На моїх словах крапельки роси.
Це, просто, біль моєї сльози.
Тобі дарував свою свободу,
Самотність душі мав в нагороду.
Щоб втримати, вирішила відпустити.
Ти навчилась сама зі мною жити,
Щоб таємно у безвість летіти,
Але думку мою про тебе не зупинити.
Запам'ятає тебе підсвідомість моя,
Збереже до краю відвертість твоя,
Щоб легше проходив час
І такою запам'яталась доля моя.
Біль відпустить, приголубить моє життя.
Прости мене, зрозумій мене.
Ти ж моє щастя, ти ж моя радість,
Ти всесвіт мій і моя слабість.
Залишились сповіді приємні сльози,
В душу заглядають мої морози.
Музика слів біллю щемить,
Мені себе вже не зупинить,
Це була найщасливіша мить.
Мовчки заспокоюю небеса,
Тебе зігріє моїх слів сльоза.
Не згадуй про щастя колишнє,
Не дивись мені в очі болюче.
Скажи: просто так вийшло,
Ти пробач мені, Міша.
Ти ж заподіяв образу найвищу.
Крапелька крові впала на телефон,
Коли тремтливо набирав номер твій.
Невже такий природи закон,
Що Любов проносить нестерпний біль?
Не плач, я більше туги не боюсь.
Хай бережуть тебе всі ангели землі.
Ти була всім, що сказали очі твої.
Ні я ні ти не були винуваті,
Просто долі наші хід зупинили
І прмовили тихо: досить,
Хай серце все це доносить.
Краще про минуле промовчи.
Лікуй себе моїми словами.
Збережу почуття твої навік
І те, що було поміж нами.
Моя душа мовчки закричить
І зразу стане легше.
Твої слова вини вже не бачать.
Ти кажеш: я подружка твоя.
Це щось таки значить.
,,Ви не кажіть: його нема...
А, дякуєм, що був ти з нами".
Я заповів написати, як вітання.
Це і твої слова втілив на прощання.
2016р.