Я доплив…
В лагуні тихо й спокійно,
Скільки див,
Хоч мій човен був не надійним.
Я чекав…
В небезпечному, грізному морі.
І казав:
Є ще радість в безкрайньому горі.
Мріяв сильно…
Доторкнутись до білих пісків.
Дуже пильно,
Позбувався безглуздих рядків.
Дочекався…
В грудях так запалало життя.
І зостався,
Назавжди. Ти – моє укриття.
Ті долоні…
Що по дотику схожі на шовк.
У полоні,
Як маленький, беззахисний вовк.
Моє серце…
Мій безкрайній улюблений дім.
Твої очі…
Я довіку залишуся в нім.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2016