Я згадував тебе не раз
Та жалкував про те, що час
Біжить невпинно, як життя
І спілкуватися під час,
Ми можемо лише в віршах
Та спогадах людських, і знаєм,
що ти залишив скрізь літа -
Лиш добру пам'ять та повагу
Й медаль за «Доблесть та відвагу» .
Війну пройшовши, ти вернувся
І працював завжди як вмів,
Коли прийшлось удар прийняти
Ти голови не опустив…
Пройшли часи і ти вернувся,
Живеш ти в пам`яті моїй.
Так склалось, нас не дочекавшись,
Не вспівши завершити мрій,
Пішов з життя та залишився
Не тільки в пам’яті моїй.
Всі ж твої справи, що не встиг
Я сподіваюсь завершить
І всю історію про рід,
Ми знаєм – зможем відновить!
В житті на жаль буває так,
Що не відразу і ніяк,
Щось не виходить, та завжди
Ми прагнем досягти мети.
Потрібно труднощі долати,
Щоб зрозуміти хто є ти,
А людям шкоди не завдати,
Та йти до вірної мети.
Що головне в житті я маю?
Тепер напевно вже я знаю!
Збагну не раз ще помилившись,
Але з дороги вже не збившись,
Є в мене ти і батько, й мати,
Сім`я і діти, брат, мета -
Щоб в краї ріднім доживати
Мені відміряні літа.
Пройшов доріг вже я не мало,
Стерпів і спеку й лютий лід,
Тому найближчим мені стало –
Село звідкіль мій вийшов рід!
Хто жив до нас поки не знаєм!,
Сховали роки лихоліть…
Та впевнений, що не сховають
Вони історію про Рід,
Яку почав й для мене Дід!
24.09.2016р.
В пам'ять про діда Михайла.