А жінка сидить, як свічка горить...
Украинская народная песня
Споткнись, и постой, и вернись в этот дом,
что временным был для тебя очагом, -
ты свет ведь забыл погасить в доме том.
Вернись, ещё он для тебя не закрыт -
там женщина, словно бы свечка горит, -
и пламя, как сердце от страха, дрожит.
То ты запалил её в теми ночной.
Не дай же дотла догореть ей одной.
Не дай же погаснуть ей в доле такой.
Белей без неё он не станет, твой свет,
лишь будет укором в течении лет
фитиль обгоревший чернеть и чернеть.
Споткнись, и постой, и вернись наяву
ты к той, что похожа сейчас на вдову.
И только свеча пусть роняет слезу.
Свічка
Спіткнись, і спинись, і вернись у той дім,
що був тимчасовим притулком твоїм, -
ти світло забув погасити у нім.
Спіткнись, і спинись, і вернись хоч на мить -
там жінка сидить, наче свічка горить, -
чий вогник, мов серце від страху, тремтить.
Це ти запалив її в пітьмі нічній.
Не дай же дотла їй згоріти одній.
Не дай їй погаснути в долі твоїй.
Білішим без неї не стане твій світ,
бо в ньму тобі, наче докір, услід
з-під вогника свічки чорнітиме гніт.
Спіткнись, і спинись, і вернись наяву
до жінки, що схожа в цей час на вдову.
Не бійсь обпектись об сльозу воскову.