Марина Кнутова
Помехи
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=142273
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
--Сидірівна(((
Ти там чим зайнята, що не чуєшь мій поклик душі?
Лізавета задерши голову, стояла на своєму балконі і чекала появи своєї разлюбезної подруги з верхнього поверху.
Та хвилин через п'ять вийшла на свій балкон і сердито сказала:
--Дебільний телек задовбав: налаштувань він не піддається.
Казала синові, щоб купив новий, так ні сказав, що йому ніколи, у нього проблеми у трудовій його справі.
А мені що робити?
Я просто з сил вибилася вмовляти цей мовець-ящик віщати по тих каналах, що мені треба.
А твій що не страйкує?
Може це у просторі перешкоди, як думаєш?
Лізавета присіла на порожню корзину з під яблук.
Варення вона не зварила, а яблука сама потихеньку з'їла, коротя дні і вечори у розмовах з Сидірівною.
-- Тому з таким ось "ящиком" - "труба" нервам нашим дістається!
Мій начебто не норовиться.
Та мені колишній зять з Німеччини його привіз.
І антену якусь мудровану встановив.
А давай твій до неї теж підключимо.
У мене телефон залишився того майстра, що антену встановлював.
Стривай, я зараз йому подзвоню.
Сказала і пішла шукати телефон.
Хвилин через десять повернулася і радісно оголосила:
--Слишь, Сидірівна, ти ще на балконі, аль пішла?
--Да тут я.
Не томи віщуй, коли твій благодійник прийде?
Помехі- змії увесь екран вже давно заполонили.
Нехай кулею летить або їде, я у боргу не залишуся.
Кохати буду до труни, а це означає, що не довго.
Це я так жартую((
Лізавета почувши про кохання до труни, стала реготати:
--Сидірівна, ти хлопця не налякай.
Він старий для нас.
Йому 25.
Він мені минулого разу так і сказав, що... старий я для вас, Лізавета.
З вас життя рікою і ключем б'є, а у мене душа втомилася і жити сил немає.
Я запитала його, чому друг милий такий песимізм до молодості і самого життя?
Виявилося це в нього через його працю такий збій у його сексуальному житті.
Дівки такі запити учиняють, що він вирішив перечекати цей час і не отримувати стрес від них.
Сидірівна мудро відповіла, виглянувши з балкона:
--Як ніби цілий океан собі подібних розплодили... моя старша невістка двох доньок має.
Так вони паразитки заявили, що заміж не вийдуть, а будуть світськими львицями.
Не знаєш-це що таке?
Лізавета, коли про це почула, то трохи свідомість не втратила:
--Еті... Твоїх онучок!
Нехай універ закінчать спочатку, на якому-небудь шоу засвітяться, готувати і танцювати навчаться.
А найголовніше закони народів світу вивчать.
Це щоб потім знати, як свою левову попу врятувати від того слона або бегемота, що зустрінеться на її полюванні кохання...
Ти куди знову поділася?
Сидірівна виглянула через перила і радісно відповіла:
--Пробую телек я виправити!
Начебто показувати погодився.
А майстер твій коли прибуде?
Довго чекати?
--Обіцяв щвидко, але казав, що спершу- світ від змій позбавити хоче.
Я правда не зрозуміла, про що він казав.
Яких таких змій хоче життя позбавити? Він випадково не про нас з тобою?
Сидірівна розсміялася:
--Потрібніні Ми йому?
Ти ж сама казала, що він старий для нас.
Напевно розбирання зчиняє зі своїми львицями.
Гаразд я пішла пиріг свій фірмовий пекти і настоянку нову на мурашках дістану.
На зміїній отруті ми з тобою минулого разу випили.
А ти макаронів своїх флотський кип'яти.
Я знаю, що усі твої колишні зятья їх просто обожнювали(((
Я теж хочу, а цей теле-маг зроду таких не їв.
Може ми йому сподобається?
Як думаєш?
Лізавета замахала руками і сміючись відповіла:
--Куда дінеться!
Голодним не піде.
Пішла я.
Ще побачимося ...
27.08.2014
продовження у http://www.stihi.ru/2016/12/08/5013