Перевод стихотворения Людмилы Юферовой
"Грудневий вечiр" http://www.stihi.ru/2013/12/22/10937
Внезапно серый вечер постарел,
Погас в потёмках небосвод багряный...
Янтарный свет дрожащих фонарей
Напился вдоволь мглистого тумана.
Вечерний звон растаял в небесах.
Мерцают звёзды на туманном пледе.
Раскачиваясь на ветвях-весах,
На осокоре приютился ветер.
Чудной декабрь проказничать привык:
То снег, то дождь, тепла отпустит вволю,
И полный месяц, будто Божий лик,
В молочно-золотистом ореоле.
На горизонте, что в ночи распух,
Увязли прочно тучи-снеговозы...
Расстёгивая новенький кожух,
Зима идёт в долину звать морозы.
Я дома и завариваю чай,
А за щекою шоколадка тает...
В пустую чашку капает печаль...
Ты знаешь, как тебя мне не хватает...
**** **** **** ****
Раптово сірий вечір постарів,
Рожевий небокрай в пітьмі розтанув...
Жовтаве світло теплих ліхтарів
Напилося імлистого туману.
Вечірній дзвін втопився в небесах.
Туман і зорі – неповторний витвір!
Гойдаючись на вітах-терезах,
На руки осокору влігся вітер.
Розмоклий грудень бавитися звик:
То сніг, то дощ, а то тепла доволі,
І повний місяць, ніби Божий лик,
В молочно-золотому ореолі.
На горизонті, що під ніч розпух,
Застрягли сірі хмари-сніговози...
Розхриставши легесенький кожух,
Зима йде в поле кликати морози.
А я вже вдома і топлю плиту...
У мене шоколадка є до чаю...
І капа сум у чашечку пусту...
Ти знаєш, як тебе не вистачає...
Коллаж автора