Я плюю на вашу моду чистою сльозею,
без алкоголю,травок, й без димка.
Я тихо буду рухатись з душею,
й розбивати стіни соціального замка.
Я не святий, буваю мертво впертий,
але завзято боряться мої вуста.
Ми же живемо як пусті конверти,
в пошуках чистішого листа.
Але цей лист ховається в тобі,
і ці слова не бачиш,а відчуєш.
Через любов,і віру у собі,
ти своє життя і розмалюєш.
Подариш свою доброту,
в руках коханих,не бутилки.
Піднімеш вищу сироту,
признаєш Богу всі свої помилки.
Я не засуджую блідих людей,
хто просто застряг,в кого болить на серці.
І не вірить здійснення добрих ідей,
сховаються в своїй печерці.
І алкоголь вливає нові рани,
безвихіддю кружляється димок.
Це все не змінить сірі драми,
а лиш добавить негатив думок.
Ти зрозумій,що ти Людина,
і є щось вище над землею.
В тебе є ціль,і є стежина,
щоб вище підніматися душею