Та стежка рідна, що біжить повз хату,
Та зблідла і роками вкрита мати.
Той час, що вже ніколи не прожити –
Цю цінність вже ніде не загубити.
Та сутність, що вкладали в нас батьки,
Той час, коли жили і бідували;
Ті безтурботні і веселі дні –
Все добре в пам’яті, погане все минало.
Та усмішка коханої сестри,
Той легкий подих дивовижного дитинства,
Той присмак ніжний дівчини-весни,
Напрочуд рідного, благого материнства.
Ті спогади, які ніколи не забути,
Ті миті, що зробили нам життя –
Те все багатство, що повинно було бути,
Все те, що нам дарує майбуття.
__________________
© R. Tserkovnyy, 2013