Той шлях неминучий,
Що зветься кінцем -
Веде ненароком
На зустріч із небом.
Крізь струни життя,
Мов ходив під вінцем –
Почавши із гір,
Закінчивши степом.
Лилися роки,
Як вода, поміж пальці,
Нестримно рвучись
Від жаги в майбуття.
На зустріч із небом,
Туди – де спокійно.
Де завжди є правда,
Нема каяття.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2014