За окном – опустевшие кроны.
И напрасно пенять на судьбу,
У любви есть такие сезоны,
Что рука на горячечном лбу
Может быть самым ценным подарком.
Не волнуй ты себя, не тревожь…
Отпылало… Ненужным огарком
Все осталось, что здесь не сбылось.
Боль, тоска, словно верные слуги,
Шлейф несут уходящей любви.
Заметут все следы скоро вьюги,
Не отыщешь меня, не зови…
Небу зеркалом озеро станет,
Лунный рог поплывет как ковчег.
Я забуду c другими о ране,
Продолжай изнуряющий бег…
Перевод Валентины Лысич
http://stihi.ru/2019/01/21/8998
а вікном – без вбрання уже крони.
Недаремно, бач, доля гірка.
У кохання такі є сезони,
Що на лобі гарячім рука
Може бути дарунком златавим.
Не хвилюй ти себе, не тривож...
Відгоріло... Недогарком зайвим
Залишилось, що тут не збулось.
Біль, туга, наче віддані слуги,
Шлейф прихильності вмерлій несуть.
Заметуть всі сліди скоро в`юги,
Ти не знайдеш мене. Все забудь...
Небу дзеркалом озеро стане,
Місяць здійме здивовано ріг.
Мені з іншими рану затягне,
Ти продовжуй виснажливий біг...