Перевод с украинского:
Болтушка-ветер детства, что молчишь,
на старом тихо прикорнув пороге?
Как горько пахнет под ногой спорыш…
Глядишь на зори новые в тревоге?
Кругом безмолвье. Шелестит бурьян
да яблоки гнилые грустно прячет.
Вздыхает ветер: «Что же нет селян?
Один я что же?» – жалуется, значит…
Вошла в калитку – двор оцепенел,
и ветер от греха в куток забрался,
но всё ж – узнал, навстречу полетел,
и радостно воспрял, и засмеялся;
песок забвенья смёл с весёлых дней,
уважил просьбу спорыша: «Погладьте!»
Коснулся нежно яблоньки ветвей –
уже надела свадебное платье?!
Опять ко мне, и стелется у ног,
и обнимает ласково за плечи,
целует, приглашает на порог
и просит с ним побыть хотя бы вечер…
Ступаю… Еле слышен чудный скрип,
и кто-то вытер слёзы, что сронила…
…Проснулась… в комнатушке – запах лип,
и так далёк он, детства ветер милый.
****************
Оригинал: http://www.stihi.ru/2015/07/15/6059
Мого дитинства вітер говіркий
дрімає в тиші на старім порозі,
під ноги стеле споришів гірких,
на ясні зорі дивиться в тривозі.
Навколо тиша. Шелестить бур’ян
та яблука гнилі хова в печалі.
«Чому я сам? Чому нема селян?» -
мене питає вітер в синій далі.
Я в двір ступила – він немов закляк -
в шпаринку під порогом заховався,
та все ж - впізнав, прогнав мій переляк
і радісно до мене засміявся.
Той сміх веселий покотив пісок,
гойдав верхівки споришів шовкові,
торкнувся ніжно яблуні гілок,
що вже вдяглися в барви веселкові.
Цілує очі, падає до ніг,
то обіймає лагідно за плечі,
запрошує ступити на поріг
і лише з ним побути в тихий вечір.
Ступаю… Чути трохи дивний скрип
і хтось мені сльозу солону витер…
Прокинулась… в кімнаті - запах лип
і так далеко вже дитинства вітер.
_______________________
Картинка отсюда: http://asia-logistic.ru/i/domik_pole_trava_veter_priroda