Александр Олесь
(Александр Иванович Кандыба)
23.11.1878 – 22.07.1944
Александр Иванович Кандыба – выдающийся украинский поэт.
Родился 23 ноября 1878 года в селе Крыга Сумской области.
Учился на произведениях Т.Г.Шевченко и И.П.Котляревского.
В 1919 г. эмигрировал за границу, жил в Венгрии, Чехии, Германии, Австрии.
Но сердцем всегда был с любимой Украиной, от души желал ей мира и процветания.
Богата талантами украинская земля! Жаль только, что многие покидают родную страну...
Что делать? Надеяться, что кто-то поможет? Да им не до нас, своих проблем хватает.
Вся нация должна сплотиться вокруг Президента и найти выход из тупика.
Нужны новые мысли, неординарные действия и волевые решения.
Не грести под себя, а стране отдавать. Без жлобства, зависти и словоблудия.
Время пришло прозреть и найти свой путь. То, что нам доверили, обязаны сберечь.
ЄВРОПА МОВЧАЛА
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
***
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала...
***
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала...
***
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала...
***
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала...
***
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала...
22.08.1931г.
О СЛОВО РІДНЕ! ОРЛЕ СКУТИЙ!
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
***
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
***
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
***
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
1907г.
ХТО ЗБЕРІГ ЛЮБОВ ДО КРАЮ
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
***
Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Той ім’ям не вмре ніколи
В спогадах народу.
***
Хто поїв, як струмінь, край свій
І не згинув в морі,
Ой, не раз того згадають
Влітку квіти-зорі.
***
Хто угледів в час безчасся
Сонце крізь тумани,
Той для люду рідним батьком
І пророком стане.
***
Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що зміг, народу.
1905г.