Прийде, змірюся я з роками
Свого шаленого буття.
Діди, я стану поміж Вами,
Й своє сповідую життя.
Без каяття немає віри,
А без кохання гине світ.
Аби ж Господь мені довірив
Якийсь надлишок сивих літ.
Якби ще й дав здорові ноги,
Та й шлях незнаний освітив.
Пройшов би босоніж дороги,
Серед ланів, серед садів.
Серед квітучої країни,
Що краща за травневий цвіт.
Покласти гілочку калини
Туди, де з ляхом бився дід.
Туди, де був старенький хутір.
До того швидкого Дінця.
У те дитяче, незабутнє,
Що все палало без кінця.
І ще хоч раз прийти до тата,
Вклонитись низько, до колін.
Та у старій дідівський хаті,
Хоч би ще раз почути - Син!
А потім можна вже й до храму.
Сказати - Вибач, я грішив.
Та попросити щоб ту рану
Господь всемилістю зцілив.
Хоча б ще раз знайти кохання
Щоб мати ту безсонню ніч,
Де кожний дотик мов востаннє,
А щастя тільки віч-на-віч...
Хоча б ще раз...
15.12.16