***

ну ось і все.. минає ще один рубіж.
багато пройдено шляхів, багато так моїх помилок.
іще раз усвідомила, що я тут - просто гість,
чекаючий все кращої та кращої зупинки.

здається, що ще буде море часу.
і відкладаю в дальній ящик справи я.
але, насправді, час - це відломок фугасу,
він лине у незвідані ніким края.

я хочу іноді стрибнути.. та не вниз,
а до вершин примар свідомості моєй.
і бачить там обломки  життєрадісних реприз,
що грала інколи, коли вже зовсім було зле...

ну що, панове, підсумків багато...
не викласти їх на долоню світові всьому.
єдине - що мені вже так набридло грати
незрозумілу роль.. та зовсім НЕ СВОЮ.