
А як марочний, справжній коньяк.
Я для тебе нічого не значу,
Хоч таємно вірші свої шлю.
Не сльозами, віршами я плачу,
Бо тебе я єдину люблю.
28.12.2015 р
НА ДУШІ ЧОМУСЬ ТРИВОЖНО
Ну чому не написала ти мені на Київ?
Так душа листа чекала, так про нього мріяв.
До поштамту підбігаю. Там людей багато.
Може лист давно чекає? — треба запитати.
На душі чомусь тривожно, а чому? — не знаю…
До віконця я підхожу, паспорт пред’являю.
Ось із с скриньки дівчинонька пачку витягає,
Перебрала по одному й каже: — Вам не має.
Та цього не може бути! Гірко мені стало.
Як же ти могла забути, якщо обіцяла?
Так не можна жартувати, адже ми не діти,
Бо мені в житті без тебе знаю! — не радіти.
16.1.2016 р.
ОЧИМА ДІТЕЙ
— Як ти думаєш? — питає
У Марійки Гоша, —
Чому в пазуху до мамки
Лазить дядько Мойша?
А Марійка посміхнулась
І сказала Гоші,
— Бо у пазуху матуся
Заховала гроші.
16.2.1988 р.
436
МИ З ТОБОЮ НЕ БУДЕМО РАЗОМ
Я чекав тебе там — біля ставу,
Але ти не прийшла все ж чомусь,
Бо усмішка твоя лукава
Не належить мені, а — комусь.
Ти б прийшла, якби дуже хотіла,
Я даремно на тебе чекав,
І хоч серце у мене кипіло,
Але я посміхавсь і мовчав.
Я ішов за тобою та ноги
Повертали мене все — назад
Закрадалися в душу тривоги…
Ну навіщо нам цей маскарад?
Ми з тобою не будемо разом,
Хоч для мене ти більше, ніж друг,
Я ніколи тебе не забуду
І тепло твоїх лагідних рук.
16.1.2016 р.
В ЧОМУ ПРИЧИНА?
Як побачить мамка Рому,
То бігом біжить із дому.
— Хто нам скаже: В чім причина?
— Я скажу! — кричить Ірина.
— То яка? — до Іри Тома?
— Бо немає татка дома.
8.6.2006 р.
КОЛИ СНЯТЬСЯ СОЧІ?
— Чому мамка як дрімає
Очі тут же закриває?
— Бо як та відкриє очі
Перестануть сниться Сочі, —
Мовив Донечці татусь
Й закрутив, сміючись, вус.
3.2.1990 р.
437
ВЕРЕДЛИВИЙ ТРАВЕНЬ
Над полем травень вередує,
Як примхливі жіночки,
Що одягнуться в червоні,
То у білі сорочки.
То дивись, уже він синій,
То немов рудий ріпак,
То смугастий, ніби диня,
То немов веселий мак.
6.5.1970 р.
СВІТАНОК
Ніби білі журавлі
Мчить світанок по ріллі,
А за ним в гофре — спідниці
Мчать веселі сніговиці
І до діда — Морозенка:
Роздягай кожух хутенько
Глянь які ми чарівні!
Вибирай! Ми всі — твої.
7.7.1975 р.
КІТ ВАСЬКО
Кіт — Васько об’ївся перцем
І кричить: У мене серце.
8.6.2007 р.
ЧИЙ ТО ПОРТРЕТ?
Очі зелені, зелене лице,
Кругле таке, ніби в курки яйце.
Зуби, як ікла в лісного кнура
А коли сунеться, ніби гора.
Петя скривився, то ніби — Бабай.
Вася хіхікнув: А може — Бугай!
Вовочка сумно поглянув на гай:
То, коли вип’є, мій дядько –Абай.
14.7.1989 р.
438
СРІБНА КВІТКА
Там, де Місяць в сяйві трав
Цілу ніч з зірками спав,
Кажуть, мов, на Йвана влітку
Розцвітає срібна квітка.
Щоб ту квітку розшукати,
Треба нічку не поспати,
А хто квітку ту знайде,
Тому в руки скарб прийде.
На Івана, на Купала
Маша з Грицем квіти рвала,
Рвала квіти і співала,
Бо знайшла те що шукала.
20.1.1984 р.
ЧОМУ В ЗАЙЦЯ ОЧІ КОСІ?
Чому в Зайця очі косі? –
Запитали в тітки Фросі,
І та їм відповіла,
Ніби там сама була.
— Що колись дуже давно
Заєць грав у доміно,
І як тільки хто дрімав,
Він у карту підглядав.
А як з жінкою проходив—
З інших він очей не зводив.
Ой, як сердилась Зайчиха!
Стала буйна. Була тиха.
Бог про це усе узнав
Й Зайцю очі поміняв.
І коли він спав у просі,
Бог йому дав очі косі.
То ж як він дививсь на фею.
Жінка думала на неї.
З того часу мир і згода
В довговухого народа.
6.6.1988 р.
439
КОЛИ БУРЧИТЬ У ШЛУНКУ
Кіт веселий волохатий
Бігає навколо хати,
Хоче Мурку він спіймати,
Й з нею жмурки він пограти.
А вона: Ти нагодуй,
А вже потім і жартуй,
Бо коли бурчить у шлунку,
Вибач, не до поцілунку.
30.3.1995 р.
ІДЕ ВЕСНА
Іде весна, іде весна,
Куди не кинеш оком –воля,
А льон цвіте, а льон цвіте,
Немов твоя, дівчино, доля.
Люблю полів незриму синь,
Твої поля, степи безкраї!
Люблю я запах зрілих динь,
Що аж пашать, як йдеш ти з гаю.
21.9.1979 р.
ХТО ЗНАЙДЕ ЗІРКУ
Говорять, той хто знайде зірку,
Той знайде щастя і любов,
І в того серце завирує
Веселим шепотом дібров.
І будуть там гаї шуміти,
Співати будуть солов’ї,
І будуть діти, будуть діти,
І будуть всі вони — твої.
20.5.1979 р.
ЧОЛОВІКА НЕ ЛЮБЛЮ Я
Чоловіка не люблю я, не люблю до болю,
Бо давно я полюбила кума свого — Колю.
Чоловіка не люблю я, бо всі дні майструє,
А Микола те і робить, що весь день цілує.
23.5. 1979 р.
440
ДИВНИЙ СВІТ
Гуляй ти там. Я теж не дурень,
Знайду також весняний цвіт
Що буде мать медові губки
Й від роду всього — двадцять літ.
Що буде, мов в садку синичка
Весь день шептати про любов,
Й її медове біле личко
Буде гонять по жилах кров.
І хай той цвіт, як ти другому,
Мені прошепче: -Я — твоя!
Я їй повірю їй-же богу,
Бо хочу вірити в життя.
І я гріха не бачу в тому,
Що ласку інша віддала,
Бо в неї я візьму ту втому,
Що ти від мене відняла.
І хай, можливо, прикидалась
Вона так само як і ти,
Аби любить не лінувалась
Й мені носила ті… цвіти.
Я буду вдячний їй за ніжність,
Як вдячні люди всі весні,
За ту любов і тую вірність
Що принесе вона мені.
Й хоч знаю, — вернися додому,
Як прохолоне в тебе кров,
Й мені вже так, немов чужому -
Знов принесеш свою любов.
Та я скажу: — Гуляй пригожа,
Світ не без добрих, бач, людей,
Як підеш ти, то інші прийдуть
Бо люблять всі жінки — хокей.
12.6.1978 р.
441
ТОБІ
От що не говори, а погляд твій, як — диво,
Любий, як вкопаний зупиниться на мить;
І ту красу, і ніжність ту, як пиво
Із губ твоїх запоєм буде пить.
Такі я очі бачив ще в дитинстві,
І потім вони зникли назавжди
Як ти пішла по росяній стежинці,
Не знаючи, навіщо і куди?
30.5.1979 р.
РУССКАЯ ПОЭЗИЯ
ТВОЁ ПРОСТРАНСТВО
Не могу, чтоб твой голос не мог услыхать,
И тобой чтоб не мог восхищаться,
Как хотел бы тебя я за пальчики взять,
И к тебе, как к березке, прижаться.
Мир огромен, его не объять,
И твоё не унять мне упрямство.
Как хотел бы с тобой я в любовь поиграть,
И войти что б в твоё… мне пространство.
Знаю я, догорает мой день,
А поэтому, ждать мне — нет времени,
И моя отцветает сирень,
Что храню я в своём ожидании.
Так, что ты поскорей приходи,
Погляди, как цветы приуныли,
И кончай ты крутить бигуди,
Пока чувства совсем не остыли.
Не могу, чтоб твой голос не мог услыхать,
И в твою красоту не забраться,
Как хотел бы тебя я всю жизнь целовать
И тобой, как Луной ВОСХИЩАТЬСЯ.
16.11.12015 г.
442
ГОРЮ ЖЕЛАНИЕМ
Горю желанием с тобой я встретиться,
Когда на улице метёт метелица,
Когда горят огни на нашей площади,
И мчатся белые по полю лошади.
Ох, зима-зима, а очи — синие! -
В моей красавицы, в моей — Аксинии,
А кудри яркие горят желанием,
Когда проходишь ты с таким вниманием.
Ах, годы-годы, зачем подставили
Зачем меня в пути вы все оставили?
Ах, если б вы ко мне все возвратилися,
Ох, как бы вместе мы все — закружилися!
1.12.2015 г.
ОРЕХ И БЕРЁЗКА
С такой красотой поиграться не грех, —
Сказал до Берёзки могучий Орех.
И листьями, словно ладошками рук,
Он к ней прикасался, как будто до губ.
3.2.1979 г.
ГОЛУБАЯ СКАЗКА
На меня глядят глаза,
А вокруг — берёзы,
У глазах тех — бирюза,
У глазах тех — слёзы.
Я бегу, кричу — аууу,
Где ты, моя сказка?
А ты с рос, что на лугу
Строишь Солнцу глазки
Дай напиться с глаз твоих
Изумрудной ласки
Как хочу, хочу я их,
Голубая сказка.
21.6.1978 г.
443
О ЖЕНЩИНЕ
Я не уйду, не отступлюсь,
Но просто обожду,
Покуда девичью ты грусть
Истратишь на вражду.
Я знаю, что придёшь ко мне,
Но хочешь поиграть,
Иначе, как себя тогда
Ты сможешь оправдать?
Я знаю, женщины для всех,
Но, чтобы их познать,
То ты тогда забудь про грех,
Й не вздумай возражать.
16.9.1974 г.
ТЫ ОТ СЕБЯ ДРУЗЕЙ НЕ ОТПУСКАЙ
Держи подальше мысль от языка,
А мысли необдуманны — от действий,
И если хочешь взять ты за рога быка,
Не создавай иллюзий и последствий.
Своих друзей их выбор испытав,
Прикуй к себе ты их своим вниманием,
И от себя друзей не отпускай,
Как самые гуманные желания.
И не мозоль ладони кумовством,
И не старайся ты уйти от чести,
И чтобы не плевали на твой дом
То будь подальше ото лжи и лести.
И если будешь слушать соловья,
Что будет петь тебе ночами в роще,
Не торопись ты восхвалять себя,
А будь всегда со всеми, как попроще.
13.12.2015 г.
444
ПОДАРИ НАДЕЖДУ
Ты не дари мне много ласки,
А подари всего чуть-чуть,
Но только так, чтоб все-все краски,
Все запахи мог с ней вдохнуть.
И можешь ты куда угодно
Идти на день, на два, на год,
Я буду жить твоей походкой,
И ожидать твой хоровод.
19.9.1974 г.
МНЕ БЫ ТАКУЮ
О, Боже, дай ты мне одну,
Хоть чуть похожу на Луну.
Чтоб в ней глаза горели жаром,
В любви усталости не знали.
Чтобы всегда шептала мне
О счастье, звёздах, о весне.
И, чтоб, когда ко мне касалась,
То исчезала вдруг усталость,
И, чтобы взгляда глаз касанье,
С меня снимали все страданья.
13.9.!978 г.
ТАКОЕ СЧАСТЬЕ
Не знаю, что с моей душой,
Когда ты рядышком со мной?
Улыбка, словно луч горит,
Ну как такую не любить?
Глаза сияют радостью,
Словно они со сладостью,
И неземным горят огнём,
Когда находимся вдвоём.
24.12.2015 г.
445
ТЫ — МОЯ БОЛЬ
Ты — боль моя и радость,
Мне просто повезло,
Что губ твоих я сладость
Лизал я всем на зло.
Вчерашний день, как сказка,
А может просто сон,
Ты излучала ласку,
Как свет свой — Орион.
24.12.2015 г.
ДВА ТЮЛЬПАНА
Два тюльпана рядом
В жизни навсегда,
Только мы не будем
Вместе — никогда.
Нет, неправда это.
Мы всегда вдвоём,
И зимой и летом,
Вечером и днём.
Ведь всегда со мною
В мыслях ты моих.
Света, я не скрою,
Для тебя мой стих.
24.12.2015 г.
ЕСЛИ НЕ ПРИЕДЕШЬ
Если не приедешь ты немедля,
Значит, для меня ты отжила,
За неделей пусть идёт неделя,
А любовь была, да умерла.
И она ушла, не разгоревшись,
Позади, оставив лишь напев.
Чувства все умчались в неизвестность
Так моей души и не согрев.
24.12.2015 г.
446
НА СТОЛЕ СТОИТ ЗАКУСКА
На столе стоит закуска,
Водка и вино,
А в душе моей так грустно
И темным-темно.
Думал я с тобою вместе
Встретим Новый год,
Всюду радостные песни
Всюду — хоровод.
Все танцуют в зале польку,
Твист и «Вальс Бостон».
Мне не весело нисколько,
Ты услышь мой стон.
Ты приехать обещала,
Не явилась вдруг.
Так тебя мне не хватало,
Мой любимый друг.
24.12.2015 г.
ЗАЧЕМ ТЫ ОТ МЕНЯ СБЕЖАЛА?
Меня к себе ты привязала,
Я за тобой лететь хотел,
Зачем же от меня сбежала,
Словно тебя я не жалел?
И я остался на дороге,
Хоть и не сам, но одинок.
Меня душили — боль, тревога
И чувств нахлынувший поток.
Дай мне вдохновения,
Дай таких мне сил,
Чтобы без сомнения
Я тебя любил.
24.12.2015 г.
ГРОЗДЬЯ РЯБИНЫ
Гроздья рябины, ветки сосны,
Пусть тебе снятся счастливые сны.
Рядышком свечка скромно горит,
Мы ведь не вечные, чувство не спит.
26.12.2015 г.
447
КАК БЫ Я ТЕБЯ ХОТЕЛ
Как бы я хотел, девчонка,
Чтоб всегда была со мной.
Чтоб встречать с тобой рассветы,
Целоваться под Луной.
Чтобы ты меня встречала,
Коль не днём, так по ночам,
И при встрече целовала
И дарила мне сангам.
Будь всегда со мной ты вместе,
И покрепче обнимай,
Пой мне ласковые песни,
Чтоб в душе всегда был май.
24.12.2015 г.
Я ВЛЮБЛЁН В ВОЛШЕБНУЮ УЛЫБКУ
Стала ты ночами часто сниться,
Значит ты теперь в моей судьбе,
Я расправил крылья, словно птица,
И лечу, спешу скорей к тебе.
Я влюблён в волшебную улыбку,
Для меня ты близкий человек,
Как бы я хотел на этой скрипке
Свой начать, и свой закончить век.
24.12.2015 г.
ВСЕ ШУМЯТ И ВЕСЕЛЯТЬСЯ
Все шумят и веселятся,
Я же сам не свой.
Как могу я улыбаться? —
Нет тебя со мной.
Я сижу мрачнее тучи,
Потерял покой.
Почему же так мне скучно? —
Нет тебя со мной.
Эх, ты волюшка ты воля,
Что тебе ещё сказать?
Почему же мне сегодня
Как тебе, не двадцать пять?
26.12.2015 г.
448
ТРЕВОЖНЫЕ ЗВОНКИ
Я к мобилке подхожу,
Номер набираю,
И волнуюсь, и дрожу,
Кнопку нажимаю.
Вдруг приехала она,
И звонок услышит,
Будет на сердце весна,
И рассвет над крышей.
Но тебя мои звонки
Дома не застали
И тревожные звонки
Мысли оборвали.
26.12.2015 г.
ПОДАРИ МНЕ ЛЮБОВЬ!
Ты боль доставляешь молчанием,
А я почему-то терплю,
Я весточку жду о свидании,
Пойми, что тебя я люблю.
Молчишь ты, звезда негасимая,
Ты радость моя, ты и боль,
Девчонка моя ты любимая,
Приди, подари мне любовь.
ИДУ И ВГЛЯДЫВАЮСЬ
Иду и вглядываюсь в лица,
Тебя надеюсь встретить вдруг,
Не перестала ты мне сниться,
Мой долгожданный милый друг.
Звоню тебе по телефону,
Но слышу голос я чужой,
Когда же ты ко мне позвонишь,
Когда приедешь ты домой?
449
КАК УВИЖУ НА ТЕБЯ ПОХОЖИХ
Хоть разбейся головой об стенку
Для тебя пустой и этот звук,
Ты исчезла, дорогая Света,
Моего не слышишь сердца стук.
Значит, были встречи понарошку,
Улетела ты, как стрекоза,
Как найти, скажи, к тебе дорожку
И взглянуть хоть раз в твои глаза.
По твоей улыбке я тоскую,
Где же ты, любимая, моя.
Где искать тебя — мою родную?
Так нужна поддержка мне твоя.
Как увижу на тебя похожих,
Так бросаюсь за тобой, как рысь.
Света, Света, ты мне всех дороже,
Поскорее, слышишь, отзовись!
ЯРКО КРАСНЫЙ ЦВЕТ
Мне покоя не даёт
Ярко красный цвет,
Впереди лишь он мелькнёт, -
Просто силы нет.
Начинаю весь дрожать,
Пред глазами дым,
Так и хочется бежать
Мне вослед за ним.
28.12.2015 г.
ВЕСНА И СНЕГ
Весна и снег — несовместимо,
Твой звонкий смех — неповторимый.
В твоих глазах — я небо вижу,
И от того ты всех мне ближе.
В глазах твоих кусочек неба.
Ты песня, стих, моя ты лебедь.
28.12.2015 г.
450
СКРЫТАЯ ЛЮБОВЬ
Сколько предал я огню
Мыслей и стихов,
Но иначе не могу,
Ведь таю любовь.
Я таю, моя весна,
От жены, друзей,
Но горит, горит она
С каждым днём сильней.
Жду свидания с тобой,
Жду и не дождусь,
Хоть тобою, как весной,
Я всегда горжусь.
28.12.2015 г.
Я ДАРЮ ТЕБЕ РАССВЕТ
Я дарю тебе рассвет
С утренней звездою,
Я давно мечтал, мой свет,
Встретиться с тобою.
Я с тобою встреч искал
Целыми годами,
И желанный миг настал
Девочка, меж нами.
И любовь гореть огнём
Будет негасимым,
Если будем мы вдвоём,
Друг ты мой любимый.
ЦВЕТЫ В КОНВЕРТЕ
Не была бы ты в меня,
Так была б другая,
Пусть простит меня жена,
Жизнь она — такая.
Ведь природа пустоты,
Вообще, не терпит,
Я дарю тебе цветы,
Но пока — в конверте.
451
СВОЕЙ ЕДИНСТВЕННОЙ
Хоть признаться, я тебя ревную,
Дорогой и милый человек,
Дай тебя тайком я поцелую,
Для меня ты — чистая навек.
Для меня останешься ты сказкой,
Для меня — алмаза ты кристалл,
Покорила нежностью и лаской,
В мире я такую не встречал.
Для меня останешься ты юной,
Утреннею яркою звездой,
И хоть я ко всем тебя ревную,
Но живу единственной — тобой.
Пусть твоя улыбка не погаснет,
Видеть чаще я её хочу,
Друг мой самый нежный и прекрасный,
Позови! Я сразу прилечу.
Прилечу я через все невзгоды,
Чтоб тебя увидеть, хоть на миг.
Пусть проходят месяцы и годы,
Для меня ты вечная, как стих.
Для меня ты радость, боль и счастье,
Настоящий в жизни идеал,
В гости приезжай ко мне ты чаще,
Ты ведь та, что я всю жизнь искал.
28.12.2015 г.
ДУШЕВНОЕ ПРОБУЖДЕНИЕ
Весна — пробуждение
И обещание.
Весна — наслаждение,
Влюблённым — ожидание.
Весной околдован,
Теперь не до сна,
Тобой очарован
Ты тоже — весна.
Цветы распускаются
В сердце моём,
И жизни я радуюсь,
Только — вдвоём.
28.12.2015 г.
452
НАШИ ЧУВСТВА
Наши чувства в Загсе не заверены,
Ни к чему казённая печать,
И если уж друг другу мы доверились,
Как же можно это промолчать?
Почему бываешь ты заплаканной?
Будь весёлой, радостью сверкай,
Улыбнись, и будь со мной ты ласковой,
И других к себе не подпускай.
Приезжай и озари улыбкою,
Без тебя мой невесёлый дом.
Раньше наша жизнь была ошибкою,
Думаю, что всё своё вернем.
У меня к тебе сердечко тянется,
И твой взгляд всегда волнует кровь.
Позади пусть всё, что есть — останется
Главное, возьми с собой — Любовь.
28.12.2015 г.
ТЫ НЕОЖИДАННО ВЛЕТЕЛА
Когда от гнева всё кипело
И болью полнилась душа,
Ты, как волшебница влетела
И, улыбаясь, в дом вошла
Вошла ты гордо, величаво,
Всех красотою превзойдя.
Душа от радости кричала,
Когда увидел я тебя.
И от тебя не мог я взгляда
Ни на минуту оторвать,
О, как тогда, моя отрада,
Тебя хотелось целовать.
Ушла, со мной не попрощавшись,
Не протянула мне руки,
И в сердце болью отдавались
Твои тревожные шаги.
29.12.2015 г.
453
ГЛУПО ПОЛУЧАЕТСЯ
Глупо получается,
Девочка, у нас,
Мы с тобой встречаемся
В месяц только раз,
Время быстротечное,
За волной волна,
Мы с тобой не вечные,
Ты понять должна.
28.12.2015 г.
ТЕБЕ, ДЕВОЧКА
С Новым годом, с Новым счастьем,
Путеводная звезда,
Чтоб не знала ты ненастья
В этой жизни никогда.
Чтобы мы с тобой встречались
Вместе каждый Новый год,
Чтоб не знала ты печали,
Улыбаясь, шла вперёд.
Чтоб горела ёлка ярко
И не страшен был мороз,
Чтобы лучшие подарки
Дед-Мороз тебе принёс.
28.12.2015 г.
ЗОРЬКА ЧУДЕСНАЯ
Зорька чудесная, ты мне нужна,
Помни, что песню мне ты ведь должна.
Голос твой слышится, — милый, родной.
Люди вы тише! Мой Ангел со мной.
Песню прекрасную ты пропоёшь,
Будь со мной ласковой, если придёшь.
Будь со мной нежною, чувств не жалей,
Радость безбрежная, будь ты смелей.
29.12.2015 г.
454
ТЕБЕ, МОЯ ДЕВОЧКА!
Ты понять совсем меня не хочешь,
Неужель, виновен в этом век?
Над моими письмами хохочешь,
Что же ты, скажи, за человек?
БЕДНЯК ИЗ БЕДНЯКОВ
Ты, конечно, красивая,
Как закат над рекой,
Что же ты не счастливая,
Не довольная мной?
Толи муж твой флегматик
И не любит стихов?
Ты душою — богатая,
Он — бедняк с бедняков.
29.12.2015 г.
РАЗГОВОР ЗАКАЗАН
Разговор заказан,
Долго — долго жду,
Вызвали не сразу
Киев на беду.
— Света? Ты? Скучаю
Без тебя, мой свет,
Трубка отвечает:
— Светы дома нет.
— Где она, скажите,
А не то, умру.
— Трубку положите,
Вам я говорю.
Трубка замолчала,
Жди теперь, не жди,
Только боль осталась
У меня в груди.
29.12.2015 г.
455
БЕРЕГИТЕ ВРЕМЯ
Если б ты была моей любимой,
Я бы мог судьбу связать с твоей,
И с тобой — своей неповторимой
Стали б мы, как пара лебедей.
Берегите каждое мгновенье
Для себя, для милых, для — друзей,
С ними каждый миг, как — озаренье
С ними жить и — легче, и — трудней.
Береги друзей самозабвенно,
И сумей им счастье подарить.
Ибо, обо всём, и откровенно
Можно только с другом говорить.
29.12.2015 г.
КАКОЕ СОЛНЦЕ ЯРКОЕ
Какое Солнце яркое
Над крышей поднимается,
Погодка будет жаркая,
И небо улыбается.
Какое Солнце красное
И вечно негасимое,
Жду встречу я прекрасную,
Жду встречу я с любимою.
Ты ласковое Солнышко,
Ты песня соловьиная,
Ах, Светочка ты Светочка,
С глазами неба синего.
Ты зорька негасимая,
Любовь моя далёкая,
Ах, девочка любимая
С глазёнками глубокими.
Я жду с тобой свидания,
Любимая, девчонка.
Ты вечное сияние,
Ты ласковое Солнце.
29.12.2015 г.
456
МОЯ КАРТИНКА
Я с работы шёл по той тропинке,
Где когда-то рос там сельдерей,
Потому, что со своей Картинкой
Встретиться хотел, как поскорей.
Переулок. Старая избушка.
Подхожу я тихо, словно — вор.
Где же ты, скажи моя подружка,
Сколько лет прошло уже с тех пор?
В дверь стучу. Вхожу. Смотрю — мальчишка,
А тебя совсем не узнаю.
Й вдруг опять на сердце, словно, вспышка,
Словно встретил молодость свою.
29.12.2015 г.
КАКОЕ СЧАСТЬЕ!
Какое счастье быть с тобою рядом!
И называть тебя своей судьбой,
И чувствовать улыбкой, жестом, взглядом,
Что мы теперь — единое с тобой.
Октябрьский день и Солнце ярко светит,
А мы с тобой, как пара голубей,
Мы — самые счастливые на свете,
Похожие — на маленьких детей.
Шум городской, но я его не слышу,
Я счастлив, что ты рядышком идёшь,
А где-то там — вдали яскряться крыши,
Которым ты всё песенки поёшь.
29.12.2015 г.
Я ХОЧУ С ТОБОЙ ВСТРЕЧАТЬСЯ
Я хочу с тобой встречаться,
Слушать ласковую речь,
Я хочу с тобой общаться,
От невзгод тебя беречь.
Будь же ты моей подмогой
В горе, радости, беде,
Чтобы мы одной дорогой
Шли с тобой всегда везде.
16.1.2016 г.
457
ЗОВУ ТЕБЯ
Мы только что рядом на горке сидели
И вот я уже далеко,
Мы много друг — другу сказать не успели,
Поэтому мне нелегко.
Когда мы увидимся снова? — не знаю.
Не знаю, что ждёт впереди?
Но ты далеко от меня, дорогая,
И сердцу тревожно в груди.
А время летит, словно быстрая птица,
А ты одиноко живёшь.
А мне почему-то ночами не спится.
Зову тебя, ты — не идёшь.
29.12.2015 г.
КОГДА ЖЕ Я ТЕБЯ УВИЖУ?
Когда же я тебя увижу
И прикоснусь к твоей щеке,
И голос нежный твой услышу,
И мы пойдём с тобой к реке?
И сядем рядом там, где буки,
И буду я тебя ласкать,
И посажу к себе на руки
И буду страстно целовать.
Какое это счастье тебя увидеть вновь,
Юнной и прекрасной, — ведь ты моя любовь.
Ты просто моё чудо, любовь в душе таю,
И вечно помнить буду улыбочку твою.
Раздели ты моё одиночество,
Приезжай поскорее ко мне,
Так увидеть тебя уже хочется
Наяву, а не только во сне.
Почему же таким сердитым
Часто в жизни приходится быть?
Потому, что никак открыто
Не могу я тебя любить.
16.1.2016 г.
458
С ДНЁМ РОЖДЕНИЯ
С Днём Рожденья, милая,
Друг хороший мой,
Ты в маю родилася,
Как и я — весной.
Расцветали ландыши,
Майские цветы,
В этот месяц ласковый
Появилась ты.
Улыбнулась Солнышку,
Глазки приоткрыв,
Напевали ласточки
Радостный мотив.
Вся природа красками
Для тебя цвела,
Чтоб была ты ласковой,
Весело жила.
Чтоб светилась радостью,
Слышался твой смех,
Чтоб была ты радугой,
Только не для всех.
Чтоб не знала горюшка
В жизни никогда,
Чтоб светило Солнышко
Для тебя всегда.
Кровь у нас весенняя
Майская течёт,
Будем вместе, девочка,
Мы идти вперёд.
29.12.2015 г.
ЛУННОЕ СИЯНИЕ
Лунное сияние в девичьих глазах,
Лунное сияние и в моих мечтах.
Ах ты, Лада — Ладушка! Ты моя печаль,
Почему так грустная, как морская даль?
6.10.2000 г.
459
УТРЕННИЙ РАССВЕТ
Ты, как утренний рассвет,
Словно днём звезда,
Без тебя мне жизни нет,
Ты — моя беда.
Ты, как песня соловья,
Что волнует кровь,
Ты — игрушечка моя,
И моя — любовь!
Настоящий добрый друг,
Будь со мной всегда,
Чтоб не знали мы разлук
В жизни никогда.
16.1.2016 г.
ГОРЮ ЖЕЛАНИЕМ
Горю желанием с тобой я встретиться,
И ночкой лунною тебя обнять,
И там где «котики» под блузой прячутся,
О, как мне хочется их там поймать.
Вот папка синяя для милой девочки,
Стихи любовные храню я в ней.
Внизу написано: любимой девочке,
Любимой девочке, весне — моей!
Любовь в нас гордая и вне сомнения,
Не возвращается она назад,
Но могут в жизни быть и исключения,
И это может сказать твой взгляд.
Ох, ночка светлая, ох ночка Лунная,
Чего же ты со мной всю ночь безумная,
Ох, сколько ждать тебя, моя желанная,
Когда вокруг Луна плывёт туманная.
Ах, звёзды светятся, словно играются,
И на лице твоём все рассыпаются.
И небо радужно с рекой играется,
Когда идёт любовь и улыбается.
Горю желанием с тобой я встретиться,
И ночкой лунною тебя обнять,
И там, где «котики» под блузой прячутся,
О, как мне хочется их там поймать.
16.1.2016 г.
460
НОВОГОДНИЙ ВЕЧЕР
Тот Новогодний вечер
Мне никогда не забыть,
Буду его я вечно
В сердце своём хранить.
Ты почему-то плачешь,
Музыка всюду и смех…
Что это, милая, значит,
Мой дорогой человек?
Все опьянели от счастья,
Непостижимо уму,
В сердце моём ненастье,
А отчего? — не пойму.
И от людского взора
Зарылся лицом в кровать,
А что у меня за горе? —
Могла только ты понять.
И вдруг, о какое счастье!-
Склонилась ты мне на плечо,
Развеялось сразу ненастье,
Когда обняла горячо.
И, крепко тебя обнимая,
К твоим я губам приник…
Навеки запомнил, родная,
Я этот чудесный наш миг.
И пусть разошлись, дорогая,
И мы не остались вдвоём,
Но твой поцелуй, недотрога,
Горит, и по сей день — огнём.
16.1.2016 г.
КАК ВЗГЛЯНУ Я НА ДЕВЧОНКУ
Как взгляну я на девчонку,
Что играет с собачонкой,
Как притронусь до лица -
Так аж капает… с конца.
17.2.2014 г.
461
ОЧИ ТВОИ СИНИЕ
Косы те же прежние,
Как много лет назад,
Сколько видел нежности
Я в твоих глазах.
Очи твои синие,
Будто в поле лён,
Я в тебя, красивая,
Много лет влюблён.
Пусть деньки сменяются,
Пусть идут года,
Ты моя красавица
В сердце — навсегда.
16.1.2016 г.
ПУСТЬ ИДУТ ГОДА
Косы те же прежние,
Как много лет назад,
Сколько видел нежности
Я в твоих глазах.
Очи твои синие,
Будто в поле лён,
Я в тебя, красивая,
Много лет влюблён.
Надо как-то встретиться,
Нет путей назад,
Пусть планета вертится,
Пусть рассвет, закат.
Пусть деньки сменяются,
Пусть идут года,
Ты моя красавица
В сердце навсегда.
29.12.2015 г.
РИФМЫ ЗА ПУСТУШКИ
На твою девичью грудь
Не возможно не взглянуть,
И за то, что нас губили -
Сколько рифм вам посвятили?
25.7.2000 г.
462
ТЫ ВСЕГДА СО МНОЙ
Ты всегда со мною,
В мыслях ты моих.
И того не скрою,
Для тебя мой стих.
Я иду с работы,
Мысли о тебе,
Я в сплошных заботах
О твоей судьбе;
О твоём здоровье.
Как тебе спалось?
Повторяю вновь я:
Трудно б мне пришлось.
Трудно, трудно очень
Было б без тебя,
Нет вот больше мочи
Жить вот так любя.
16.1.2016 г.
Я ИДУ ЗНАКОМЫМ ПЕРЕУЛКОМ
Я иду знакомым переулком
И не знаю, встречу ли тебя?
Сердце как-то радостно и гулко
Всё стучит, волнуясь и любя.
Подхожу, на окнах занавески,
Пустота вокруг и тишина,
Стало сердцу почему-то тесно,
Я не знаю, дома ли она?
В дверь стучу и слышу голос нежный,
Сердце разрывается в груди,
Я люблю. Люблю тебя, как прежде,
Я ночами звал тебя: — Приди!
— Отвернись! Сейчас халат одену.
Я стою. Я вдруг окаменел,
К чёрту всё, моя родная, Света.
Я люблю, поэтому и смел.
Мы друг — другу бросились в объятия.
Я целую губы, щёки, лоб,
Жизнь несправедлива. О, проклятие!
Ну, а я был в жизни — остолоп.
16.1.2016 г.
463
ДНИ НАСТАЛИ ЗИМНИЕ
Дни настали зимние,
Падает снежок,
Где же ты, любимая,
Где ж ты мой дружок?
О тебе я думаю,
Милый человек,
Я тебя — звезду мою –
Полюбил навек.
И чем чаще видимся,
Тем любовь сильней,
Где — же ты, любимая,
Отзовись скорей.
Расскажи, что делаешь
Ты в вечерний час?
Хорошо, что встретились
Мы с тобой сейчас.
Только я не радуюсь,
Ты ведь далеко,
Редко мы встречаемся
И мне нелегко.
Редкие свидания –
Свежих сил приток,
Горечь расставания
На неясный срок.
Пусть страданья кончаться
И уйдёт беда,
Знала бы, как хочется
Быть с тобой всегда.
16.1.2016 г.
ПОЛУОБНАЖЁННАЯ
Полуобнажённая девушка идёт
И собачку маленькую за собой ведёт.
Ах ты, расскрасавица, ты куда идёшь,
И себе подобную ты куда ведёшь?
Ох, да ты красавица!- соблазн красоты,
Ты куда уносишь от меня цветы?
Отпусти собачку, и забудь про СПИД…
Разве ты не видишь, как душа горит?
20.2.2014 г.
464
ПРИХОДИ НА СВИДАНИЕ
Если придёшь на свидание,
То приходи поскорей,
И сразу исчезнуть страдания
Души неспокойной моей.
Я тебя, моё ясное Солнышко,
Буду вечно тебя ожидать,
Сердце будет тобой лишь наполнено
И всё это ты можешь понять.
Вечно свети мне, как звёздочка
Светит в ночной тишине,
Только, любимая девочка,
Не забывай обо мне.
Сердце одной живёт радостью,
Что будешь со мною — ты,
И станешь ты той яркой радугой
Что мне принесёт все мечты.
16.1.2016 г.
ДВЕ ПОДРУЖКИ
Две подружки, как игрушки,
Собрались у лес по грушки,
А как стали их трусить,
Вдруг глядят — медведь бежит.
Ткнул одной он носом в грудь:
— Дай мне ягодку лизнуть?
А когда взглянул на ноги —
Предложил пройтись в барлогу.
А что дальше было там? –
Не могу сказать я вам.
18.2.2014 г.
ВОТ ТАК ГРУДАШКИ
Вот грудашки в нашей Машки
Так и пруться с-под рубашки,
Что у бедного мальчишки
Аж прорвалися штанишки.
Как здесь можно без сарказма,
Когда столько в ней соблазна?
17.2.2014 г.
465
ЧЕМ БОЛЬШЕ ВАС Я УЗНАЮ
Когда гляжу на твой портрет,
Творцом небесным восхищаюсь,
Что он в тебя вселил рассвет
И дал тебе — земную шалость.
Гляжу на твой весенний цвет,
Ну как же здесь не восхищаться?
Когда других подобных нет
С кем бы я мог й ещё общаться.
О, милая моя любовь,
Моё земное притяжение!
Твой взгляд всегда волнует кровь,
И всё моё воображение.
Но, представляю, чтобы Бог
Твоей красы тебя избавил,
То кто б взглянул на твой пирог,
И на твои те все забавы?
Чем больше вас я узнаю, —
Вашей красой я восхищаюсь,
А опечален, что ума
Он дал вам всем — такую малость.
Вы, словно, Ангел мой родной,
И превосходны, словно гений,
Но рождены вы, цветик мой,
Лишь для парадов и мгновений!
10.3.2015 г.
Я ТВОРИЛ ДЛЯ ЛЮДЕЙ
Всю жизнь я старался чтоб жить для людей,
Работал на многих я стройках,
И много имел закадычных друзей,
Об этом пусть скажут вам строчки.
Ведь в жизни своей я старалсь успевать:
И строить дома, и стихи соченять,
Для вас я писал, мои дети земные,
Чтоб были на свете вы все, как родные.
7.4.2015 г.
466
КОГДА СЕБЯ Я ПРОЧИТАЛ
Когда себя я прочитал,
Только тогда, кто я? — узнал.
И хоть был старец — будь здоров,
Но вот дурак из дураков.
Ведь о себе, как господа,
Лично не думал никогда.
7.4.2015 г.
Я ХОЧУ!
Я хочу, чтоб ты меня ласкала
Как когда-то матушка отца,
И кормила нежностью и салом
И бокалом красного винца.
Я хочу, чтоб ты меня любила,
Как котёнка нежила всегда,
И, когда приду я от Гаврилы,
Ты всегда была, как резеда.
7.10.2000 г.
Я К ТЕБЕ ПРИЕХАЛА
Я к тебе приехала,
Привезла себя,
Что же мной не тешишься?
Иль не нравлюсь я?
Толь я не красивая? -
Вот тебе пример…
Толи в моей… девочки
Стал не тот размер?
18.9.2003 г.
ВАНЬ И ПЕТЬКА
Бать на мамочке лежит,
Брат до Петьки в щелочку:
— Разузнай, что бать творит,
Мальчика иль девочку?
29.3.2015 г.
467
ДА ЗДРАВСТВУЕТ МЕЧТА
Мне без тебя, как будто после путча,
И ночь, как вечность, словно суета,
И хочется в тебе мне окунуться
Но тебя нет. Да здравствует мечта!
Глаза мои горят, как серенады,
Но кто же их заметит в темноте?
Так сколько ждать тебя мне Бога-ради,
Скажи, любимая, пожалуйста ты мне?
10.4.2015 г.
НУЖНА ЛИ ВЕРНОСТЬ?
Верность! Кому она нужна?
А почему? Спроси в себя.
Даже наскучит и женьшень,
Коль будешь чай с ним пить весь день.
Кому она нужна та верность,
Когда красавиц бесконечность?
И все они к тебе спешат,
Ну как им сможешь отказать?
А коль откажешь и скотина
Скажет: какой же ты мужчина?
3.4.2015 г.
ТВОИ ГУБЫ
Твои губы к моим прикаснулись,
Что аж ивы над речкой согнулись.
Оттого мне весь мир стал настолько родной,
Что хотелось обнять тебя вместе с Луной.
Как же сладки они, как весна,
Каждый твой поцелуй, словно стопка вина,
Как хотелось в тот вечер степной
До утра наслаждаться тобой.
Над рекой прослезился туманный закат,
Как же мог столько жить и тебя я не знать?
Над рекой загорелась звезда и скажу не тая,
Как же мог столько лет я прожить без тебя?
14.4.2014 г.
468
ТРИ ПОДРУЖКИ
В Бологуре на опушке
Дремлет белая избушка,
И живут в лесной избушке -
Три подружки-хохотушки -
Все серйозные на вид,
Словно Доктор Ай — болит.
Не пройти, не подступиться,
Все такие, как жар-птицы.
Что же делают подружки
В той загадочной избушке?
А то делают подружки,
Что бросают вон игрушки.
А как все их разбросают,
Затем снова соберают.
И так целый день подряд
Те шалуньи наровят.
А как снова соберут,
Вновь хохочут и орут.
Да таким невинным смехом,
Что вокруг хохочет эхо.
И летят у глуб тайги
Те романсы — ха да хи,
А, оттуда возращаясь,
Новым смехом заряжают.
Так весь день все три подружки
Всё хохочут в той избушке.
Что под вечер и игрушки
Засыпают на подушке.
27.8.1984 г.
ПЕРЕДНЯЯ ЧАСТЬ
Приоткрой-ка, ты — девчонка,
Мне переднюю ту часть,
На которой бы мальчишку
Мы б могли с тобой зачать!
Дай взглянуть на те сосочки,
И на эту синь небес,
До чего ж твои глазёнки
Привлекли мой интерес.
1.4.2014 г.
469
КОГДА КРАСИВАЯ СУПРУГА
Даже с галстуком на шее -
Осёл не стал, как вишь, умнее,
Не в должности его заслуга,
В осла — красивая супруга.
7.71990 г.
МУЖЧИНУ МЕНЯТЬ
Мужчину менять, — только время терять, —
Ах, разве второй будет лучше ласкать?
21.7.2001 г.
ТОЛЬКО СЧАСТЬЯ НЕ ЖАЛЕЙ
Отдаю я во владенье
Всё тебе своё терпенье,
И скажу тебе, родная,
Делай с ним всё, что… желаешь.
Хошь целуй, а хочешь — бей,
Только счастья не жалей!
7.7.1987 г.
ГЛАЗИЩА, КАК Ф АРЫ
Беру на прицел эту фею,
Гляжу на неё и светлею.
Глазища у ней, словно — фары,
Посмотрит! — как паром ошпарит.
7.6.1987 г.
КОРОЛЕВА
Стоит фею только трахнуть,
Как она цветёт и пахнет,
Ну, а если повторить,
Будет к вам сем день ходить.
3.6.1987 г.
470
Я НЕ УВЕРЕН
Я не уверен, что тебя люблю,
И что моя душа тебя желает,
Но о тебе по-прежнему грущу,
И о тебе вся страсть моя мечтает.
Я не уверен, что тебя люблю,
И что с тобой сойдёмся мы когда-то,
Но вот с тобой по улице брожу
Даже тогда — когда тебя нет рядом.
Я не уверен, что тебя люблю,
Но мысленно мой ум с тобой шагает,
И стоит голос услыхать мне твой,
Как серце вновь романсы соченяет.
Я не уверен, что тебя люблю,
Тогда же что — со мною происходит?
Что я всю ночь по улице брожу
Даже тогда, когда Луна уходит.
18.8.2014 г.
РЫЖАЯ ДЕВЧОНКА
У девчонки рыженькой
Трусики видны,
А она хохочет,
И несёт блины.
3.7.1987 г.
ШАЛУНЬЯ И ЛЮБОВЬ
На лугу у полнолунье
Поругалсь с девчонкой вновь,
Потому, что та шалунья,
Где-то спрятала любовь?
А где спрятала ? — не знает,
Вот стою и раздеваю.
12.6.1990 г.
471
КОГДА ГЛЯДЯТ НА ВАС НОГАМИ
Когда мадам глядит ногами,
Тогда — не хлопай ты ушами,
Бери ты мамочку за руки
И уводи ёё от скуки..
13.1.1992 г.
ПУГЛИВЫЕ ЩЁЧКИ
Когда на девочек гляжу,
На щёчки их пугливые,
О, как же их тогда хочу
За взгляды их игривые.
Гляжу на рощу, на поля,
Где веселятся уточки,
Ох, как же вас я всех хочу,
Мои вы шалапуточки.
О, сколько чувств к вам и любви,
Мои вы хохотушечки,
О, как бы я хотел взглянуть,
На вашие игрушечки.
И, невзирая, что я стар,
Но вот когда встречаетесь,
Тогда стаю я, как Ронсар,
Когда вы — улыбаетесь.
2.5.2014 г.
ДО ЧЕГО Ж ТЫ ПОВЗРОСЛЕЛА!
До чего ж ты повзрослела,
Что обнять я не могу,
А когда — то была дева
Первый класс на берегу.
Эх, вы девочки-голубки,
Дорогие вы мои,
Где же были ваши губки,
Когда были мы ничьи?
4.5.2014 г.
472
ИДЕИ ФЮРЕРА
Идеи фюрера живут и побеждают, —
Сказал Осёл, Ослиху ублажая.
12.6.1987 г.
ГОЛУБАЯ КОСЫНКА
В юбочне коротенькой движется княжна,
А за ней на цыпочках — дыбает Луна.
Правой ножкой, левой ножкой — глаз не оторвать,
Разве можна от девчонки миленькой сбежать?
Ведь до девушки той тянет нас такой магнит,
Что взгянуть лишь только стоит и душа горит.
Как бы ту хотел девчонку в дом свой пригласить,
Но боюсь, а вдруг не хватит объясниться с ней мне сил.
В голубой косынке мчится по полю княжна,
А за ней бежит по тучам нежная Луна.
Правой ножкой, левой ножкой, вот где красота!
Это же не просто прелесть, это же — мечта.
24.5.2014 г.
СЛОВА, КАК ПТИЦЫ
О, как хотелось мне взглянуть
На твой шикарный белый бюст,
И хоть на несколько минут -
Отвлечь свою печаль и грусть.
И увести тебя домой,
С цветами и весной,
Чтобы ты больше от меня
Не пряталась с Луной.
Но только встречу я тебя -
Пустеет голова,
И разлетаются, как птицы
Все, что тебе я нёс — слова.
Ну что ещё хочу сказать?
Не стану я скрывать,
О, как бы я твои красоты
Всю ночь хотел бы целовать.
3.5.2014 г.
473
ВОСХОДЯЩАЯ ЗВЕЗДА
Ты, словно, восходящая звезда,
Но не туда глядят глаза.
23.5.2014 г.
ПОДОЙДИ КО МНЕ, ДЕВЧОНКА
Когда с девушкой-красоткой
В дом ко мне вошла Луна,
С того времени, скажу вам, —
Мир другим стал для меня.
Если хочешь быть счастливой? -
Всё с улыбки начинай,
Ведь в улыбке живёт диво,
И всегда весёлый май.
К тем всегда приходит счастье
Кто улыбки всем дарит,
Потому что от улыбки
Даже в клетке лев дрожит.
Вот, возьмите, вы котёнка,
Ты ему лишь улыбнись,
И тогда котёнок тоже
Станет с вами мирно жить.
Ну, а коли та девчонка
Улыбнётся мне порой,
Что скрывать, скажу открыто:
Мир становится иной.
Вот улыбка что творит,
Если с ней всегда дружить!
Прикоснись ко мне, красотка,
И с лица платочек сдвинь,
Подарю тебе я счастье
И букет молдавських вин.
И не бойся, успокойся,
Улыбнись разок-другой,
И тогда, я уверяю! –
Станем — мужем и женой.
23.5.2014 г.
474
НОЧНАЯ МГЛА
Ночная мгла к нам в степь пришла,
И звёзды в небе появились,
А ты любовь мне принесла,
Как самое большое диво.
Горел на Западе закат,
И где-то звёздочки мелькали,
О, как хотел тебя обнять,
Чтоб разогнать свои печали.
Когда в округе все в нас спьят,
К тебе хотел я прикоснуться,
И всё с тебя, как с куклы снять,
И в тех красотах окунуться.
Но ночь прошла, исчезла мгла,
И я от трепета очнулся,
А Месяц звёзды все собрал
И мне немножко улыбнулся?
23.5.2014 г.
МЕЛАНИЯ
Погляжу, как с огорода
Топает Мелания,
И меж ножками несёт -
Все мои желания.
Как взгляну на те коленки,
До чего дрожит душа…
До чего же ты прекрасна!
До чего же хороша!
30.5.2014 г.
СТАРИЧКАМ НА ПАМЯТЬ
В каждого своя игра,
И свои желания,
Поигрались в папки-мамки
Ну и — до свидания.
30.5.2014 г.
475
ВОТ ТАК БАБА!
Она кричит: давай быстрей! -
Но я не знал, что делать с ней…
6.8.2014 г.
ПЛОТНЕНЬКИЕ НОЖКИ
Целый день сижу-гляжу
Как мурлычут кошки,
Ох, куда ж ты понесла,
Плотненькие ножки?
О, красавица моя,
Мой источник страсти,
Так зачем же ты уносишь
От меня те сласти?
30.5.2014 г.
КАК ВЗГЛЯНУ НА МЕЧ
Как взгляну на меч, друзья,
Так и вижу палача.
Не могу никак понять:
— Как же можно убивать?
Как же можно улыбаться,
Когда гибнут твои братцы!
И героями считать
Тех, что рвуться убивать?
Пусть, когда-то все мы дрались,
Как за Родину сражались,
А за что мы гибнем снова,
Объясни мне, фраяр вова?
Так зачем же людям слёзы,
И нести друзьям угрозы?
А не лучше вместо слёз
Подарить букетик роз?
Сам расслабишься душой,
И всегда всем будешь свой.
Ну, а там, где нет мозгов -
Посылают в бой быков.
26.5.2014 г.
476
НЕГОДЯЮ 21 ВЕКА
Ты изворотлив, как Кощей,
Только зачем вбивать людей?
15.5.2015 г.
ТАМ ГДЕ РЕЧКА…
Там где речка, там где луг, -
Загорелось всё вокруг.
Словно светлая Луна –
Вдруг ко мне пришла княжна, -
Стала у берёзки
Й показала ножки;
Собрала желания,
Ну и — досвидания.
26.5.2014 г.
ПЕЛЬМЕНИ
— Что ты делал с девушкой в постели?
Улыбнулся парень: — Ел пельмени.
— Где же ты нашёл их там в постели?
— На меня с- под юбочки глазели.
22.5.2014 г.
УБЕРИ СВОИ ТЫ НОЖКИ
Убери свои ты ножки,
Поставь дальше от дорожки,
Ведь, коль к ним я доберусь,
За себя я не ручусь.
20.5.2014 г.
КОРОТКАЯ ЮБКА
Какой бы юбка
Не была короткой,
Но женщины берут мужчин —
Своей походкой.
20.5.2014 г.
477
ОХ, ЭТИ ДЕНЬГИ…
Ох, деньги-деньги, — творенья века,
Что они делают в нас с человека?
Они убивают, без них умирают,
И даже с красоток штанишки снимают...
20.5.2014 г.
ГЛЯЖУ Я НА ДОРОЖКУ
Гляжу я на дорожку
Что мчится вдоль бульвара,
И заодно на ножки
Что их несёт Тамара.
Гляжу и восхищаюся
Их зрелой красотой,
О, как бы в них запутался -
На часик, на-другой.
Гляжу, а сердце йойкает,
Ну как к ней подойти?
Чтобы сказать той девушке:
— Постой, не уходи!
21.5.2014 г.
ЖЕНЩИНА И СТИХОТВОРЕНИЕ
Стихотворение, это — мгновение,
И этот миг, он как — оргазм,
А женщина, как сотворение
Самых больших земных прекрас.
Гляжу на женщин, как на игрушки,
Гляжу на фей, как на вино,
И нет во мне на то сомнений,
Что я без женщины — никто.
О, дайте, дайте к ней прижаться,
И те игрушки в руки взять,
И на девчонке, как гитаре
Свой Полонез на ней сыграть.
Ведь, там где женщина — сражения,
Но создана она — для нас,
И кто не терпит поражений,
Тот получает с ней — оргазм.
2.5.2015 г.
478
ИДЁТ КРАСОТОЧКА
Идёт моя красоточка
Над речкой по лугу,
Ведёт её дороженька
В дремучую тайгу.
О, как бы к той девчоночке
Хотел я подойти,
И ей сказать по-простому:
— Ты в гости заходи.
Остановить ту девушку
Там где-то на лугу,
И девушке-красавице
Сказать: — Я вас люблю!
20.5.2014 г.
Я ЖИВУ КАК НА ВУЛКАНЕ
Я не ведал в жизни ласки,
И не знал земных щедрот,
Аж, покуда я не встретил
Твой глазурный небосвод.
Предо мной явилась сказка,
С ожерельем на всю грудь,
А под ней душа — девица,
Словно империатрица,
И меня позвала в путь.
С того времени, как мимо
Тот проходит божий дар,
В голове творится чудо,
А в штанах — сплошной кошмар.
Сколько рыбок в океане,
Сколько в мире кораблей!
Столько счастья и страданий
Получаем мы от фей.
7.7.1987 г.
479
ОБРАЩАЮСЬ К ТЕБЕ
Я не хочу с тобой прощаться,
И не могу, чтоб не спросить:
А вдруг, когда домой уеду,
С кем будешь ты в тайгу ходить?
22.5.2014 г.
ДРУГУ ЛИВАШОВУ А. М.
Мой друг, чего же ты не дзвонишь?
Куда так гонишь лошадей?
Зачем же прячешь свою душу
И убегаешь ты от фей?
А потому и прячу душу,
Что у меня она одна,
А этих писек, как печали,
Так что не лай меня ты зря.
2.3.2015 г.
ПРОЙДУТ ГОДА
Пройдут года и нас не станет,
И время скажет нам бай-бай…
И кто-то с книг моих узнает,
Что жил на свете — дед Бабай.
Так чем-же был он знаменитый, —
Если кто хочет это знать?
Что книги парень покупает,
А носит он их мне читать.
Так кто же был тот славный малый,
Что так любил ловить ершов?
Уверен в том, все угадали,
Что это друг мой — Левашов.
29.3.2015 г.