***

Симоненко Олена
Досить холоду ,
морити нас голодом,
у пошуку статусів і наклейок.
Зриваємо маски як стікери,
коле, болить ,пече..
хочеться ще.
Безколірна веселка ,
холодні слова ,
Остання мить , чия вона?
Прокинувшись , хапаєш трохи повітря .
Поки не забрали і те,
поки ти не впав під цензуру,
проте...
Руки тремтять, судомить все тіло,
а чого ти хотів , братику?
Не боятись
гірше наркотику.
Метеоритним дощем ,
мокрим і сирим .
Збитим вщент,
люди збирають лодонями ,
В серці немає місця ,
І навіщо , ховати щось так глибоко,
і тонути ...
З думками , на дно