З тобою я відчув свій перший подих,
і разом пролітало все дитинство.
Не часто проявляю тобі подвих,
але й не підтримую безчинством.
Ми завжди блукаєм в атмосфері волі,
Мій рідний Галич,для тебе ці слова.
Щасливий, бо з тобою в нас сплелися долі,
Тобі цей подих,що викарбовує душа.
Вечорами завжди разом пролітаєм,
небесним вітром ниряю в красоту.
Ніхто з людей на мене не зважає,
у їх очах відображаю пустоту.
Кожна мить проходить тихо й незабутньо,
з тобою цвіт життя,пам'ять і руїни.
Затихне все, ледь ехо чутно.
Яке ховає вулиця і стіни.
В яких і усміхається моє минуле,
коли були ми майже всі подібні.
Хоч зараз всі про це забули,
зі мною тільки самі вірні.
Тобі мій Галич,свою душу краю,
своїм теплом,поможеш лікувати.
Куди ця "течія" веде, не знаю,
але тебе завжди буду любити й пам'ятати