Просто Елена )) -
Ну и что
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=142693
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
--Лізавета,
Ти де?
Виходь нічним повітрям подихаємо, поки комарі до нас не добралися!
На нижній балкон багатоповерхового будинку вийшла Лізавета, старенька невідомого віку.
Сіла на свой улюблений порожній кошик, укутуючись шаллю від комарів.
А раптом гади прилетять її кровиночки попити!
--Про що мріяти будемо, дихаючи повітрям життя?
Хоча толку з тих мрій!
Сидырівна, почувши таку заяву, сердито відповіла:
--Ну і що, що мрії не збулися!
Головне що вони є, а як їм допомогти збутися, ми вирішимо спільними зусиллями.
Ти про що ось зараз мрієш? Тільки не тринди мені про онуків.
У тебе їх від кожного зятя по одному і скоро італійської бабусею станешь!
Скоро доця народити збирається?
Лізавета відповіла, пережовуючи цукерку:
--Життя пішло по іншому маршруту.
Доця повідомила, що Джовані занадто добре постарався, створюючи потомство.
Лікарі повідомили, що б чекали трійню.
Так весь рід зятя бенкет горою улаштував з цього приводу.
Уявляєш, а що вони влаштують, коли вона народить йому синів?
У неї ж від колишніх чоловіків донькм і вона їх їм не віддала.
А як хотіли паразити забрати!
Сидірівна, нахилившись через балкон, мовила:
--Почекай хвилину, я зараз.
Я тісто на булки твої улюблені заготовила.
Я посиплю на булки кунжуту, почекаю, щоб вони піднялися...
А потім поставлю на час.
Я швидко!
Не йди!
... Минуло кілька годин.
Лізавета вдало задрімала на своєму улюбленому креслі-кошику з-під фруктів, коли зрозуміла, що за віконцем її балкона грає світанок, на гілках птахи пісні щебечуть.
Вона почула голос зверху і спросоння подумала, що це ангели з нею говорять.
Стала хреститись, але прокинувшись остаточно, зрозуміла, що це Сідіровна- подруга улюблена.
--Лізавета!
Годі спати на балконі, а то сильно чистим повітрям надихаєшся і станеш ще молодшийою за мене!
Я і так втомилася у рекламі слухати про молодильні засоби.
Нас з екрану, як і раніше "лікують", знову життєві і "потрібні" поради дають!
Ти як, не хочеш знову молодухою стати? Принца на білому літаку зустріти і пізнати пристрасну любов?
Коли Лізавета почула таке припущення з приводу її тіла і душі, то трохи свідомість не втратила:
--Помолодіти не відмовилася б, але принців не хочу!
Досить мені останнього старого принца.
А з молодими змагатися у палкого кохання бажання немає!
Не дай Бог понесу від них!
Тоді Мауріціо точно приїде і одружується на тобі!
А тобі це треба?
Сидірівна вилаялася і перехрестилася:
--Ні, не потрібно!
Я булки спекла у духовці.
Будеш?
Досить повітрям дихати!
Вставай до мене!
Мої булки пахнуть домашнім затишком.
І я заварила твій улюблений з меліси чай.
Усе вже на столі стоїть.
Давай тряси швидше своїми молодими кістками!
Лізавета відповіла їй тужливим голосом:
--Мне не сумно зовсім чомусь!
Як думаєш, чому?
Може до зміни погоди?
А може доця вже народила?
Сидірівна мудро відповіла:
--Ось і буде привід попити чай за додаванні твоїх онуків.
Ти тепер многовнуковая бабка!
У моїх синів по двоє дітей.
Сказали, що і з цими сладу не можуть дати, а нових робити і поготів не прагнуть.
Добре хоч так без створення дітей щось прагнуть зробити один одному.
Ну ти де?
Довго тебе чекати?
Лізавета крикнула Сдоровне, задерши голову вгору:
--Зараз Сміявся відображенню в склі ... порадію своїй красі старушечьей і лечу до тебе, як мені дозволять мої старі крила. Начебто не всі пір'я з мене по висипалися! ...
31.08.2014
продовження в http://www.stihi.ru/2016/12/08/9070