Евгений Бугров
Паразиты
Изба-Читальня
Неизвестный Гений
,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Сидірівна! ((((
Озовися!
Тьху на тебе, ти там жива аль вже померла?
На балконі з'явилася Сидірівна з пилососом у руках.
--Ти чого розкричалася?
Он люди на дитячому майданчику з переляку забрали своїх собак і тікають.
Видно думають, що я і справді померла.
Рано радієте(((
Не дочекаєтесь!
Мені ще до Донбасу з'їздити треба.
Лізавета, а це вона була, охнула від почутих слів Сидірівни:
-Так там війна!
Ти що там забула?
А з пилососом чого на балкон прийшла?
Повітря почистити або з ним до Донбасу поїдеш?
Сидірівна потрясла пилососом:
-Бактеріі, усюди маючи зв'язок, живуть завжди, де бруд.
Дивилася телепередачу "Здоров'я"?
Там ведуча про це так страшно розповідала, що я вирішила перевірити і налякати своїх бактерій, що живуть поруч зі мною.
Лізавета, сівши на порожню корзину з під яблук, відповіла подрузі:
-Ну і як налякала?
Багато їх побачила?
Не забудь у туалеті перевірити!
А кому їх потім подаруєш?
А давай твоєму сусідові по поверху.
Він у податковій працює.
Гад такий!
Тільки й чую, як його дружина і діти хваляться, що туди злітали, звідти приїхали.
Це що він на народні податки літає не знамо куди?
Сидірівна присіла на свій улюблений стілець:
-Заглянешь за високі паркани, а там такі суперечки!
Кинула його дружина!
Його на хабарі взяли.
Жадібний боляче сильно.
Попросив більше, ніж могли дати.
Так вона залишила його у трусах, у яких йому на зоні чифир пити.
Лізавета:
-А чого так?
Сидірівна:
-Ось так-то: не соромлячись, на увазі знаходять усюди потрібне середовище.
А усе рухоме і нерухоме майно він на неї записав.
Ось вона і швиденько розлучилася і умотнула з дітьми до Єгипету.
Дура-дурепою, а розумна зараза.
Він звичайно гад, але для неї крав.
Чуєш, подруга!
Давай йому посилочку поміркуємо.
Все-таки сусід.
Я чула, що рідні у нього немає.
Він начебто сам з дитбудинку.
Лізавета:
-Що з дитбудинку не виправдовує злочин.
То до главку пролізуть, то юрбою- на базу, то вище-до міністерства, у комітет.
Хоча сімейні у спадок туди лізуть.
А що не так?
Тільки й чути, що він син або дочка.
Чула онука Мадонни нашої вже в клипі знялася?
Вилита Аллуся!
Сидірівна:
-І, начебто, невидимі оку, а де їх тільки нема!
Це я про добрих людей.
Адже ми з тобою добрі.
Тільки не хочемо, щоб нас за це вбили або обікрали.
Я згодна.
У моєї доці однокласник у тюрмі служить.
Начебто начальник якийсь.
Я зателефоную йому.
У доці телефон попрохаю.
Вона зараз зі своїм італійцем повинна у гості прилетіти.
Він там тобі подарунок везе від Мауріціо.
Тому пеньку скоро 90, а він до тебе любов'ю запалився.
Сидірівна, коли почула по італійського свого залицяльника, стала сміятися:
-Не заздри((
Я сама у шоці.
Я не могла дочекатися, коли весілля твоєї доці закінчиться, щоб додому поїхати.
Він одружитися хотів зі мною!
Мені й самій добре жити.
Головне, щоб ти не померла, а решта дрібниці!
Лізавета мудро відповіла:
-І каламутять воду життя ці принци заморські... хоч молоді, хоч старі!
Саме вода нас і врятує... щось я думку втратила... подруга я що хотіла запитати.
А ти навіщо і до кого до Донбасу їхати зібралася?
Сидірівна, посміхаючись, відповіла:
--Я родом з тих країв.
Мене заміж мій перший чоловік узяв і відвіз сюди.
Ось я з тих пір і не була на батьківщині.
А тут у Однокласниках з'явилися мої друзі дитинства.
Запрошую після Перемоги зустрітися у Донецьку на площі Леніна о 12 годині дня.
Правда вони не знаю, коли це буде.
Але дуже хочуть, щоб 1 вересня або хоча б 30.
Хороше свято Софії та її дочок: Віри, Надії і Любові.
Сидірівна заплакала і перехрестилася.
Лізавета теж стала хреститися і ридати.
-У мене теж там рідні повно.
Особливо у Одесі.
Я ж там вчилася у театральній студії.
А потім по комсомольській путівці поїхала на цілину.
Там і заміж вийшла.
Це потім сюди повернулася.
Чоловік родом звідси був.
А ось на Деребасовской і є та доброчинна середовище.
Хочу туди з'їздити.
Коротше, у цьому немає вже сумніву, я з тобою їду на твою зустріч: відзначати День перемоги Донбасу за свободу і мирне життя!
Сидірівна радісно заплескала у долоні:
-Я просто щаслива твоєму такого рішенню.
А поки прости!
Піду дам останній бій бактеріям.
Вони усюди, де ознаки гниття.
А я гнити не бажаю!
Мені дожити до Перемоги Донбасу мого рідненького треба!
No pasarаn, подруга!
-No Pasarаn!
28.08.2014
продовження у http://www.stihi.ru/2016/12/08/5243