ОЛЕСЯ РАЙСКА
Ось човники пливуть...
(http://www.stihi.ru/2016/12/02/5362)
**************************************
Ось човники пливуть
кумедні, різнобарвні
озвуся - та не звуть:
знімілі чи примарні...
офорт, пейзаж, етюд,
малюнок акварельний?
малярства чистий труд
мотив той корабельний
ось човники пливуть…
озерна водь синіє,
до чого ж, в чому суть?
та думка забриніє:
то озеро – бодай,
життя, що проминуло?!
а човники – згадай!
то спомини майнулі…
авжеж, бо не ріка -
там інші пароплави…
минуле доріка
за пустощі й забави,
за необачність слів,
за легковажність кроків
за барвінковість днів
на тлі прозових років…
що ж,озеро моє,
не плачу, не жалкую!
майбутнє виграє -
веселкою брунькує!
а човникам – пливсти
у вічні океани…
спалю усі листи
з минулого – дурманом…
на попіл наверну
всі помилки та вади
і щастя злу ману,
наївність та браваду…
один залишу лист
про човник на озерці!
… все ближче падолист,
та розквітає серце!
Падолист – тут: листопад , символ осені
Вот лодочки плывут-
цветные каравеллы...
Мне б к ним - да не зовут:
в мираж оцепенелый...
Офорт, пейзаж, этюд,
рисунок акварельный
иль живописи труд -
мотив тот корабельный?
Вот лодочки плывут
озёрной синевою...
Зачем они, в чём суть?
Есть мнение такое:
что озеро, считай,
та жизнь, что миновала!
А лодки - угадай?-
воспоминаний жало.
Озёра - не река,
где проще переправы...
Нас прошлому ругать
за шалости , забавы,
за безрассудство фраз,
и за шаги без мысли,
за праздность всякий час
на фоне прозы жизни...
Я, озеро-вода,
не плачу, не горюю!
Грядущее всегда
лишь радужным рисую!
А лодочкам - пора
плыть к новым океанам...
Сожгу все письмена
из прошлого дурмана...
И в пепел обращу
лишенья и ошибки,
зло в счастье не пущу,
браваду за улыбки...
Последний брошу взгляд -
на лодку, что ныряет...
Все ближе листопад,
а сердце расцветает!