Обробка твору Я.Головацького
«Два віночки»
По під гаєм зелененьким чиста річенька тече,
А на яворі високим соловейко щебете.
Сидить дівча над річкою, два віночки повила
І ручкою білесенькій тай на воду пустила.
Один вінець із барвінку, а другий із рутоньки;
Один вінець козаченька, другий - дівчиноньки.
Поплив вінок із барвінку, вовна його сіпає,
А зостався із рутоньки, того берег спиняє.
«Мій поїхав козаченько в далеку дорогеньку,
Мене лишив, молоденьку, таж саму невбогеньку!
Вернись вінку із барвінку, приплинь до береженьку!
Вернись, милий, в Україну, пристань ко сердененьку!
Коли ж, вінку із барвінку, сплинеш до береженьку?
Коли вернешся в Украйну, милий козачененьку?»
«На чужині на могилі зацвіла калинонька,
Там лежить твій козаченько, бідна сиротинонька!
А коли ся води вернуть, що за сім літ вилили,
Тоді вернесь на Вкраїну козачок твій миленький!».