Чому ми капосні такі, люди?! Як у окропі варимо'сь в бруді і вигороджуєм себе са'мі,
а в душах пляма чорна на плямі. В нас стра'ху божого чомусь немає, і кожен, наче пес скажений, лає,
хапаючись кликами за ґірґачку, лиши'вши на усе життя позна'чку.
Впадає людство у страшну' зневіру і перетворюється в масу сіру, без почуттів поваги, честі й всти'ду,
уподобляючись хижому бидлу.
Створив Господь нас на свою' подобу, а ми стаєм подібні на худобу, з свинячим рилом премось до корита,
ростуть а нас ро'ги й бісові копита.
А вовчий зграї сві'йською не стати.., с тваринами не можна нас рівняти. Тому' і душу Бог уклав у груди,
від дикунів щоб відрізнялись люди. Вдихнув л ю б о в Отець в свою подобу, та сатана узяв нас на випробу.
В його полон сдає'мось радо й слушно, за бе'зцінь продаєм безсмертну душу.
І при'йнявши дволикості закони, живе'мо у гріхах без заборони.
Для брехунів - розплата неминуча, бо фальш - гідка', немов слина тягуча, прилипла на'мертво, не відодерти,
цілко'м добра' початок здатна зжерти.
Нена'висть в світі - жахливіше зброї, засмоктує в болото з головою.
Потрібно розум, наче шлунок, чистить, інакше в нас війна не закінчи'ться.
10/10/16/