Присвята Ковшарю Дмитру, який загинув
у зоні АТО 4 липня 2015 року
Вітри сховалися… Ридають біля хати.
Невтішно плаче над труною мати:
- Синок, не для війни тебе зростила,
Щоб смерть своєю ковдрою накрила…
Який красивий ти у вишитій сорочці!..
Тебе любили всі дівчата й хлопці.
Всім селищем на цвинтар проводжали,
…на хрест рушник весільний пов’язали…
В глибокій шані нахилилися тополі.
Я все дала, забракло тільки долі…
Тобі останні залпи відгриміли.
Птахи кружляють і кричать щосили...
Труна у ямі… Жменю кидаю земельки…
Віддав життя за Україну-неньку…
Синочку мій, тепер, як жити маю?!
Біль серце на частини розриває!!!
Вставайте люди! Швидше бийте в усі дзвони!
Убивцям-нелюдам шліть свої прокльони,
За сльози й горе матерів країни,
За долі покалічені й руїни!
02. 04. 2016 рік
Світлина з інтернету
Дата та місце народження: 12 жовтня 1993 року, смт Шевченкове, Харківська область
Дата та місце загибелі: 4 липня 2015 року, смт Донецький, Кіровська міська рада, Луганська область
Звання: солдат
Посада: в.о. санітарного інструктора батальйону
Підрозділ: 310 окремий інженерно-технічний батальйон
Обставини загибелі: загинув 4 липня 2015 року близько 16.00 годині при спробі евакуації важкопораненого бійця Р. Цапа. В ході проведення планового нарощування мінно-вибухових загороджень, в результаті підриву на міні в районі 29 блокпосту на трасі «Бахмутка» поблизу смт Донецький. Разом з Дмитром загинули молодший сержант І. Смоляр та солдат А. Романов.
Місце поховання: смт Шевченкове, Харківська область.
Нагороди:
1. Відзнака міністра оборони України «За воїнську доблесть»
2. Указом Президента України №9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
3. 6 березня 2016 року нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).