Ти мене і без зброї, у серце,
Ще з малечі до себе забрала.
На мажорних епіграфах терцій,
Через матір мене колихала.
Я твоя, вже, мільйонна дитина.
Ти зробила мене пацифістом.
Моя мила і рідна країна,
Кожен день став мені благовістом.
Так болить, як вони тебе ріжуть,
Я надію про тебе плекаю,
Що знайдуться ще ті, хто заніжить
І людей, на землі закликаю!
Бий словами на білім папері,
Бий очима у скло фотокамер.
Посміхайся в обличчя химері,
Що втекла із душевних кунсткамер.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2016