Україно, краю мій зелений,
Лине в луках пісня солов'я...
Будь же ти навік благословенна,
Україно, матінко моя!
Все твоє: занедбані дороги,
Величі тополів понад шлях,
Всі твої печалі і тривоги –
В моїм серці, думах і піснях.
Україно, дівчинко - ромашко,
Скільки будуть ще твою судьбу
Обривати ворожінням страшним
І штовхати в люту боротьбу?!
Така мила, добра і привітна,
Як весільна дівчина в піснях,
Підведись, моя стражденна квітко,
І знайди єдиний, вірний шлях!
Підростають діти твої, ненько,
Для чиєї розкоші раби???
Як могла ти, матінко рідненька,
Допустити лютої доби...
Розбрелись по світі наші діти,
ЩО шукають в розпачі доріг?
ЩО знаходять... Ніде правди діти -
На своїх плечах - торішній сніг.
Едельвейси проростуть в Карпатах.
Зацвітуть черешні здовж доріг...
Україно, рідна моя мати,
Доторкнусь словами твоїх ніг.