Знову дуже пече…
Мам, подуй на поранене серце…
Нащо йоду на бинт?
Я не хочу лишати слідів.
Зарікалася, знаю…
А можна горілки, щоб з перцем?
Анестетик душі.
Тільки руки холодні й бліді…
Знову пальці в кулак.
Мам, а можна гречаного меду?
Як в дитинстві давно –
Темний солод лизати із сот…
Можна просто в куток,
У намет зі старого картатого пледа?
Щоб ніхто не шукав
Років десь із п’ятcот чи шістсот.
Знову просто болить…
Мам, скажи, ну коли перестане?
Ти ж бо знаєш усе,
Навіть те, чим не відає Бог.
Де беруться оті,
Що серця розбивають коханим?
Мам, а правда
Ми можем залишитись просто удвох?
Знову просто болить…
Мам, а правда ти будеш жаліти?
Цілувати зап’ястя
І гладити довгу косу.
Як вціліє душа
І у мене народяться діти,
Я любов їм,
Як ти, у долонях своїх донесу.