Хтось вечорами зимовими й літніми тихо плаче на підвіконні,
Хтось легалізує аргументами для себе самого вчинки незаконні,
Хтось деградує перед монітором, переглядаючи стрічку новин,
Хтось витягує обрАзи із прогнилих до неможливості спогадів домовин,
Хтось сидить і мудрістю розкидається наліво й направо,
Хтось щовечора відстоює на своє життя право,
Хтось картини малює і продає їх на OLX,
Хтось анонімно одногрупницям телефонує, представляючись містером «Х»,
Хтось меланхолією хворіє від нової недосяжної любові,
Хтось молиться перед іконами про те, щоб усі на світі були здорові.
Кажуть, що за цими всіма тихо хтось спостерігає
І за погані вчинки час від часу карає.
Не хотілося б мені лицемірити
І скажу, що не можу я вірити
У існування того,
Кого називають Богом.