(з дитячого зошита)
Україно моя, рідна мати земля,
Як же можна тебе не любити?!
Я іду босоніж по росяній траві
І дивлюся на небо блакитне;
На безмежні лани, золотисті степи,
Де колосся згинає голівки,
Уклоняючись рідній матусі-землі
І красуні своїй - Україні.
А стави і річки, де шумлять очерети,
І тонесенька кладочка в'ється...
Гомін , сміх, і дзвінкі голоси дітвори,
Й плескіт риб у вечірній тиші...
А коли зацвітуть скрізь сади молоді,
Загудуть дзвінкі рої бджолині,
Україна в веснянім убранні своїм
Заспіва голосами пташиними.
Заспіва й задзвенить по просторах землі,
По братерських країнах мирних.
Не померкне повік голос рідний, дзвінкий,
Голос нашої України!
весна 1974 рік