Ти розбудила мої чакри,
але очі я не відкривав.
Закутий ланцюгом фіакри.
від болі душу розпинав.
Я мріяв тільки поглянути,
на погляд той,що так любив.
Твій легкий подих хтів вдихнути,
але тебе не зупинив.
Я думав,що з тобою в екіпажі,
десь помаленьку,їдемо ми до зірок.
То все ілюзія,пусті пейзажі,
твої слова, насправді лиш плювок.
Ти тягнула мене днями і ночами,
у кровавих порохах зникав я, як димок,
душа зливалася з дощами,
і серце терзало від думок.
Ти відчула,що мої хрипи вже пов'яли,
не чути оплесків,за твій кружок.
Лиш пусті очі,що кохали,
самі піднялись до зірок.