Я кинув монету до неба,
коли ви мене ще не знали.
І знати мене не потреба,
я просто хотів щоб вгадали.
Щоб не губи сказали, а очі,
і ніколи вас не лякали,
В самотні зоряні ночі,
своїм світлом вас обійняли.
Але про них всі забули,
Так жаль.. Більш нема що сказати.
Ви слухали те, що не чули.
й шукали спосіб збрехати.
Очі в обман не загнати,
вони все побачать,й відчують.
Губи можуть довго мовчати,
а потім лиш вогник задують.
Зорі дві цю гру освітляли,
вам « браво!» за виступ ,актори!
Ми все майбуття малювали,
але різні вийшли декори.
Я кинув монету до неба,
після вас вже не хоче злітати.
Знайти все ж було - не проблема,
проблема- монету підняти.