Моїй матусі Марії Іванівні
Моя Матуся, моя нене,
Як добре, що в моїм житті
Найкраща Мама є у мене.
І можу я завжди прийти
До тебе й рідної домівки,
І, доторкнувшись до долівки,
Та рук до праці приложивши,
Згадати молодість мою.
Бо як і ти, не можу вседіть
І тільки справами живу!
Так кожен день я підриваюсь,
Біжу у справах, знов в ділах
Такою завжди й тебе знаю,
Та серед тисяч розпізнаю,
Бо серце й душу твою маю,
Нехай як ти переживаю,
Спішу вперед, та ні на мить
Ані бажання, ні причини,
Не бачу, й гадки я не маю:
Як можна просто так сидіть?
Відтак летіли наші роки
І, не замітили ми як,
Твій син успів вже посивіти,
Бо він давно вже не юнак!
Нехай все буде так, як склалось,
Бо ж знаєм - чесно ми живем,
Нехай не просто і не легко
Свій хрест достойно ми несем.
Ти, Мамо, так не переймайся:
Пройшов не мало я доріг,
А твоє серце зігрівало,
Як самий вірний оберіг!