Боже, як все міняється навколо,
як гаснуть спалахи ідей,
яка важка ось ця дорога,
в житті поломаних людей.
Як гаснуть усмішки барвисті,
і розтворяються в глуші,
як ці згадки рукописні.
Залишуть пам'ять у душі.
Цей ранок,ніч,усе загадка,
приходить в мить і все зникає.
Десь водить всіх життєва кладка,
що по ту сторону не знаєм.
Сіріші барви у очей,
такі пусті,самотні,згубні.
плаче дитя поміж грудей.
Ось ці моменти незабутні.