***

Холодні прибої , холодні думки,
такий собі шейк , для невпевнених.
Руки сплітаємо мов нитки.
У зоні твоїй, турбулентності.
Може це і є окрайчик світу,
безлюдна його сторона.
Назад вертатися марно , хоча..
Щодня шумить бетон,
тремтить під чиїмись ногами,
задихаються люди , щодня,
забруднюють руки , слідами.
Важко напевне прибиральниці, ввечері ,
збирати душі , розкинуті на бруківці .
Люди теж сирітки ,
дитбудинок для всіх , Земля.
Я покидаю тебе райдуго,
тепер ти будеш одна.