ЧОРНИЙ СНІГ
Вже стільки сходжено доріг.
На них не тлів я, а палав.
Тепер на скроні тихо ліг,
На душу холодом упав
Сліпучо-білий, білий сніг.
На овдовілий мій поріг
Природі всупереч самій
Мете щоліта, щовесни
І навіває чорні сни
Сліпучо-білий, білий сніг.
Бездушним нелюдам на сміх
Він до схололих вуст припав,
І дорогі сліди замів...
Він білим був, та чорним став
Сліпучо-чорний, білий сніг.