Геноцид
В 30х був голодомор…
Тодішній владі в тім – укор!
Голодомор на Україні!
Не в змозі збагнути понині!
Приніс він нам чималі втрати…
На ньому хтось хотів зіграти.
За всіх найбільше – пан плямистий
Роздув цю справу. Руки чисті.
Природні там були умови –
Не наслідок якоїсь змови.
Нам прикро, що те відбувалось…
Але що ж маємо ми зараз?
Без катаклізмів у природі
Що відбувається на сході?
Тут геноцид є за наказом,
Всі засоби вчинити разом:
Бойкот, відключення, обстріли,
Якщо військові не добили
Громадський люд. Бойкот зробили.
Та ми ж такого не просили!
Ми п’ятий місяць день от дню
Живем на лінії вогню.
Розбиті громадян хатини,
Пошкоджен дах, пробиті стіни.
Таке ж ми бачимо в містах,
Побиті вікна у домах.
А вже на вулиці зима,
Але війні кінця нема…
7-12.12.14р.
Розбить дім взимку – не дрібниця!
Стоїть із літа залізниця.
І підприємства не працюють.
Але то владу не турбує!
Ми все очікуєм… Дарма!
Ні пенсій, ні зарплат нема.
Та ще живі. Країна-мати!
Що ж нам робити? Вимирати?
В домах розбитих замерзати…
Нам СМІ підсиплюють дурману,
У влади все іде по плану!
Бо ті правителі-падлюки
Зрекли своїх людей на муки!
Пристойний влада робить вид –
І чинить справжній геноцид!
Вгорі приймаються зусилля –
Все балачки про перемир’я,
Шукають к злодіям шлях мирний,
Процес триває перемирний,
А злодій свою думку має,
Зухвалих дій не припиняє.
Гармати по містах стріляють,
Тим часом люди помирають!
Тож, за диявольським указом
Той геноцид всі чинять разом:
Всі влади три тягли резину,
Щоб затягти його у зиму!
Хто не скорився Україні –
Ті всі повимерти повинні!
Виборювать як правду, знали!
Всі чесні щоб повимирали!
Тож дайте, дайте людям зброю,
Щоб розірвати ту неволю!
Бо вже нема терпіти змоги
Оті обстріли і тривоги!
Оте знущання з права! Стид!
Щоб припинити геноцид!
19-21.12.14р.