Похоронка.
Вітер виє. Завиває
Дерева ламає…
А за селом метелиця
Снігом лан скриває .
Птах не чути у діброві,
І замерзла річка.
В хаті плач, и похорони…
Догорає свічка…
Мати вся біліше снігу,
Над сином ридає:
- За що вбили тебе сину?,
У Бога питає.
Чому в тебе така доля,
Чим ти провинився,
Що убили серед поля,
Ти ще й не женився…
Плаче мати, причитає…
Догорає свічна…
Вітер виє, завиває,
Наступає нічка.
Що прожите те не вернеш,
Доле, моя доле,
Чому стала ти для мене
Перекоти-полем?