Оправний хміль солодкої милості,
Зігрітим подихом вітра.
Заплакані очі - дивлюся в свідомості,
Та раптом сутінки і знову літра.
Молоді літа в садах вишневих,
Та караван почуттів шатнувши убік,
Знявши з себе проміння прозоре,
Та знову в глибину зазернуто утік.
Сонячний промінь солодкого сна,
З вечора остались надії.
Смуток рідний його навмання,
Та подихом в небо без дії.
Він жити хотів та ранив серце,
Каламбурний гомін віщував провину.
Зігрітим подихом любові у віконце,
Перетинаючи свій шлях в малину.