Надвечірья пьянить колисково- духмяним багаттям,
Осінь пізня і снігом покрило вже все навкруги.
Я сьогодні щаслива - змогла відпустити кохання
І сказала йому:-можеш йти ,відпускаю тебе і щасти .
Хіба можна себе зневажати і прагнути злету,
Ще нікому у світі ,не вдалося стримати час,
Закінчилася казка, з до болі знайомим сюжетом,
Я читала і бачила, схожість героїв до нас.
Я живу!Пломеніє на шиї червоне намисто,
Наче гілка калини, що коси мені ти квітчав,
Відпускаю тебе ,лише шепіт твій лине над містом:-
Ти пробач моя люба,та знай, що тебе я кохав!
29.11.16