XANA IRIARTE
EN EL ZAGUAN
La senora Brigida tiene ochenta y seis anos. Cuando el sol caliente ella se sienta en el zaguan de la puerta, dice que el sol es bueno para sus maltrechos huesos, danados de las punaladas de la vida.
A mi me gusta sentarme a su lado y a ella le gusta mi compania, siempre esta dandole vueltas al pasado y habla, habla... cuanto bienestar le produce hablar!
- Senora Brigida pero... como ha podido aguantar todo aquello?
- Ay mi nina eran otros tiempos. Yo tenia tres ninitos, uno detras de otro, el mas pequenin tenia un anito y yo no podia atender a todo, yo no podia. Un dia el llego a comer y a mi se me habia quemado la comida, me cogio las manos y me las puso encima del hornillo de gas, yo daba alaridos de dolor pero el no me las liberaba, me las empujaba con fuerza y odio encima del hornillo mientras me decia: “a ti te gustan asi bien asaditas ?no?” yo gritaba y los ninos, pobres, permanecian muditos con el miedo asomando a los ojos, !pero era asi la vida! Y el a;n no era de los peores porque a los ninos nunca les pego.
- Ay senora Brigida no llore ya paso.
- Eran otros tiempos, vosotras ahora no sabeis de esas cosas ni falta que os hace.
- Si sabemos senora Brigida (la senora Brigida adormece y yo digo por lo bajin para que ella no me escuche) sabemos porque usted nos las cuenta y porque tambien hoy pasan esas cosas, tambien existen hombres que les queman las manos a las mujeres, la diferencia es que ahora lo hacen en las vitroceramicas.
Parece que sale de su letargo y pregunta:
- En las que?
- Decia que ahora hay unas cocinas muy modernas que se llaman vitroceramicas.
- Ah! Yo de esas cosas no entiendo y vosotras no entendeis de aquellas cosas de antano ni falta que os hace.
- No senora Brigida, ni falta que nos hace.
АННА ІРІАРТЕ
НА ҐАНКУ
Сеньйорі Бріґіді вже вісімдесят шість років. Коли гріє сонце, вона сідає на стілець на ґанку. Каже, що сонце дуже корисне для її зношених кісток та забоїв, що завдало життя.
Я люблю сидіти поруч і їй подобається моя компанія. Вона завжди згадує минуле, і розповідає, розповідає... Як вміло вона це робить!
- Сеньйора Бріґіда, як же вам вдалося витерпіти все це?
- Ох, моя дівчинко, то були інші часи. У мене було троє дітей, одне за одним, найменшому був лише рочок і я не встигала слідкувати за всим, не встигала. Одного разу він прийшов на обід, і в мене пригоріла страва, він схопив мене за руки і тримав їх на вогнем газової конфорки, я лементувала від болю, але він не відпускав їх, притискав з силою і гнівом і приказував: тобі не подобається коли дуже пригорає, ні? Я верещала і діти, бідолахи, оніміли з витріщеними зі страху очима. Але було таке життя! А він ще навіть був і не найгірший, бо дітей ніколи не бив.
- Ай, сеньйора Бріґіда! Не плачте, вже минулося.
- То були інші часи, і тепер ви такого не знаєте і не потрібно вам те.
- Знаємо, сеньйора Бріґіда. - Сеньйора Бріґіда дрімає, і я кажу тихо, щоб вона мене не почула: знаємо, тому що ви нам розповіли й тому, що сьогодні також таке відбувається, також є чоловіки, що печуть руки жінкам, тільки тепер притискають до склокераміки. Здається, вона почула крізь дрімоту і запитує:
- До чого?
- Та плити тепер більш сучасні, покриття називається склокерамікою.
- О! я цього не знаю, а ви не знаєте, як було в давні часі і не потрібно вам те.
- Так, сеньйора Бріґіда, не потрібно нам те.
АННА ИРИАРТЕ
НА КРЫЛЬЦЕ
Сеньоре Бригиде уже восемьдесят шесть лет. Когда греет солнце, она садится на стул на крыльце. Говорит, что солнце очень полезно для её изношенных костей и ушибов, что достались от жизни.
Я люблю сидеть рядом и ей нравится моя компания. Она всегда вспоминает прошлое и рассказывает, рассказывает... Как умело она это делает!
- Сеньора Бригида, как же вам удалось вытерпеть все это?
- Ох, моя девочка, то были другие времена. У меня было трое детей, один за другим, младшему был всего годик и я не успевала следить за всем, не успевала. Однажды он пришел обедать, а обед получился пригорелым, он схватил меня за руки и держал их на огнем газовой конфорки, я кричала от боли, но он не отпускал их, прижимал с силой и гневом и приговаривал: тебе не нравится когда очень пригорает, нет? Я визжала, а дети, бедняги, онемели с выпученными от страха глазами. Но вот таковой была жизнь! Да он и не был из самых худших, вот детей никогда не бил.
- Ай, сеньора Бригида ! Не плачьте, всё прошло.
- Это были другие времена, и теперь вы такого не знаете и не нужно вам этого.
- Знаем, сеньора Бригида. - Сеньора Бригида дремлет, и я говорю тихо, чтобы она меня не услышала: знаем, потому что вы нам рассказали об этом, а ещё и потому, что сегодня тоже происходит такое, также есть мужчины, которые прижигают руки женщинам, только теперь прижимают их к стеклокерамике. Кажется, она услышала сквозь дрему и спрашивает:
- К чему?
- Да плиты теперь более современные, покрытие называется стеклокерамикой.
- О! я этого не знаю, а вы не знаете, как было в давние времени и не нужно вам этого.
- Да, сеньора Бригида, не нужно нам этого.
XANA IRIARTE
LA HIJA DE LA MARISCADORA
El mar Blanca, el mar es muy duro!
Avisan de que hay toxina, que se devuelva al arenal la almeja recolectada.
La madre de Blanca perdio el trabajo y el dinero de la jornada. Con ese dinero podria comprarle a Blanca un pastel para su cumpleanos, pero no importa piensa, peor seria que alguien hubiera comido las almejas. Ella es muy madura y lo entendera.
Blanca veia como cada dia su madre se levantaba una y otra vez despues de que el mar implacable la lanzara contra las piedras.
- Es muy duro este oficio, tienes que estudiar y dedicarte a otra cosa hija, la playa no es lugar para ti.
- Me gusta el mar mama, no lo cambiaria por nada ni por nadie.
Pero... los anos pasaron y Blanca con los hombros doloridos de portar la azada, la azada era su herramienta favorita porque lo que mas le gustaba era capturar la almeja excavando en la arena, cambio el traje de aguas por un vestido rabiosamente blanco- al fin y al cabo tampoco fue tan caro y se lo dejo a Genoveva que la pobre solamente tiene un flotador - cambio la azada por un ramillete de madreselvas.
El mar Blanca, el mar es muy duro!
Blanca era tu nombre, era blanca tu piel pero la Negra Sombra Blanca la Negra Sombra no respeta los colores, negra tu vida, negra tu espalda. Te llamo negra Blanca profanando tu nombre. Transformo Blanca en negra piel tu blanca piel y tu alma Blanca... tu alma en negra Blanca.
El mar Blanca, el mar es muy duro!
- ;Donde estas Blanca?
- Jugando en el mar.
El mar devuelve todo lo que no es suyo.
;Donde estas Blanca?
- Jugando en el arenal a que soy mariscadora
El mar Blanca, el mar...
АННА ІРІАРТЕ
ДОЧКА ЗБИРАЧА МОЛЮСОК
Море, Бланко*, море - це тяжке випробування.
Повідомляють, що в піску токсини, тому молюсків, знайдених на березі моря, ніхто не приймає .
Мати Бланки втрачає роботу і заробіток. На ці гроші можна було б купити Бланці тістечка на день народження, але це не настільки важливо, думає вона, було б гірше, якби хтось з'їв цих молюсків, а вона вже доросла і зрозуміє.
Бланка щодня бачила, як її мати піднімалася знову і знову, після того, як море невпинно жбурляло її об каміння.
- Це дуже тяжке ремесло, тобі потрібно вчитися і присвятити себе чомусь іншому, берег моря - це не надто гарне місце для тебе.
- Я люблю море, мамо, і не проміняю його ні на що і ні на кого.
Але пройшли роки, і Бланка, з болем в плечах від постійної тяганини мотики - її незмінної ноші, бо улюбленим заняттям було викопувати молюсків з глибоких луз - обміняла водонепроникну одежу на неймовірно білу сукню, що, зрештою, була вже не такою дорогою, і залишилася мов Женев'єва, що має, бідолаха, лише поплавок, і обміняла мотику на гілочку жимолості.
Море, Бланко, море - це тяжке випробування!
Бланка - це було твоє ім'я, білою була твоя шкіра, але Чорна Тінь, Бланко, Чорна Тінь не зважає на кольори, чорне твоє життя, чорна твоя спина. Тебе називали чорною Бланкою, осквернивши твоє ім'я. Перетворилася в чорну твоя біла шкіра і душа твоя Біла... в чорну душу, Бланко.
Море, Бланко, море - це тяжке випробування.
- Де ти, Бланко?
- Граюся з морем.
Море повертає все, що йому не належить.
- Де ти, Бланко?
- Граюся в піску в збирача молюсків.
Море, Бланко, море...
Бланка - жіноче ім'я, що означає Біла
АННА ИРИАРТЕ
ДОЧЬ СОБИРАТЕЛЯ МОЛЮСОК
Море, Бланка*, море - это тяжкое испытание.
Сообщают, что в песке токсины, поэтому моллюсков, найденных на берегу моря, никто не принимает .
Мать Бланки теряет работу и каждодневный заработок. На эти деньги можно было бы купить Бланке пирожные на день рождения, но это не столь важно, думает она, было намного хуже, если бы кто-то съел этих моллюсков, а она уже взрослая и поймет.
Бланка каждый день видела, как её мать поднималась снова и снова, после того, как море неустанно швыряло её о камни.
- Это очень тяжелое ремесло, тебе нужно учиться и посвятить себя чему-то другому, берег моря - это не слишком хорошее место для тебя.
- Я люблю море, мама, и не променяю его ни на что и ни на кого.
Но прошли годы, и Бланка, с болью в плечах от постоянной волокиты мотыги - её неизменной ноши, потому что любимым занятием было выкапывать моллюсков из глубоких луз - обменяла водонепроницаемую одежду на невероятно белое платье, что, в конце концов, было не таким уж и дорогим, и осталась как Женевьева, имевшая, бедолага, только поплавок, и обменяла мотыгу на веточку жимолости.
Море, Бланко, море - это тяжкое испытание!
Бланка - это было твое имя, белой была твоя кожа, но Черная Тень, Бланка, Черная Тень не обращает внимания на цвета, в чёрное превратилась твоя жизнь, чёрной стала твоя спина. Тебя называли черной Бланкой, осквернив твое имя. Превратилась в черную твоя белая кожа и душа твоя Белая... в черную душу, Бланка.
Море, Бланка, море - это тяжкое испытание.
- Где ты, Бланко?
- Играюсь с морем.
Море возвращает все, что ему не принадлежит.
- Где ты, Бланко?
- Играю в песке в собирателя моллюсков.
Море, Бланко, море...
* Бланка - женское имя, что означает Белая