Час невблаганний...дні летять нестримно,
Відмірюючи нам роки життя...
Хтось пише книгу доль для нас невпинно,
В ній - мудрість, святість, таїнство буття...
Та...кожен вибира собі дорогу:
У клітці жити чи літать, мов птах,
Дияволу служити, а чи Богу,
І по яким в житті піти стопах...
Ми прагнем не духовного, а статків...
Земне - це порох...пам"ятати б нам,
Що повернемсь в початок всіх початків -
В Вівтар Любові - у Небесний Храм...
Душею всі ми рівні перед Богом,
Він любить однакОво нас усіх...
Та всі колись ми за земним порогом,
Відповідати будемо за гріх...
За гріх падіння, божевілля миті,
За самочинну ніжність, серця щем,
Та тільки...хто безгрішний в цьому світі,
Нехай жбурне у мене камінцем...
Для щастя треба мало так людині:
Потрібності, уваги, доброти...
Для когось ми стаєм в житті єдині,
Хтось п"є гіркий напій із самоти...
У кожного в житті своя стежина...
Життя прожить - не поле перейти...
Якби знаття, де упадеш, Людино,
Соломки вчасно підстелила б ти...