Монолог вечного студента
Марина Кнутова
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=147885
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Лізавета, старенька не зрозумілого віку... хоча вона завжди твердить, що у неї третя молодість швидкість набрала і її це цілком влаштовує... вийшла на балкон, вдихнула свіжого повітря сієсти... 12 дня... потім голосно покликала ...
-А-У!
Сидірівна, годі спати!
Виходь!
Ти де там пропала?
Виглянь краса моя люба!
Посидимо-Потриндимо...
Я тобі новину незвичайну скажу!
З верхнього поверху через перила виглянула краса ненаглядна Сидірівна.
--Сидим-Сидимо... неозорі нудно.
Мені тут онук по скайпу скинув нову гру або кіно, я не зрозуміла... Війни світів...
Приходь пограємо, а то самій страшно там переміщатися!
Лізавета засміялася і присіла на своє улюблене крісло-кошик.
Італійський зять недавно надіслав переказом грошей, так вона закупила бананів, кавунів і всякої різної фруктової продукції світу.
Тепер хоч можна не на голодний шлунок вести (з улюбленою подругою по молодий старості) бесіди на балконі.
--- Сидірівна, не хочу!
З мене минулого разу вистачило, коли ми з тобою грали у Піратів Карибського моря.
Мені потім усю ніч Джек Воробей снився.
У любові висловлювався.
Тепер я, як побачу комп'ютер, то ноги підкошуються... І чомусь хилить у сон.
Сидірівна, коли про це почула, то стала сміятися.
--Яка ти недовірлива!
А що за новина у тебе скоїлася?
Сподіваюся добра?
--Добра!
Я тепер студенткою стала!
У інеті вступила у народний універ.
Уже й іспити здала.
Там лектор Лісовик якийсь.
Сидірівна мало не перевалилася через балкон, коли про це почула.
--І що добре лекції веде? А його бачити можна або він там за кадром лекції озвучує?
Лізавета сумно відповіла:
--Пусть Лектор подякує, що я туди поступила!
Я там одна спочатку була, а потім стільки бабусь набігло.
Я нікому про нього не повідомляла. Потім одна подруга по навчанню повідомила, що він моє фото встановив на своєму сайті і написав,
що я сама краща і улюблена учениця... це що типу головною дружини, як у гаремі?
Сидірівна добродушно засміялася і відповіла їй:
-А ти що думала, він просто так вас туди зібрав? Ти скільки грошей то платиш за навчання? І взагалі чому він вас там вчить?
Лизавета з сумом у голосі відповіла:
-Я чесно кажучи і не зрозуміла чому... все розумію, але нічого не пам'ятаю, про що він там толдичет.
Останній раз заговорюватися почав. Написав, що...
... Втомилася я! Підіть геть!
Ви мені безмірно набридли
І виразом пісних осіб,
І тим, що просто не побачили
Ази всіх життєвих сторінок ...
Я коли ці слова прочитала, то навіть і розгубилася... може він це вона?
Сидірівна виглянула з верхнього поверху:
-Все може бути! Я тут недавно з сусідом зустрілася. Він хвалився, що його дружина роботу у інтернеті знайшла... вчить якихось бабусь життю. Може це його дружина з тобою навчанням займається?
-Сідіровна, все може бути... мені перший час було весело і цікаво читати ті настанови, а потім згадала чиїсь рядки...
Але знову лекція струітся-
Ось хилить у сон, і все нудніше.
Ось тільки захотілося втекти,
Адже це було б чесніше.
Одне втішає, що після цих лекцій я спати стала краще і Джек Воробей перестав снитися.
Сидірівна засміялася і відповіла:
- Тоді швидше йди до мене Війни світів дивитися, а потім ми твого лектора Лісовика разом викривати будемо...
Ідеш?
-Іду! Куди я подінуся! Але потім обов'язково лектора відвідаємо, щоб краще і спокійніше спати...
30.09.2016
продовження у http://www.stihi.ru/2016/12/10/2160