Пляшка тЕрпкого, сухого,
Тихо зробить свою справу.
Сонце знехотя сідає,
Покидаючи наш обрій,
Щоб у темряві з тобою
Ми змогли бешкетувати,
Лиш бажаючи одного.
Ти – моє нічне безсоння.
Особливо в ті хвилини,
Коли гола, безсоромна,
В напівтемряві, без ковдри
Зводиш з розуму мій погляд.
Світло місяця до тіла
Сходе мляво з підвіконня.
Ніч до ранку поспішає.
Ми того не помічаєм.
Океан здіймає хвилі,
Ти здіймаєш мою силу.
Ми з тобою – одне ціле,
Розчинившись у обіймах,
Вперше сонце не втішає.
Ранок. Недопита кава.
Тихо чути нудні звуки
Спантеличених людей.
Не сьогодні, бо наразі
Пристрасть нами володіє.
Ми з тобою – одне ціле,
Нам та кава не цікава.
__________________
© R. Tserkovnyy, 2016