На http://www.stihi.ru/2016/11/26/11471
Поймал ли ты, держу тебя ли…
Не пара мы… Но почему
Мы вместе (хоть не в идеале)
Идём по краю рва во тьму,
Что всех ведёт… Она же - слева…
А свет – не в нашей стороне…
Не влюблены мы и без гнева…
И можно бы промолвить: «Нет!»
Но твёрдо знает мир досужий:
Она и он – на поводке…
Желает женщина лишь мужа,
Что намечтала в уголке.
А муж жену такую хочет...
Как сам, была бы, но другой…
Чтоб глаз горел, когда хохочет,
Умела б всё,… дала б покой…
А как найдёт, уж не отпустит!
(Отдаст ли кто своё добро?!)
А может, снова станет пусто:
Ещё одна...ещё ребро?
Поймал ли ты? Иль я поймала?
Неважно, и не в этом высь,
А в том, что жизни слишком мало –
Чтоб оставаться с ней на "Вы".
27.11.2016
Чи ти зловив, чи я – тримаю…
І ми – не пара… Та чомусь
Ідемо разом, хоч по краю
Тієї прірви, що в пітьму
Веде усіх… Вона – ліворуч…
А світло – в іншій стороні…
Ми ж не закохані, не хворі…
І сила волі є на «НІ!»
Та, повелося ще од віку:
Він та вона – на повідку…
Бо жінка хоче чоловіка,
Який один не їсть лукум…
А чоловік шукає жінку,
Таку ж як сам, і не таку…
Щоб у очах були жаринки…
Уміла - все…Не говірку…
А як знайде, то не відпустить!
Чи хто віддасть своє добро…
І пережити зможе пустку
Іще одну… Іще ребро…
Чи я впіймала, чи впіймалась?
А ти зловився, чи зловив?
Життя, доречі, дуже мало,
Щоб довго бути з ним на «Ви».
(16.11.16)