***

Мира Лис
Я навчуся жити без тебе
Переборю свій біль і страх.
Я покину свій сві ілюзій
і розвію кохання прах.

Відчуваю свободи запах
І вдихаю його сповна.
Ми з тобою не будемо разом
Залишилась лиш згадка одна.

І тепер у нас усе по-новому
Вже забуі щасливі дні.
Тобі лего бути одному,
та подума: чи легко мені?

Десь в минулому - біль і сльози,
і ніщо вже не з'єднає нас.
Проминуло усе як грози
Кажуть : рани загоює час.

Але думка злітає до тебе
Ти як принц був на білім коні.
Я кохала тебе , бачить небо
А тепер тебе бау лиш у сні!