(ВlД САМОГО СЕРДЦЯ ТОГО, ХТО НIЧОГО НЕ ЗАБУВ)
УКРАIHO,
Ти забула про Вiру, Злагоду,
Все воюэш, на Брата вiйною iдеш!
Ти - нащадок Олега, i - Св ятого Народу,
Котрий Духом Тараса ще сьогоднi живе.
Перевертнi скаженi вже так запоганили Волю,
Що вона стала iгом, i жахом дiтей,
В iдняла у людей i Надiю, i Щастя, i Долю,
Запоганила Мрi ю i Прапор Великих Iдей.
I М я - Киi вська Русь! А не польське презреннее «вкраi на»,
I Козакi в у бiй вiв НАШ, БОЖИЙ штандарт,
А сьогоднi Слов янське зриваэ у ворога пiну,
I «долярi в» ярмо - що на шиi петля, це - не жарт!
«ЖовтоБлакитний» вважаэ людину - над БОГОМ…
Прапор цей нав язав, мабуть, вам Ватiкан.
Тероризм i брехня з-за кордону прийшли «на пi дмогу»,
I , пi д Заходу дудку, запроданцi танцюють «кан-кан».
Та знайшлися «попи», що «осв ячують» хлопцi в на вбивство,
I М я БОГА Св яте «утопили» в нещастя i кров,
Бо ж для них украiнцi (як для ворога) - бидло,
Бо забули, що БОГ э ж – бо Мир i Любов.
То ж, ЗГАДАЙТЕ, Брати, ви - вiд КОГО, i хто ви!
В рiднi й хатi ви стали, - що нещасний iзгой…
Всi «доляри» - на смiтник, i зброю - у домни,
I , карбуйте Карбованцi Духу Свого!
Вячеслав Iванченко. Красноярськ.
29.11.2016 г.