Чи повішаний ти, чи втоплений,
Це немає ніякого значення.
Світ давно самогубством захоплений
І не досить йому пробачення.
Чи пливеш ти по тихій течії
І каміння торкаєш скронями.
Чи в удавці висиш на дереві,
Ухопивши мотузку долонями.
Кожен долю несе як хоче,
Та не бачить у тому різниці.
По підлозі один волоче,
Хтось ховає в своїй скарбниці.
Нам призначено жити до смерті,
Аж ніяк не себе вбивати.
Вчаться плавати тільки уперті,
Сильні вміють мотузку рвати.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2016