У моры стракатых падзей
Не ведаем што ёсць і хто,
Куды гэты шлях нас вядзе,
На гэтай Зямлі мы нашто?
На тое, каб кветкі зрываць,
Прыгожа - каб толькі сабе,
Забыліся, каб аддаваць,
Пабольш бы ўхапіць пры дзяльбе.
Ці ў краме, ці ў храме...Пабольш!
Мо, хопіць?! Астынь, чалавек!
За ўсё гэта ломаны грош
Нашчадак заплаціць, павер!
Не бачым мы бліжняга слёз,
Тут грошы пануюць і там...
На здобранай глебе прарос
Гаркава-палынны мутант.
Што кінем мы сёння ў раллю -
У новым стагоддзі збяруць.
Забыліся слова "люблю",
Мой, Божа, прабач і даруй!
Чаму сёння прыкра душы
І сэрца балюча пячэ?!
Што сталася з намі, скажы?!
Завемся ж людзьмі мы яшчэ!
Снежань, 1995 Ядвіга Доўнар(Кур'яновіч)
Пераклад на ўкраінскую мову зрабіла
Міраслава Стулькіўская:http://www.stihi.ru/2018/12/20/9178
У морi строкатих подiй
**********************
Мирослава Стулькивская
У морі строкатих подій
Не знаємо що, як і де.
Куди нас цей шлях поведе,
Навіщо живем на Землі?
Щоб квіти зривати в саду,
Найкраще усе - лиш собі.
Віддати, хіба на біду,
Побільше б тягти на горбі.
В крамниці, у храмі... Без мір!
Людино, отямся скоріш!
За все оте ламаний гріш
Нащадок заплатить, повір!
Не бачимо ближнього сліз,
Тут гроші панують і там...
На здобренім грунті проріс
Гіркий полиновий мутант.
Що кинем сьогодні в ріллю -
В прийдешнім столітті зберуть.
Забули ми слово "люблю",
Мій Боже, пробач і даруй!
Чом нині так прикро душі
І боляче серце пече?!
Що сталося з нами, скажи?!
Ми звемся людьми ж бо іще!