Ти був маленьким вогником,
Неспiшним i тихесеньким.
Таким, що лиш обпалює
Верхiвочку крила.
Мене зiгрiв ти лагiдно
Своїм теплом легесеньким.
Пiснями заколисана,
Я щастя знов знайшла.
Я - вiтерець пiвденний,
Твою жагу розпалюю.
Твоє гаряче полум*я
Пiдтримую завжди.
Та тiльки мiж поривами
Свого стрiмкого полину,
Я забуваю начисто,
Який суворий ти!
Частенько я задумуюсь,
Що помiж нами станеться?
Чи виживу я, й стану,
Сильнiше, нiж була?
Чи це суворе полум*я,
Шалене i кохане,
Мене, зовсiм знiвечену,
Спалить вкiнець,дотла!!