Біль уже не стоїть на заваді
І співаються легко пісні,
І всміхаються сонечку радо
Білих пролісків очі ясні.
Сонця промені схожі на струни,
Лиш торкнися, і вже задзвенять.
А хмарини - замріяні шхуни
В далечінь все летять, все спішать.
І так хочеться з ними майнути
У незвідані дивні світи,
Щоб вершини тії досягнути
І себе у цім світі знайти.